Постанова 4816 № 573/389/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2026 року м.Суми Справа №573/389/25 Номер провадження 22-ц/816/265/26 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Щербаченко М. В. , Черних О. М. сторони: позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кондратенко Світлани Юріївни на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 04 квітня 2025 року в складі судді Замченко А.О., ухвалене в м. Білопілля, повний текст якого складено 04 квітня 2025 року, В С Т А Н О В И В: 26 лютого 2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 січня 2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 485981-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». За умовами договору ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти в розмірі 12 000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Зазначає, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання виконало та надало кредит відповідачу в розмірі 12 000,00 грн, шляхом перерахування коштів на банківську картку позичальника, яка була вказана при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті. Відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за вказаним договором, а лише частково сплатив кошти на загальну суму 7 655,00 грн. У зв`язку з чим станом на 08 лютого 2025 року виникла заборгованість у розмірі 38 755 грн 85 коп., з яких: 11 454 грн 28 коп. - заборгованість за кредитом; 26 820 грн 99 коп. - заборгованість за відсотками та 480 грн 58 коп. заборгованість за комісією, яку позивач просив стягнути з ОСОБА_1 . Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 04 квітня 2025 року позов ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 34803 грн 55 коп. заборгованості за договором про надання кредиту № 485981-КС-001 від 10 січня 2024 року. Компенсовано ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» за рахунок держави 2175 грн 67 коп. судового збору. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Кондратенко С.Ю., не погоджуючись з рішенням суду, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 23535 грн. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що застосовано нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, тобто 2,0000000 в день, що вказано в п. 2.4. договору, а не за зниженою процентною ставкою - 1,15012500 в день, з якої обраховані проценти у графіку платежів. Відповідач вважає, що суд безпідставно стягнув з нього проценти, нараховані за стандартною процентною ставкою, бо не врахував порядок проведення коригування платежів, визначеного п. 3.2.4. кредитного договору, відповідно до якого: «У випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов`язань позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти за користування кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних платежів, при цьому сторони погодили, що кредитодавець за аналогією з порядком, визначеним в абз. 2 п. 1 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» надає позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в особистому кабінеті позичальника». Вказує, що на виконання умов кредитного договору відповідач тричі здійснив часткове погашення заборгованості у загальному розмірі 7 665 грн, сплативши тіло кредиту у розмірі 545,72 грн, проценти у розмірі 5 789,86 грн та комісію 1319,42 грн. Проте, як під час дії кредитного договору, так і після його закінчення, позивач не надавав відповідачу оновлених графіків платежів, не надсилав їх до особистого кабінету позичальника. Будь-яких доказів на підтвердження цієї обставини не надано. Отже, відповідач не був обізнаний про збільшення загальної вартості наданого кредиту, визначеної в п. 2.8. кредитного договору. Будь-яких змін до кредитного договору та графіку платежів не вносилося. Жодних повідомлень від позивача з цього приводу він не отримував. Наголошує також на тому, що місцевий суд не врахував, що позивач, проводячи коригування платежів, не дотримався умов кредитного договору, що визначають порядок перерахування процентів зі зниженої на стандартну процентну ставку, а тому безпідставно нарахував проценти за стандартною процентною ставкою у розмірі 26 820,99 грн. Відповідач визнає позов частково та вважає, що з нього повинна бути стягнута заборгованість за кредитним договором, що визначена та погоджена сторонами в п. 2.8. договору № 485981-КС-001 про надання кредиту від 10 січня 2024 року, а також у графіку платежів. З урахуванням того, що на виконання умов договору відповідач здійснив часткову оплату на загальну суму 7 665 грн, з нього підлягає стягненню заборгованість у сумі 23 535 грн (31 200 грн 7 665 грн). У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» - адвокат Покрищук А.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2026 року: 3328 * 30 = 99840 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 10 січня 2024 року між ОСОБА_1 і ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» в режимі онлайн укладено договір про надання кредиту № 485981-КС-001 (Споживчий кредит. Електронна форма), відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 12 000,00 грн на 24 тижні до 26 червня 2024 року, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у фіксованому розмірі за стандартною процентною ставкою 2 % або зниженою процентною ставкою 1,150125 % (при дотриманні умов її застосування) у день на залишок заборгованості (п. 2.4. договору), та сплатою комісії за надання кредиту в сумі 1800 грн (а.с. 16 зворот - 31). Згідно з п. 2.8. - 2.11. кредитного договору орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 31 200 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 9168,1 %. Орієнтовна реальна річна процентна ставка розрахована відповідно до методики розрахунку, що затверджена постановою Національного банку України від 11 лютого 2021 року № 16 «Про затвердження Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит». Реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість наданого кредиту обчислена на основі припущення, що позичальник буде дотримуватись графіку платежів, що вказаний у п. 3.2.3. і додатку № 1 до договору та буде застосовуватись знижена процентна ставка, а інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору. Застереження: наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості наданого кредиту є репрезентативними та базуються на обраних позичальником умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та в строки, визначені в договорі. Дата видачі кредиту 10 січня 2024 року. Дата повернення кредиту 26 червня 2024 року. Відповідно до п. 3.2., 3.2.1., 3.2.2. кредитного договору протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом (надалі проценти за користування кредитом), нараховуються за ставкою вказаною в п. 2.4. договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, у залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний у п. 3.2.3. та додатку №1 до договору і розраховується в порядку, описаному нижче. У разі, якщо погашення кредиту здійснюється згідно з погодженим сторонами графіком платежів, що наведений у п. 3.2.3. та додатку № 1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. договору. Сторони домовилися, що в разі, якщо повернення кредиту не здійснюється згідно з погодженим графіком платежів, що наведений у п. 3.2.3. та додатку № 1 до договору (за виключенням дострокового повернення кредиту), унаслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. договору. При цьому нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний у п. 3.2.3. та додатку № 1 до договору та до закінчення терміну дії договору. Згідно з п. 3.2.4., 3.2.5. у випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов`язань позичальника, у тому числі з урахуванням скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти за користування кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного з наступних чергових платежів, при цьому сторони погодили, що кредитодавець за аналогією з порядком, визначеним в абз. 2 п. 1 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» надає позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в особистому кабінеті позичальника. Скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою та початок нарахування процентів за стандартною процентною ставкою на умовах, викладених у цьому договорі, не є зміною істотних умов цього договору. Відповідно до п. 4.2.3. договору позичальник зобов`язаний повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором, до закінчення строку (терміну) дії договору. Згідно з п. 7.2.1., 7.3.1., 7.4.4., 7.4.5. кредитного договору, підписуючи цей договір, позичальник надає згоду на створення особистого кабінету позичальника в ІТС кредитодавця та його використання для інформування позичальника про умови договору, додаткових угод до договору (якщо такі укладатимуться), правил тощо; отримання будь-яких повідомлень (у т. ч. письмових у формі електронних документів) відповідно до вимог законодавства; а також укладення правочинів (у т. ч. договорів), додаткових угод про зміни договору в формі електронного документа з використанням електронних підписів (у т. ч. електронних підписів одноразовим ідентифікатором). Підписуючи цей договір, позичальник підтверджує, що: - до укладання договору позичальник отримав від кредитодавця (у т. ч. кредитного посередника) інформацію та документи, надання яких передбачені законодавством України, зокрема, передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», Паспорт споживчого кредиту, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також про умови договору і Правила, що розміщені на сайті кредитодавця; - ознайомлений з договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та відповідно уклав договір з вільним волевиявленням; - позичальник до моменту укладення цього договору отримав всю необхідну інформацію про кредитного посередника кредитодавця відповідно до ст. 6 Закону України «Про споживче кредитування». У день укладення кредитного договору між сторонами було підписано додатки до нього, а саме: додаток № 1 «Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки» і додаток № 2 «Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, розраховано за умови застосування стандартної процентної ставки за користування кредитом у розмірі 730 % річних (а. с. 81, 81 зворот). У паспорті споживчого кредиту, акцепті пропозиції (оферти) укласти договір, договорі № 485981-КС-001, додатках № 1 і № 2 до нього позичальником вказаний ОСОБА_1 і зазначено, що вказані документи підписані ним електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а. с. 16, 20 зворот, 29 зворот). У договорі про надання кредиту ОСОБА_1 номером свого платіжного засобу вказав НОМЕР_1 (а. с. 20 зворот). 10 січня 2024 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» перерахувало відповідачу 12 000,00 грн за вказаним кредитним договором. Перерахунок було здійснено на картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 (а. с. 31 зворот, 88). Відповідач не заперечує факт укладення з ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 10 січня 2024 року кредитного договору № 485981-КС-001 та отримання в кредит 12 000,00 грн, про що було зазначеного його представником у заявах по суті справи. Як вбачається з розрахунку позивача ОСОБА_1 , скориставшись кредитними коштами, не виконував належним чином умови договору, у зв`язку з чим станом на день закінчення строку кредитного договору 26 червня 2024 року у нього утворилася заборгованість по кредиту в розмірі 38755 грн 85 коп., з яких: 11 454 грн 28 коп. - заборгованість по кредиту, 26 820 грн 99 коп. - заборгованість по відсотках, 480 грн 58 коп. заборгованість по комісії (а.с. 11 - 13). Відповідно до розрахунку кошти на погашення заборгованості ОСОБА_1 вносив три рази, а саме: 22 січня 2024 року 2 600 грн, 05 лютого 2024 року 2 549 грн 12 коп., 22 лютого 2024 року 2 505 грн 88 коп., які були спрямовані на погашення тіла кредиту, процентів, комісії. Перші два платежі здійснені з випередженням графіку платежів, а третій із запізненням на один день, сума першого платежу відповідає графіку платежів, а два наступних здійснені в меншому розмірі, ніж це було передбачено (а. с. 11, 17, 81). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належним чином виконав свої обов`язки по наданню кредиту за кредитним договором № 485981-КС-001, а відповідач отримав кредит, але належним чином не виконував свої обов`язки згідно даного договору, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 34 803 грн 55 коп. Тому суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позову частково та стягнення зазначеної заборгованості по тілу кредиту, відсотках та по комісії з відповідача на користь позивача. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис». Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа. Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі. Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України). Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Доводи апеляційної скарги про те, що кредитором не вірно нараховані відсотки позичальнику та кредитор не надав позичальнику оновленого графіку платежів, а тому, загальна сума стягнень має бути зменшеною з присуджених 34 803,55 грн до 23 535,00 грн, не заслуговують на увагу колегії суддів з огляду на наступне. Процентна ставка нараховується за кожен день користування кредитом. Протягом строку кредитування, визначеного у цьому договорі, плата за користування кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня перерахування та дня повернення кредиту. Кредитним договором встановлюється орієнтовний графік платежів за кредитним договором. Тобто, якщо позичальник сплачує заборгованість за кредитним договором згідно встановленого графіку платежів без порушень, йому потрібно було б сплатити за кредитним договором суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у кредитному договорі в п.2.8. і складала 31 200,00 грн. При цьому, порушення позичальником графіку платежів закономірно призвело до збільшення вартості кредиту, тому що: 1) тіло кредиту не зменшувалося згідно погодженого графіку платежів, а відтак, відсотки нараховувалися на залишок (збільшеного, ніж очікувалося) неповернутого тіла кредиту; 2) процентна ставка, яка застосовується для нарахування процентів в такому випадку зі зниженої переходить уже на стандартну та нарахування процентів здійснюється в подальшому уже саме за стандартною ставкою за кожен день користування кредитом на залишок заборгованості по кредиту. Отже, виходячи із вищевикладеного, а також беручи до уваги ті фактичні обставини, які склалися між боржником та кредитором, при яких боржник не притримувався графіку платежів та із обов`язкових дванадцяти платежів, розміром по 2 600,00 грн кожен, він здійснив лише три таких платежі, та й ті були навіть не завжди повномірні (два із них менше 2 600,00 грн), то виходячи з положень укладеного договору, кредитор перейшов 14 березня 2024 року (на восьмий день після пропуску відповідачем оплати чергового платежу) до нарахувань відсотків боржнику зі «зниженої» на «стандартну» процентну ставку, що цілком очевидно призвело до збільшення розміру нарахованих процентів. Твердження в апеляційній скарзі з приводу того, що згідно положень п. 3.2.4. договору кредитор має надати позичальнику оновлений графік платежів, який розрахований уже за «стандартною» процентною ставкою, однак він такий оновлений графік не отримував і матеріали справи такого графіку теж не містять є безпідставними, оскільки боржник не вимагав від кредитора здійснити/розробити для нього окремий оновлений графік платежів та надати йому його у вигляді окремого документу, але все ж такий графік він мав у своєму особистому кабінеті користувача, доступу до якого позивач не має. Визнання відповідачем боргу в розмірі 23 535,00 грн та твердження про те, що саме в даному розмірі заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки стороною відповідача не наданий контррозрахунок кредитної заборгованості. Із наданого стороною позивача розрахунку вбачається, що розмір заборгованості проведений в межах строку кредитування. Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, що стосується стягнення заборгованості, ціна позову у якій не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 375, 381 - 384, 389-390 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кондратенко Світлани Юріївни залишити без задоволення. Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 04 квітня 2025 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: М. В. Щербаченко О. М. Черних