Постанова Закарпатський апеляційний суд № 309/928/24

Справа № 309/928/24 П О С Т А Н О В А Іменем України 23 січня 2025 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В. суддів: Кожух О.А., Джуги С.Д. за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Іляшкович Наталія Василівна та ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гайду Ольга Іванівна, на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2024 року, ухвалене суддею Орос Я.В. у справі за заявою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гайду Ольга Іванівна, де зацікавлена особа орган опіки і піклування виконавчого комітету Хустської міської ради про визнання громадянина недієздатним, встановлення опіки та призначення опікуна встановив: У лютому 2024 року ОСОБА_2 , де зацікавлена особа орган опіки і піклування виконавчого комітету Хустської міської ради, звернувся до суду із заявою про визнання громадянина недієздатним, встановлення опіки та призначення опікуна. Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , рідний брат заявника, є інвалідом 1 групи «А» з дитинства, що підтверджується посвідченням інвалідності особи від 03.07.2008р., серії НОМЕР_1 , згідно якого не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує як медичного нагляду та лікування, так і постійної сторонньої допомоги і контролю і в зв`язку з цим, він перебуває на обліку у лікаря невропатолога-психіатра. Заявник зазначає, що в нього добрий стан здоров`я, спиртними напоями чи наркотичними засобами не зловживає, на обліку у психоневрологічному або наркологічному диспансері не перебуває. Весь час за братом доглядає заявник, який має можливість та бажання доглядати свого брата і бути його опікуном. Оскільки, ОСОБА_1 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, він може цим самим поставити себе у скрутний матеріальний стан чи стати жертвою недобросовісних людей, а тому заявник просить суд визнати ОСОБА_1 недієздатним та встановити над ним опіку, призначивши його опікуном. Рішенням Хустського районного суду від 16 жовтня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 - недієздатним. В задоволенні заяви в частині призначення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 опікуном над ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовлено. Суд мотивував своє рішення тим, що подання органу опіки та піклування не містить належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань чи мотивів з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а містить лише посилання на можливість заявника бути опікуном. Крім цього суд зазначає, що ОСОБА_1 має матір та батька, які хоч і є пенсіонерами, проте суду не надано доказів, що такі не можуть опікуватися своїм недієздатним сином. Також суд відмітив, що зареєстроване місце проживання заявника та його брата не збігається, а заяву сторін, що фактичне місце проживання сторін за адресою АДРЕСА_1 , суд оцінює критично. Тому, судом зроблено висновок, що існують сумніви у щирості бажання ОСОБА_2 здійснювати опіку над недієздатним братом, його усвідомлення особливої відповідальності опікуна, необхідності приділяти опіці весь свій час. Не погоджуючись з рішенням ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гайду О.І., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні заяви щодо призначення ОСОБА_2 опікуном і ухвалити нове, яким повністю задовольнити заяву про призначення заявника опікуном над ОСОБА_1 . Вважає, що суд першої інстанції у частині відмови у задоволенні щодо призначення опікуна не врахував принципи Верховенства права, а також не дослідив всі обставини, які мають значення для справи. В своїх доводах апелянт посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми цивільного законодавства, оскільки визнав особу недієздатною, але не призначив їй опікуна. Така особа не зможе повною мірою здійснювати свої конституційні права людини та громадянина. Суд не врахував, що подання органу опіки та піклування відповідає нормам чинного законодавства, такому поданню висловлено незрозумілу недовіру та сумнів. Немає посилання на конкретні норми законодавства яким не відповідає таке подання. Всі наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що ОСОБА_2 фактично проживає та здійснює опіку над своїм недієздатним братом ОСОБА_1 , зокрема про це свідчить заява депутата Хустської міської ради Лукач В.В., який проводив обстеження житлово-побутових умов за адресою АДРЕСА_1 . Не погоджуючись з рішенням ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Іляшкович Н.В., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким заявлені вимоги ОСОБА_2 задоволити у повному обсязі. На думку апелянта, судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, яке прийняте за неповного з`ясування обставин справи, що мали значення для об`єктивного вирішення спору, а тому підлягає скасуванню. Зазначає, що питання щодо призначення опікуна судом вирішено не було, що суперечить законодавству. Опікуном може бути призначено особу дієздатну, яка перебуває в родинних зв`язках з недієздатним, тільки за її заявою та згодою. Батьки недієздатного не подавали таку заяву, тому зазначене судом твердження, що батьки не можуть опікуватися своїм сином не заслуговує на увагу. Законом не заборонено різне місце проживання опікуна та недієздатної особи, над якою встановлюється опіка. У дане судове засідання з`явились представник заявника ОСОБА_2 адвокат Гайду О.І. та представник недієздатного ОСОБА_1 адвокат Іляшкович Н.В. Рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення ОСОБА_1 отримав судову повістку 31.12.2024. Хустська міська рада отримала судову повістку 27.12.2024 згідно рекомендованого повідомлення з відміткою про вручення. Від виконавчого комітету Хустської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника за наявними матеріалами у справі. Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відхиленої вимоги про призначення ОСОБА_2 опікуном та не покладення обов`язків опікуна над недієздатним ОСОБА_1 взагалі ні на яку особу чи орган, то апеляційний суд, в силу приписів ст. 367 ЦПК України, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині в межах доводів апеляційної скарги. Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є братом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 (а.с.9-10). ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом 1 групи «А» з дитинства, що підтверджується посвідченням інвалідності особи від 03.07.2008р., серії НОМЕР_1 (а.с.14). Згідно Довідки до акту огляду МСЕК серії 10ААА №536802 від 20.12.2011року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 потребує стороннього постійного стороннього догляду та допомоги, рекомендовано лікування у невропатолога та психіатра (а.с.12). Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов депутата Хустської міської ради ОСОБА_3 - ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 разом зі своїм братом ОСОБА_2 , який здійснює за ним постійний догляд та надає необхідну допомогу (а.с.13). Відповідно до Виписки з протоколу засідання ЛКК від 06.09.2023 року №6611 ОСОБА_1 не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує як медичного нагляду та лікування, так і постійної сторонньої допомоги і контролю (а.с.15). Рішенням ВК Хустської міської ради від 29.03.2024 року №156 затверджено подання про призначення ОСОБА_2 , 1981 року народження, опікуном над рідним братом ОСОБА_1 , 1988 року народження (а.с.33-34). Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №214 від 06.06.2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявляє ознаки хронічного стійкого розладу у вигляді Посттравматичної деменції вираженого ступеню, що позбавляє його здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с.38-41). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного. Згідно з ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. В силу ч. 1 ст. 300 ЦПК України, суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна. Згідно ч.ч. 6-7 ст. 300 ЦПК України строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною першою цієї статті. Згідно ч. 1ст. 60 ЦК України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Відповідно до ст. 62 ЦК України, опіка встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки, або за місцем проживання опікуна. Частинами 1-4 ст. 63 ЦК України передбачено, що опікуна призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу. Опікуном може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном лише за її письмовою заявою. Опікун призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна. У відповідності до приписів ст. 67 ЦК України та Розділу 4 Правил, опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного. Суд першої інстанції у своєму рішенні визнав ОСОБА_1 недієздатним, однак не призначив йому опікуна. Такі дії суду прямо суперечать частині 1 ст. 60 ЦК України, оскільки визнання фізичної особи недієздатною без призначення їй опікуна суперечить засадам верховенства права. Недієздатний, якому не призначено опікуна не може розпоряджатися своїми цивільними правами та здійснювати будь-які правочини, що прямо суперечить Конституції України. У свої апеляційних скаргах на цьому наголошують заявник та адвокат Іляшкович Н.В., яка діє в інтересах недієздатного і з чим апеляційний суд цілком погоджується. Однак, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 та представника ОСОБА_1 адвоката Іляшкович Н.В. з приводу незаконності рішення суду в частині відмови у призначенні ОСОБА_2 опікуном над недієздатним ОСОБА_1 не знаходять своє підтвердження з огляду на наступне. Довідкою до акта огляду МСЕК від 20.12.2011 підтверджено, що ОСОБА_1 надано першу «А» групу як інваліду з дитинства безтерміново (а.с. 12). Посвідченням Серії інвалідності особи від 03.07.2008р., серії ДАВ №186905/305 також підтверджується, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом 1 групи «А» з дитинства(а.с. 14). В судовому засіданні представники пояснили колегії суддів, що десь у віці 13 років ОСОБА_1 отримав важку травму голови, що призвело до настання інвалідності. Проте, ОСОБА_2 звернувся із заявою про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки лише 19.02.2024, однак міг це зробити ще як мінімум в 2008 році, чого ним зроблено не було, а тому є об`єктивні підстави вважати, що заявник звернувся до суду із такою заявою не з метою догляду за своїм братом, а для інших цілей. Крім цього, рішення органу опіки та піклування слід оцінювати критично, оскільки на думку колегії суддів таке містить формальні ознаки так-як не зазначено конкретики в частині, що стосується кого слухали, коло осіб з якими велись розмови про опіку. Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність мотивованого подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка (Постанова КЦС ВС від 24.07.2024 № 727/597/24 (61-6720св24). Також слід взяти до уваги те, що відповідно до правових позицій Верховного Суду у постанові від 28 січня 2021 року у справі №753/6498/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №500/6325/17, від 04 липня 2018 року у справі №496/4271/16-а (К/9901/29090/18)) висновок органу опіки та піклування не містить ознак рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії - він не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов`язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер. Таким чином рішення виконавчого комітету Хустської міської ради щодо доцільності призначення опікуна у випадку визнання особи недієздатною носить рекомендаційний характер, не є поданням органу опіки та піклування і не може бути самостійним засобом захисту порушеного права. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений. Щодо тверджень заявника, що батьки не можуть піклуватися своїм недієздатним сином, то такі не заслуговують на увагу з огляду на таке. Надані адвокатом Гайду О.І., яка діє в інтересах ОСОБА_2 довідки №290 та №291 видані КНП «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги» Хустської міської ради Закарпатської області від 17.10.2024 відносно ОСОБА_4 1959 р.н. та ОСОБА_5 1963 р.н. не були подані заявником у суді першої інстанції, та такі не досліджувались судом першої інстанції. Крім цього, наведені в довідках діагнози не містять підтверджень того, що такі відносяться до тяжких хвороб, які б перешкоджали їм виконувати функції опікуна. А також, матеріали справи не містять доказів того, що батьки недієздатного являються інвалідами, а тому неспроможні бути опікунами. Відтак, апеляційний суд прийшов до обґрунтованих висновків, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині щодо не покладення обов`язків опікуна над недієздатним, тому, апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню на підставі ст. 376 ЦПК України. Зважуючи на викладене та керуючись статтями 12, 81, 374, 376, 382-384 ЦПК України апеляційний суд постановив: Апеляційні скарги ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гайду Ольга Іванівна та ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Іляшкович Наталія Василівна, задовольнити частково. Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2024 року, змінити, доповнивши резолютивну частину даного рішення суду абзацом наступного змісту: Тимчасово покласти обов`язки опікуна над недієздатним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого в АДРЕСА_1 на орган опіки та піклування виконавчого комітету Хустської міської ради до вирішення питання про призначення опікуна, в порядку визначеному законодавством. У решті, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 31 січня 2025 року. Суддя-доповідач: Судді: