Постанова 4852 № 280/9061/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 280/9061/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року (суддя М.О. Семененко) у справі № 280/9061/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення № 262740011891 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 11.06.2024 про відмову у призначені пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу позивачки період роботи з 27.08.1981 по 18.03.1992 та повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії від 04.06.2024. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 протиправно відмовив позивачці в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу внаслідок не зарахування періоду роботи з 27.08.1981 по 18.03.1992, оскільки дата працевлаштування не відповідає даті видачі трудової книжки і цей період потребує додаткового уточнення. Позивачка зазначає, що перевірка достовірності наданих документів покладається на пенсійний орган, працівник не відповідає за належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення від 11.06.2024 №262740011891, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про відмову в призначенні пенсії за віком позивачці. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу позивачки період роботи з 27.08.1981 по 18.03.1992, відповідно до дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 20.05.1992. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 04.06.2024, подану позивачкою та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи пенсійного органу щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивачки періоду роботи з 27.08.1981 по 18.03.1992 є безпідставними та такими, що спростовуються зібраними по справі доказами, адже підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд встановив, що пенсійний орган безпідставно не зарахував до страхового стажу позивачки період роботи з 27.08.1981 по 18.03.1992 відповідно до дублікату трудової книжки від 20.05.1992 та відмовив з цих підстав у призначенні пенсії позивачці, а тому рішення від 11.06.2024 №262740011891 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню. При цьому, суд врахував, що відповідний обов`язок зарахувати до страхового стажу позивачки, який дає право на призначення пенсії за віком, періоду роботи з 27.08.1981 по 18.03.1992, необхідно покласти на ГУ ПФУ в Запорізькій області як на суб`єкта владних повноважень, уповноваженого в порядку екстериторіальності на вирішення питання щодо призначення відповідного виду пенсії позивачці та який допустив порушення прав позивачки у спірних правовідносинах. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (відповідач-1) подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Скаржник вказує, що за поданими документами позивачці правомірно не зараховано до страхового стажу період роботи з 27.09.1981 по 18.03.1992 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , адже дата працевлаштування не відповідає даті видачі трудової книжки. Відповідач-1 звертає увагу, що трудова книжка позивачки № НОМЕР_2 заповнена з порушенням Інструкції №162. Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 04.06.2024 позивачка - ОСОБА_1 у зв`язку із досягненням пенсійного віку 60 років звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком. Заява позивачки від 04.06.2024 про призначення пенсії за віком в порядку екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ в Запорізькій області. Рішенням від 11.06.2024 № 262740011891, прийнятим ГУ ПФУ в Запорізькій області, позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В обґрунтування рішення зазначено, що право на призначення пенсії за віком після 60 років мають особи за наявності страхового стажу 31 рік. Страховий стаж особи складає 26 роки 11 місяців 09 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 27.08.1981 по 18.03.1992, оскільки дата працевлаштування не відповідає даті видачі трудової книжки, цей період потребує додаткового уточнення. Вважаючи рішення пенсійного органу від 11.06.2024 № 262740011891 протиправним, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав. Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. За правилами ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Таким чином, страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 01 січня 2004 року. До 01 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж). Отже, до 01 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджені записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж. Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком документи, зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу). Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 Порядку №637 в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до п.3 цього ж Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей про періоди роботи, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи. В спірному випадку позивачкою подано до пенсійного органу дублікат трудової книжки НОМЕР_1 від 20.05.1992, який містить відомості, що позивачка у період з 27.08.1981 по 18.03.1992 працювала на підприємстві «Киевский филиал ГСПИ «Союз машпроект» (мовою оригіналу) (записи №№1-6): -прийнята на посаду машиністки 2 розряду в ОМВП згідно Наказу №171к від 27.08.1981; з 01.10.1982 переведена на посаду електрофотографа 3 розряду ОМВП згідно Наказу №190к від 13.10.1982; з 14.03.1983 переведена техніком у відділ №13 згідно Наказу №37к від 17.03.1983; з 16.01.1989 переведена оператором обчислювальних машин 1 категорії відділ 5 згідно Наказу №4к від 13.01.1989; з 20.02.1990 переведена на посаду техніка 2 категорії у відділ №11 згідно Наказу №15к від 20.02.1990; з 18.03.1992 звільнена через скорочення чисельності ч.1 ст. 40 КЗпП України згідно Наказу №45к від 17.03.1992. Записи в трудовій книжці виконані послідовно, не місять суперечливих відомостей про періоди роботи та узгоджуються між собою. У вказаний період роботи позивачки порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, положення якої діяли до 29.07.1993. Відповідно до п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудових книжок вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. До трудової книжки вносяться зокрема, відомості, про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (распорядження), а при звільненні - в день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) - п.2.3 Інструкції №162. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печаткою відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка (п. 2.11 Інструкції № 162). Відповідно до п.4.1 Інструкції №162 при звільненні робочого або службовця всі записи про роботу, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Розділом 5 Інструкції №162 врегульовано питання видачі дублікату трудової книжки, згідно якому дублікат трудової книжки видається у зв`язку з втратою оригіналу трудової книжки (вкладишу до нього), а також у випадку якщо трудова книжка (вкладиш) стала непридатною (обгоріла, порвана, забруднена і т. п.). Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу","Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про агородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень) п.5.2 Інструкції №

162. Відповідно до п.5.3 Інструкції № 162 якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював в якості робітника або службовця, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 перш за все вноситься запис про загальний стаж роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами. Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки. Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював робітник або службовець, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника, а починаючи с 1 січня 1986 року, - і відомості (за наявності), передбачені в абзаце третьому пункту 2.13 цієї Інструкції. Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис. Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані. У тому випадку, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах. У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Адміністрація зобов`язана сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство. Суд першої інстанції, застосувавши положення наведені правові норми, правильно зазначив, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця. При цьому жодна норма чинного законодавства, у тому числі Інструкції №162, не містить вимоги щодо відповідності дати видачі трудової книжки даті працевлаштування. Враховуючи, що заповнення трудової книжки вперше може здійснюватися пізніше дня прийому на роботу, дата заповнення трудової книжки може не співпадати з датою працевлаштування. Як правильно звернув увагу суд першої інстанції, зі змісту дублікату трудової книжки позивачки вбачається, що його видано та заповнено 20.05.1992, тобто у день прийняття позивачки на роботу у Малому колективному підприємстві фірмі «Аве Марія» (запис №7), відповідальною особою ОСОБА_2 , на титульній сторінці наявна печатка Малого колективного підприємства фірма «Аве Марія». Записи щодо роботи позивачки у період з 27.08.1981 по 18.03.1992 внесені до дублікату трудової книжки позивачки з дотриманням вимог Інструкції № 162, отже цей період роботи позивачки належним чином підтверджений відомостями трудової книжки, пенсійним органом не спростований, тому підлягає зарахуванню до страхового стажу позивачки. Суд апеляційної інстанції враховує, що Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі №120/1089/19-а. Крім того, частина 3 статті 44 вказаного Закону наділяє органи Пенсійного фонду правом вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Виходячи з наведеного, приймаючи до уваги, що відповідачем-1 не доведено в установленому порядку вчинення відповідної перевірки відомостей трудової книжки позивача у разі наявності сумнівів в їх достовірності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивачки період роботи з 27.08.1981 по 18.03.1992 відповідно до дублікату трудової книжки. За таких обставин, є також обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що спірне рішення від 11.06.2024 № 262740011891 про відмову позивачці в призначені та виплаті пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню. Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року у справі № 280/9061/24 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко суддя А.В. Суховаров