Постанова Київський апеляційний суд № 363/4269/14-ц

справа № 363/4269/14-ц головуючий у суді І інстанції Шубочкіна Т.В. провадження № 22-ц/824/14142/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 18 грудня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 21 травня 2024 року за заявою ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , законного представника неповнолітньої ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Служба у справах дітей і сім`ї Вишгородської РДА Київської області, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, - в с т а н о в и в : Заявник звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 363/4269/14-ц, посилаючись на те, що ОСОБА_4 законний представник ОСОБА_5 (тепер ОСОБА_7 ) не виконує рішення Апеляційного суду від 10 серпня 2015 року у частині зобов`язання її не чинити перешкод в користуванні майном. ОСОБА_4 , перебуваючи з 19 жовтня 2014 року у складі керівних органів СТ «Десна-3», без погодження з ОСОБА_1 законним представником малолітньої ОСОБА_2 та без погодження з землекористувачем СТ «Десна-3» отримала у травні 2017 року згідно наказу ГУ Держгеокадастру Київській області у приватну власність земельну ділянку площею 0,0085 га кадастровий номер 3221888800:38:123:0158 із проїзної частини дороги по вулиці Прирічна, обгородивши її парканом і воротами. Ділянка площею 0,0085 га, що межує з приватною земельною ділянкою ОСОБА_2 і повністю перекриває вільний вхід та в`їзд до її майна, належала землекористувачу СТ «Десна-3» і була вилучена з користування СТ «Десна-3» і ОСОБА_2 з метою завдання шкоди малолітній дитині шляхом створення їй перешкоди у вільному доступі до її майна. З огляду на викладене, згідно з пунктів 1-7 розділу XV Інструкції з організації примусового виконання рішень «Відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження», з метою відновлення ВП № 50698097 від 05 квітня 2016 року задля остаточного виконання рішення Апеляційного суду від 10 серпня 2015 року, просить видати дублікат виконавчого листа у цивільній справі № 363/4269/14 у частині зобов`язання ОСОБА_4 не чинити перешкод у користуванні майном ОСОБА_2 . Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 21 травня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа. Ухвалюючи судове рішення суд першої інстанції виходив з того, що зміст заяви про видачу дубліката виконавчого листа не містить виклад обставин і зазначення доказів, які б свідчили саме про втрату виконавчого листа. Крім того, згідно з постанови державного виконавця від 17 червня 2016 року, доданої до матеріалів справи, виконавче провадження було виконано та закінчено. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 21 травня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, судом першої інстанції неповно з?ясовано, не досліджено і не встановлено обставини, які мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваній ухвалі, не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи. Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не з?ясував обставини, які не існували на час закінчення розгляду справи № 363/4269/14, а виникли після прийняття рішення Апеляційного суду від 10 серпня 2015 року і на той час були невідомі, а саме, незважаючи на прийняте рішення Апеляційного суду від 10 серпня 2015 року та нехтуючи вказаним судовим рішенням і законними правами ОСОБА_2 на її власність, ОСОБА_4 , перебуваючи з 19 жовтня 2014 року у складі керівного органу СТ «Десна 3» в якості заступника голови правління, зверталась до ГУ Держгеокадастру з клопотанням від 15 жовтня 2015 року стосовно отримання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0085 га у власність для колективного садівництва. Земельна ділянка площею 0,0085 га розташована на землі загального користування СТ «Десна-3», що є частиною проїзної дороги по АДРЕСА_1 , а тому межує з приватною спадковою земельною ділянкою ОСОБА_2 і повністю перекриває вільний вхід та в?їзд до її майна, що є грубим порушенням її майнових прав і законних інтересів та суперечить не тільки положенням діючого на той час статуту СТ «Десна-3». Вказує, що судом першої інстанції не встановлено і не з?ясовано, що провадження у вказаній справі, щодо порушення майнових прав та інтересів малолітньої дитини (справа № 363/4879/17) триває майже 7 років, а також той факт, оскільки суди першої і апеляційної інстанції прийняли незаконні і необґрунтовані рішення. Однак, суд першої інстанції не встановив той факт, що незважаючи на порушення прав ОСОБА_2 , які встановлені у постанові Верховного Суду від 07 липня 2021 року, а також на перешкоди дитині в користуванні її майном з боку відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_7 всупереч рішення Апеляційного суду Київської області від 10 серпня 2015 року, яке не виконується. Зазначає, що судом першої інстанції не з`ясовано обставини, які були викладені у клопотанні від 21 травня 2024 року, а саме: внаслідок перешкод у користуванні майном малолітній ОСОБА_2 з боку ОСОБА_4 і ОСОБА_6 позивач змушений був звернутись з позовом як законний представник ОСОБА_2 до ОСОБА_4 законного представника ОСОБА_5 про виділ частки майна та земельної ділянки в натурі. На підставі рішення Вишгородського районного суду від 03 квітня 2019 року здійснено виділ в натурі спадкового майна між співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , внаслідок чого право спільної часткової власності між ними припинено. Спадкова земельна ділянка площею 0,040 га кадастровий номер 3221888800:38:123:0157 була поділена по частині між співвласниками. Скаржник зазначає, що не погоджується з висновками, викладеними в ухвалі суду першої інстанції, що «питання усунення перешкод виникло після набуття ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку у 2017 році, яка межує з земельною ділянкою ОСОБА_1 і перешкоджає йому користуватись майном, так як він не може під?їхати до своєї ділянки автомобілем». Такий висновок не відповідає обставинам справи, оскільки суд і не збирався встановити обставини, тому відхилив клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням. Адже, як зазначено у п.3 скарги, відповідачі влітку 2019 року укріпили паркан і встановили нові високі та широкі ворота на колесах на вході на земельну ділянку площею 0,0085 га, які є перешкодою у користуванні майном, яке перебуває у власності ОСОБА_2 на підставі виділу. Окрім того ділянка площею 0,0085 га повністю засаджена квітами і кущами, частково завалена будматеріалами, які належать відповідачам, внаслідок чого під?їхати на належну дитині земельну ділянку площею 0,0144 га через встановлені в?їзні ворота, які належать ОСОБА_2 і встановити туалет на своїй власній території, який був виготовлений на замовлення, з 2019 року неможливо, як і завезти будівельні матеріали для облаштування. Апелянт вказує, що суд першої інстанції захистив інтереси порушників прав ОСОБА_2 , відмовивши в задоволенні заяви. Вказує, що суд першої інстанції відхилив клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням від 21 травня 2024 року, яке було обґрунтоване новими обставинами, що мають значення для справи і підлягають встановленню задля остаточного виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 10 серпня 2015 року та усунення перешкод в користуванні майном шляхом знесення воріт і паркану, що обгороджує земельну ділянку площею 0,0085 га. Також, суд першої інстанції не залучив до участі у справі державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби з огляду на заяву до Вишгородського РВДВС від 23 квітня 2024 року про відновлення знищеного виконавчого провадження. Адже рішення Апеляційного суду від 10 серпня 2015 року в частині зобов?язання боржників не чинити перешкод в користуванні майном - не виконане. Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили. ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 . Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення, дійшла висновку про таке. Як вбачається з матеріалів справи, Вишгородським районним судом Київської області розглядалась цивільна справа № 363/4269/14 за позовом ОСОБА_1 законного представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 законного представника ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Служба у справах дітей і сім`ї Вишгородської РДА про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном. Рішенням Апеляційного суду від 10 серпня 2015 року було вирішено усунути ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 перешкод у користуванні 1/2 частиною будинку та 1/2 частиною земельної ділянки по АДРЕСА_2 шляхом передачі ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , законним представником неповнолітньої ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ключів від садового будинку АДРЕСА_2 та зобов`язати їх не чинити їм перешкод в користуванні зазначеним майном. На підставі виконавчого листа від 09 березня 2016 року було відкрито виконавче провадження № 50698097 від 05 квітня 2016 року. Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (в редакції станом на день закриття виконавчого провадження, надалі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження № 50698097 від 17 червня 2016 року старшим державним виконавцем Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Хмелєвою М.В. було постановлено закінчити виконавче провадження, припинити чинність арешту майна боржника, скасувати інші заходи примусового виконання рішення №363/4269/14-ц як таке, що виконане. Як вбачається з матеріалів справи, постанова державного виконавця від 17 червня 2016 року про закриття виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення Апеляційного суду від 10 серпня 2015 року згідно з виконавчим документом - сторонами у справі не оскаржувалась. Заявник ОСОБА_1 у 2024 році звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа від 09 березня 2016 року у справі № 363/4269/14-ц. Апеляційний суд звертає увагу на те, що дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Пунктом 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Враховуючи зміст пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Таким чином, підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата, а умовою його видачі є те, що строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання, ще не закінчився. Доведення втрати виконавчого листа це не право, а обов`язок стягувача. Разом з тим, заява ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа обґрунтована тим, що ОСОБА_4 законний представник ОСОБА_5 (тепер ОСОБА_7 ) не виконує рішення Апеляційного суду від 10 серпня 2015 року у частині зобов`язання її не чинити перешкод в користуванні майном. З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заява ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа не підлягає задоволенню з огляду на те, що заява про видачу дубліката виконавчого листа не містить виклад обставин і зазначення доказів, які б свідчили саме про втрату виконавчого листа. А також, апеляційний суд враховує, що заявником не порушується питання про поновлення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Інші доводи апеляційної скарги, які стосуються заперечення належного виконання рішення Апеляційного суду від 10 серпня 2015 року та відсутності підстав для закриття виконавчого провадження у зв`язку фактичним виконанням вказаного рішення суду, апеляційним судом не перевіряються, оскільки постанова державного виконавця від 17 червня 2016 року про закриття виконавчого провадження № 50698097 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення Апеляційного суду від 10 серпня 2015 року згідно з виконавчим документом - сторонами у справі не оскаржувалась. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що ухвала Вишгородського районного суду Київської області від 21 травня 2024 рокупостановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 21 травня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 27 грудня 2024 року. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська