Постанова Дніпровський апеляційний суд № 215/7437/23
від 25.11.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/2422/24 Справа № 215/7437/23 Суддя у 1-й інстанції - Квятковський Я. А. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2024 року м.Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Серженко Л.К., захисника Морозова В.Ю., розглянувши апеляційну скаргу захисника Морозова В.Ю. на постанову судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09.09.2024 року, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України; який раніше не притягався до адміністративної відповідальності, проживаючого у за адресою: АДРЕСА_1 , якого визнано винним в правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 коп.,- ВСТАНОВИВ: Згідно постанови 29.11.2023 року о 17:41 год. в м. Кривому Розі в Тернівському районі по вул.В.Терещенка, 1а на автомобільній стоянці, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме : запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовився що зафіксовано на бодіамеру. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09.09.2024 року ОСОБА_1 визнано винним в правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 коп. Не погодившись з постановою суду захисник ОСОБА_2 оскаржив її у апеляційному порядку, вважаючи, що в супереч вимогам чинного законодавства розгляд справи відбувався не законно, матеріали справи та складений протокол містять у собі чисельні порушення. Вважає, що суд першої інстанції не дослідив матеріали справи належним чином і проігнорував грубі порушення з боку працівників поліції. Суд обмежився лише припущеннями та протоколом, складеним із порушеннями. Суд не врахував відсутність доказів керування транспортним засобом. На наданому відеозаписі відсутні кадри керування автомобілем. Суд не взяв до уваги пояснення, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, а лише знаходився поруч із ним. Зафіксовано лише розмову зі ОСОБА_1 , де відображено його адекватну поведінку, чітку мову та стійку ходу. Вказує, що поліцейські не роз`яснили порядок проходження огляду на стан сп`яніння, що викликало недовіру. Вони не запропонували пройти огляд у медичному закладі, як це передбачено ч. 3 ст. 266 КУпАП, та не залучили свідків для фіксації дій, що є прямим порушенням Інструкції про порядок виявлення ознак сп`яніння. Вважає, що протокол складено без належного обґрунтування. У ньому не зазначено технічних характеристик відеозаписувального обладнання, як того вимагає ст. 283 КУпАП. В матеріалах справи не містяться повний фрагмент відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, щодо події яка сталася. Відсутність сертифікації чи інших даних про технічний засіб робить ці докази неналежними. Вважає, що під час складання протоколу ОСОБА_1 зазнав психологічного тиску з боку працівників поліції. Усі подальші дії були спрямовані на дискредитацію, а не на встановлення об`єктивних обставин. Вказує, що поліцейські під час складання протоколу не роз`яснювали ОСОБА_1 права та порядок проходження освідування на стан алкогольного сп`яніння. Вказує, що працівниками поліції не було доставлено ОСОБА_1 , до медичного закладу, з метою проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння у лікарні. Просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову, якою справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень. Учасники по справі про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується наявними матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи, до початку судового розгляду не надходило. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку сторін, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення. Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №640222 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, складеним уповноваженою особою, в якому викладені обставини вчиненого правопорушення, зокрема факт керування транспортним засобом та відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі. Рапортом працівника поліції в якому викладені обставини, ідентичні тим, що зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. Рапорт містить інформацію про причину зупинки транспортного засобу, виявлення у водія явних ознак алкогольного сп`яніння, його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці за допомогою газоаналізатора, так і в медичному закладі. Направленням на огляд водія. Довідкою, згідно якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортним засобом, а також про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення Диском з відеозаписом поліцейського відеореєстратора, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом і факт відмови від огляду. Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП. Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП. Доводи апелянта, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом та йому не запропонували пройти огляд у медичному закладі, є безпідставними та повністю спростовуються наявними у матеріалах справи відеозаписами та іншими письмовими доказами по справі. Доводи апелянта, що не залучили свідків для фіксації дій, що є порушенням Інструкції про порядок виявлення ознак сп`яніння, є безпідставними. Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У даному випадку участь свідків не є обов`язковою, оскільки були застосовані технічні засоби відеозапису, які наявні у матеріалах справи на CD диску. Доводи апелянта, що зафіксовано адекватну поведінку ОСОБА_1 , чітку мову та стійку ходу, є безпідставними та носять суб`єктивний характер. Оскільки право поліцейського виявляти водіїв із ознаками алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів унормовано Законами України «Про Національну поліцію», «;Про дорожній рух»,постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». На підставі викладеного апеляційний суд зазначає, що ознаки сп`яніння встановлює поліцейський під час спілкування з водієм, та наявність таких ознак на думку поліцейського саме і є підставою для пропонування огляду на стан сп`яніння. Згідно матеріалів справи у водія працівниками поліції були виявлені явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, Вказані ознаки алкогольного сп`яніння прямо передбачені інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року. Також не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги, що наявний відеозапис не можна визнати доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки він є неповним та не відображає всіх обставин події, а у протоколі не зазначено технічних характеристик відеозаписувального обладнання, відсутні сертифікати технічного засобу, доводи є необґрунтованими, оскільки відеозапис містить події правопорушення та весь хід спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції. Працівниками поліції дотримано вимог п. 3.5 розділу III Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 03.02.2016 р. № 100, яким визначено, що після активації нагрудної відеокамери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно. Також у апеляційного суду не виникає сумнівів щодо достовірності наявних відеозаписів у матеріалах справи або про їх монтаж, або підробку, апелянтами не надано доказів про протилежне та наведені ним міркування з цього приводу носять суб`єктивний характер. Відеозаписи як докази отримані в порядку, визначеному законом, зокрема ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», ст.251 КУпАП, відповідно до вимог яких, доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, а їх зміст з точки зору належності та допустимості оцінюється судом, виходячи із сукупності усіх наданих доказів. Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних у них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає. Доводи апеляційної скарги, що під час складання протоколу ОСОБА_1 зазнав психологічного тиску з боку працівників поліції та усі подальші дії були спрямовані на дискредитацію, а не на встановлення об`єктивних обставин, є безпідставними, які повністю спростовуються наявними у матеріалах справи відеозаписами, на яких не зафіксовано психологічного тиску з боку працівників поліції щодо ОСОБА_1 . Стороною захисту не надано доказів притягнення до відповідальності працівників полії за вказаним фактом. Апеляційний суд зазначає про право ОСОБА_1 або його представника звернутись відповідно до вимог ст.267 КУпАП до вищестоящого органу (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до адміністративного суду, відповідно до вимог ст. 122 КАСУ, або до правоохоронних органів про вчинення відносно ОСОБА_1 злочину відповідно до вимог КПК України. Також апеляційний суд зазначає, що у разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Суд звертає увагу на те, що згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст. 17 КУпАП. Доводи апеляційної скарги, що працівниками поліції не було доставлено ОСОБА_1 , до медичного закладу, з метою проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння у лікарні, не є слушними, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі Доводи апелянта, якими він обґрунтовує недопустимість доказів по справі, носять суб`єктивний характер і не підтверджені під час апеляційного розгляду, не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки у своїй сукупності зводяться до особистого тлумачення законодавства. Доводи апелянта оцінюються судом апеляційної інстанції як такі, що спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, а доводи, що сукупність викладених апелянтом обставин у апеляційній скарзі вказують на те, що долучені до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 матеріали є недопустимими доказами, є безпідставними, оскільки наведені ним міркування з цього приводу не підтверджені доказами. Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді районного суду відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Морозова В.Ю. залишити без задоволення. Постанову судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09.09.2024 року, у справі про адміністративні правопорушення передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя