Постанова Київський апеляційний суд № 375/1003/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження №33/824/5302/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 грудня 2024 року місто Київ справа № 375/1003/24 Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В., за участю: захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Заліського Богдана Сергійовича розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника -адвоката Заліського Богдана Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Рокитнянського районного суду Київської області від 15 жовтня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Постановою судді Рокитнянського районного суду Київської області від 15 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник -адвокат Заліський Б.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову судді Рокитнянського районного суду Київської області від 15 жовтня 2024 року скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на те, що чинним законодавством передбачена відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а не за керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння. Таким чином, протокольне формулювання обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення щодо ОСОБА_1 не відповідає нормам чинного законодавства. Особа не може бути притягнута до відповідальності за те діяння, відповідальність за яке не передбачена чинним законодавством. Вказував, що суд першої інстанції визнав доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортного засобу у стані алкогольного сп'яніння, що не відповідає протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначав, що суд першої інстанції не мав права вийти за межі пред'явленого обвинувачення згідно протоколу про адміністративне правопорушення у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки в даному випадку зміна обвинувачення обтяжує становище особи. Посилався на те, що протокол про адміністративне правопорушення містить виправлення у даті та часі його складання, у зв'язку з чим адміністративна справа неодноразово направлялась на доопрацювання. Дані виправлення виконані працівниками поліції вже після завершення складання процесуальних документів та видачі копії протоколу ОСОБА_1 . Вказував, що відповідно до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України №1376 від 06 листопада 2015 року, забороняються будь-які виправлення після складення протоколу, незалежно від того, суттєві вони чи ні. Сам факт порушення даної інструкції є підставою визнання протоколу про адміністративне правопорушення таким, що не підлягає розгляду у зв'язку з порушенням норм чинного законодавства. Зазначав, що файл з відеозаписом отриманий з порушенням норм чинного законодавства, оскільки даний файл не містить дати та часу зйомки, будь-які реквізити відео записуючого засобу відсутні. Файл відеозапису, на якому зафіксовано рух автомобіля, виконаний не на службову бодікамеру, а на особистий телефон працівника поліції, що є порушенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України від 18 грудня 2018 року №1026. Посилався на те, що в порушення ч.1 ст. 266 КУпАП, ОСОБА_1 від керування транспортним засобом не відсторонявся. У судовому засіданні апеляційного суду особа, захичник-адвокат Заліський Б.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника-адвоката Заліського Б.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення. З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Пунктом 2.9.а ПДР України визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №142111, 27 червня 2024 року о 22.39 год. в Білоцерківському районі селі Макіївка по вулиці Затишна, 45, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ 110308, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння. На місці зупинки водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі та на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер». Водій погодився пройти огляд на місці, від лікарні відмовився. Результат огляду 1,36%, огляд проводився за допомогою приладу Alcotest 6820 ARHK-0514. Тест №4151. Чим порушив вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме: даними, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 27 червня 2024 року серії ААД №142111. Протокол підписаний особою, яка його склала та безпосередньо ОСОБА_2 . Будь-яких зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції ОСОБА_2 в протоколі не вказав; даними проведеного тесту за допомогою приладу «Драгер ALCOTEST 6820 ARНК-0514», за результатами якого у ОСОБА_2 виявлено наявність алкоголю в розмірі 1,36 %, який був підписаний ОСОБА_2 ; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; відеозаписом з камери. Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та в своїй сукупності підтверджують факт порушення ОСОБА_2 п.2.9а ПДР України. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_2 п.2.9а ПДР України та прийняв законне рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду. Відтак, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вони спростовуються доказами, які містяться в матеріалах даної справи. Доводи апеляційної скарги про те, що файл з відеозаписом отриманий з порушенням норм чинного законодавства, оскільки даний файл не містить дати та часу зйомки, будь-які реквізити відео записуючого засобу відсутні суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, на ньому вказані номер відеозапису, дата та час. Суд вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що файл відеозапису, на якому зафіксовано рух автомобіля, виконаний не на службову бодікамеру, а на особистий телефон працівника поліції, що є порушенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України від 18 грудня 2018 року №1026 з огляду на наступне. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, ст. 251 КУпАП встановлені джерела доказів у справах про адміністративні правопорушення. При цьому, вказаною нормою закону не встановлено вичерпний перелік документів чи інших джерел інформації, які можуть бути доказами. Таким чином, відеозапис, що міститься в матеріалах справи та який містить фактичні дані щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, є належним доказом у справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено ст. 251 КУпАП. З вказаного відеозапису вбачається, що на ньому зафіксовано автомобіль «ЗАЗ 110308», сірого кольору, за яким рухався службовий автомобіль працівників поліції. Крім того, на вказаному відеозаписі відображені події, що описані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №142111. Підстави вважати вказаний відеозапис неналежним та недопустимим доказом у суду апеляційної інстанції відсутні, оскільки на ньому зафіксований той самий транспортний засіб, який вказаний у зазначеному вище протоколі про адміністративне правопорушення. Окрім того, вказаний відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також, як вбачається з відеозапису з бодікамери, долученого до матеріалів справи, водій ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом (22:42:25). Посилання апеляційної скарги на те, що протокол про адміністративне правопорушення містить виправлення у даті та часі його складання, у зв`язку з чим адміністративна справа неодноразово направлялась на доопрацювання, дані виправлення виконані працівниками поліції вже після завершення складання процесуальних документів та видачі копії протоколу ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки в суді першої інстанції стороною апелянта до матеріалів справи було долучено копію протоколу про адміністративне правопорушення, підписаного особою, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та який містить такі ж виправлення, як оригінал вказаного протоколу. Суд не приймає до уваги посилання на те, що в порушення ч.1 ст. 266 КУпАП, ОСОБА_1 від керування транспортним засобом не відсторонявся, оскільки як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності пішов додому, залишивши транспортний засіб на місці зупинки. Враховуючи сукупність наведених обставин, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у порушенні ним п.2.9а ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття справи за відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП апеляційним судом не встановлено. Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника-адвоката Заліського Богдана Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову судді Рокитнянського районного суду Київської області від 15 жовтня 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: Борисова О.В.