Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/428/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2025 року справа №200/428/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі № 200/428/25 (головуючий суддя у І інстанції Голошивець І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про скасування рішення від 31.10.2024 № 046350017676 та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила: - скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у призначенні пенсії позивачу від 31.10.2024 за № 046350017676; - зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 23 липня 1982 року виданої на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стосуються ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити та виплатити пенсію за віком з 24.10.2024 на підставі ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В обґрунтування позову зазначила, що маючи необхідний страховий стаж та досягнувши 60-річного віку, звернулась 25.10.2024 по пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 31.10.2024 № 046350017676 відмовлено в призначенні пенсії позивачу, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідачем протиправно до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23.07.1982 з посиланням, на те, що ім`я позивача в трудовій книжці « ОСОБА_2 » не відповідає імені в свідоцтві про народження « ОСОБА_2 ». Таке рішення відповідача є протиправним та таким, що порушує право позивача на належний соціальний захист. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 31.10.2024 № 046350017676 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 25.10.2024 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до її загального страхового стажу періодів роботи: з 19.07.1982 по 30.11.1982; з 01.12.1982 по 13.04.1984; з 22.05.1984 по 19.05.1993; з 20.05.1993 по 02.05.1995; з 03.05.1995 по 31.12.1998 та періоду навчання з 01.09.1981 по 19.07.1982 в ТУ №15 м. Донецьк, з урахуванням висновків суду по цій справі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат по справі. Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтування апеляційної скарги. Страховий стаж позивача становить 22 роки 04 місяці 03 дні. За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи за трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки ім`я заявниці в трудовій книжці « ОСОБА_2 » (рос.) не відповідає імені в свідоцтві про народження « ОСОБА_2 » (рос.). Для зарахування періодів роботи за трудовою книжкою необхідно внести зміни до трудової книжки згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58 або надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працювала заявниця, на підставі первинних документів за час виконання роботи. Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 . Позивач звернулася до територіальних органів ПФУ з заявою про призначення їй пенсії за віком від 25.10.2024. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області було розглянуто заяву позивача за принципом екстериторіальності та 31.10.2024 було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії № 046350017676. В рішенні відповідача зазначено наступне: - «Відмова про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 . Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 25.10.2024. Пенсійний вік, визначений частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить 60 років. Вік заявниці 60 років. Необхідний страховий стаж, визначений частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить 31 рік. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки, мають особи за наявності страхового стажу в період з 01.01.2027 по 31.12.2027 - від 24 до 34 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частинами першою та другою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років. Страховий стаж особи становить 22 роки 04 місяці 03 дні. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи за трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки ім`я заявниці в трудовій книжці « ОСОБА_2 » (рос.) не відповідає імені в свідоцтві про народження « ОСОБА_2 » (рос.). Для зарахування періодів роботи за трудовою книжкою необхідно внести зміни до трудової книжки згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58 або надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працювала заявниця, на підставі первинних документів за час виконання роботи. Додатковий коментар: на період роботи з 22.05.1984 по 30.06.2012 рекомендується долучити довідку про реорганізацію підприємства. Відмовити в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки заявниця не набула необхідного страхового стажу. Не працює. Право на пенсійну виплату набуде 25.10.2029. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.». З наявної в матеріалах справи копії довідки форми РС-право ППВП ПФУ складеної по ОСОБА_1 25.10.2024 встановлено, що їй було зараховано до страхового стажу наступні періоди: з 01.01.1999 по 31.12.2003; з 01.01.2004 по 30.06.2012; з 01.07.2012 по 31.03.2014; з 01.04.2014 по 31.07.2014; з 01.09.2014 по 30.06.2015; з 01.07.2015 по 31.01.2018; з 01.02.2018 по 31.08.2020; з 16.09.2020 по 04.11.2020; з 05.11.2020 по 05.04.2021; з 13.04.2021 по 03.10.2021 загалом 22 роки 4 місяці 3 дні, що також відображено у рішенні відповідача від 31.10.2024. З копії трудової книжки серії НОМЕР_1 встановлено (зазначається мовою оригіналу) «Терновская ОСОБА_1 , НОМЕР_3 , образование среднее, профессия, специальность раскройщик, дата заполнения 23 июля 1982». У верхньому лівому куті зазначено «изменена на ОСОБА_1 согласно свидетельства о браке серии НОМЕР_4 выданного 24 марта 1984 г. Директор Л.Н. Трифонов». З трудової книжки судом встановлено, що позивач, зокрема: - з 01.09.1981 по 18.07.1982 навчалася в ТУ № 15 з 01.09.1981 по 19.07.1982 м. Донецьк (Диплом № 478078 від 17.07.1982); - з 19.07.1982 по 30.11.1982 прийнята в цех № 1 розкрійником 2 розряду; - з 01.12.1982 по 13.04.1984 переведена до цеху № 1 маркувальником по артиклу 1 розряду; - з 22.05.1984 по 19.05.1993 Селидівський хлібокомбінат: прийнята укладальником перевізником 2 розряду хлібозаводу № 1; - з 20.05.1993 по 02.05.1995 переведена машиністом тісторозгортальної машини 3 розряду хлібозавод № 1; - з 03.05.1995 по 15.09.2002 переведена оператором (кочегаром) виробничих печей 4 розряду хлібозаводу №

1. Спірним питанням в цій справі є не зарахування відповідачем позивачу періоду навчання з 01.09.1981 по 19.07.1982 та періодів роботи з 19.07.1982 по 31.12.1998 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 23.07.1982. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що певні недоліки записів у трудовій книжці не можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних. Оцінка суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно з абзацом першим частини першої статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. (абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058) На підставі частини четвертої статті 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Відповідно до статті 98 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ) перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток й інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку. Якщо ж пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв`язку з введенням у дію цього Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону. На підставі статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок 637) , основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови). Пунктом 17 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 № 110 (далі Інструкція № 58) встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Станом на час внесення спірних записів в трудову книжку позивача, зокрема, діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 № 162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі Інструкція № 162), пункт 2.3 якої містить положення, подібні положенням пункту 2.4 Інструкції №

58. Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС віл 06.09.1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією. Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. На підставі пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність. Крім того, аналогічні норми містяться і у постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" № 301, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Таким чином, законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового (пільгового) стажу і на отримання пенсії з їх врахуванням. Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а. Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Записи в трудовій книжці позивача за спірний період роботи здійснені належним чином та не мають дефектів їх вчинення, що не заперечується відповідачем. Копіями документів, наявних в матеріалах справи, що підтверджують належність їх ОСОБА_3 , поданих нею також разом із відповідною заявою про призначення пенсії, а саме: свідоцтво про народження ОСОБА_4 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_5 ; свідоцтво про укладення шлюбу ОСОБА_4 з ОСОБА_5 серії НОМЕР_4 ; атестат про середню освіту серії НОМЕР_6 від 26.06.1981 на ім`я ОСОБА_4 ; свідоцтво про народження ОСОБА_6 серія НОМЕР_7 дата видачі 03.06.1987, в графі «мати» зазначено ОСОБА_1 ; свідоцтво про народження видане повторно від 26.01.2018 року серії НОМЕР_8 ОСОБА_7 в графі «мати» зазначено ОСОБА_1 ; паспортом громадянина України з безконтактним електронним носієм ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , № НОМЕР_9 орган, що видав 1465, від 13.05.2024. Судом досліджено копію трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 дата заповнення 23.07.1982 та встановлено, що на титульній сторінці працівниками відділу кадрів були виконані зміни відповідно до діючого на той час законодавства та встановлено, що трудова книжка належить ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (до цього Терновская відповідно до підтвердженого документами щодо зміни прізвища). Отже, позивачем були надані усі документи, що належним чином відображають належність їх саме позивачу, при цьому посилання відповідача на не відповідність імені « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_2 » є не сприйнятим за своїм змістом, оскільки трудова книжка була заповнена працівниками відділу кадрів станом на 23.07.1982, а свідоцтво про народження позивача було видане від 23.11.1976, та саме працівниками відділу кадрів були допущені відповідні порушення при її первинному заповненні. На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 19.07.1982 по 30.11.1982; з 01.12.1982 по 13.04.1984; з 22.05.1984 по 19.05.1993; з 20.05.1993 по 02.05.1995; з 03.05.1995 по 31.12.1998. Інших доводів апеляційна скарга відповідача не містить, тому судом, відповідно до ст. 308 КАС України, не надається оцінка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржується. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі № 200/428/25 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі № 200/428/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 02 червня 2025 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 02 червня 2025 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді І.В. Геращенко Е.Г. Казначеєв