Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/10742/23

П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 24 грудня 2024 року справа 280/10742/23 Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. судді Добродняк І.Ю., Головко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 (суддя Стрельнікова Н.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про призначення пенсії ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 15.12.2023 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №101650004687 від 22.09.2023; - визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №101650004687 від 29.06.2023; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити пенсію за віком з 01.04.2023, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.08.2003 по 21.01.2005. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 позов задоволений частково: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №101650004687 від 10.04.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком згідно із статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №101650004687 від 29.06.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком згідно із статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №101650004687 від 22.09.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком згідно із статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 02.09.1982 по 14.10.1989 та з 01.08.2003 по 21.01.2005, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно із статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 01.04.2023, а Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити її виплату. В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Запорізькій області просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що до страхового стажу зараховується лише той період протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. Оскільки не має відомостей про сплату страхових внесків, відсутні підстави для зарахування періодів роботи до страхового стажу. Період роботи позивачки з 02.09.1982 по 14.10.1989 не зараховано до страхового стажу, оскільки у записі про звільнення не чіткий відтиск печатки. Посилається на те, що уповноважені лише на розгляд конкретної заяви позивачки і прийняття відповідного рішення та не мають повноважень на вчинення будь-яких інших дій з приводу пенсійного забезпечення, у тому числі за рішенням суду, оскільки позивачка не перебуває на обліку ГУ ПФУ в Запорізькій області та проживає на території, що обслуговується ГУ ПФУ в Київській області. Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 03.04.2023 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком. Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області №101650004687 від 10.04.2023 зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 02.09.1982 по 14.10.1989, оскільки запис про звільнення завірено печаткою, яка є не чіткою та не придатна для читання. Страховий стаж позивачки обчислено у розмірі 26 років 10 місяців 11 днів. Вдруге, позивачка звернулась 22.06.2023 про призначення пенсії. Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області №101650004687 від 29.06.2023 відмовлено у призначенні пенсії, оскільки страховий стаж становив 29 років 8 місяців 28 днів. Позивачка 18.09.2023 втретє звернулась за призначенням пенсії. Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області №101650004687 від 22.09.2023 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що страховий стаж обчислено у розмірі 29 років 8 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії, оскільки необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 30 років. Не погоджуючись із вказаними рішеннями про відмови в призначенні пенсії, позивачка 13.10.2023 звернулась із скаргою до Пенсійного Фонду України. У відповідь на скаргу ГУ ПФУ у Київській області повідомило, що згідно наданих документів та даних персоніфікованого обліку страховий стаж становить 26 рокiв 10 мiсяцiв, 11 днiв. Через відсутність необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» було відмовлено в призначенні пенсії. Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років. Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 Про трудові книжки працівників, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 07.09.1982, позивачка 02.09.1982 прийнята на посаду кухаря 3 розряду до їдальні №26 відповідно до наказу №360-К від 02.09.1982. Згідно з наказом №1511 від 14.10.1989 її звільнено з посади кухаря 3 розряду. Запис №5 у трудовій книжці засвідчений печаткою підприємства та підписом його керівника, тобто, із наведених записів можливо встановити період, протягом якого позивачка перебувала у трудових відносинах, місце роботи та посаду, відомості про переведення, підставу звільнення, документи (накази), на підставі яких здійснено записи у трудовій книжці. Верховний Суд у постанові від 09.10.2020 у справі №341/460/17 зробив висновок, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Отже, внаслідок можливого невиконання обов`язку по сплаті страхових внесків позивачка позбавлена соціального захисту, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Крім того, позивачка не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо обов`язкового порядку взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків та належної сплати страхових внесків, а отже, несплата страхувальником страховим внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів роботи на такому підприємстві. Відповідно до положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.07.1974 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, трудова книжка заповнюється адміністрацією підприємства. Пунктом 1.4 Інструкції №162 від 20.07.1974 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС №656 від 06.09.1973 "Про трудові книжки працівників та службовців" та цією Інструкцією. Пунктом 18 Порядку №656 від 06.09.1973 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність. Згідно з пункту 2.2 Інструкції №162 від 20.07.1974 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Пунктом 2.4 Інструкції №58 від 29.07.1993 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Відповідно пункту 4.1 частини 1 Інструкції №58 від 29.07.1993, записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Згідно з пунктом 2.6 Інструкції №58 від 29.07.1993, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Посилання відповідача, як підставу відмови у задоволені позову, на порушення вимог законодавства в частині заповнення трудової книжки не може бути підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду. Суд наголошує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Вказані відповідачем обставини, не можу бути підставою для виключення спірного періоду роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства (установи) не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17, від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, від 11 травня 2022 року у справі №120/1089/19-а, від 18 листопада 2022 року у справі №560/3734/22, 04 липня 2023 року у справі №580/4012/19. З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи вік та періоди роботи з 02.09.1982 по 14.10.1989, та з 01.08.2003 по 21.01.2005, у позивачки наявний страховий стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також, суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно зобов`язання саме ГУ ПФУ у Запорізькій області зарахувати період роботи з 02.09.1982 по 14.10.1989, та з 01.08.2003 по 21.01.2005. ГУ ПФУ у Київській області не приймалось рішення по суті заяви позивача, відтак відповідальним за опрацювання заяви та прийняття відповідного рішення є ГУ ПФУ у Запорізькій області і саме його рішення оскаржується в судовому порядку, відтак на останньою має бути покладено й обов`язок відновлення порушених прав позивача. Вказана правова позиція узгоджуються з висновком Верховного Суду у справі №500/1216/23 від 08.02.2024. З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 без змін. Постанова набирає законної сили з 24.12.2024 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя А.В. Суховаров судді І.Ю. Добродняк судді О.В. Головко