Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/3118/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий суддя у першій інстанції: Мартиць О.І. 30 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/3118/24 пров. № А/857/18951/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Матковської З.М., Хобор Р.Б., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 червня 2024 року у справі № 500/3118/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: 16.05.2024р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у якому просив суд: - визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №192650007104 від 30.04.2024р. про відмову в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку згідно ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплачувати з 03.05.2024р. пенсію із зниженням пенсійного віку згідно ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.06.2024р. позов задоволено частково. Суд визнав протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №192650007104 від 30.04.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Одночасно, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії згідно ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та прийняти рішення. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.06.2024р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має статус громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням категорії 4 серія НОМЕР_1 , яке видане 24.06.1993р. Тернопільською обласною державною адміністрацією. 23.04.2024р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Вказана заява за принципом екстериторіальності передана для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. 30.04.2024р. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняв рішенням №192650007104 , яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Із змісту оскаржуваного рішення видно, що зниження пенсійного віку визначене ст.55 Закону України від 28.02.1991р. №796 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796) для осіб, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють в зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років становить 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Початкова величина зниження пенсійного віку поширюється лише на тих громадян, які постійно проживали або працювали чи навчалися в зазначених зонах з моменту аварії, тобто з 26.04.1986 по 31.07.1986, незалежно від тривалості роботи чи проживання в цей період та які мають статус потерпілої особи. Вік заявника 56 років 11 місяців 21 день. Страховий стаж особи становить 39 років 1 місяць 9 днів. Із змісту наданих документів видно, що період проживання (роботи) заявника у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993р. - 1 рік 5 місяців 6 днів. Отже, умова щодо зменшення пенсійного віку, яка передбачена ст.55 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796 не виконується і право на призначення пенсії за віком згідно ст.55 цього Закону - відсутнє. ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення". ч.1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. В ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено умови призначення пенсії за віком. Однак, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ). Згідно ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. ст.15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ, визначено умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-ХІІ або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом. В ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. ч.1 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Нормами п.2 вищезазначеної частини встановлено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. ч.3 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям проводиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону. Положеннями п.13 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами. Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали та територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх. ч.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачено, що пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. В ст.14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше чотирьох років, - категорія

4. Судом першої інстанції встановлено, а сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 має статус громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням категорії 4 серія НОМЕР_1 , яке видане 24.06.1993 р.Тернопільською обласною державною адміністрацією. В п.6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992р. № 501, який діяв на момент видачі позивачці посвідчення, визначено, що громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В. Відповідно до п.2 цього ж Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначене кореспондується зі змістом ч.3 ст.65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Таким чином, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Порядком №501 (чинним на момент видачі посвідчення) передбачено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії. Отже, колегія суддів звертає увагу пенсійного органу, як суб`єкта владних повноважень, що питання проживання позивачем не менше 4 років у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993р. вирішувалось при наданні йому статусу потерпілої особи. Факт проживання чи роботи на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993р. перевірявся відповідними комісіями при видачі посвідчення. Наявність у ОСОБА_1 статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи підтверджується відповідним посвідченням. Зважаючи на вищевикладені обставини, колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи докази свідчать, що позивач станом на 1 січня 1993 року прожила та відпрацювала у зоні посиленого радіологічного контролю проміжок часу, необхідний для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбачене положеннями ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII, - не менше 4 років. Доказів того, що посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), серії НОМЕР_1 визнано протиправним чи таким, що скасоване в судовому порядку пенсійним органо не надано суду. Таким чином наявність у ОСОБА_1 статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджена, вказане посвідчення є чинним і вказує на факт проживання (роботи) останнього на території посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993р. не менше чотирьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи№ №796-XII. Такий же висновок викладений в рішенні Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.07.2022р. у справі №500/2319/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, яке набрало законної сили 30.08.2022р. ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Одночасно, колегія суддів зазначає, що зі змісту довідки Відділу з питань державної реєстрації Чортківської міської ради від 20.04.2022р. №15-11/263 видно, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 26.07.1991р. - 18.07.2000р. по АДРЕСА_2 з 18.07.2000 по теперішній час, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_2 , який виданий Чортківським РВ УМВС України в Тернопільській області 23.02.1998р. Актом про встановлення факту проживання від 04.05.2022р. підтверджує те, що ОСОБА_1 проживав в АДРЕСА_1 . без реєстрації з червня 1987 року - червень 1991 року. З довідки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка від 16.03.2018р. №49/01 видно, що ОСОБА_1 на підставі протоколу №26 засідання приймальної комісії від 22.08.1984р. зарахований студентом першого курсу природничого факультету денної форми навчання (наказ №186 від 22.08.1984р.) та згідно рішенням державної іспитової комісії географічного факультету денної форми навчання успішно склав державні іспити (наказ №106 від 27.06.1991р.), отримав диплом УВ № НОМЕР_3 , реєстраційний номер 96, від 21.06.1991р. В період навчання у зв`язку з призовом на військову службу у Збройні Сили СРСР з 25.06.1985р. - 10.06.1987р. відповідно до військового квитка НОМЕР_4 від 19.06.1985р. позивачу надавалась академічна відпустка (наказ від 30.06.1987р). На підставі наказу №101 від 30.06.1987р. ОСОБА_1 допущено до занять, як такого що повернувся з лав Радянської Армії. ч.3 ст.65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Із змісту ч.ч.3,4 ст.15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" видно, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Згідно п.6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992р. №501 (чинного на час видачі позивачу посвідчення, далі - Порядок №51), громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В. За змістом п.10 Порядку №51, посвідчення видаються, зокрема, громадянам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка. Отже, колегія суддів звертає увагу пенсійного органу на те, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 червня 2024 року у справі № 500/3118/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді З. М. Матковська Р. Б. Хобор