Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/15582/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/15582/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 10 березня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач, ОСОБА_1 , звернулась в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зобов`язання вчинити дії. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 26.06.2025 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії від 29.08.2024 №025150007466. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 22.08.2024 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В решті позовних вимог, - відмовив. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Вважає, що прийняте ним рішення про відмову в призначенні пенсії є правомірним. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 має статус громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_1 , виданим 27.09.2000 Вінницькою обласною державною адміністрацією. Із інформації, зазначеної в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 14.06.1984, а також відповідно до архівної довідки від 19.04.2024 №142-09а, виданої ВСП «Ладижинським фаховим коледжем Вінницького національного аграрного університету» вбачається, що в період з 01.09.1985 позивач зарахований в Ладижинський технікум механізації сільського господарства, з 12.06.1987 надана академвідпустка, у зв`язку з призовом в ряди радянської армії, 28.06.1990 закінчив навчання. Відповідачем період навчання позивача зараховано до загального стажу позивачу з 01.09.1985 по 12.06.1987, з 01.09.1987 по 28.06.1990. Відповідно до довідки Виконавчого комітету Тульчинської міської ради від 15.02.2024 №40, в період з 22.12.1992 і по даний час ОСОБА_1 зареєстрований та постійно проживав у с. Ганнопіль Тульчинського району Вінницької області. Село Ганнопіль відносилось до населеного пункту категорії 4 зони посиленого радіологічного контролю, яке постраждало внаслідок аварії на ЧАЕС з 26.04.1986 (Постанова КМУ №106 від 23.07.1991) по 31.12.2014 (ЗУ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014). Відповідно до військового квитка НОМЕР_3 від 26.06.1987, ОСОБА_1 проходив військову службу з 26.06.1987 по 07.05.1989. До заяви про призначення пенсії заявником подано довідку від 04.07.2024 № 02- 09/1434, видану виконавчим комітетом Овруцької міської ради про те, що військова частина НОМЕР_4 дислокувалась в АДРЕСА_1 з 26.04.1986 по 01.07.1990. До заяви про призначення пенсії заявником подано довідку від 25.06.2024 № 0192, видану галузевим державним архівом міністерства оборони України про те, що згідно історичної довідки, місце дислокації військової частини НОМЕР_4 за запитуваний період м. Овруч. З метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення, позивач, після досягнення ним 55-річного віку, 22.08.2024 звернувся до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення йому пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка особі, яка постійно проживала у зоні посиленого радіологічного контролю. На виконання вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1) за принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії розглядало Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. За наслідками розгляду поданої позивачем заяви та доданих до неї документів Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення від 29.08.2024 № 025150007466, яким відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років. При цьому, обґрунтовуючи відмову в призначенні пенсії Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області в своєму рішенні вказало, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, мають право на зниження пенсійного віку, якщо вони станом на 01 січня 1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років. Однак, період проживання ОСОБА_1 в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить лише 3 роки 25 днів. При цьому, до періоду проживання на території 4 зони радіоактивного забруднення не зараховано період проходження військової служби в АДРЕСА_1 згідно довідок від № 0192 від 25.06.2024 та № 02-09/1434 від 24.07.2024, оскільки вказаний населений пункт віднесений до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона). З огляду на зазначене, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області дійшло висновку, що за наданими документами право на призначення пенсії у позивача відсутнє. Вважаючи відмову у призначенні йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років, як собі, яка постійно проживає в зоні посиленого радіологічного контролю відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Так, умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV). Зокрема, частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років. Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ). Статтею 49 Закону №796-ХІІвизначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в статті 55 Закону № 796-XII. Абзацом 1 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. У пункті 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII визначені різні підстави для зниження пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи залежно від зони радіоактивного забруднення, на території якої такі особа проживала/працювала. Зокрема, пункт 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII передбачає, що: - потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення, мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років (абзац 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII; - потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років (абзац 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII). При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише тим особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. З наведених положень Закону №796-XII видно, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року. Крім того, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, ще встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку в розмірі 2 роки. Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, але постійно проживали/постійно працювали у зазначеній зоні протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року, зменшення пенсійного віку здійснюється без застосування початкової величини, та розраховується, як 1 рік зменшення пенсійного віку за 3 роки проживання/роботи в зоні посиленого радіологічного контролю. Таким чином, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як зі змісту статті 55 вказаного Закону видно, що зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Водночас, частина 2 статті 55 Закону №796-XII містить застереження відповідно до якого пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. Суть вказаного застереження полягає в тому, що у випадку, коли особою одночасно дотримано умови для зниження пенсійного віку по декількох підставах, така особа може реалізувати своє право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за однією з підстав. Таким чином, частиною 2 статті 55 Закону №796-XII заборонено одночасне використання декількох підстав для зниження пенсійного віку та сумування загальної кількості років зниження пенсійного віку по декількох різних підстав для такого зниження, не дивлячись на те, що особою може бути одночасно дотримано визначенні в пункті 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII умови для зниження пенсійного віку по декількох підставах. У випадку коли документально підтверджується як факт проживання особи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3-х років, так і факт проживання цієї особи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4-х років, така особа може скористатися правом на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку або лише, як особа, яка проживала у зоні гарантованого добровільного відселення, в межах максимальної величини зниження пенсійного віку за цією підставою - 6 років, або як особа, яка проживала у зоні посиленого радіологічного контролю, в межах максимальної величини зниження пенсійного віку за цією підставою - 5 років. При цьому, скористатися одночасно двома пільгами та знизити пенсійний вік по двох підставах одночасно, тобто загалом на 11 років (6 років за проживання у зоні гарантованого добровільного відселення + 5 років за проживання у зоні посиленого радіологічного контролю) особа не може, оскільки це прямо заборонено частиною 2 статті 55 Закону №796-XII. Як вірно звертав увагу суд першої інстанції, ОСОБА_1 , хоче реалізувати право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особа, яка постійно проживала у зоні у зоні посиленого радіологічного контролю, тобто хоче скористатися правом на зниження пенсійного віку лише за однією підставою, передбаченою статті 55 Закону №796-XII. Водночас, в межах спірних правовідносин позивач вважає, що при реалізації права на призначення пенсії відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII він має право на зарахування до строку його проходження військової служби в зоні посиленого радіологічного контролю періоду, протягом якого він проживав (проходив службу) в населеному пункті, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що є зоною із вищим ступенем радіаційного забруднення. Як свідчать матеріали справи, саме у зв`язку із не зарахуванням періоду проходження військової служби з 26.06.1987 по 07.05.1989 позивачем в м. Овруч Житомирської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, в строк його проживання у зоні посиленого радіологічного контролю, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області дійшло висновку про не дотримання позивачем умови для призначення пенсії на підставі абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII - умови проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років, та як наслідок відмовило йому у призначенні пенсії. Зокрема, згідно правових норм абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII особа, яка постійно проживала або постійно проживає чи постійно працювала або постійно працює у зоні посиленого радіологічного контролю, набуває права на призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII у випадку дотримання таких умов: - наявності у цієї особи статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи; - наявності у цієї особи необхідного періоду проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю, який станом на 1 січня 1993 року повинен становити не менше 4 років. Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року. Отже, щодо періоду проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом 4 років станом на 01 січня 1993 року, то його необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1(у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок № 22-1). Відповідно до абзацу дев`ятого підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 (в редакції, на момент спірних правовідносин) потерпілими від Чорнобильської катастрофи до заяви про призначення пенсії додаються такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: - документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; - посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи). Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що на виконання вимог п. 2.1 Порядку №22-1 та для підтвердження наявності у нього права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII ОСОБА_1 до заяви про призначення йому пенсії додав наступні документи: -копію посвідчення серія НОМЕР_1 від 07.09.2000, виданого Вінницькою облдержадміністрацією, згідно якого ОСОБА_1 є громадянином, який постійно проживав або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю - 4 категорія. -копію трудової книжки НОМЕР_2 від 14.06.1984. -диплом НОМЕР_5 від 30.06.1990, виданий Ладижинським технікумом механізації сільського господарства про те, що ОСОБА_1 навчався у цьому технікумі у період з 1985 по 1990 ( При цьому відповідачем зараховано період навчання до загального стажу позивачу з 01.09.1985 по 12.06.1987, з 01.09.1987 по 28.06.1990) -архівну довідку від 19.04.2024 №142-09а, видану ВСП Ладижинським фаховим коледжом Вінницького національного аграрного університету, згідно якої, ОСОБА_1 був зарахований студентом ІІ курсу Ладижинського технікуму механізації сільського господарства з 01.09.1985, а з 12.06.1987 надана академвідпустку, у зв`язку з призовом в ряди Радянської Армії, а 28.06.1990 закінчив навчання. -військовий квиток НОМЕР_3 від 26.06.1987, згідно якого відомо, що ОСОБА_1 проходив військову службу з 26.06.1987 по 07.05.1989. -довідку від 04.07.2024 № 02- 09/1434, видану виконавчим комітетом Овруцької міської ради про те, що військова частина НОМЕР_4 дислокувалась в АДРЕСА_1 з 26.04.1986 по 01.07.1990. -довідку від 25.06.2024 №0192, видану галузевим державним архівом міністерства оборони України про те, що згідно історичної довідки, місце дислокації військової частини НОМЕР_4 за запитуваний період м. Овруч. Згідно з статтею 9 Закону №796-ХІІ (в редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до статті 65 Закону №796-ХІІ документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України. На момент видачі позивачу посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи були врегульовані Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501(далі - Порядок № 501). Пунктом 2 Порядку № 501 (в редакції, що діяла станом на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи) передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Як вірно зазначає суд першої інстанції, наявність у позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, підтвердженого відповідним посвідченням 4 категорії, надає йому право користуватися пільгами, передбаченими Законом №796-ХІІ, в тому числі й пільгами щодо пенсійного забезпечення. Водночас, визначеними в абзаці 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII умовами для призначення особі пенсії зі зниженням пенсійного віку, є не тільки наявність статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи, а ще й проживання (робота) такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4-х років. У позовній заяві позивач зазначає, що наявне у нього посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) є достатніми доказом для підтвердження наявності у нього необхідного для призначення пенсії строку проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4-х років. Правовими норами пункту 4 частини 1 статті 11 Закону № 796-ХІІ передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років. Пунктом 6 Порядку № 501, передбачено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В. Зміст вказаної правової норми свідчить, що статус особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи, із видачею при цьому посвідчення категорії 4, надається лише тим особам, які станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше 4-х років. Жодної іншої підстави для видачі особі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, окрім як у зв`язку з її проживанням/роботою на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше чотирьох років, законодавство не передбачає. Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4). Відтак, при видачі йому посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) серії НОМЕР_1 , Вінницька обласна державна адміністрація, як уповноважений на видачу такого посвідчення орган, встановлювала та перевіряла дотримання ОСОБА_1 умови для надання йому статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, а саме умови проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років. Вказане посвідчення серії НОМЕР_1 є чинним, правомірність та наявність підстав для видачі позивачу вказаного посвідчення відповідачами не оспорюється. У зв`язку з цим, наявність у позивача посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серії НОМЕР_1 є достатнім підтвердженням того, що він станом на 01.01.1993 прожив на протязі не менше 4-х років у зоні посиленого радіоекологічного контролю, а тому має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області при прийнятті оскаржуваного рішення від 29.08.2024 № 025150007466 вказаних обстав не врахувало та не взяло до увагу факту наявності і позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, яке, як вище зазначено, надається особі лише у випадку її проживання/роботи на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше чотирьох років. Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виходило виключно з того, що з наданих позивачем документів (які були перераховані судом вище) підтверджується факт проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 лише протягом 3 років 25 днів. З даного приводу суд зазначає, що згідно інформації, вказаної в довідці від 19.04.2024 №142-09а, видану ВСП «Ладижинським фаховим коледжем Вінницького національного аграрного університету», згідно якої відомо, що ОСОБА_1 був зарахований студентом ІІ курсу денного відділення Ладижинського технікуму механізації сільського господарства з 01.09.1985, а з 12.06.1987 надана академвідпустку, у зв`язку з призовом в ряди Радянської Армії , а 28.06.1990 закінчив навчання. Відповідно до довідки Виконавчого комітету Тульчинської міської ради від 15.02.2024 №40, в період з 22.12.1992 і по даний час ОСОБА_1 зареєстрований та постійно проживав у с. Ганнопіль Тульчинського району Вінницької області. Село Ганнопіль відносилось до населеного пункту категорії 4 зони посиленого радіологічного контролю. Відповідачем визнається факт того, що позивач проживав в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 3 роки 25 днів, Однак, звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує, що має право на зарахування до строку його проживання в зоні посиленого радіологічного контролю періодів, протягом яких він проходив військову службу в населеному пункті, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, яка є зоною із вищим ступенем радіаційного забруднення. У зв`язку із цим, до заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 додавав довідки №0192 від 25.06.2024 і № 02-09/1434 від 04.07.2024 відповідно до яких дислокація військової частини НОМЕР_4 з 26.04.1986 по 01.07.1990 знаходилася в м.Овруч Овруцького району Житомирської області, яка відносилася до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок ЧАЕС. Період проходження служби підтверджується військовим квитком НОМЕР_3 від 26.06.1987, згідно якого, ОСОБА_1 проходив військову службу з 26.06.1987 по 07.05.1989. Так, відповідач самостійно вказує, що м.Овруч Овруцького району Житомирської області, відносилось до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок ЧАЕС. Таким чином, з довідок вбачається, що в період з 26.04.1986 по 01.01.1993, який має значення при вирішення питання дотримання особою умови для призначення пенсії відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ОСОБА_1 проживав/працював у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 1 року 10 місяців 12 днів (з 26.06.1987 по 07.05.1989). Вирішуючи спірні правовідносини, в частині можливості зарахування вказаного періоду проживання/роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення до строку його проживання/роботи в зоні посиленого радіоекологічного контролю, суд враховує наступне. Мета та основні завдання Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" направлені на соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території. Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах: пріоритету життя та здоров`я людей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, повної відповідальності держави за створення безпечних і нешкідливих умов праці; соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; соціального захисту, охорони праці, використання світового досвіду організації роботи з цих питань. Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом встановлено, що чинним законодавством України, в тому числі й Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не врегульовано питання можливості врахування при вирішенні питання про призначення пенсії на умовах, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", періодів проживання та/або роботи такої особи у населених пунктах, які відносяться до зони із вищим ступенем радіоактивного ураження внаслідок Чорнобильської катастрофи, як то зона гарантованого добровільного відселення (3 зона), до строку проживання цієї особи в зоні з нижчим ступенем радіоактивного ураження внаслідок Чорнобильської катастрофи, як то зона посиленого радіологічного контролю (4 зона), у випадку реалізації нею права на зниження пенсійного віку за підставою, що пов`язана з проживання в зоні посиленого радіологічного контролю - зоні з нижчим ступенем радіоактивного забруднення. Приведені норми вказаного Закону, встановлюють право на пільгу щодо зменшення пенсійного віку осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи лише за ідеальних умов - проживання такими особами протягом певного часу лише в одній із названих зон. При цьому, приведені норми Закону не врегульовують питання, коли має місце проживання таких осіб в різних зонах радіоактивного ураження. Разом із тим, наявність такої прогалини в національному законодавстві не може позбавляти особу права на соціальний захист, який у даних правовідносинах полягає у врахування періодів проживання та/або робити особи у населених пунктах, які відносяться до зони із вищим ступенем радіоактивного ураження внаслідок Чорнобильської катастрофи, до строку проживання цієї особи в зоні з нижчим ступенем радіоактивного ураження внаслідок Чорнобильської катастрофи, при реалізації пільги на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, що пов`язана з проживання в зоні з нижчим ступенем радіоактивного забруднення. Поряд із цим, зона гарантованого добровільного відселення (третя категорія) є територією, яка зазнала значно більшого радіоактивного ураження та відповідного впливу на життя та здоров`я осіб, які там працювали або проживали ніж проживання у зоні посиленого радіологічного контролю (4 категорія). Відтак, при призначенні особі пенсії відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII, як такій що станом на 01.01.1993 не менше 4-х років прожила або відпрацювала у зоні посиленого радіологічного контролю (4 зона), яка є менш ураженою в порівнянні із зоною гарантованого добровільного відселення, період проживання або роботи (проходження служби) цієї особи у зоні гарантованого добровільного відселення (3 зона) повинен бути безумовно зарахований до стажу проживання в зоні посиленого радіологічного контролю (як зони меншого ураження). Як вірно зазначає суд першої інстанції, не зарахування відповідачами часу проживання/роботи позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, до періоду його проживання/роботи у менш ураженій зоні, якою є зона посиленого радіологічного контролю, є таким, що не забезпечує дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям на досягнення яких спрямований Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Таким чином документи, надані позивачем разом із заявою про призначення пенсії, підтверджують дотримання позивачем умови для призначення пенсії на підставі абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме умови проживання/роботи на території зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років. Так, під час розгляду справи судом встановлено, що у позивача вказаний строк проживання становить більше 4 років. Як вірно зазначає суд першої інстанції, відповідачем було зроблено хибний висновок про відсутність у позивача необхідного строку проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4-х років. З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.08.2024 № 025150007466 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд зазначає наступне. Абзац 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII передбачає, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку, в даному випадку 2 роки, встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Як встановлено судом першої інстанції, доказами проживання/роботи ОСОБА_1 в період з 26.04.1986 по 31.07.1986 в зоні посиленого радіоекологічного контролю є інформація, зазначена в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 14.06.1984, а також відповідно до архівної довідки від 19.04.2024 №142-09а, виданої ВСП «Ладижинським фаховим коледжем Вінницького національного аграрного університету» вбачається, що в період з 01.09.1985 позивач зарахований в Ладижинський технікум механізації сільського господарства, з 12.06.1987 надана академвідпустка у зв`язку з призовом в ряди радянської армії, 28.06.1990 закінчив навчання, а тому початкова величина зниження пенсійного віку в розмірі 2 роки до нього застосовується. Такий загальний строк проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю надає позивачу право на зниження пенсійного віку на 5 років (на максимальну величину, передбачену абзацом 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII для осіб, які постійно проживають чи постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю). Крім того, абзацом першим частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що в період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року пенсія за віком призначається за наявності страхового стажу не менше 31 року. Згідно інформації, зазначеної Головним управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в оскаржуваному рішенні від 29.08.2024 № 025150007466, страховий стаж ОСОБА_1 становить 32 роки 11 місяців 05 днів, що є достатнім для призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII. Станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії (22.08.2024) ОСОБА_1 досяг 55-річного віку. Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач має необхідний вік, страховий стаж та достатній строк проживання на території зони посиленого радіологічного контролю для призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV, якою врегульовано питання строків призначення (перерахунку) та виплати пенсії, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Матеріалами справи підтверджується, що за призначенням пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років позивач звернувся 22.08.2024, а 55-річного віку досяг ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відтак, зважаючи на встановлену протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 29.08.2024 № 025150007466 щодо відмови у призначенні позивачу пенсії, застосовуючи механізм захисту права порушеного суб`єктом владних повноважень та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст.9, ч. 2 ст. 245 КАС України, суд першої інстанції обґрунтовано зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 22.07.2024 (дата звернення до суду) пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.