Постанова Дніпровський апеляційний суд № 191/1426/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3209/25 Справа № 191/1426/24 Суддя у 1-й інстанції - Костеленко Я. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді-доповідача Космачевської Т.В., суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2024 року у цивільній справі номер 191/1426/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У квітні 2024 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернулось ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 06.01.2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1137-4359. Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А9614 для підписання кредитного договору №1137-4359 від 06.01.2023 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 18000,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 4 днів; знижена % ставка - 2,50 % в день; стандартна % ставка - 3,00 % в день. ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з яким укладено договір №4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02.12.2019 року, кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний нею особистому кабінеті. Відповідачка підтвердила виникнення зобов`язань відповідно до умов кредитного договору шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, отримавши кредитні кошти, однак не скористалась наданим правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин. Відповідачкою частково було здійснено оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором шляхом здійснення платежів, однак, в подальшому, не повернула у повному обсязі кредит та всі інші свої грошові зобов`язання за кредитним договором, у тому числі, після спливу строку кредитування встановленого умовами кредитного договору, чим порушила його умови. Станом на 07.03.2024 року загальний розмір заборгованості відповідачки перед позивачем за кредитним договором становить 176940,00 грн, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 18000,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 158940,00 грн. Разом з цим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 89280,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором на суму 87660,00 грн. Просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за кредитним договором №1137-4359 від 06.01.2023 року у розмірі 87660,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 18000,00 грн, прострочена заборгованість по нарахованим процентам - 69660,00 грн., а також покласти на неї судові витрати. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1137-4359 від 06.01.2023 року в розмірі 19800,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 18000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 1800,00 грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Відмовляючи у задоволенні решти вимог щодо стягнення відсотків, суд першої інстанції виходив з їх співрозмірності дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності. Із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», подав апеляційну скаргу, простив рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2024 року в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором №1137-4359 від 06.01.2023 року в розмірі 19800 грн - скасувати та прийняти нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1137-4359 від 06.01.2023 року в розмірі 87660,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 18000,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 69660,00 грн. Судові витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги покласти на відповідача. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції в частині визначених до стягнення відсотків прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для прийняття законного і обґрунтованого рішення та неправильним застосуванням норм матеріального права. Незаконність та необґрунтованість рішення суду в частині визначеного до стягнення розміру відсотків, на думку апелянта полягає у тому, що суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу у задоволенні позову про стягнення решти заборгованості за відсотками у повному обсязі, оскільки ним було надано достатньо доказів на підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів, узгодження розміру відсотків за кредитом та строку дії договору. Відповідачка ОСОБА_1 відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не подала. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 06.01.2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», укладено електронний кредитний договір №1137-4349, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 18000,00 грн. Договір укладено між сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію». Кредитний договір підписаний відповідачкою електронним підписом із застосування одноразового ідентифікатора А9614. Відповідно до умов договору розмір стандартної процентної ставки за користування кредитом - 3% за кожен день користування кредитом; базовий період - 4 календарних дні; знижена процентна ставка - 2,50% за день; заявлений строк користування кредитом складає 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту (п. 4). Відповідно до п. 2.3 та п. 5.3.1 кредитного договору кредит в сумі 18000,00 грн надається на період з 06.01.2023 року до 09.01.2023 року, проценти за користування кредитом у перший базовий період складають 1800,00 грн, та разом до сплати підлягає сума 19800,00 грн. Відповідно до п. 4.9 договору реальна процентна ставка на дату укладення договору складає 4134565,0%. Згідно з наданим до позовної заяви розрахунком заборгованості загальний розмір заборгованості відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №1137-4359 від 06.01.2023 року, станом на 07.03.2024 року, становить 176940,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 18000,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 158940,00 грн. Позивачем прийняте рішення про зниження нарахованих процентів до 69660,00 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із встановлення співрозмірності нарахованих відсотків невиконаному зобов`язанню відповідачки та з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважав, що належним зменшити розмір відсотків до розміру 1800,00 грн, який був передбачений у п. 2.3 та п. 5.3.1 договору, що буде справедливим та забезпечить розумний баланс інтересів сторін і є адекватним у розрізі конкретних правовідносин. Проте, апеляційний суд не може в повному обсязі погодитись із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Слід звернути увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не змогла ефективно здійснити свої права бути поінформованою про дійсні умови кредитування ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо розміру нарахувань за кредитом. Договір містить зрозумілий розрахунок лише щодо першого базового періоду. А тому на думку апеляційного суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Отже, вимога про сплату процентів, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 ЦК України та частинам 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Крім того, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту. Зазначене узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями. Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди. Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торгівельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору. Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року №39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями. Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг). Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення. У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами. Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 (провадження № 61-1602св20). Відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови Верховного Суду, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Судом встановлено, що 06.01.2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», укладено електронний кредитний договір №1137-4349, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 18000,00 грн. Договір укладено між сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію». Кредитний договір підписаний відповідачкою електронним підписом із застосування одноразового ідентифікатора А9614. Відповідно до умов договору розмір стандартної процентної ставки за користування кредитом - 3% за кожен день користування кредитом; базовий період - 4 календарних дні; знижена процентна ставка - 2,50% за день; заявлений строк користування кредитом складає 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту. Відповідно до п. 4.9 договору реальна процентна ставка на дату укладення договору складає 4134565,0%. Згідно з наданим до позовної заяви розрахунком заборгованості загальний розмір заборгованості відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №1137-4359 від 06.01.2023 року, станом на 07.03.2024 року, становить 176940,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 18000,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 158940,00 грн. Відповідно до пункту 2.3 договору вказаний розмір процентів в сумі 1800,00 грн визначені до нарахування за користування кредитом у період з 06.01.2023 року по 09.01.2023 року (а.с. 10). Пункт 5.3.1 договору встановлює можливість застосування нарахованих процентів за користування кредитом у перший базовий період однак не пізніше останнього дня першого базового періоду - 09.01.2023 року (а.с. 11зв.). За наведеного вбачається, що вони не можуть бути застосовані при вирішенні питання розміру прострочених процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання. Разом з цим, умовами пункту 4.9 договору передбачено, що реальна процента ставка на дату укладення Договору складає 4134565,00 % проте, такий розмір процентної ставки є надто високим, що порушує принцип рівності сторін договору та положення частини 3 статті 509 ЦК України, яким визначено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. При цьому, слід зауважити, що умовами договору також передбачено нарахування стандартної процентної ставки в розмірі 3,00% (п. 4.6 договору) та можливість її нарахування протягом строку кредитування визначеного в п. 4.8 договору - 300 календарних дні з моменту перерахування кредиту позичальнику (а.с. 11), нарахування якої прослідковується із наданого розрахунку заборгованості (а.с. 30-32). Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про те, що нарахований позивачем розмір процентів, у тому числі і той. який заявляється позивачем до стягнення з відповідачки, та становить розмір у 69660,00 грн, є несправедливим та не є співрозмірним сумі кредиту в розмірі 18000,00 грн, наданого за договором про відкриття кредитної лінії №1137-4359 від 06.01.2023 року, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором. Отже, на переконання апеляційного суду, розмір заборгованості за процентами, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача за кредитним договором №1137-4359 від 06.01.2023 року, не може перевищувати суму виданого відповідачки кредиту, яка становить 18000,00 грн. За таких обставин, враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором №1137-4359 від 06.01.2023 року в розмірі 36000,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 18000,00 грн, прострочена заборгованість на нарахованими процентами - 18000,00 грн, у задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення відсотків, слід відмовити. Доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу. Частиною 4 статті 376 ЦПК України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. За положеннями частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно положень пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Приймаючи до уваги зазначене, судовий збір сплачений позивачем при подачі позову до суду першої інстанції в сумі 2422,40 грн (а.с. 1) підлягає розподілу шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог, що складає 994,83 грн. Також, при подачі апеляційної скарги ТОВ «УКР КРЕДІТ ФІНАНС» сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн (а.с. 157), тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДІТ ФІНАНС» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1493,41 грн. Керуючись статтями 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» - задовольнити частково. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2024 року - змінити. Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», ЄДРПОУ 38548598 - заборгованості за Кредитним договором №1137-4359 від 06.01.2023 року у загальному розмірі 36000 (тридцять шість тисяч) гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 18000,00 (вісімнадцять тисяч) гривень, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 18000,00 (вісімнадцять тисяч) гривень. В іншій частині залишити рішення суду першої інстанції без змін. Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», ЄДРПОУ 38548598, в рахунок відшкодування судових витрат судовий збір за звернення до суду першої інстанції - в сумі 994,83 грн та судовий збір пов`язаний з переглядом справи в апеляційній інстанції - в розмірі 1493,41 грн, а всього - у розмірі 2488,24 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: