Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/22798/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/22798/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 грудня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В., за участю секретаря судового засідання: Керімова К.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: У травні 2024 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 14.05.2024 №193 про застосування дисциплінарного стягнення; - визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 14.05.2024 № 319 о/с по особовому складу; - поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) 9-го управління (протидії корупційним організованим групам та організаціям) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України; - стягнути з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено: Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 14.05.2024 №193 про застосування дисциплінарного стягнення. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 14.05.2024 року № 319 о/с по особовому складу. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) 9-го управління (протидії корупційним організованим групам та організаціям) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України з 15 травня 2024 року. Стягнуто з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 215 760 грн (двісті п`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят). Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням вимог чинного законодавства, без урахування всіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, без повно і всебічно з`ясованих обставин в даній справі та без надання оцінки всім аргументам учасників справи, що призвело до невірного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Апелянт вказує, що суд безпідставно не врахував в якості доказів пояснення свідків, і в подальшому визнання пояснень свідків неналежними та недопустимими доказами унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Наполягає, що пояснення свідків, надані в різний час, хоч і не дублюються дослівно, проте свідчать про те, що під час події ОСОБА_1 проявляв неповагу до прав і свобод людини, вчиняв дії, що підривають авторитет Національної поліції України, використовував ненормативну лексику при зверненні до особи. Апелянт зазначає, що судом не проаналізовано, не надано жодної оцінки та не поставлено під сумнів ані пояснення позивача, які кардинально відрізняються від показів чотирьох інших осіб, які були учасниками та свідками події, ані тому факту, що позивач відмовився надавати контактні дані осіб, які б (з його слів) могли підтвердити його пояснення щодо спростовування факту вчинення ним дисциплінарного проступку. На думку відповідача, при опрацюванні матеріалів справи судом першої інстанції надано перевагу позиції представника позивача, про що свідчить дослівне дублювання тексту відповіді на відзив у оскаржуваному рішенні, проте не надано жодної оцінки аргументам Департаменту, зазначеним у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, які повністю спростовують викладене в позові та відповіді на відзив та свідчать про відсутність підстав для задоволення позову. Відповідач наполягає, що дії та поведінка позивача підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості, що є несумісним із подальшим проходженням служби. Підполковником поліції ОСОБА_1 внаслідок власної неправомірної поведінки вчинено дисциплінарний проступок, який є несумісним з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських під час проходження служби в поліції, оскільки поліцейський зобов`язаний не допускати проявів принизливого ставлення до людей в особистій поведінці як у службових так і позаслужбових стосунках з людьми, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості. Щодо обраного дисциплінарного стягнення, апелянт вказав, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби дійсно є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (дискреційні повноваження). Проходження служби в поліції несумісне з неналежною поведінкою, ігноруванням вимог законів України, Дисциплінарного статуту, Присяги, Правил етичної поведінки поліцейських та є несумісним із подальшим проходженням служби, тому наказом № 193 за порушення вищевказаних норм законодавства до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії. 19 листопада 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив ОСОБА_1 , в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач вказує, що застосування дисциплінарного стягнення має здійснюватися лише у разі встановлення дійсного вчинення поліцейським дисциплінарного проступку у розумінні Статуту та має бути співмірним його наслідкам. Наказ про призначення службового розслідування винесено 13.05.2024 року і вже 14.05.2024 року було винесено Наказ про застосування дисциплінарного стягнення, що вказує про його проведення в надто короткий термін для встановлення всіх обставин, які покладені в основу підстав для призначення службового розслідування та забезпечення повного, об`єктивного його проведення із наданням особі, щодо якої воно призначене, часу для надання доказів по суті інкримінованого йому дисциплінарного проступку. Позивач зазначає про розбіжності у поясненнях свідків, щодо посилань апелянта з приводу неврахування їх як доказів зазначає, що жодна норма КАС України не покладає на суд обов`язку з власної ініціативи викликати свідків події для надання пояснень. Вказує, що відповідачем при проведенні службового розслідування не вжито достатніх та необхідних заходів щодо встановлення обставин, які є необхідними для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, а висновок, складений за його результатами, не відповідає вимогам щодо повноти та об`єктивності і взагалі не підтверджує факту вчинення позивачем саме дисциплінарного проступку, за який його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення. Також, на думку позивача, висновком за наслідком службового розслідування, який став підставою для звільнення позивача, не враховано обставини, що пом`якшують, а також відсутність обставин що обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського; не враховано відомості, що характеризують позивача, а також дані про відсутність у нього дисциплінарних стягнень; не враховано попередню бездоганну поведінку позивача, а також не враховано відсутність заподіяної шкоди. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11 грудня 2024 року. 10 грудня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, оскільки Письменна Наталя Володимирівна (представник ОСОБА_1 ) є представником потерпілого в Касаційному кримінальному суді, слухання зазначеної справи відбудеться 11 грудня 2024 року о 11:10 год, що унеможливлює її участь у судовому засіданні, що відбудеться 11 грудня 2024 року у цій справі. Протокольно розглянувши вказане клопотання, апеляційний суд останнє задовольнив, відклав розгляд справи на 24 грудня 2024 року. У відкритому судовому засіданні представники відповідача Чугажва І. В., Голуб С. О. підтримали доводи та мотиви, викладені у апеляційній скарзі, та просили останню задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник позивача Письменна Н. В. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вказуючи про дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і ухвалення законного рішення з огляду на протиправність звільнення позивача з посади. Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 2003 року по 2015 року перебував на посадах в міністерстві внутрішніх справ України, з 2015 року перебував на посадах в Національній поліції України. З 01.01.2024 підполковник поліції ОСОБА_1 обіймав посаду старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) 9-го управління (протидії корупційним організованим групам та організаціям) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України. 21.04.2024 до керівництва Департаменту від підполковника поліції ОСОБА_2 , тимчасово виконуючої обов`язки начальника 3-го відділу (кадрового забезпечення) 4-го управління (організації роботи, моніторингу та контролю) Департаменту, надійшла доповідна записка від 21.04.2024 № 1949-2024, про факт можливого порушення службової дисципліни старшим оперуповноваженим 1-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) 9-го управління (протидії корупційним організованим групам та організаціям) Департаменту підполковником поліції ОСОБА_1 . Як зазначено у вказаній доповідній записці, 21.04.2024 підполковником поліції ОСОБА_2 здійснено моніторинг соціальних мереж Інтернет, де у Facebook виявлено статтю з інформацією щодо можливих неправомірних дій підполковника поліції ОСОБА_1 , оприлюднену на сторінці https://www.facebook.com/100014449991885/posts/1762392370919079/mibextid=WC7FNe&rdid=zx2nWuwnXLMJXQQB З метою встановлення обставин зазначеної події, а також з`ясування інших причин та умов події, наказом Департаменту від 21.04.2024 № 119-П «Про призначення та проведення службового розслідування» призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію. 21.04.2024 за результатами службового розслідування дисциплінарною комісією Департаменту складено висновок службового розслідування, підписано та того ж дня головою дисциплінарної комісії разом із проектом наказу про застосування дисциплінарного стягнення подано керівництву Департаменту на затвердження та підпис. Наказом Департаменту від 21.04.2024 № 162 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника ДСР» за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 1, 2, 3, 6, 7, 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, абзаців 3, 7, 8 пункту 1 розділу ІІ, пунктів 3, 4 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 19.11.2016 №1179, Присяги поліцейського та посадових інструкцій до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Наказом Департаменту від 21.04.2024 № 276 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону № 580-ІІІ. 10.05.2024 до Департаменту надійшов лист №2335-2024 Первинної профспілкової організації ДСР Національної поліції України Всеукраїнської профспілки Національної поліції про проведення додаткової перевірки повноти та всебічності службового розслідування, проведеного стосовно ОСОБА_1 , за результатами якого його звільнено зі служби в поліції. За результатами розгляду вказаного листа та вивчення матеріалів службового розслідування, призначеного наказом Департаменту від 21.04.2024 № 119-П, до начальника Департаменту ОСОБА_3 з доповідною запискою «Про скасування наказів та призначення службового розслідування» від 13.05.2024 № 2349/55-2024 (далі - Доповідна записка) звернувся полковник поліції ОСОБА_4 , заступник начальника Департаменту, в якій доповів, що службове розслідування головою та членами дисциплінарної комісії було проведено за неповного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, в недостатній мірі встановлені причини та умови, що сприяли вчиненню проступку. З огляду на викладене, у Доповідній записці запропоновано: скасувати накази Департаменту № 119-П та № 276 о/с; поновити ОСОБА_1 на службі в поліції; за фактом події, що сталася 21.04.2024 в ресторані «Lucky» за участі ОСОБА_1 призначити службове розслідування, за результатами проведення якого прийняти рішення у відповідності до вимог Дисциплінарного статуту, Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України та Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807. 13.05.2024 відповідно до частини сьомої статті 20 Дисциплінарного статуту, наказом Департаменту від 13.05.2024 № 316 о/с «По особовому складу» скасовані Накази № 162 та № 276 о/с та ОСОБА_1 поновлено на службі в поліції і на посаді старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) 9-го управління (протидії корупційним організованим групам та організаціям) Департаменту з 22.04.2024. Відповідно до доповідної записки полковника поліції ОСОБА_5 , заступника начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 13.05.2024 року № 2349/55-2024 про скасування наказів, призначення службового розслідування щодо голови та членів дисциплінарної комісії, утвореної наказом ДСР від 21.04.2024 року № 119-П, а також фактом події, що відбулась 21 квітня 2024 року в приміщенні ресторану «Lucky» на вул. Мечникова, 9 у м. Києві за участю підполковника поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) 9-го управління (протидії корупційним організованим групам та організаціям) ДСР, у Департаменті наказом від 13.05.2024 року № 141-П призначено службове розслідування. Проведеним службовим розслідуванням установлено, що 21 квітня 2024 року підполковником поліції ОСОБА_1 під час перебування в приміщенні ресторану «Lucky» на вул. Мечникова, 9 у м. Києві допущено вчинення дій, які посягають на громадський порядок, а також підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції України під час дії воєнного стану на території України, що виразилась в його нетактовній грубій поведінці та висловлюванні нецензурною лайкою у бік цивільних осіб. Надалі відповідачем винесено Наказ № 193 від 14.05.2024 про застосування дисциплінарного стягнення, яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося в порушенні вимог пунктів 1, 3 частини першої статті 18 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію», підпунктів 1, 3, 6, 7 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, пункту 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 № 1179, Присяги поліцейського, до підполковника поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) 9-го управління (протидії корупційним організованим групам та організаціям) ДРС, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. На виконання вказаного Наказу відповідачем винесено Наказ по особовому складу № 319 о/с від 14.05.2024 року, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ. Вважаючи звільнення зі служби в поліції протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що вивчивши матеріали службового розслідування та записи з камер відеоспостереження, які долучені відповідачем до матеріалів справи, судом було встановлено суттєві розбіжності в поясненнях осіб, які стали підставою для висновку службового розслідування стосовно наявності в діях позивача дисциплінарного правопорушення. Оскільки покази працівників ресторану є суперечливими між собою та суттєво були змінені під час їх повторного опитування, суд не прийняв їх як належні і достовірні докази, оскільки вони фактично були змінені протягом часу та містять протилежні обставини події. Суд вважав, що проведене службове розслідування не є повним та об`єктивним, його висновки дисциплінарною комісією зроблено без докладного з`ясування обставин, що є порушенням прав позивача як особи, щодо якої таке службове розслідування проводиться. Також Київський окружний адміністративний суд вказав, що самого лише посилання на загальні вимоги Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції та Правил етичної поведінки поліцейських недостатньо для належного обґрунтування рішення про застосування такого найсуворішого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон № 580-VIII від 02.07.2015 «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень), за приписами частини першої статті 59 якого служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Згідно з ч. 1 ст. 1, ст. 2 вказаного Закону, Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (ч. 1 ст. 17 Закону № 580-VIII). Стаття 18 Закону № 580-VIII визначає основні обов`язки поліцейського, згідно з якими поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Таким чином, повага і відсутність порушення прав людини є законодавчо визначеним обов`язком поліцейського. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських. Ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування (п. 1 Розділу І Правил). Згідно з п. 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема: поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку, не допускати дискримінації в будь-якій формі; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики. Відповідно до пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. З системного аналізу наведеного вище слідує, що обов`язок дотримання поліцейським професійної етики покладений на нього і в неробочий час, що слідує про заборону використання ненормативної лексики, дискримінації в будь-якій формі, зверхності тощо. Колегія суддів наголошує, що такі чіткі вимоги та необхідність їх суворого дотримання зумовлені високим авторитетом статусу поліцейського та, відповідно, покладенням на таку особу значної відповідальності. Приписами частин першої та другої статті 19 Закону №580-VIII встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), у частині першій статті 1 якого визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна, як закріплено у частині другій статті 1 Дисциплінарного статуту, ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Згідно з частиною третьою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону №580-VIII, зобов`язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини. За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом (ст. 11 Дисциплінарного статуту). Дисциплінарним проступком, як визначено у ст. 12 Дисциплінарного статуту, визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Відповідно до ч. 1-2 ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції (ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту). Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Відповідно до ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту, з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. Згідно ч.1, ч. 2 ст. 16 Дисциплінарного статуту, службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Таким порядком є Порядок №893. Відповідно до п. 1 Розділу V проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку (п. 4 Розділу V). Згідно з ч. 15 ст. 15 Дисциплінарного статуту, за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку. У висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (ч. 1, 3 ст. 19 Дисциплінарного статуту). Підсумовуючи наведені вище приписи, колегія суддів зазначає, що протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності. Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв`язку між ним та дією (бездіяльністю) порушника дисципліни, свідоме допущення настання несприятливих наслідків унаслідок вчинення поліцейським певних дій чи бездіяльності. Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого вирішується питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому таке рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду дисциплінарного стягнення. Отже, службовим розслідуванням має бути встановлено, зокрема, наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) воно було призначено. Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2024 до керівництва Департаменту від підполковника поліції ОСОБА_2 , тимчасово виконуючої обов`язки начальника 3-го відділу (кадрового забезпечення) 4-го управління (організації роботи, моніторингу та контролю) Департаменту, надійшла доповідна записка від 21.04.2024 № 1949-2024, про факт можливого порушення службової дисципліни старшим оперуповноваженим 1-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) 9-го управління (протидії корупційним організованим групам та організаціям) Департаменту підполковником поліції ОСОБА_1 . Як зазначено у вказаній доповідній записці, 21.04.2024 підполковником поліції ОСОБА_2 здійснено моніторинг соціальних мереж Інтернет, де у Facebook виявлено статтю з інформацією щодо можливих неправомірних дій підполковника поліції ОСОБА_1 , оприлюднену на сторінці https://www.facebook.com/100014449991885/posts/1762392370919079/mibextid=WC7FNe&rdid=zx2nWuwnXLMJXQQB. З метою встановлення обставин зазначеної події, а також з`ясування інших причин та умов події, наказом Департаменту від 21.04.2024 № 119-П «Про призначення та проведення службового розслідування» призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію. 21.04.2024 за результатами службового розслідування дисциплінарною комісією Департаменту складено висновок службового розслідування, підписано та того ж дня головою дисциплінарної комісії разом із проектом наказу про застосування дисциплінарного стягнення подано керівництву Департаменту на затвердження та підпис. Наказом Департаменту від 21.04.2024 № 162 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника ДСР» за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 1, 2, 3, 6, 7, 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, абзаців 3, 7, 8 пункту 1 розділу ІІ, пунктів 3, 4 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 19.11.2016 №1179, Присяги поліцейського та посадових інструкцій до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Наказом Департаменту від 21.04.2024 № 276 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону № 580-ІІІ. Разом з тим, 10.05.2024 до Департаменту надійшов лист №2335-2024 Первинної профспілкової організації ДСР Національної поліції України Всеукраїнської профспілки Національної поліції про проведення додаткової перевірки повноти та всебічності службового розслідування, проведеного стосовно ОСОБА_1 , за результатами якого його звільнено зі служби в поліції. За результатами розгляду вказаного листа та вивчення матеріалів службового розслідування, призначеного наказом Департаменту від 21.04.2024 № 119-П, до начальника Департаменту ОСОБА_3 з доповідною запискою «Про скасування наказів та призначення службового розслідування» від 13.05.2024 № 2349/55-2024 (далі - Доповідна записка) звернувся полковник поліції ОСОБА_4 , заступник начальника Департаменту, в якій доповів, що службове розслідування головою та членами дисциплінарної комісії було проведено за неповного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, в недостатній мірі встановлені причини та умови, що сприяли вчиненню проступку. З огляду на викладене, у Доповідній записці запропоновано: скасувати накази Департаменту № 119-П та № 276 о/с; поновити ОСОБА_1 на службі в поліції; за фактом події, що сталася 21.04.2024 в ресторані «Lucky» за участі ОСОБА_1 призначити службове розслідування, за результатами проведення якого прийняти рішення у відповідності до вимог Дисциплінарного статуту, Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України та Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807. 13.05.2024 відповідно до частини сьомої статті 20 Дисциплінарного статуту, наказом Департаменту від 13.05.2024 № 316 о/с «По особовому складу» скасовані Накази № 162 та № 276 о/с та ОСОБА_1 поновлено на службі в поліції і на посаді старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) 9-го управління (протидії корупційним організованим групам та організаціям) Департаменту з 22.04.2024. В подальшому, відповідно до доповідної записки полковника поліції ОСОБА_5 , заступника начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 13.05.2024 року № 2349/55-2024 про скасування наказів, призначення службового розслідування щодо голови та членів дисциплінарної комісії, утвореної наказом ДСР від 21.04.2024 року № 119-П, а також фактом події, що відбулась 21 квітня 2024 року в приміщенні ресторану «Lucky» на вул. Мечникова, 9 у м. Києві за участю підполковника поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) 9-го управління (протидії корупційним організованим групам та організаціям) ДСР, у Департаменті наказом від 13.05.2024 року № 141-П призначено службове розслідування. Колегія суддів звертає увагу, що оскаржувані в межах цієї справи наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 14.05.2024 №193 про застосування дисциплінарного стягнення та наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 14.05.2024 № 319 о/с по особовому складу винесені саме за наслідком службового розслідування, призначеного наказом від 13.05.2024 року № 141-П. Вищевказане свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції у цій частині, який вказав, що службове розслідування призначено у зв`язку з надходженням 21.04.2024 до керівництва Департаменту від підполковника поліції ОСОБА_2 , тимчасово виконуючої обов`язки начальника 3-го відділу (кадрового забезпечення) 4-го управління (організації роботи, моніторингу та контролю) Департаменту, доповідної записки від 21.04.2024 №1949-2024, оскільки наказ про призначення цього службового розслідування, як і застосоване за його наслідком стягнення, були скасовані самим відповідачем і фактично не є предметом розгляду в цій справі. Щодо суті фактичних обставин та наявності чи відсутності в діях позивача дисциплінарного проступку, колегія суддів зазначає наступне. Проведеним службовим розслідуванням встановлено, що 21 квітня 2024 року підполковником поліції ОСОБА_1 під час перебування в приміщенні ресторану «Lucky» на вул. Мечникова, 9 у м. Києві допущено вчинення дій, які посягають на громадський порядок, а також підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції України під час дії воєнного стану на території України, що виразилась в його нетактовній грубій поведінці та висловлюванні нецензурною лайкою у бік цивільних осіб. Надалі відповідачем винесено Наказ № 193 від 14.05.2024 про застосування дисциплінарного стягнення, яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося в порушенні вимог пунктів 1, 3 частини першої статті 18 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію», підпунктів 1, 3, 6, 7 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, пункту 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 № 1179, Присяги поліцейського, до підполковника поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) 9-го управління (протидії корупційним організованим групам та організаціям) ДРС, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. На виконання вказаного Наказу відповідачем винесено Наказ по особовому складу № 319 о/с від 14.05.2024 року, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції відхилив як належні та достовірні докази пояснення свідків події, зазначивши, що оскільки покази працівників ресторану є суперечливими між собою та суттєво були змінені під час їх повторного опитування, суд не може їх прийняти як належні і достовірні докази, оскільки вони фактично були змінені протягом часу та містять протилежні обставини події. Оскільки надання оцінки фактичним обставинам ситуації, яка мала місце 21 квітня 2024 року під час перебування підполковником поліції ОСОБА_1 в приміщенні ресторану «Lucky» на вул. Мечникова, 9 у м. Києві як відповідачем, так і судом першої інстанції базувалось саме на оцінці показань свідків, необхідним є дослідити останні. Так, дослідженню підлягали такі покази свідків події: адміністратора ресторану ОСОБА_6 , офіціантки ОСОБА_7 , метродотеля ОСОБА_8 , самого ОСОБА_1 та особи, з якою виник конфлікт ОСОБА_9 . Вищевказані особи в своїх поясненнях зазначили про конфліктну ситуацію, яка склалася в ресторані у неділю вранці 21.04.2024 стосовно бронювання столику №9 між гостями та персоналом ресторану. В своїх поясненнях від 21.04.2024 ОСОБА_7 зазначила, що підійшла до ОСОБА_1 та запропонувала йому інший столик, але ОСОБА_1 відмовився та сказав, що буде сидіти за цим столом, супроводжуючи це репліками: "Ви щось плутаєте, це мій столик", "Хто ти така, щоб мені говорити, де мені сидіти". Надалі, ОСОБА_7 в своїх поясненнях зазначила, що коли ОСОБА_8 винесла позивачу меню та повідомила ОСОБА_1 , що столик заброньовано ОСОБА_10 , останній відповів: « Йдіть звідси, не заважайте мені відпочивати». Суд першої інстанції вказував, що ОСОБА_8 таких показів в поясненнях не надавала, що не відповідає дійсності, оскільки у перших же поясненнях ОСОБА_8 зазначила, що «приблизно о 09:40 вказані гості (позивач) повернулися до вказаного столику, розмістившись за ним. При цьому чоловік взяв табличку з резервом та жбурнув на сусідній стіл. Після цього до вказаних гостей підійшла я та поцікавилась чи бронювали вони цей столик та чи залишаються за ним. У відповідь я почула емоційні висловлювання в грубій формі, а саме: «Ти хто така!?» «Я тут бронював місце, я тут буду сидіти», « Йди звідси, ти мені вже зіпсувала настрій». Після цього я відійшла від вказаних осіб». Також в своїх поясненнях від 11.05.2024 ОСОБА_8 зазначила, що: «Додатково ОСОБА_13 було запропоновано пересісти за інший столик. На мої вказані пропозиції ОСОБА_13 відреагував агресивно, а саме: перейшов на спілкування на «ти», «ти хто така», «йди звідси», «ти мені вже зіпсувала настрій». В цій частині висновки суду першої інстанції про наявність суперечностей спростовуються матеріалами справи, оскільки покази свідків не спростовують один одного, а навпаки підтверджують. При цьому, очевидно, що свідки не можуть надати абсолютно ідентичних показів, тобто, повторити слово в слово, разом з тим, зміст їх показів є схожим та відповідає один одному. Суд першої інстанції також дійшов висновку, що покази ОСОБА_14 , надані 21.04.2024 та 11.05.2024 суттєво різняться, зазначивши, що ОСОБА_7 в повторних поясненнях від 11.05.2024, вже зазначила протилежну інформацію щодо конфлікту, вказавши, що ОСОБА_1 у розмові з ОСОБА_9 вживав нецензурну лайку, а інші опитані, а саме ОСОБА_8 та ОСОБА_6 такі висловлювання зі сторони позивача не підтвердили. Разом з тим, в своїх поясненнях від 11.05.2024 ОСОБА_7 зазначила, що на її пропозицію сісти за інший столик «…він, ОСОБА_13 , відмовився та сказав, що буде сидіти саме за цим столиком. Він сказав також: « Девушка , вы что-то путаете», «это мой столик», « ОСОБА_16 ». Крім цього, щодо конфлікту позивача з іншим відвідувачем ОСОБА_7 зазначила, що: «Розмова відбувалась на підвищених тонах, під час розмови ОСОБА_13 використовував нецензурну лексику, говорив слово «Бл…дь», запитував у ОСОБА_9 «какого х…я ты сюда лезешь ...» інших слів я не пам`ятаю. Ці слова були сказані у присутності інших відвідувачів ресторану, а саме сімейної пари. Яка була з дітьми. Наскільки я пам`ятаю сімейна пара з дітьми чула ці слова. Раніше ОСОБА_13 я ніколи не бачила. Де працює ОСОБА_13 мені невідомо. Лише в розмові з ОСОБА_17 я чула фразу: « Мальчик да ты знаешь кто я…». Свідками даного конфлікту були я, офіціантка хостес ОСОБА_19 та сімейна пара з дітьми. ОСОБА_13 нецензурною (образливою) лайкою в адресу персоналу, відвідувачів чи інших осіб не виражався та не погрожував. В адресу ОСОБА_20 виражався нецензурною лайкою, використовуючи слова, які я раніше повідомляла». В своїх поясненнях від 11.05.2024 ОСОБА_8 на питання чи висловлювався ОСОБА_13 нецензурною лайкою у Ваш адрес, в адрес персоналу, відвідувачів? ОСОБА_8 відповіла: «особисто мені ні. Ні в адресу персоналу, ні в адресу відвідувачів нецензурної лайки не було. Як мені здалося, щось подібне було, але я не пам`ятаю, яке саме слово». З системного аналізу наведених вище пояснень, колегія суддів не вбачає суттєвої різниці та будь-якої протилежності в показаннях свідків. Дійсно, вони не дублюють попередні показання дослівно, однак, як вже зазначав апеляційний суд вище, вони і не можуть бути повністю ідентичними, враховуючи місяць різниці в їх наданні. Разом з тим, за своїм змістом ці покази повністю відповідають одне одному, покази 11.05.2024 доповнюють і розширюють надані раніше покази, при цьому, повністю відповідають за своїм змістом і логікою попереднім. ОСОБА_9 (особа, з якою виник конфлікт) повідомив, зокрема, що позивач сказав: «Послухай, хлопчик, ти розумієш, що я звідси не встану». Також зазначив, що позивач начебто наголошував, що з сьогоднішнього дня життя ОСОБА_9 повністю зміниться, і що він не уявляє, які ОСОБА_9 матиме проблеми в подальшому. А також ОСОБА_9 вказує, що позивач застосовував ненормативну лексику та поводився зухвало у розмові з ним. Такі показання змістовно відповідають показанням інших осіб, зокрема, як вже вказано вище, ОСОБА_7 зазначила, що: «Розмова відбувалась на підвищених тонах, під час розмови ОСОБА_13 використовував нецензурну лексику, говорив слово «Бл…дь», запитував у ОСОБА_9 «какого х…я ты сюда лезешь ...» інших слів я не пам`ятаю. Ці слова були сказані у присутності інших відвідувачів ресторану, а саме сімейної пари. Яка була з дітьми. Наскільки я пам`ятаю сімейна пара з дітьми чула ці слова. Раніше ОСОБА_13 я ніколи не бачила. Де працює ОСОБА_13 мені невідомо. Лише в розмові з ОСОБА_17 я чула фразу: « Мальчик да ты знаешь кто я…». Свідками даного конфлікту були я, офіціантка хостес ОСОБА_19 та сімейна пара з дітьми. ОСОБА_13 нецензурною (образливою) лайкою в адресу персоналу, відвідувачів чи інших осіб не виражався та не погрожував. В адресу ОСОБА_20 виражався нецензурною лайкою, використовуючи слова, які я раніше повідомляла». Колегія суддів не може погодитись з твердженням суду першої інстанції про те, що висловлювання ОСОБА_9 не підтвердженні в поясненнях інших осіб, які опитувались під час проведення службового розслідування, оскільки загальний характер конфлікту всіма свідками було пояснено однаково, разом з тим, очевидно, що саме ОСОБА_9 як безпосередній учасник розмови з ОСОБА_1 , міг більше детально повідомити про хід розмови, бо інші учасники (працівники) не перебували постійно поряд з ними, що підтверджується наданими відеозаписами. Відеозаписами підтверджується і загальна описана поведінка ОСОБА_1 , а саме те, що він сів за столик, жбурнувши табличку щодо резерву даного столика, а також наявність факту подальших розмов зі свідками, які ними були описані в показаннях. При цьому, позивач, зазначаючи, що бронював столик для себе, жодних доказів вказаного не надав, контактні дані особи, яка здійснила для нього бронювання, не повідомив, тобто, твердження про бронювання позивачем столику не підтверджується жодним з належних та допустимих доказів, окрім слів самого ОСОБА_1 , відтак, не може бути прийнято судом до уваги. Таким чином, апеляційний суд наголошує, що з наявних матеріалів справи та доказів, наданих відповідачем, які стали підставою дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, дійсно вбачається, що 21.04.2024 між позивачем та гостем ресторану був конфлікт, що також підтверджується поясненнями персоналу ресторану, під час якого ОСОБА_1 поводив себе зухвало, грубо як по відношенню як до особи, з якою виник конфлікт, так і до працівників закладу. Показаннями свідків в сукупності підтверджується характер конфлікту і зухвала поведінка позивача, оскільки зміст показань чотирьох свідків є ідентичним одне одному, що також вказує на їх достовірність. У контексті встановлених обставин відповідач виконав обов`язок доказування щодо фактичних обставин справи, в свою чергу, позивачем вказані обставини ніяк не спростовано, крім власних показань, які не можуть бути враховані, позаяк відрізняються від показань чотирьох інших осіб, які є схожими за змістом, суттєвих суперечностей показання свідків не містять. Апеляційний суд в контексті встановлених обставин наголошує, що встановлена груба, нетактовна поведінка, висловлювання нецензурною лексикою, некоректне та нетактовне ставлення до інших осіб є несумісним з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських під час проходження служби в поліції, при цьому, як в робочий, так і позаробочий час, що підтверджується наведеними вище нормативними приписами. Колегія суддів звертає увагу, що працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог законів України, Правил етичної поведінки, Дисциплінарного статуту. Згідно з висновком службового розслідування від 14.05.2024 № 2412-2024 за результатами службового розслідування встановлено, що 21 квітня 2024 року підполковником поліції ОСОБА_1 під час перебування в приміщенні ресторану «Lucky» за адресою: вул. Мечникова, 9 у місті Києві, допущено вчинення дій, які посягають на громадський порядок, а також підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції України під час дії воєнного стану на території України, що виразилося у його нетактовній грубій поведінці та висловлюванні нецензурною лайкою у бік цивільних осіб, чим допущено порушення вимог пунктів 1, 3 частини першої статті 18 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ «Про Національну поліцію», підпунктів 1, 3, 6, 7 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за № 1576/29706, Присяги поліцейського. Колегія суддів також враховує, що як зафіксовано висновком, обставини події, яка відбулась 21.04.2024 за участі ОСОБА_1 були висвітлені дуже великою кількістю публікацій в засобах масової інформації та мережі Інтернет, набули широкого суспільного резонансу з огляду на формування відношення суспільства до поліції як правоохоронного органу. Апеляційний суд наголошує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт вчинення дисциплінарного проступку, під чим слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Порушення позивачем моральних та етичних приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава, а це безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2023 у справі № 420/10847/22. Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що присяга працівника поліції складена ОСОБА_1 06.09.2017, а з Правилами етичної поведінки поліцейських позивач ознайомлений 29.09.2021, а відтак позивач усвідомлював, що його дії негативного позначаються на авторитеті органів поліції, оскільки поліцейські повинні дотримуватися Конституції та законів України, з гідністю нести високе звання поліцейського, сумлінно виконувати свої службові обов`язки, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики, бути взірцем у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх вчиняють. Дії ОСОБА_1 під час події, що стала підставою проведення службового розслідування та в подальшому виданням оскаржуваних наказів не відповідають гідності і честі поліцейського та свідчать про вчинення ним дисциплінарного проступку, а саме: прояв неповаги до прав і свобод людини (порушення пункту 3 частин першої статті 18 Закону № 580-VІІІ, пункту 3 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, статті 64 Закону № 580-VІІІ); недотримання Присяги поліцейського (порушення статті 64 Закону № 580- VІІІ, пункту 1 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту); вчинення дій, що підривають авторитет Національної поліції України (порушення пункту 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту); висловлювання та дії, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини (порушення пункту 7 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, ); використання ненормативної лексики при зверненні до особи (порушення пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського). Щодо застосування до позивача найбільш суворого стягнення, колегія суддів зазначає наступне. Так, як вже було вказано вище, відповідно до частин третьої та восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Згідно з частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції. Апеляційний суд звертає увагу, що за висновками Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №810/2073/16, від 14 липня 2022 року у справі № 520/1795/19 вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання офіцера поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. В межах встановлених фактичних обставин справи порушення ОСОБА_1 службової дисципліни і вчинення дисциплінарного проступку підтверджується висновком службового розслідування, який складений на підставі обставин, що підтверджуються відповідними матеріалами, показами свідків і відеозаписами. Висновком службового розслідування, наказом про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності чітко встановлено, в чому саме полягало порушення службової дисципліни та які норми законодавства порушено позивачем, відтак, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є обґрунтованим з огляду на встановлений характер подій, їх шкоду авторитету поліції, порушення позивачем присяги ти вимог Дисциплінарного статуту і Правил етичної поведінки. Верховний Суд у постановах від 01 квітня 2020 року у справі № 806/647/15, від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 21 січня 2021 року у справі № 826/4681/18, від 28 жовтня 2021 року у справі № 520/1578/2020, від 09 лютого 2022 року у справі № 160/12290/20 наголосив, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням відповідних обставин і не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Викладене свідчить про безпідставність висновків суду першої інстанції про те, що відповідачем відносно позивача було застосовано занадто суворий вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади. Колегія суддів дійшла висновку, що враховуючи те, що дії ОСОБА_1 негативного позначаються на авторитеті органів поліції, оскільки поліцейські повинні дотримуватися Конституції та законів України, з гідністю нести високе звання поліцейського, сумлінно виконувати свої службові обов`язки, з гідністю і честю поводити себе як у робочий так і позаслужбовий час, бути взірцем у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх вчиняють, відтак, проходження служби в поліції несумісне з неналежною поведінкою, ігноруванням вимог законів України, Дисциплінарного статуту, Присяги, Правил етичної поведінки поліцейських та є несумісним із подальшим проходженням служби, що свідчить про правомірність звільнення позивача зі служби. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року - задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст виготовлено 27 грудня 2024 року. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, Н.В. Безименна