Постанова Житомирський апеляційний суд № 275/701/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №275/701/24 Головуючий у 1-й інст. Данилюк О. С. Категорія 41 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 вересня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м.Житомирі цивільну справу №275/701/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» на заочне рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Данилюка О.С. у смт Брусилові, в с т а н о в и в: У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (далі ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 . Із урахуванням заяви від 10 грудня 2024 року остаточно просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф» заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту від 20 листопада 2020 року №000201117064 в сумі 24 279,60 грн, яка складається із: залишку заборгованості за тілом 5 100 грн, залишку заборгованості за процентами за користування - 2 830,50 грн, залишку заборгованості за простроченими процентами за користування поза межами строку дії договору (нараховано новим кредитором за період із 01 липня по 28 жовтня 2021 року) 15 300 грн, інфляційного збільшення 1 049,10 грн (нараховано новим кредитором за період із 20 грудня 2020 року по 23 лютого 2022 року), а також витрати на правничу допомогу в сумі 7 000 грн та сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн. Позов обґрунтований тим, що 20 листопада 2020 року між ТзОВ «ФК «ФОРЗА» та ОСОБА_1 укладений договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №000201117064. Відповідно до умов договору, відповідач отримав кредит в сумі 5 429 грн на умовах строковості, зворотності та платності. ТзОВ «ФК «ФОРЗА» виконало свої обов`язки за договором та надало відповідачу кредитні кошти. Між ТзОВ «ФК «ФОРЗА» та ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф» 30 червня 2021 року укладений договір факторингу №20210630-Ф/2, згідно з умовами якого ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТзОВ «ФК «ФОРЗА», тобто до ОСОБА_1 за договором №000201117064 про надання позики на умовах фінансового кредиту від 20 листопада 2020 року. Відповідач, скориставшись кредитними коштами, взятих на себе зобов`язань із своєчасного їх повернення не виконав, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Заочним рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2025 року позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф» за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту від 20 листопада 2020 року №000201117064 заборгованість у сумі 7 930,50 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 791,23 грн, а всього 8 721,73 грн. У задоволенні решти відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, ТзОВ «ФК «Атреміда-Ф» через представника Бачинського О.М. в цій частині подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу скасувати і ухвалити в цій частині нове, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф» витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 7 000 грн, а також судові витрати за апеляційний перегляд справи, що складаються із витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 4 000 грн. Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що Верховний Суд зазначає, що заяви, вимоги до форми яких процесуальний закон не встановлює, можуть подаватися суду як в усній, так і в письмовій чи електронній формі. Зокрема такі висновки викладені в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 24 грудня 2021 року в справі №755/4466/20. Згідно з частиною восьмою ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Адвокатом Бачинським О.М. до Брусилівського районного суду Житомирської області в додатках до позовної заяви додано: 1.ордер про надання правової допомоги; 15.копію договору про надання правничої допомоги із додатком; 16.детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги (розрахунок суми судових витрат); 18.копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Крім того, суд першої інстанції не надав оцінки підпунктам 4.2, 4.4 договору, а також залишив поза увагою умову сплати вартості послуг клієнтом адвокату протягом 10 днів із моменту прийняття судом рішення у справі. Перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в оскарженій частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає в оскарженій частині до часткового задоволення з наступних підстав. Заочне рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, а тому, виходячи із засад диспозитивності цивільного судочинства, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в іншій частині апеляційним судом не перевіряється. Відмовляючи у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що представником позивача не додано до матеріалів справи доказів, які б підтвердили оплату витрат на професійну правничу допомогу, оформлену у встановленому законом порядку. Крім того, в матеріалах справи відсутній акт про виконання робіт, який складається між виконавцем та клієнтом, який би підтверджував вид надання правової допомоги. Колегія суддів не може повністю погодитися з такими мотивами відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з наступного. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: копію договору про надання правової допомоги від 23 травня 2024 року №20240523-1, укладеного між ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф» (клієнт) та адвокатом Бачинським О.М., розділом 4 якого врегульований порядок здійснення розрахунків між сторонами (а.с.27-28). Відповідно до п.4.2 договору, у разі ухвалення судом рішення на користь клієнта (задоволення судом позовних вимог у повному обсязі), клієнт зобов`язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 7 000 гривень. Також долучений розрахунок суми судових витрат у цій справі, в якому зазначена сума витрат на правничу допомогу адвоката, яку очікує понести позивач, - 7 000 грн (а.с.20). Згідно з частинами першою, третьою ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частиною другою ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частин третьої та четвертої ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною п`ятою ст.137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини четвертої ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі №379/1418/18 вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення». Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04), від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України». Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі №904/4507/18). У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року в справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою ст.137 ЦПК України. Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час. Однак, для того, щоб суд мав реальну можливість оцінити заявлену суму витрат на правничу допомогу щодо вказаних критеріїв, позивачу належить надати всі передбачені законом докази, в тому числі і детальний розрахунок вчинених ним дій з надання правничої допомоги. У долученому позивачем розрахунку суми судових витрат у цій справі визначено, що судовий збір за подання позову сплачений в сумі 2 422,40 грн, а сума витрат на правничу допомогу адвоката, яку очікує понести позивач, складає 7 000 грн, яка включає: оплату послуг адвоката за аналіз наданих клієнтом документів, судової практики, визначення перспективи подання позовної заяви; оплату послуг адвоката за підготовку позовної заяви у справі; оплату послуг адвоката за збирання доказів, долучених до позовної заяви; оплату послуг адвоката за підготовку та подання заяв, скарг, клопотань, чи інших процесуальних документів у ході розгляду справи. Згідно з пунктами 4.5-4.8 договору про надання правової допомоги від 23 травня 2024 року №20240523-1, за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін (сторонами). Акт надсилається клієнту поштою (електронною поштою, передається особисто). На письмову вимогу клієнта, адвокат може надавати акти про надання правової допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правової допомоги. Акт про надання правової допомоги вважається підписаним, якщо протягом п`яти днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокату письмові аргументовані заперечення на акт. Сума, вказана в п.4.2 договору, є гонораром адвоката за надання правової допомоги та поверненню не підлягає. Всі розрахунки проводяться у безготівковій формі в національній валюті - гривні, на підставі відповідного рахунку на оплату. Разом із тим, доказів фактично затраченого адвокатом часу на послуги, які перелічені у зазначену вище розрахунку, та їх вартості суду не надано. Будь-яких інших доказів на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви чи з іншими заявами по суті до ухвалення судом першої інстанції рішення у справі не надано. Заяви про подання доказів на підтвердження понесення позивачем судових витрат, пов`язаних із наданням йому професійної правничої допомоги, впродовж п`яти днів з дня ухвалення рішення у справі у порядку, встановленому частиною восьмою ст.141 ЦПК України, позивач до суду першої інстанції також не подавав. Акт за результатами надання правової допомоги, підписаний сторонами договору, засвідчує надання адвокатом послуг та прийняття таких послуг клієнтом. Відсутність у матеріалах справи акта за результатами надання адвокатом Бачинським О.М. послуг ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф», який відповідно до умов пунктів 4.5 та 4.6 договору про надання правової допомоги від 23 травня 2024 року є документом, який узгоджується та оформлюється сторонами, свідчить про не підтвердження належними та допустимими доказами обсягу наданих адвокатом послуг ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф» за переліком, зазначеним у розрахунку, а відтак не підтверджена їх вартість на суму 7 000 грн, яка б підлягала розподілу між сторонами за результатами часткового задоволення позову - пропорційно до задоволених вимог. Обставина ж фактичної оплати витрат на професійну правничу допомогу не має правового значення, оскільки не підтверджений допустимими доказами обсяг наданих послуг по відношенню до очікуваних та їх вартість, що є самодостатньою підставою для відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу. Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 03 травня 2019 року в справі №922/445/19 за яким, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути оплачено. Враховуючи умови договору про надання правової допомоги, акт за результатами надання правової допомоги передбачає підтвердження обсягу наданої правової допомоги за очікуваним (орієнтовно-попереднім) розрахунком витрат на правову допомогу, який містить у собі перелік послуг, що передбачаються для надання клієнту та є виключно викладом прогнозованих дій адвоката, який ще не фіксує вже надані клієнту послуги та їх вартість. Із урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено обсягу наданих адвокатом послуг та їх вартість на суму 7 000 грн, а тому така сума не може бути розподілена між сторонами пропорційно до задоволених вимог та позивачу належало відмовити у стягненні таких витрат саме з підстав, зазначених у цій постанові. Суд першої інстанції правильно відмовив у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, але помилився із мотивами. Оскільки рішення суду першої інстанції в оскарженій частині не відповідає нормам процесуального права, то відповідно до положень ст.376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу підлягає зміні, із викладеним підстав відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, зазначених у цій постанові. Оскільки суд апеляційної інстанції змінює рішення суду в мотивувальній частині, то відповідно до ст.141 ЦПК України розподіл судових витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги не здійснюється. Керуючись ст.ст.268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» задовольнити частково. Заочне рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2025 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення, якою відмовлено у стягненні витрат на правову допомогу, в редакції цій постанови. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої ст.389 ЦПК України. Головуюча Судді: