Постанова 4824 № 753/11750/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 грудня 2024 року місто Київ справа № 753/11750/24 провадження № 22-ц/824/14770/2024 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Міністерство оборони України відповідач - ОСОБА_2 розглянув у порядку письмового провадження в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 27 червня 2024 року, постановлену у складі судді Кулик С.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу,- В С Т А Н О В И В : У червні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м.Києва з позовом до Міністерства оборони України, ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 27 червня 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду м.Києва Не погоджуючись з такою ухвалою, законний представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду про передачу справи за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва, справу направити на розгляд до Шевченківського районного суду м.Львова. В апеляційній скарзі посилається на те, що оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що визначаючи підсудність даної справи за місцем знаходження відповідача Міністерства оборони України, суд помилково ототожнював останнього як належного відповідача у цьому спорі. Водночас, ураховуючи зміст оскаржуваної ухвали, Міністерство оборони України жодним чином не брало участі у спірних сімейних правовідносинах, до МОУ не заявлено жодних матеріальних правових вимог. Учасниками сімейних правовідносин є виключно члени подружжя, а також їх діти. В контексті означеного, стверджує, що ОСОБА_4 турбувався про ОСОБА_5 , як про єдиного члена своєї сім`ї, надавав їй усю необхідну підтримку та допомогу. Дійсними учасниками у межах спірних правовідносин є виключно їх спільна з ОСОБА_4 дочка - ОСОБА_3 , яка може бути відповідачем. Належним та єдиним відповідачем у межах спірних правовідносин є її дочка. Враховуючи положення ч.1 ст. 27 ЦПК України та специфіку категорії справ про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, що стосується безпосередньо обставин проживання батька ОСОБА_3 із позивачем, останній більшість часу перебував на роботі у м.Львові та на військовій службі, коло оточення, друзів, свідків, які також проживають на території міста Львова та Львівської області, а тому позов має бути пред`явлений за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання ОСОБА_3 - до Шевченківського районного суду м.Львова. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Олєйнікова Т.В. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Представник у відзиві зазначила, що при поданні позову до суду, такий був помилково скерований до Дарницького районного суду м.Києва, оскільки сторона позивача мала намір подати позов за місцезнаходженням Міністерства оборони України, саме до Солом`янського районного суду м.Києва, а відтак вважає, що суд правильно скерував справу за підсудністю до зазначеного суду. Представник Міністерства оборони України у відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів апеляційної скарги та зазначив, що Міністерство не є належним відповідачем у справі, позивачем не доведено порушення її права з боку МОУ та не надано будь-яких доказів на підтвердження таких обставин. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 грудня 2024 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ухвала суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду віднесена до п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства,кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів. Згідно із частиною першою статі 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Частиною першою статті 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті. Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб`єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції). Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції. Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (пункт 1 частини першої статті 31 ЦПК України). Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд до Солом`янського районного суду м.Києва, суд першої інстанції виходив із того, що зареєстроване місце реєстрації та адреса розташування відповідачів територіально не відноситься до Дарницького району м.Києва, а місцезнаходження одного з відповідачів - Міністерства оборони України, зареєстроване у Солом`янському районі м.Києва. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. За загальним правилом ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позиви до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч.2 ст. 27 ЦПК України). Як убачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства оборони України, ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Зареєстрованим місце проживання відповідача ОСОБА_3 є АДРЕСА_1 , що відноситься до Шевченківського районного суду м.Львова. Місцезнаходження Міністерства оборони України згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, - м.Київ, проспект Повітрофлотський, буд.6. Жоден із відповідачів не знаходиться у Дарницькому районі м.Києва. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про направлення справи до суду за визначеною підсудністю, зокрема, до Солом`янського районного суду м.Києва за місцезнаходженням відповідача Міністерства оборони України згідно Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Олєйнікова Т.В., підтвердивши помилковість звернення до Дарницького районного суду м.Києва з цим позовом, не заперечувала проти розгляду справи Солом`янським районним судом м.Києва. Оскільки право вибору суду, якому згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить позивачу, думка одного з відповідачів щодо доцільності розгляду справи судом за його місцезнаходженням правового значення не має. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що належним та єдиним відповідачем за вимогами позивача є вона, як законний представник неповнолітньої доньки, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги. У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують та на їх правильність не впливають. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 27 червня 2024 рокузалишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус