Постанова 4811 № 459/1449/24

Справа № 459/1449/24 Головуючий у 1 інстанції: Мельникович М. В. Провадження № 22-ц/811/3028/24 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 грудня 2024 року м. Львів Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С.М., суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», на заочне рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 30 серпня 2024 року, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, ВСТАНОВИВ: в травні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача заборгованість за Договором позики № 9812412 від 07 серпня 2020 у розмірі 13694, 81 грн, судові витрати у розмірі 2 422, 40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, вказували на те, що 07.08.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №9812412. Даний договір було укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту (далі - Оферта), що опублікована на веб-сайті https://mycredit.ua, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та акцептована ОСОБА_1 07.08.2020 шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень частин шостої і дванадцятої пункту 1статті 3, статті 12, пункту 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», частини першої статті 205 ЦК України, Заявки на укладення договору №9812412 від 07.08.2020 про прийняття пропозиції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укласти договір позики. На умовах договору позики позикодавець надав відповідачу грошові кошти (кредит) у розмірі 4 000, 00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 30 серпня 2020 року. 01.04.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу №0016-010421 від 01.04.2021, яке в свою чергу відступило Право вимоги на користь ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» на підставі договору факторингу №20231130/1 від 30.11.2023. Позивач вважає, що згідно Договору факторингу №20231130/1 від 30.11.2023 та у відповідності до статті 512 ЦК України ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» набув статусу кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», включно і до ОСОБА_1 . Відповідач своїх зобов`язань не виконав, внаслідок чого станом на 23.05.2024 у відповідача утворилась заборгованість у сумі 13 3694, 81 грн, а саме: заборгованість за тілом у розмірі 4 000, 00 грн, заборгованість по процентам за користування у розмірі 7 232, 00 грн, заборгованість по простроченим процентам за користування у розмірі 0, 00 грн, заборгованість за пенею - 0, 00 грн, 3% річних згідно частини другої статті 625 ЦК України 5 000,05 грн (період нарахування 31.08.2020- 23.02.2022), інфляційне збільшення 1 962, 76 грн (період нарахування 31.08.2020 23.02.2022). Враховуючи вищенаведене, просили позовні вимоги задовольнити. Заочним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 30 серпня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржилотовариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», подавши в жовтні 2024 року апеляційну скаргу, в якій міститься прохання скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В поданій апеляційній скарзі заявник зазначає, що дане рішення підлягає скасуванню, адже таке прийняте судом із порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, без урахування досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов правочинів та їх укладеності, закріпленої презумпції правомірності правочину, а також того, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Так, на думку заявника, судом не взято до уваги приписи статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», постанову НБУ №163 від 15 грудня 2023 року «Про затвердження Положення про таємницю фінансової послуги», ЗУ «Про доступ до публічної інформації» та ЗУ «Про інформацію», а також і нормативне визначення такими інформації, наявної в реєстрах боржників, таємницею фінансової послуги і конфіденційною інформацією, котра може бути розкритою лише на підставі відповідного рішення (ухвали) суду. Крім того, суд не враховував, що заборгованість відповідача перед позивачем підтверджуються наявними в матеріалах справи належними доказами, які не спростовані належним чином, зокрема детальним розрахунком заборгованості за вищевказаним Договором позики, Документом за Вих. №20/12-2023-2 від 20 грудня 2023 року та відповідно Договором про надання позики з додатком, в яких відображаються всі істотні умови такого виду договору та Договорами факторингу з відповідними додатками. Однак, будь-яких належних та допустимих доказів, які спростовують позовні вимоги позивача, зокрема контррозрахунок заборгованості, відповідачем не надано. Звертають увагу й на те, що підтвердженням того, що право вимоги за Договором позики № 9812412 від 07 серпня 2020 року, по Договору факторингу №016-010421 від 01 квітня 2021 року перейшло від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ Сіроко Фінанс є відповідний Реєстр прав вимог, витяг з якого подано разом із позовною заявою. Однак, суд першої інстанції, не проаналізувавши умови даного Договору факторингу, наводить в оскаржуваному рішенні взяті ні звідки домисли, що з витягу з реєстру прав вимог № 016-010421 від 21 травня 2021 року, у якому наявний боржник ОСОБА_1 , не вбачається, до якого саме договору Факторингу він є додатком і що такий «не є належним доказом.» Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення своїх прав у спірних правовідносинах, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Як встановлено судом і це підтверджено матеріалами справи,07 серпня 2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 9812412 (надалі Договір позики) (а. с. 16). Договір укладений в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на веб-сайті: https://mycredit.ua, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та акцептована відповідачем 07 серпня 2020 року шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію» та частини першої статті 205 ЦК України), заявки на укладення договору № 9812412 від 07 серпня 2020 року про прийняття пропозиції укласти договір позики. Відповідно до пункту 1 Договору позики № 9812412 за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. У пункті 2 Договору позики передбачено, що сума позики становить 4 000 грн, строк позики 23 днів, дата повернення позики 30 серпня 2020, розмір процентів акційних у день становить 0, 80 %, розмір процентів на прострочену позику у день 2,70 %, розмір процентів на позику річних - 292 %, розмір процентів на прострочену позику річних 985, 50 %. Загальна вартість позики та процентів 4 736 грн. Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики та у випадку дострокового її повернення підлягають відповідному перерахунку. До Договору позики додано Паспорт споживчого кредиту, який підписаний позичальником (відповідачем) за допомогою електронного цифрового підпису та у якому відображені основні умови кредитування, інформація щодо процентної ставки, порядок повернення кредиту та інші умови (а. с. 15). Із довідки про ідентифікацію, складеної ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», встановлено, що ОСОБА_1 , з яким укладений договір №№9812412 від 07 серпня 2020 року, ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», а укладений договір акцептований (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор VQN1DMaN5B, дата відправки ідентифікатора позичальнику: 07 серпня 2020 року електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор (а. с. 18). 01 квітня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено Договір факторингу № 016-010421, відповідно до умов якого клієнт (ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів») зобов`язувався відступити фактору (ТОВ «Сіроко Фінанс») права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб (надалі - Договір факторингу № 016-010421) (а. с. 24-30). Згідно пункту 10.10. Договору факторингу № 016-010421 до нього додаються додатки, що складають його невід`ємну частину. Відповідно до пункту 4.3 Договору факторингу № 016-010421 переуступлені за Реєстром права грошової вимоги переходять до Фактора з моменту підписання сторонами акта приймання-передання відповідного Реєстру прав грошових вимог (додаток 3), після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх зобов`язань. Позивачем до Договору факторингу № 016-010421 від 01 квітня 2021 року додано підписані, скріплені печатками сторін договору, а саме: додаток №1 «Реєстр прав вимоги №»; додаток №2 «Повідомлення про відступлення прав вимоги за договором №___ від ____р»; додаток №3 «Акт прийому передачі за Договором Факторингу №___»; додаток №4 «Форма надання інформації згідно реєстру прав вимоги в електронну вигляді», додаток №5 «Акт повернення прав вимоги», додаток №6 «Додаткова угода №___ до Договору факторингу №__ від_року» (а. с. 31-36). З витягу з реєстру прав вимоги №016-010421 від 01 квітня 2021 року, підписаного між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс», який сформований 30 листопада 2023 року, вбачається, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість у загальному розмірі 11 232 грн (а. с. 19). Окрім цього, 30 листопада 2023 року між ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено Договір факторингу № 20231130/1, відповідно до умов якого фактор (ТОВ «ФК «Артеміда-Ф») передає грошові кошти (розмір фінансування) в розпорядження клієнта за плату у передбачений договором спосіб, а клієнт (ТОВ «Сіроко Фінанс» ) відступає фактору належні йому права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги (надалі Договір факторингу № 20231130/1 (а. с. 44-51). Відповідно до пункту 2.1.3 Договору факторингу № 20231130/1 перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід`ємною частиною цього договору та підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги. Пункту 2.2. Договір факторингу № 20231130/1 передбачено, що протягом 30 робочих днів з дня переходу права вимоги, клієнт зобов`язаний передати фактору документи щодо кожного боржника, вказаного в Реєстрі, в електронному вигляді в погоджений сторонами спосіб. Факт прийому-передачі документів за формою погодженою сторонами у відповідному додатку до цього Договору. Додатками до договору факторингу №20231130/1, що долучений позивачем до позовної заяви, є: додаток №1 «Реєстр прав вимоги №»; додаток №2 «Повідомлення про відступлення прав вимоги за договором №___ від ____р»; додаток №3 «Акт прийому передачі за Договором Факторингу №___»; додаток №4 «Форма надання інформації згідно реєстру прав вимоги в електронну вигляді», додаток №5 «Акт повернення прав вимоги», додаток №6 «Додаткова угода №___ до Договору факторингу №__ від_року» (а. с. 52-57). З платіжної інструкції від 30 листопада 2023 року № 960 вбачається, що ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» перерахувало ТОВ «Сіроко Фінанс» грошові кошти у сумі 3 913, 44 грн (оплата ціни придбання згідно Договору факторингу №20231130/1 від 30 листопада 2023 року (а. с. 20). Також у матеріалах справи є повідомлення про відступлення прав вимоги за договором позики № 9812412 від 13 грудня 2023 року, відповідно до якого ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» повідомляє ОСОБА_1 про те, що відбулось відступлення прав вимоги та прохання сплатити заборгованість по кредиту у сумі 11 232 грн (а. с. 21). Позивач до позовної заяви долучив свій розрахунок заборгованості (виписка з особового рахунку), складений станом на 23 травня 2024 року, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» становить 13 694,84 грн: заборгованість за тілом у розмірі 4 000 грн, заборгованість по процентам за користування у розмірі 7 232 грн, заборгованість по простроченим процентам за користування у розмірі 0,00 грн., заборгованість за пенею - 0,00 грн, 3% річних згідно частини другої статті 625 ЦК України 5 000,05 грн (період нарахування 31 серпня 2020 року 23 лютого 2022 року), інфляційне збільшення 1 962, 76 грн (період нарахування 31 серпня 2020 року 23 лютого 2022 року) (а. с. 23). Позивач просить стягнути вищевказану заборгованість, оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань. Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно зі статтею1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги, а за змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. В абзаці 2 частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію» (надалі Закон №675-VIII), який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У статті 3 Закону № 675-VIII зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків, оформлена в електронній формі. Згідно із частинами третьою та шостою статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Як передбачено частиною першою статті 12 Закону № 675-VIII, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. У постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 Верховний Суд зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Як зазначалось вище, Договір позики між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Відповідач через особистий кабінет на вебсайті позикодавця подав заявку на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, підтвердив умови отримання позики. Позикодавець надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який використано для підтвердження підписання договору. Без здійснення вказаних дій відповідачем договір позики не був би укладений сторонами, відтак, цей правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача. З огляду на викладене вище, факт підписання ОСОБА_1 електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, укладення договору узгоджуються з вимогами статей 6 , 627 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Матеріали справи не містять доказів щодо спростування презумпції правомірності договору позики, зазначений договір недійсними не визнано. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваним) за відсутності оспорення або визнання його недійсними у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У частині першій статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом. Тобто, відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора. За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18. Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України). Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором. Частиною першою статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №761/33403/17 (провадження № 61-12551св20). З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор. Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за договорами, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі. З урахуванням приписів статті 517 ЦК України, доказами прав нового кредитора у зобов`язанні є документи, які засвідчують права, що передаються, та інформація, яка є важливою для їх здійснення. Передача таких документів має на меті перевірку існування у кредитора права вимагати виконання боржником відповідних обов`язків, а також змісту та обсягу таких обов`язків (п. 41 постанови Верховного Суду від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012). Згідно частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частин першої та другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 79, 80 ЦПК України). Враховуючи вищенаведене, те, що за умовами договору про надання позики № 9812412 від 07 серпня 2020 року відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів, всупереч частини першої статті 81 ЦПК України не надад, відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4 000 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф». Разом з тим, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами та інфляційне збільшення. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 висловила думку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також пеню, застосовувати штрафні санкції, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Строк договору про надання позики № 9812412 від 07 серпня 2020 року закінчився 30 серпня 2020 року. З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним, тому проценти за користування кредитними коштами за договором про надання позики № 9812412 від 07 серпня 2020 року нараховуються до 30 серпня 2020 року. Враховуючи те, що на підставі договору про надання позики№ 9812412 від 07 серпня 2020 року ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в розмірі 4000 грн, з останнього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами за період з 07 серпня 2020 року до 30 серпня 2020 року в розмірі 2 484 грн. (4 000 грн. х 2 ,70 % х 23 днів = 2 484 грн). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Звертаючись з позовними вимогами, ТзОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» просило також стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 31 серпня 2020 року до 23 лютого 2022 року в розмірі 1 962,76 грн. У пунктах 15, 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Крім того, згідно із п. 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусноїхвороби (COVID-19) (втому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Оскільки інфляційні нарахування за прострочення виконання зобов`язання за договором про надання позики починаються з 01 березня 2020 року, а договір укладено і діяв з 7 по 30 серпня 2020 року, відповідач звільнена від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за даним договором, як під час дії карантину, так і під час дії воєнного стану, а відтак відсутні підстави для стягнення заявленого в позовних вимогах інфляційного збільшення в розмірі 1 962 грн. 76 коп. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» підлягає стягненню заборгованість за договором про надання позики № 9812412 від 07 серпня 2020 року в розмірі 6 484 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 000 грн та заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 2 484 грн. Частина тринадцята статті 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф», то на підставі частини 13 статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» підлягає стягненню 1146, 76 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 1720,15 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції, що пропорційно до задоволених позовних вимог. Крім того, в позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» просило стягнути з відповідача на його користь понесені в суді першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн, а в апеляційній скарзі понесені в суді апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн. Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов підлягає до задоволення, такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була сума таких витрат обґрунтованою. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входять до предмета доказування у справі. Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. З матеріалів справи вбачається, що 21 травня 2024року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» та адвокатом Бачинським Остапом Михайловичем укладено договір про надання правової допомоги № 20240521-5, за умовами якого адвокат зобов`язується надавати правову допомогу, що полягає здійсненні захисту інтересів клієнта у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 9812412 від 07 серпня 2020 року. Згідно з пунктами 4.2,4.3 договору про надання правової допомоги №№20240521-5 від 21 травня 2024 року у разі ухвалення судом рішення на користь клієнта, клієнт зобов`язаний сплатити адвокату винагороду в розмірі 7000 грн. У разі ухвалення судом рішення про часткове задоволення позовних вимог клієнта, клієнт зобов`язаний сплатити адвокату винагороду пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Крім того, 02 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» та адвокатом Дзундза Ольгою Володимирівною укладено договір про надання правової допомоги №20240210/1, за умовами якого адвокат зобов`язується надавати правову допомогу, що полягає здійсненні захисту інтересів клієнта у справі №459/1449/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» на заочне Червоноградського міського суду Львівської області від 30 серпня 2024 року. Згідно з пунктами 4.2, 4.3 договору про надання правової допомоги №20240210/1 від 02 жовтня 2024 року у разі ухвалення судом рішення на користь клієнта, клієнт зобов`язаний сплатити адвокату винагороду в розмірі 8000 грн. У разі ухвалення судом рішення про часткове задоволення позовних вимог клієнта, клієнт зобов`язаний сплатити адвокату винагороду пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що сторонами в договорах про надання професійної правничої допомоги передбачено фіксований розмір гонорару адвоката за надання правничої допомоги, відповідач не зверталася до суду із заявою про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, понесених позивачем в судах першої та апеляційної інстанція, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф», з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції в розмірі 3313 грн 80 коп. та витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 3 787 грн 20 коп., що пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та відповідає критеріям виправданості, розумності та справедливості. Керуючись статями 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, статтями 376, 381-384 ЦПК Львівський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» - задовольнити частково. Заочне рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 30 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП (ІПН): НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» (Код ЄДРПОУ 42655697; IBAN НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк»; МФО банку 300528) заборгованість за договором позики № 9812412 від 07 серпня 2020 року в розмірі 6 484 (шість тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн 00 коп., з яких 4 000 ( чотири тисячі) грн тіло кредиту та 2 484 ( дві тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн - проценти за користування кредитними коштами. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП (ІПН): НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» (Код ЄДРПОУ 42655697; IBAN НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк»; МФО банку 300528) 1146 грн (одна тисяча сто сорок шість грн) 76 коп. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, 1 720 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн) 15 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної скарги, 3 313 грн (три тисячі триста тринадцять грн) 80 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції та 3 787 грн (три тисячі сімсот вісімдесят сім) грн 20 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови. Повний текст постанови складено 30 грудня 2024 року. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич