Постанова 4824 № 362/6028/23

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 грудня 2024 року м. Київ Справа № 362/6028/23 Провадження № 22-ц/824/12295/2024 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А. М., суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І., сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР Кредит Фінанс» відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядкуписьмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Царенком Євгеном Петровичем, на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2023 року ТОВ «УКР Кредит Фінанс» звернулося до Васильківського міськрайонного суду Київської обл. з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 0849-0075 від 16.11.2021 року у розмірі 70 700,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16.11.2021 року між ТОВ «УКР Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 0849-0075. Договір про відкриття кредитної лінії разом з Правилами надання споживчих кредитів складає єдиний договір, у якому визначаються всі його істотні умови та з яким відповідач був попередньо ознайомлений. Відповідачеві надано одноразовий ідентифікатор А626 для підписання кредитного договору від 16.11.2021 року № 0849-0075 та підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов договору відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 10 000 грн., строк кредитування 300 днів, заявлений строк 21 днів, знижена % ставка 2,00% в день, стандартна % ставка 3,00% в день. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Відповідач належним чином не виконує своїх зобов`язань щодо погашення кредиту та відсотків, а тому станом на 07.09.2023 року виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 70 700,00 грн., з яких 10000,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 60700,00 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Таким чином, з боку відповідача по відношенню до позивача має місце свідоме порушення зобов`язання, визначеного в кредитному договорі. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської обл. від 02.04.2024 р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР Кредит Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №0849-0075 від 16.11.2021 року у розмірі 70 700,00 грн., з яких 10 000,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 60 700,00 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР Кредит Фінанс» сплачений судовий збір у розмірі 2147,20 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за договором, строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, складає 300 днів (до 11.09.2022 року) з моменту перерахування кредиту позичальнику, строк договору є рівним строку кредитування. Сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування. Після закінчення строку позивач відсотки не нараховував. Згідно розрахунку боргу відповідач не сплатив жодного платежу за кредитним договором. Доказів того, що надані довідки про перерахування суми кредиту та довідки про укладений договір станом на 06.09.2023 є не належними відповідачем не надано, та ним не було ініційовано питання про витребування додаткових доказів під час подачі пояснення на позовну заяву, а у суду першої інстанції відсутні підстави до визнання наданих стороною позивача доказів такими, що викликають сумніви у їх достовірності. Доказів що дійсно у відповідача була відсутня банківська картка на яку перераховували кредитні кошти позивач суду не надає, як не було ним ініційовано питання про витребування додаткових доказів на підтвердження чи спростування цього, а відповідно, у суду першої інстанції не було підстав вважати, що кредитні кошти не було перераховано відповідачу. Враховуючи, що Відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання, заборгованість за кредитним договором в добровільному порядку не сплатив, що підтверджується розрахунком заборгованості по кредитному договору, чим порушує права та законні інтереси Позивача, тому суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають умовам укладених між сторонами кредитного договору, відтак підлягають до задоволення в повному обсязі. 18 травня 2024 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Царенком Євгеном Петровичем подано до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу? в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на:

1. Недоведеність факту укладання договору.Оскільки матеріали позовної заяви не містять даних щодо направлення та отримання позивачем пропозиції укласти договір, та інформації яким чином одноразовий ідентифікатор пов`язаний саме з Відповідачем, беззаперечного доказу отримання Відповідачем цього ідентифікатора, а відтак факт підписання договору є недоведеним.

2. Недоведеність факту отримання спірних коштів на банківську карту ОСОБА_1 . Відповідач пояснює, що ним було перевірено власні банківські карти, та що жодна з них не є тою яка зазначена в матеріалах справи. Стверджує що не може надати докази того, що в нього немає картки з відповідним номером, та що довідка з банку буде містити виключно інформацію про наявні картки, а не про ті яких у відповідача немає. Наголошує на незрозумілості призначення коштів та необґрунтованості висновку про належність номеру картки відповідачу.

3. Незастосуванню судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач в поясненнях суду першої інстанції зазначав, що максимальний розмір відсотків, які позивач може нарахувати за користування кредитними коштами становить 30 000, 00 грн., а не 60 700,00 грн., які пораховано в позовній заяві. Вважає, що судом не надано оцінки зазначеному твердженню і не зменшено розмір процентної ставки за користування кредитними коштами у відповідності до вимог Закону. Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 травня 2024 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Царенка Є. П. про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Васильківського міськрайонного суду Київської обл. від 02 квітня 2024 року задоволено, строк поновлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Царенком Є. П. залишено без руху, та надано строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали, для надання доказів сплати судового збору в повному обсязі. 28 травня стороною відповідача недоліки апеляційної скарги усунуто, докази сплати судового збору надано Київському апеляційному суду засобами системи «Електронний суд». Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Царенка Є. П., на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської обл. від 02 квітня 2024 року у справі за позовом ТОВ «УКР Кредин Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 07 червня 2024 року представником ТОВ «УКР Кредит Фінанс» Мельник Веронікою Сергіївною було надіслано на електронну адресу Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської обл. від 02 квітня 2024 року без змін. Відзив мотивований тим, що укладений між сторонами кредитний договір повністю відповідає вимогам законодавства України. Довідка про перерахування кредитних коштів є достовірним та належним доказом перерахування коштів, заборгованість розрахована відповідно до умов договору. Відповіді на відзив відповідачем до Київського апеляційного суду не було надано. 19 червня 2024 року матеріали справи № 362/6028/23 надійшли до Київського апеляційного суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 липня 2024 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ураховуючи те, що ціна позову в даній справі менша ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження без виклику сторін в судове засідання. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, урахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Встановлено, що 16.11.2021 року між ТОВ «УКР Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР Кредит Фінанс», було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 0849-0075. Даний договір підписаний електронним підписом зодноразовим ідентифікатором А626. Відповідно до пункту 2.8. договору, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 календарних днів (до 11.09.2022 року) з моменту нарахування Кредиту Позичальнику. Згідно із пунктом 3.1. договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. У відповідності до п. 2.6 визначені процентні ставки в розмірах яких відбувається нарахування відсотків за користування кредитом. Більш детально про умови процентних ставок, порядок повернення кредиту та сплати процентів зазначено інформацію в п.п. 3.4-3.9 кредитного договору. Відповідно до вказаних пунктів договору, знижена процентна ставка в 2% застосовується на 21 день з дати видачі кредиту, а стандартна процентна ставка дорівнює 3%. Відповідно до п. 2.10 договору, орієнтовна вартість Кредиту на дату укладення договору складає 100 000 грн., та включає в себе 90 000 грн. процентів за користування Кредитом, та 10 000 грн. суми Кредиту. Згідно із довідкою ТОВ «УКР Кредит Фінанс» про перерахування, суми кредиту за договором № 0849-0075 від 16.11.2021 року, ОСОБА_1 перераховано кошти на платіжну карту НОМЕР_1 у розмірі 10 000,00 грн., призначення платежу - видача кредитних коштів за договором № 0849-0075 від 16.11.2021 року. Згідно з довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» № 3236 від 15.09.2023 року, яка була долучена до позовної заяви позивачем, відповідний платіж 16.11.2021 року відбувся. Відповідно до довідки про укладений договір, відповідно до якого надана фінансова послуга, а саме надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 07.09.2023 року, станом на дату закінчення строку кредитування (11.09.2022 року) залишок непогашеної заборгованості по відсоткам дорівнював 60 700,00 грн., а основний борг за тілом кредиту - 10 000,00 грн., всього загальна заборгованість у розмірі 70 700,00 грн.. Нарахування відсотків за користування кредитом після 11.09.2022 року, як будь-яких інших нарахувань за кредитом не відбувалось. Кількість днів користування ставкою 2,0% - 113 днів, кількість днів користування ставкою 3,0% - 127 днів. Отже, вище встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між сторонами кредитного договору від 16.11.2021 року. Разом з тим, будь-яких доказів того, що відповідач повернув кредит та нараховані відсотки у строк, передбачений договором, або ж вносив платежі щодо погашення заборгованості, матеріали справи не містять. Станом на день розгляду справи, зобов`язання за кредитним договором належним чином відповідачем не виконано. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає повною мірою. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України). За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Установлено, що кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами 16 листопада 2021 року правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений. Доказів протилежного матеріали справи не містять, ОСОБА_1 таких не надав, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій кредитний договір не був би укладений між сторонами, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача та відповідача. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21). З огляду на викладене є безпідставними аргументи сторони відповідача про не належність ОСОБА_1 електронного цифрового підпису, оскільки жодних доказів на спростування факту не підписання у цифровому вигляді кредитного договору ним не надано. Щодо доводів відповідача про недоведеність факту отримання спірних коштів на банківську карту ОСОБА_1 . Відповідно до висновків, зазначених у Постанові Верховного суду від 24 липня 2024 року у справі N 646/857/18 (провадження N 61-5330 св 24) та частин другої-третьої статті 367 ЦПК України, Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами. Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями статті 44 цього Кодексу повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Отже, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Норми ЦПК України надають детальну регламентацію строків подання доказів, що, об`єктивно, мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування. Зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи у розумні строки. Згідно ч. 7 ст. 81 ЦКП України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Відповідач, даючи пояснення в суді першої інстанції, та подаючи апеляційну скаргу, не був позбавлений можливості надати всі необхідні докази, добросовісного виконання своїх процесуальних прав, не пояснив поважність причин їх неподання в своїй апеляційній скарзі, де наводить доводи, які суперечать принципам змагальності та диспозитивності в цивільному судочинстві, які полягають в тому, що кожна сторона, розпоряджаючись своїми процесуальними та матеріальними правами, повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Доводи відповідача, що довідка з банку не буде містити інформацію про відсутність картки суперечить суті даного документу, оскільки довідка про виключно наявні у відповідача банківські рахунки та картки одночасно заперечує факт наявності будь-яких інших. Враховуючи зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доводів відповідача про факт перерахування коштів на картку ОСОБА_1 . Відповідач в поясненнях суду першої інстанції зазначав, що максимальний розмір відсотків, які позивач може нарахувати за користування кредитними коштами становить 30 000, 00 грн., а не 60 700,00 грн., які пораховано в позовній заяві, посилаючись на ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», та вказуючи, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. На момент укладення правочину дана норма в Закону України «Про споживче кредитування», як і законодавче обмеження розміру денної процентної ставки були відсутні. Відповідні норми зазначені в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023, та набрали чинності лише 24.12.2023 року. Кредитний договір було укладено відповідно до чинної редакції Закону України «Про споживче кредитування». Без доведення відповідачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства, суд не має підстав для задоволення відповідного доводу. Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Царенком Є. П. без задоволення, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2024 року - без змін, оскільки підстав для його скасування немає. Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат». Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 , поданої адвокатом Царенком Є. П. без задоволення, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2024 року - без змін, розподіл судових витрат Київський апеляційний суд не здійснює. Керуючись ст. ст. 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до ВерховногоСуду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач А. М. Стрижеус Судді: Л. Д. Поливач О.І. Шкоріна