Постанова Одеський апеляційний суд № 496/3235/24

Номер провадження: 33/813/2610/24 Номер справи місцевого суду: 496/3235/24 Головуючий у першій інстанції Пендюра Л. О. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.12.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря Зєйналової А.Ф.к., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 14 червня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - встановив: Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 14 червня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано його адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. З вказаної постанови вбачається, що26.04.2024 року о 06:20 год. за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Усатове, вул. Щегульцевої, 2, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ГАЗ 3110, державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився із застосуванням технічного приладу Драгер під відеозапис БК№211341, Тест №185, результат огляду позитивний 0,72 ‰, чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою Біляївського районного суду Одеської області від 14 червня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав: 1)суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що ОСОБА_1 не знаходився за кермом, він перебував на пасажирському сидінні та чекав на свого товариша. Автомобіль не рухався та був із ввімкненим двигуном; 2)на відеозаписі не зафіксовано факту керування транспортним засобом, а також факту його зупинення; 3)при складанні акту огляду допущено суттєву помилку, а саме: акт огляду складено в одному примірнику, що є порушенням Інструкції №1452/735; 4)відеозапис долучений до матеріалів справи не є належним доказом у справі, оскільки знятий на невідомий пристрій, його справжність не засвідчена електронним цифровим підписом, крім того не є безперервним; 5)працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм таких положень ПДР, які б відповідно до ст.. 35 Закону України «Про національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Посилаючись на такі доводи, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення. Дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин. Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази: -довідка, з якої вбачається, що згідно обліків бази ІТС ІПНП ОСОБА_1 в період 26.04.2024 року по 26.04 2024 року за ознаками ст. 130 КУпАП до адміністративної відповідальності не притягувався; -протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №470679 від 26.04.2024 року з якого вбачається, що 26.04.2024 року о 06:20 год. по вул. Щегульцевої, 2, в с. Усатово Одеського району Одеської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ГАЗ 3110 номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням приладу Драгер, під відеозапис. Тест №

185. Результат позитивний 0,72‰. Водієм було порушено вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 пояснив, що згоден із рішенням приладу. Керування транспортним засобом передано гр. ОСОБА_2 ; -роздруківка тесту Драгер, з якого вбачається, що ОСОБА_1 26.04.2024 року пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер.. Результат тесту 0,72 ‰. ОСОБА_1 було ознайомлено із даним результатом, про що міститься його особистий підпис; -акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів з якого вбачається що огляд проведено у зв`язку із виявленими ознаками: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння рук. Огляд проводився за допомогою приладу Драгер. Результат огляду на стан сп`яніння позитивний 0,72 ‰. ОСОБА_1 з результатом згоден, особисто ним підписано; -направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з якого вбачається, що водію ОСОБА_1 26.04.2024 року о 06:30 год. було запропоновано проїхати до КНП «ООМЦПЗ» ООР, однак останній пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер на місці зупинки транспортного засобу, результат якого показав 0,72 ‰; -рапорт поліцейського СРПП ВП2 ОРУП2 ГУНП в Одеській області з якого вбачається, що під час несення служби з 20:00 год. 25.04.2024 року по 08:00 год. 26.04.2024 року ним о 06:20 год. був зупинений транспортний засіб ГАЗ державний номер НОМЕР_1 за порушення правил дорожнього руху. На ОСОБА_1 працівником поліції був складений адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП та адміністративна постанова за ч. 5 ст. 121 КУпАП. У зв`язку із технічною причиною при заміні батарейок збився час у приладі Драгер на 43 хв. пізніше за реальним часом. Також на боді-камері на годину пізніше із-за переходу часу на зимову. Вірний час та дата вказані у адміністративному протоколі; -відеозапис, який було приєднано до матеріалів справи та з якого вбачається, що 22.10.2023 року, що 26.04.2024 року приблизно о 06:30 год. ОСОБА_1 стоїть біля свого транспортного засобу, який стояв неподалік від блок посту. До ОСОБА_1 підійшов працівник поліції та спитав куди він їхав. ОСОБА_1 відповів, що він виїхав із провулка Тепличний та прямує додому. Працівник поліції питає ОСОБА_1 коли він в останнє вживав спиртні напої. ОСОБА_1 відповів, що години чотири тому назад, може чотири з половиною. Працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер. ОСОБА_1 погодився. Працівник поліції надав ОСОБА_1 на вибір трубочку, він взяв та розпакував. Далі ОСОБА_1 питає працівника поліції чи забере він у нього автомобіль. Працівник поліції говорить, що це вирішує суд. Потім ОСОБА_1 пройшов огляд за допомогою приладу Драгер, результат якого показав 0,72‰. Працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що даний результат в чотири рази перевищує допустиму норму. Працівник поліції питає ОСОБА_1 чи згоден він із результатом, чи потрібно їхати до медичного закладу. ОСОБА_1 відповів, що немає сенсу оскільки у медичному закладі доведеться робити те саме. Працівник поліції попросив ОСОБА_1 відповісти чітко, чи згоден він із результатом, або потрібно їхати до медичного закладу. ОСОБА_1 сказав, що так він згоден із результатом. Працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про те, що на нього зараз буде складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Після складення протоколу про адміністративне правопорушення працівник поліції ознайомив ОСОБА_1 із його змістом. Запропонував ОСОБА_1 надати свої письмові пояснення або заперечення. Отже, посилання апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що ОСОБА_1 не знаходився за кермом, він перебував на пасажирському сидінні та чекав на свого товариша. Автомобіль не рухався та був із ввімкненим двигуном, крім того на відеозаписі не зафіксовано факту керування ним транспортним засобом, а також факту його зупинення спростовуються вище дослідженими доказами. А саме, із рапорту, який містить у матеріалах справи вбачається, що 26.04.2024 року працівником поліції був зупинений транспортний засіб ГАЗ державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Так, із рапорту вбачається, що на ОСОБА_1 було виписано адміністративну постанову за ч. 5 ст. 121 КУпАП, за те, що останній не був пристебнутий пасками безпеки. Із відеозапису вбачається, що під час бесіди із працівником поліції ОСОБА_1 сам повідомив, що він виїхав із провулку Тепличного та прямував додому. Під час проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та під час складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 жодного разу не повідомив та не заперечував того факту що він не знаходився за кермом автомобіля. Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність, зокрема за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Відповідно п. 2.9а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З положень ст. 266 КУпАП вбачається, що особи, які керують, зокрема транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі стан сп`яніння), підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп`яніння. Огляд особи, яка керувала, зокрема транспортним засобом, на стан сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала, зокрема транспортним засобом, на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд осіб на стан сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан сп`яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У разі відсторонення особи від керування, зокрема транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом. Аналогічні положення, але з більш детальним врегулюванням дій поліцейського під час огляду водія на стан сп`яніння, містяться в Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (далі Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та Міністерством охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі Інструкція № 1452/735). Зокрема, положення п. 2, 3, 5 Порядку № 1103 встановлюють, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Положенням п. 2, 3 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. За приписами п. 3 - 5 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Згідно п. 7 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Щодо посилань апеляційної скарги на те, що відеозапис долучений до матеріалів справи не є належним доказом у справі, оскільки знятий на невідомий пристрій, його справжність не засвідчена електронним цифровим підписом, крім того не є безперервним, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Відповідно до ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Наданий до матеріалів справи носій інформації (оптичний диск) є оригіналом електронного документу, який не потребує додаткового засвідчення електронним підписом. Також, підписання відеофайлів не передбачено Законом України «Про Національну поліцію» та ст.266 КУпАП, а наявний у справі диск з відеозаписом є належним та допустимим доказом, який відповідає вимогам ст.251 КУпАП. Також, не передбачено положеннями ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення назву, моделі пристрою яким здійснюється відео фіксація та номер та серію диску, на який записано відповідні відеофайли. Крім того, відеозаписи які долучені до матеріалів справи, здійсненні згідно вимогам вищевказаних нормативно правових актів, так як на відеозаписах відображено дату та час фіксації. Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Отже, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з відеореєстратора, дані про який внесені у протокол про адміністративне правопорушення, діяли відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП. Також з дослідженого відеозапису не вбачається будь-яких порушень працівниками поліції «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Водночас, відповідно до п. 1.4.5 «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів)», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03 лютого 2016 року, однією із декількох цілей використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції є забезпечення об`єктивного розгляду справ уповноваженими органами шляхом створення додаткових належних доказів. Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність відеозапису адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи. Між тим, апеляційний суд доходить до переконання, що з відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, підписав протокол про адміністративне правопорушення, підписав результат проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а також підписав акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів, зауважень ніяких не вказав, а ні під час проходження огляду, а ні під час підписання протоколу про адміністративне правопорушення. Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Отже, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з відеореєстратора, дані про який внесені у протокол про адміністративне правопорушення, діяли відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП. Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності з іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі. Посилання апеляційної скарги на те, що відеозапис, який міститься у матеріалах справи не є безперервним є слушним, однак не спростовує правильні висновки суду першої інстанції та може слугувати підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення у справі. Довід апеляційної скарги щодо відсутні підстав для зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 відхиляються з огляду на таке. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і діє на даний час. Відповідно до пункту 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Згідно з п.п., 5, 6, 7 ч.1 ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: - запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування; - встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів; - перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України. Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості. З наведеного вбачається, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Відповідно до ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених. З огляду на викладене, положення закону пов`язують обов`язок водія пройти огляд на вимогу поліцейського саме з наявністю підстав у поліцейського вважати, що водій знаходиться у стані сп`яніння, а не із зупинкою транспортного засобу, то у даному випадку відсутні підстави для застосування доктрини «плодів отруйного дерева» та вважати недійсним проведений огляд через відсутність в матеріалах справи підстав зупинки транспортного засобу або повноважень уповноважених осіб на таку зупинку. Крім того, як слідує із рапорту працівника поліції, ОСОБА_1 26.04.2024року було зупинено з підстав того, що останній перебував за кермом не пристебнути пасками безпеки, за що на останнього було складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП. Крім того, відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. ОСОБА_1 таким правом скористався, власноруч написав, що він згоден із результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння, інших заперечень, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП не вказав. Вказуючи про порушення співробітниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апелянт не надав до суду доказів про звернення зі скаргами на дії поліцейського до компетентних органів, що дає підстави суду вважати такі посилання апеляційної скарги, як спроби апелянта уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною вину останнього зібраними по справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №470679 від 26.04.2024 року, в якому зазначені технічні прилади, якими здійснено відеофіксацію, а саме: БК (портативний відеореєстратор) № 013875, роздруківкою результатів проведення огляду технічного приладу Драгер, в якому зазначені результати тесту № 185, деталі аналізу 0,72‰, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначені результати огляду на стан сп`яніння: 0,72‰ та наявний підпис ОСОБА_1 з його дописом «згоден», направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного сп`яніння, відеозаписом на якому зафіксовано проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 у відповідності до норм чинного законодавства, під час проведення огляду ніяких заперечень, заяв та клопотань від ОСОБА_1 не надходило, з результатами даного огляду він був згодний. З таким висновком суду першої інстанції погоджується Одеський апеляційний суд. Об`єктивно оцінивши докази у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначені вище докази повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Інші твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні під час дослідження доказів по справі, також жодних доказів, які б спростували правильні висновки суду першої інстанції не було долучено і до апеляційної скарги. Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно зі ст. 33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що було встановлене в передбаченому законом порядку. Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано застосував стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керувати транспортними засобами, адже воно, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним. У відповідності до положень п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Отже, за результатами апеляційного розгляду суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а постанова Біляївського районного суду Одеської області від 14 червня 2024 року підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 14 червня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова