Постанова 4855 № 640/17957/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17957/18 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В., при секретарі - Казюк Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції України у місті Києві, в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві від 28 лютого 2018 року №193 о/с в частині звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 з посади поліцейського сектору превенції відділу поліції станції Київ-Пасажирський Солом`янського управління поліції; - поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді поліцейського сектору превенції відділу поліції на станції Київ-Пасажирський Солом`янського управління поліції; - стягнути з Головного управління Національної поліції України в м. Києві на користь ОСОБА_1 суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, починаючи з 28 лютого 2018 року по дату поновлення на посаді. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без розгляду. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2019 року змінено у мотивувальній частині. Постановою Верховного Суду від 17 вересня 2020 ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що допустив дискредитацію звання поліцейського та підрив авторитету поліції у цілому. Наголосив, що не факт визнання позивача винним у вчинені кримінального правопорушення та винесення обвинувального вироку, що набрав законної сили, слугував підставою для винесення оскаржуваного наказу, а дії позивача, які призвели до проведення слідчих дій у межах кримінального провадження (проведення обшуків, застосування запобіжного заходу тощо). Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Свої доводи обгрунтовує тим, що Головним управлінням Національної поліції в м. Києві порушено принцип презумпції невинуватості, передбаченого ст.ст. 62, 63 Конституції України, оскільки ОСОБА_1 не визнано винним у вчинені кримінального правопорушення за кримінальним провадженням №42017100000000796 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 та ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України. Підкреслює, що лише сам факт висунення проти ОСОБА_1 звинувачення у вчиненні кримінального правопорушення не може бути підставою для висновку про наявність у його діях дисциплінарного проступку, оскільки це є санкції різних рівнів У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що Головне управління Національної поліції у м. Києві направило на адресу першого заступника начальника Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України Хоменка О.В. спецповідомлення від 25 жовтня 2018 року №559/125/05/26-2018 «За фактом проведення обшуків у Солом`янському управлінні поліції та повідомлення про підозру окремим працівникам вказаного підрозділу», в якому зазначено, що 22 червня 2017 року слідчим відділу прокуратури м. Києва до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017100000000796 внесено відомості щодо можливих неправомірних дій з боку поліцейського сектору превенції відділу поліції на станції Київ-Пасажирський цього ж управління поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженець с. Комсомольське Козятинського району Вінницької області, освіта середня, в ОВС з 28 січня 2011 року, на службі в поліції з 17 травня 2016, на займаній посаді з 17 травня 2016, діючих дисциплінарних стягнень немає. 25 січня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 та ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України. На підставі викладеного, наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві винесено наказ від 26 січня 2018 року №125 «Про призначення та проведення службового розслідування», яким, з огляду на внесення прокуратурою м. Києва 26.06.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017100000000796 відомостей щодо можливих неправомірних дій поліцейських сектору кримінальної поліції ВП на станції Київ-Пасажирський Солом`янського управління поліції за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 та ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, за вказаним фактом призначено службове розслідування та затверджено склад комісії. Крім того, п. 3 вказаного наказу на період проведення службового розслідування старшого сержанта ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов`язків за посадою поліцейського сектору превенції відділу поліції станції Київ-Пасажирський Солом`янського управління поліції. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання наведеного наказу заступником голови Національної поліції України - начальником Головного управління Національної поліції у м. Києві полковником поліції Крищенком А.Є. 14 лютого 2018 року затверджено висновок за фактом проведення обшуків у Солом`янському УП та повідомлення про підозру окремим працівникам від 13 лютого 2018 року, згідно з яким встановлено, що 22 червня 2017 року слідчим відділу прокуратури м. Києва до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017100000000796 внесено відомості щодо можливих неправомірних дій, зокрема, з боку поліцейського сектору превенції відділу поліції на станції Київ-Пасажирський цього ж управління поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 25 січня 2018 року на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22 січня 2017 року № 752/27487/17 співробітниками прокуратури м. Києва спільно з працівниками ДВБ та КМУ ДВБ Національної поліції України були проведені обшуки у службових приміщеннях відділу поліції на станції Київ-Пасажирський Солом`янського управління поліції ГУНП у м. Києві за адресою: м. Київ, пл. Вокзальна, 1/19, Солом`янського управління поліції за адресою: АДРЕСА_1 та за місцем проживання окремих працівників. У ході проведення обшуків виявлено та вилучено речі, документи та матеріальні цінності, відповідно до додатків до протоколу-описів вилученого майна з відеофіксацією процесу їх вилучення. Цього ж дня ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 та ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Згодою на веб-ресурсах у мережі Інтернет з`явились публікації, в яких йдеться про те, що столичні правоохоронці за винагороду прикривали протиправну діяльність організованих груп злодіїв на залізничному вокзалі Центральний у м. Києві. Вказані публікації призвели до суспільного резонансу та обурення громадськості. У ході проведення службового розслідування встановлено, що працівниками КМУ ДВБ НПУ та прокуратури м. Києва отримано фактичні дані та задокументовано протиправну діяльність організованої групи у складі працівників відділу поліції на станції Київ-Пасажирський Солом`янського управління поліції, які, із залученням можливостей оперативних працівників сектору кримінальної поліції цього ж відділу, відділу кримінальної поліції та сектору превенції Солом`янського управління поліції, безпосередньо організували на території Центрального залізничного вокзалу протиправну діяльність чотирьох кваліфікованих груп кишенькових злодіїв. При цьому, працівники поліції, діючи узгоджено за єдиним планом із розподілом функцій діяльності групи, організували систематичний вихід та вчинення злодіями кишенькових крадіжок, вживали заходів щодо унеможливлення їх викриття та затримання, укривали факти крадіжок від реєстрації, за що щоденно отримували грошову винагороду, а також частку від еквіваленту викраденої суми та вартості матеріальних цінностей в залежності від посадового становища та функцій. Зібраними матеріалами, за висновками службового розслідування, вина ОСОБА_1 у вчиненні дисциплінарного проступку підтверджена у повному обсязі, що призвело до порушення вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, та Присяги працівника поліції. Як наслідок, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог абз. 2 ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, абз. 1, 2 та 3 ч. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, Присяги працівника поліції та п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», у висновку службового розслідування визнано за доцільне на поліцейського сектору превенції відділу поліції на станції Київ-Пасажирський Солом`янського управління поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Поряд з викладеним суд встановив, що наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 14 лютого 2018 року № 91 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Солом`янського управління поліції», з урахуванням висновків службового розслідування, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог абз. 2 ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, абз. 1, 2 та 3 ч. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, Присяги працівника поліції та п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», на поліцейського сектору превенції відділу поліції на станції Київ-Пасажирський Солом`янського управління поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. При цьому, наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 28 лютого 2018 року №193 о/с «Щодо особового складу» старшого сержанта поліції ОСОБА_1 28 лютого 2018 року звільнено зі служби в поліції, згідно з п. 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільненні зі служби) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (в якості підстави для винесення вказаного наказу зазначено наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 14 лютого 2018 року №91). Вважаючи наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 28 лютого 2018 року №193 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду. На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що приймаючи рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, за результатами реалізації якого ОСОБА_1 звільнено зі служби, відповідач діяв обґрунтовано, на підставі повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, а відтак відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII). Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Згідно з ч. 1 ст. 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки", при цьому, присяга позивачем складена 01 березня 2016 року. Згідно зі ст. 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. У відповідності до частини 1 статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Разом з тим, п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин Дисциплінарний статут Національної поліції України не було затверджено, порядок накладення дисциплінарного стягнення було врегульовано Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (надалі - Дисциплінарний статут), норми якого підлягають застосуванню у межах розгляду даної справи. Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. У свою чергу, дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (ст. 2 Дисциплінарного статуту). Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Вказане спростовує твердження позивача про неможливість одночасної кваліфікації одних і тих самих дій як дисциплінарний проступок та як кримінальне правопорушення. У силу ст. 12 Дисциплінарного статуту, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ. Приписами ст. 14 Дисциплінарного статуту визначено, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов`язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням. Дисциплінарні стягнення у вигляді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають перші спеціальні звання, і звільнення з посади на осіб, які обіймають посади найнижчого рівня, не накладаються. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09 листопада 2016 № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський, серед іншого, повинен: - неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; - професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; - неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України; - виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; - поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; - контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; - інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Згідно з ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, під час проведення службового розслідування, своїми діями ОСОБА_1 допустив дискредитацію звання поліцейського та підрив авторитету поліції у цілому, оскільки 22 червня 2017 року слідчим відділу прокуратури м. Києва до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017100000000796 внесено відомості щодо можливих неправомірних дій, зокрема, з боку поліцейського сектору превенції відділу поліції на станції Київ-Пасажирський цього ж управління поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 25 січня 2018 року на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22 січня 2017 року №752/27487/17 співробітниками прокуратури м. Києва спільно з працівниками ДВБ та КМУ ДВБ Національної поліції України були проведені обшуки у службових приміщеннях відділу поліції на станції Київ-Пасажирський Солом`янського управління поліції ГУНП у м. Києві за адресою: м. Київ, пл. Вокзальна, 1/19, Солом`янського управління поліції за адресою: АДРЕСА_1 та за місцем проживання окремих працівників. Цього ж дня ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 та ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Отже, оцінюючи обставини викладені у висновку службового розслідування, матеріали службового розслідування та процитовані вище норми, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність вчиненого позивачем порушення, а саме, як службової дисципліни так і присяги поліцейського, адже дії позивача, які призвели до проведення слідчих дій у межах кримінального провадження (проведення обшуків, застосування запобіжного заходу тощо), набули широкого суспільного розголосу, що завдано значної шкоди авторитету органів поліції. Скоєно вчинок, що дискредитує звання поліцейського Національної поліції України. Слід зазначити, що дискредитацією є позбавлення довіри до когось, підривання авторитету, приниження гідності певної особи і т. ін. Дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів поліції та її працівників в очах громадськості, та є несумісним із подальшим проходженням служби. Судова колегія вважає, що з точки зору стороннього розсудливого спостерігача наведені обставини можуть свідчити про недодержання вимоги щодо необхідності неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки» (стаття 64 Закону № 580-VIII). Отже, діяльність поліцейського має відповідати не тільки положенням Конституції і чинного законодавства, а й моральним принципам і нормам. При цьому етичний кодекс, яким поліцейські повинні керуватися, не просто спирається на загальноприйняту мораль, а й конкретизує її вимоги відповідно до специфіки службової діяльності, неординарних обов`язків і повноважень, що покладаються на них. Поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 804/8515/17. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність матеріалами службового розслідування складу дисциплінарного проступку в діях позивача. Надаючи оцінку аргументам позивача про те, що за відсутності вироку суду щодо ОСОБА_1 , який підтверджує факт вчинення кримінального правопорушення, - відсутні й підстави для звільнення позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало порушення ним службової дисципліни, що виразилось у порушенні вимог абз. 2 ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, абз. 1, 2 та 3 ч. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, Присяги працівника поліції та п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Судова колегія зазначає, що у межах розгляду цієї справи не досліджується питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення кримінального правопорушення, а надається правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. При цьому наявність факту притягнення до кримінальної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав. У спірних правовідносинах дисциплінарне стягнення до позивача було застосоване за поведінку, що є несумісною з проходженням служби в поліції та не відповідає званню працівника поліції, а не за вчинення кримінального правопорушення чи у зв`язку виключно із врученням підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Крім того, Верховний Суд у постанові від 10 липня 2019 року у справі № № 802/1150/17-а звернув увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності. Щодо останньої, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі "X. v. Austria" про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі "C. v. the United Kingdom" про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі "Ringvold v. Norway", заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру. Як було вірно зауважено судом першої інстанції, звільнення за наявності обвинувального вироку, є окремою підставою, яка визначена п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII, а саме, поліцейський звільняється зі служби у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, що не стало підставою для прийняття оскаржуваних наказів. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приймаючи рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, за результатами реалізації якого ОСОБА_1 звільнено зі служби, відповідач діяв обґрунтовано, на підставі повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Поряд з викладеним, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що в якості підстави для прийняття оскаржуваного наказу зазначено наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 14 лютого 2018 року № 91, доказів оскарження та/ або скасування якого сторонами у справі не надано ні до суду першої інстанції, ні під час апеляційного оскарження, з огляду на що, судова колегія виходить з правомірності останнього, як такого, що, при цьому, не є предметом оскарження у межах даної адміністративної справи. Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко І.В. Федотов Повний текст постанови складено "24" травня 2021 року.