LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Закарпатський апеляційний суд309/67/23

від 19.12.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Справа № 309/67/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 19 грудня 2024 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В. суддів: Кожух О.А., Джуги С.Д. за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Грицак Ярослав Васильович, на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 27 травня 2024 року, ухвалене суддею Сідей Я.Я., в справі за заявою ОСОБА_1 , де третя особа: Орган опіки та піклування Хустської міської громади виконавчий комітет Хустської міської ради Закарпатської області про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна встановив: У січні 2023 року ОСОБА_1 , де третя особа: Орган опіки та піклування Хустської міської громади виконавчий комітет Хустської міської ради Закарпатської області звернувся до суду із заявою про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна. Заяву мотивує тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є його бабусею, через психічне захворювання не в змозі працювати, не усвідомлює наслідки своєї поведінки, не може орієнтуватися в простих життєвих ситуаціях. Внаслідок психічного захворювання бабуся потребує догляду та встановлення над нею опіки. Просить визнати недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити опіку над нею та призначити заявника опікуном над нею. Рішенням Хустського районного суду від 27 травня 2024 року заяву задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатною та тимчасово покладено обов`язки опікуна над недієздатною на орган опіки та піклування виконавчого комітету Хустської міської ради. Суд мотивував своє рішення тим, що подання органу опіки та піклування про встановлення опіки і призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 є не доведеним та таким, що протирічить інтересам недієздатної. Крім того, заява ОСОБА_1 не базується на дійсному бажанні бути опікуном ОСОБА_2 , оскільки така заява була подана ним тільки після того, як його було призвано на військову службу. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмовлених вимог та постановити нове, яким призначити його опікуном недієздатної. Вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення, яке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. В своїх доводах посилається на те, що ОСОБА_2 визнана недієздатною та не усвідомлює значення своїх дій та не може ними керувати. Він усвідомлює, що як опікун повинен дбати про недієздатну особу, створювати їй необхідні побутові умови, забезпечувати її доглядом та лікуванням, вживати заходів щодо захисту її цивільних прав та інтересів. Просить врахувати висновок органу опіки та піклування, в якому зазначено, що у випадку визнання ОСОБА_2 недієздатною заявника слід призначити її опікуном. У дане судове засідання учасники справи не з`явились. Від органу опіки та піклування Хустської міської громади виконавчого комітету Хустської міської ради Закарпатської області надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Від ОСОБА_1 клопотань чи заяв про відкладення або розгляду справи у його відсутності не надходило та згідно довідки від 09.08.2024 про доставку ОСОБА_1 повідомлення у додаток «Viber», та його представнику ОСОБА_3 на електронну адресу, повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Оскільки сторони по справі у судове засідання не з`явилися, а матеріалів справи достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, то суд вважає, що таку слід вирішити по суті (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц). Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відхиленої вимоги про призначення ОСОБА_1 опікуном, то апеляційний суд, в силу приписів ст. 367 ЦПК України, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині в межах доводів апеляційної скарги. При цьому, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 є бабусею ОСОБА_1 , даний факт підтверджується свідоцтвами: про народження ОСОБА_4 . НОМЕР_1 , про укладення шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . НОМЕР_2 від 17.02.1971 р., про народження ОСОБА_1 НОМЕР_3 від 08.05.2008 року. Висновком КНП «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги» Хустської міської ради від 25.07.2022 №1538 визнано, що ОСОБА_2 потребує постійно догляду у зв`язку з наявністю в неї когнітивних порушень. Випискою №001794 від 06.01.2023 виданої психо-наркологічним відділенням КНП «Лікувально-діагностичний центр» ХМР Бонкало Г.В. визнана інвалідом ІІ групи, яка страждає на змішану кортикальну та субкортикальну васкулярну деменцію. Довідкою №23 від 24.01.2023 виданою КНП «Лікувально-діагностичний центр» Хустської міської ради підтверджено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_1 , на обліку у психолога чи нарколога не перебуває. Довідкою №71 виданою КНП «Хустський ЦПМСД» від 25.01.2023 підтверджено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_1 , є здоровим. Згідно рішення № 67 від 24.02.2023 року виконавчого комітету Хустської міської ради «Про затвердження висновку опікунської ради з питань забезпечення прав неповнолітніх осіб, які потребують опіки (піклування)» ОСОБА_1 відмовлено в призначенні опікуном над ОСОБА_2 . Зі змісту подання органу опіки та піклування № 195 від 11.04.2024 р. виконавчого комітету Хустської міської ради вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 опікуном за рідною бабусею ОСОБА_2 у випадку визнання останньої судом недієздатною. Відповідно до листа Боронявського старостинського округу Хустської міської ради № 47/02-12 від 23.04.2024 р. за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована та проживає одна особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_6 № 6487 від 02.05.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 призваний на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_4 та скерований до в/ч НОМЕР_4 від 26.04.2022 року. Відомості щодо звільнення з військової служби відсутні. Довідкою про склад сім`ї виданої Боронявським старостинським округом Хустської міської ради від 11.06.2024 ОСОБА_2 зареєстрована та проживає одна за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно висновку судово-психіатричного експерта за № 241 від 17.08.2023 року, проведеної експертами Закарпатської філії судово-психіатричних експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає на хронічний стійкий психічний розлад у формі вираженої деменції. По психічному стану ОСОБА_2 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного. Згідно з ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. В силу ч. 1 ст. 300 ЦПК України, суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна. Згідно ч.ч. 6-7 ст. 300 ЦПК України строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною першою цієї статті. Згідно ч. 1ст. 60 ЦК України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Відповідно до ст. 62 ЦК України, опіка встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки, або за місцем проживання опікуна. Частинами 1-4 ст. 63 ЦК України передбачено, що опікуна призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу. Опікуном може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном лише за її письмовою заявою. Опікун призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна. У відповідності до приписів ст. 67 ЦК України та Розділу 4 Правил, опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 мотивує таку відмову тим, що подання органу опіки та піклування є не доведеним, та таким що протирічить інтересам недієздатної. Крім цього, суд зазначив, що ОСОБА_2 має також доньку ОСОБА_7 , яка проживає в с. Бороняво, Хустського району, яка теж може здійснювати догляд за своєю матір`ю. В апеляційній скарзі апелянт вказує, що суд проігнорував подання органу опіки та піклування та не призначив його опікуном над своєю бабусею. Однак, органом опіки та піклування не з`ясовано чи існують інші особи, які можуть здійснювати опіку над недієздатною ОСОБА_2 . Заявник має право щодо призначення його піклувальником над його недієздатною бабусею, однак, матеріали справи не містять відомостей чи являється заявник єдиною особою, яка спроможна здійснювати опіку, та навпаки, зазначене дає підстави вважати, що донька ОСОБА_7 також може здійснювати таку опіку. Крім цього, ОСОБА_2 хворіє даним захворюванням вже тривалий час, зокрема згідно посвідчення серії НОМЕР_5 виданого 20.02.2002 ОСОБА_2 визнано інвалідом ІІ групи та призначено пенсію. Як слідує з матеріалів справи, зокрема з виписки №001794 із медичної карти амбулаторного хворого(а.с. 9) стан ОСОБА_2 після смерті чоловіка погіршився, з`явився страх смерті. Амбулаторне лікування приймала постійно та регулярно, проте через свій стан самостійно рідко відвідувала лікаря. Тобто, вищенаведене підтверджує той факт, що бажання піклуватися про свою бабусю у заявника виникло лише у 2023 році, а саме після мобілізації його до лав ЗСУ, а отже це доводить твердження суду першої інстанції, що вимоги ОСОБА_1 не базуються на дійсному бажанні заявника здійснювати обов`язки опікуна, які раніше не бажав реалізовувати, а тільки свідчать про мету здійснити демобілізацію. Отже, апеляційний суд прийшов до висновку, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає матеріальним та процесуальним нормам права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Враховуючи наведене та керуючись нормами статей 374, 375, 382-384 ЦПК України апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Грицак Ярослав Васильович, залишити без задоволення. Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 27 травня 2024 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27 грудня 2024 року. Суддя-доповідач: Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»