Постанова Полтавський апеляційний суд № 554/15665/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/15665/22 Номер провадження 22-ц/814/2747/24Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В.М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Одринської Т.В., Суддів: Панченка О.О., Кузнєцової О.Ю., за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.В., представника позивача ОСОБА_1 , відповідача - ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Черненко Л.В., представник відповідача ОСОБА_4 адвоката Пістряка М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , про зміну часток у праві спільної часткової власності УСТАНОВИВ: У грудні 2022 року ОСОБА_5 звернувся до суду із вказаним позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , відповідно до якого просив змінити частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 10.09.1987 ОСОБА_6 (бабуся позивача) придбала за договором купівлі-продажу 14/25 частин житлового будинку з частиною надвірних будівель за вказаною адресою, розташованих на земельній ділянці загальною площею 1 639 кв.м, яка за життя за заповітом від 26.05.2003 заповіла, серед іншого належну їй на праві власності частину жилого будинку з частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 , дочці - ОСОБА_1 (мати позивача). В свою чергу, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 подарувала свою частину у житловому будинку з частиною надвірних будівель своєму сину ОСОБА_5 (позивач у справі), при цьому, з незрозумілих йому обставин зазначена була 1/2 частина, а не 14/25 частин житлового будинку. Вказував, що його частка у будинку (фактично квартира АДРЕСА_2 ) стала невідповідною до первинної документації, у якій зазначалось 14/25 частин. Інші частини житлового будинку з частиною надвірних будівель належать відповідачам та станом на 10.09.1987 ідеальні частки яких становили: ОСОБА_7 та ОСОБА_2 - 1/25 частин житлового будинку, ОСОБА_3 - 19/50 частин житлового будинку. Позивач зазначав, що у подальшому частки співвласників у будинку фактично змінились. Спочатку на підставі рішення виконкому Октябрської ради у м. Полтаві № 164 від 22 квітня 2003 (але перереєстрація змін не була проведена), а потім через здійснення співвласниками самовільних добудов та узаконення самочинного будівництва у судовому порядку (без погодження із ним). Також, на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтава (суддя Троцька А.І.) від 03.07.2014 у справі № 554/13470/14-ц було визнано за ОСОБА_3 право власності на переобладнане житлове приміщення та було виділено його частку (19/50) у житловому будинку в окремий об`єкт нерухомого майна: квартира номер один, що складається із: кухні (1) 14,2 кв.м, коридору (2) 3,2 кв.м, кімнати (3) 8,1 кв.м, кімнати (4) 15,8 кв.м, вбиральні (5) 1,2 кв.м, ванни (6) 5,0 кв.м, всього по квартирі загальна площа 47,5 кв.м, та господарські будівлі: сарай літ. «Б», гараж літ. «И», огорожа № 2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 843 кв.м. У зв`язку із таким виділенням у інших співвласників виникла невідповідність, а саме: при додаванні їхніх часток не утворюється одиниця. Також ОСОБА_5 упозові зазначав, що він не погоджується із порядком користування земельною ділянкою. Досудового погодження порядку користування земельною ділянкою між співвласниками не було, а із встановленим рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 30 січня 2008 року у справі № 2-1187/08 порядком він не погоджується, заяви у даній справі він не підписував, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи, проведеної в межах кримінального провадження. На підставі вищевикладеного виникла необхідність у визначенні вірних часток між співвласниками на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , щоб в результаті виникла одиниця. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23 квітня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , про зміну часток у праві спільної часткової власності відмовлено. Із вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_5 та оскаржив його в апеляційному порядку через свого представника за довіреністю ОСОБА_1 . Представник позивача вказувала, що суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск строку позовної давності з 2014 року, але по причині хвороби вона не могла продовжувати судитись. В апеляційній скарзі прохала скасувати рішення суду першої інстанції та скасувати всі зміни у реєстрі; ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_5 право власності на законну частину житлового будинку, яку купила ОСОБА_6 по договору купівлі-продажу від 10.09.1987, за адресою: АДРЕСА_3 у складі: кімната літ. «А.1» площею 12,5 кв.м; кухня літ. «а3» площею 8,3 кв.м; сіни літ. «а» площею 5,8 кв.м; загальна площа - 26,6 кв.м, та господарські будівлі: цегляний сарай літ «Г», сарай літ «З», вбиральня літ. «Д», огорожа № 2, що розташовані на земельній ділянці площею 1 639 кв.м. Відзиви на апеляційну скаргу від учасників справи до апеляційного суду не надходили, що, в силу частини 3 статті 360 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 10.09.1987 між ОСОБА_6 (Покупець) та ОСОБА_8 (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу 14/25 частин жилого будинку з частиною надвірних будівель у АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 1 639 кв.м. На зазначеній земельній ділянці розташований один одноповерховий дерев`яний обложений кирпичем жилий будинок, зазначений на плані літ. «А-1», загальною жилою площею 42,2 кв.м, господарські будови та побудові споруди: сараї Б, Г, З, вбиральні: Д, Е, Ж, огорожа № 1, 2. (а.с. 20-21 т. 1) Згідно з наявним у справі заповітом від 26.05.2003, посвідченим державним нотаріусом Першої полтавської державної нотаріальної контори Колос Л.О., ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на випадок своєї смерті зробила розпорядження, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що належатиме їй на день смерті та на що вона за законом матиме право, в тому числі належну їй на прав власності частину жилого будинку з частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 , заповіла повністю дочці ОСОБА_1 . (а.с. 22 т. 1) Позивач ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 24.09.2004 прийняв у дар від своєї матері - ОСОБА_1 , 1/2 частину жилого будинку з частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці, де площа землекористування не зазначена, яка належала дарителю на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою полтавською державною нотаріальною конторою 16.05.2003 за реєстром № 3-1117, зареєстрованим в КП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» 02.09.2004 в реєстрову книгу № 26 під реєстровим номером 52. (а.с. 28 т. 1) Копія свідоцтва про право на спадщину в матеріалах справи відсутня. Згідно із вказаним договором дарування на земельній ділянці розташовано: один одноповерховий глинохворостяний, обкладений цеглою, жилий будинок під літ. А-1, загальною площею 77,5 кв.м, жилою площею 42,2 кв.м, господарчі будівлі: сарай Б, сарай Г, вбиральня Д, вбиральня Ж, сарай З, гараж И, огорожа № 1-2, вбиральня К. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30 січня 2008 року у справі № 2-1187/08 (а.с. 62-63 т. 1) позовні вимоги ОСОБА_4 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою задоволено: - визначено порядок користування земельною ділянкою площею 1 605,63 кв. м по АДРЕСА_1 у відповідності до фактично існуючого: - виділено ОСОБА_4 , ОСОБА_2 в користування земельну ділянку площею 312 кв. м (на плані зафарбовано в зелений колір), в тому числі під частиною житлового будинку літ. «А-1», сараєм літ «Г», вбиральнею літ. «Д»; - виділено ОСОБА_3 в користування земельну ділянку площею 833 кв. м (на плані зафарбовано в червоний колір), в тому числі під частиною житлового будинку літ. «А-1», сараєм літ «Б», вбиральнею літ. «К», гаражем літ. «И»; - виділено ОСОБА_5 в користування земельну ділянку площею 335 кв. м (на плані зафарбовано в синій колір), в тому числі під частиною житлового будинку літ. «А-1», сараєм «В, в», вбиральнею літ. «Ж», сараєм літ. «З»; - в спільному користуванні ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 знаходиться земельна ділянка площею 125 кв. м (на пані зафарбовано в жовтий колір). Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2010 року у справі № 2-1187/08 (а.с. 49-51) апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 січня 2008 року задоволено, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 січня 2008 року у справі № 2-1187/08 скасоване, а справу повернуто до суду першої інстанції на новий розгляд. Відомості про результат повторного розгляду вказаної справи відсутні, а рішення суду, яке не набрало законної сили, не має жодного преюдиційного значення. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 09 квітня 2008 року у справі № 2-1188/08 (а.с. 47-48 т. 1) позов ОСОБА_4 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , Виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, про визнання права власності на самочинне будівництво задоволено: - визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 право власності на 1/25 частин будівель та споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які були самочинно побудовані та складаються: в житловому будинку літ. «А-1» з приміщення квартири АДРЕСА_4 : кімната 3-1 площею 13,6 кв. м, кухня 3-2 площею 11,7 кв. м, сіни І площею 6,9 кв. м, площею по внутрішнім обмірам 32,2 кв. м, сарай літ. «Г», вбиральна літ «Д», частину огорожі № 1; - зобов`язано Колективне підприємство «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентарізатор» провести державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на 1/25 частин будівель та споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які були самочинно побудовані та складаються в житловому будинку літ. «А-1» з приміщення квартири АДРЕСА_4 : кімната 3-1 площе 13,6 кв. м, кухня 3-2 площею 11,7 кв. м, сіни І площею 6,9 кв. м, площею по внутрішнім обмірам 32,2 кв. м, сарай літ. «Г», вбиральня літ «Д», частину огорожі №

1. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30 січня 2013 року у справі № 2-554/1190/2013 (а.с. 52-53 т. 1) позов ОСОБА_4 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою задоволено: - визначено порядок користування земельною ділянкою площею 1 597 кв. м по АДРЕСА_1 за фактичним користуванням, при якому: - виділено в користування ОСОБА_4 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 306 кв.м зафарбовано в зелений колір на варіанті № 2 висновку судово-технічної експертизи, проведеної за ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави 30.07.2012 судовим експертом Авдєєвою Н.М.; - виділено в користування ОСОБА_5 земельну ділянку площею 383 кв.м зафарбовано в синій колір в варіанті № 2 висновку судово-технічної експертизи, проведеної за ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави 30.07.2012 судовим експертом Авдєєвою Н.М.; - виділено в користування ОСОБА_3 земельну ділянку площею 843 кв.м зафарбовано в червоний колір на варіанті № 2 висновку судово-технічної експертизи, проведеної за ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави 30.07.2012 судовим експертом Авдєєвою Н.М.; - в спільному користуванні ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 залишено земельну ділянку площею 65 кв.м для проходу (зафарбовано на схемі варіанту № 2 жовтим кольором) судово-технічної експертизи від 30.07.2012. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 03 липня 2014 року у справі № 554/13470/14-ц (а.с. 54-55 т. 1) позов ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_9 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , виконавчого комітету Полтавської міської ради, про визнання права власності, виділ майна, що є у спільній частковій власності в окрему одиницю задоволено: - визнано за ОСОБА_3 право власності на переобладнані приміщення а саме кухню (1) площею 14,2 кв. м, коридор (2) площею 3,2 кв.м, кімнату (3) площею 8,1 кв. м, кімнату (4) площею 15,8 кв. м, вбиральню (5) площею 1,2 кв. м, ванну (6) площею 5,0 кв. м у складі 19/50 частини житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається із частини житлового будинку літ. А-1, а саме квартири АДРЕСА_5 (номер один), що в свою чергу складається із: кухні (1) площею 14,2 кв. м, коридору (2) площею 3,2 кв. м, кімнати (3) площею 8,1 кв. м, кімнати (4) площею 15,8 кв. м, вбиральні (5) площею 1,2 кв. м, ванни (6) площею 5,0 кв. м, всього по квартирі АДРЕСА_5 (номер один) загальна площа 47,5 кв. м та господарські будівлі і споруди: сарай літ. «Б», гараж літ. «И», огорожа № 2; - виділено ОСОБА_3 в окремий об`єкт нерухомого майна, з визнанням за ним права власності на 19/50 частин у праві власності на житловий будинок літ. А-1, що складається з квартири АДРЕСА_5 (номер один), що складається із: кухні (1) площею 14,2 кв. м, коридору (2) площею 3,2 кв. м, кімнати (3) площею 8,1 кв. м, кімнати (4) площею 15,8 кв. м, вбиральні (5) площею 1,2 кв. м, ванни (6) площею 5,0 кв. м, всього по квартирі АДРЕСА_5 (номер один) загальна площа 47,5 кв. м та господарські будівлі і споруди сарай літ. «Б», гараж літ. «И», огорожа № 2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 843 кв.м. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 09 вересня 2014 року у справі № 554/9587/14-ц (а.с. 56-57 т. 1) позов ОСОБА_4 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , Виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, треті особи Реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції в Полтавській області, ОСОБА_3 , про визнання права власності на самочинну прибудову та зміну часток у праві спільної власності на будинок - задоволено частково: - визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності на самочинну прибудову літ. а6 у складі сіней № 3-5 площею 4,3 кв. м до житлового будинку літ. А-1 за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до їх часток у праві спільної часткової власності. Інші вимоги залишено без розгляду. Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 03 лютого 2015 року у справі № 554/9587/14-ц (а.с. 58-60 т. 1) апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 вересня 2014 року задоволено частково, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 вересня 2014 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, про визнання права власності на самочинну прибудову. Ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради про визнання права власності на самочинну прибудову - відмовлено. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 у даній справі про зміну часток у праві спільної часткової власності на домоволодіння, місцевий суд зазначив, що обираючи спосіб захисту порушених прав позивач: фактично не конкретизував свої позовні вимоги (п. 2), не запропонував частки для зміни, що суд не може самостійно зробити на свій розсуд; оскільки для зміни часток у праві спільної часткової власності потребує експертних досліджень, про призначення експертизи суд не просив; дійшов до плутанини вимог та не врахував, що більшість фактів та обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, були йому відомі більше строку, який визначений нормами ЦК України для захисту порушених прав позивача (позовна давність). У 2021 році ОСОБА_5 звертався до Октябрського районного суду м. Полтави з іншим позовом - ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави (головуючий суддя Тімошенко Н.В.) 23.03.2021 було відкрито провадження (загальне) у справі № 552/2582/21 (провадження № 2/554/1472/2021) за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про виділ майна в натурі, що є у частковій власності. Ухвалою суду у вказаній справі від 03.08.2021 зазначену позовну заяву було залишено без розгляду. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Предметом позову у даній справі є зміна часток співвласників у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Порядок користування земельною ділянкою, на якій знаходиться спільне домоволодіння за вказаною адресою, - не є предметом розгляду, отже доводи позивача з приводу порушення його прав на користування земельною ділянкою не підлягають дослідженню в межах розгляду даної справи. Фактичними підставами позову стало те, що частки співвласників у вказаному будинку, після виділення частини одного із співвласників ( ОСОБА_3 ) в окремий об`єкт нерухомого майна та після здійснення самочинних добудов іншими співвласниками не становлять одиницю. Місцевий суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом, що є підставою для відмови у позові. Із даним висновком колегія суддів апеляційного суду погодитись не може з огляду на наступне. Право на звернення до суду за захистом кореспондується зі статтею 256 ЦК України, яка встановлює для особи часові межі для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу та називає їх позовною давністю. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 у справі № 367/6105/16-ц зауважено, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову не відповідає вимогам закону. Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Всупереч вказаним вимогам процесуального права місцевий суд, відмовляючи у задоволенні позову за спливом строку позовної давності, взагалі не встановив та не обґрунтував чи порушено право чи інтерес позивача, за захистом якого він звернувся до суду. Згідно з ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. (ч. 1 ст. 356 ЦК України) Згідно з частиною 3 статті 357 ЦК України співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Частиною 4 статті 357 ЦК України визначено, що співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Відповідно до частини 5 вказаної вище статті передбачено, що поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників. Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 48, 49). Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, позивач ОСОБА_5 є власником 1/2 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ним 24.09.2004 на підставі договору дарування від 24.09.2004. (а.с. 30 т. 1) Іншими співвласниками домоволодіння є: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Також, одним із співвідповідачів у справі зазначено ОСОБА_3 , хоча, на підставі судового рішення від 03 липня 2014 року у справі № 554/13470/14-ц, що набрало законної сили 14.11.2014 (а.с. 54-55 т. 1), частку ОСОБА_3 (19/50) виділено в окремий об`єкт нерухомого майна, що, в силу ч. 4 ст. 357 ЦК України, свідчить про припинення у останнього права спільної часткової власності на спільне домоволодіння. Місцевий суд не надав належної оцінки вказаній обставині та не звернув уваги, що ОСОБА_3 не є належним відповідачем у даній справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову в частині позовних вимог до нього. Незгода ОСОБА_5 із рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 03 липня 2014 року у справі № 554/13470/14-ц може бути підставою для оскарження ним вказаного рішення суду у передбаченому законом порядку. Позивач ОСОБА_5 вказував, що фактично частки співвласників у будинку змінились і не становлять одиницю, спочатку на підставі рішення виконкому Октябрської ради у м. Полтаві № 164 від 22 квітня 2003 (за яким перереєстрація змін не була проведена), а потім через здійснення співвласниками самовільних добудов та узаконення самочинного будівництва у судовому порядку (без погодження із ним). Щодо зміни фактичних часток співвласників та добудов до домоволодіння, апеляційним судом установлено наступне. Згідно із свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.10.2001 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 набули право власності у порядку спадкування на 1/25 частину жилого будинку з частиною надвірних будівель, розташованих на земельній ділянці площею 1 416,00 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташований один одноповерховий дерев`яний, обкладений цеглою, жилий будинок загальною жилою площею 42,20 кв. м, зазначений на плані під літ. А-1, господарчі будівлі: сараї Б, Г, З, вбиральня Д, Ж, К, огорожа № 1-2. Право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на 1/25 частину будинку зареєстровано 05.11.2001 за реєстровим номером № 52. (а.с. 16 т. 1) Також, з матеріалів справи вбачається, що рішенням виконкому Октябрської районної в м. Полтаві ради від 22.04.2003 № 164 змінені ідеальні частки між співвласниками даного домоволодіння, а саме вирішено оформити право приватної власності на співвласників: ОСОБА_10 19/50; ОСОБА_2 3/50; ОСОБА_4 3/50; ОСОБА_6 1/2. (а.с. 13, 236 т. 1). Дане рішення є чинним, ніким із власників не оскаржувалось. Таким чином, частки співвласників даного домоволодіння було змінено рішенням виконкому Октябрської районної в м. Полтаві ради № 164 від 22.04.2003, тобто, ще за життя ОСОБА_6 (бабусі позивача) і на час прийняття спадщини ОСОБА_11 (матір`ю позивача) її частка складала 1/2. В подальшому, 24.09.2004, ОСОБА_11 належну їй 1/2 частину подарувала сину (позивачу у справі) ОСОБА_5 . Посилання останнього на те, що йому належить 14/25 частин у домоволодінні є безпідставним. З довідки ПП «ПБТІ «Інвентаризатор» від 26.03.2009 вих № з/241 (а.с. 14 т. 1) вбачається, що згідно даних реєстрових книг ПП «ПБТІ «Інвентаризатор» за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на 1/50; за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на 1/50 жилого будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , а змінені частки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 згідно з рішенням виконкому Октябрської районної в м. Полтаві ради від 22.04.2003 № 164 в БТІ не перереєстровані, але дана обставина не свідчить про недійсність рішення виконкому Октябрської районної в м. Полтаві ради від 22.04.2003 №

164. Згідно з рішенням державного реєстратора Безмаль В.В. від 28.03.2013 № 1225025 відмовлено в державній реєстрації права власності (форма: приватна спільна часткова) на жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за суб`єктами: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (а.с. 18, 234 т. 1) Відповідно до листа-відповіді Відділу містобудування та архітектури Октябрського райвиконкому від 29.05.2013 № 765, наданого на звернення ОСОБА_2 , ОСОБА_4 щодо надання дозволу на реєстрацію виконаного будівництва добудови «а6», в складі сіней 3-5 площею 4,3 кв.м до належної частини житлового будинку в домоволодінні по Інститутському прорізу, 16 у м. Полтаві, роз`яснено останнім, що для подальшого розгляду даного питання необхідно надати до відділу містобудування та архітектури Октябрського райвиконкому письмові завірені згоди всіх співвласників садиби по Інститутському прорізу, 16, на реєстрацію виконаного будівництва. У разі неможливості отримання зазначених згод, вказане вище питання вирішується виключно у судовому порядку. (а.с. 19 т. 1) Як вбачається з рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 вересня 2014 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 03 лютого 2015 року (а.с. 56-57 т. 1) ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звертались до суду із позовом до ОСОБА_5 , Виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, треті особи Реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції в Полтавській області, ОСОБА_3 , про визнання права власності на самочинну прибудову та зміну часток у праві спільної власності на будинок. В частині позовних вимог про зміну часток у праві спільної власності на будинок позов залишено без розгляду за заявою представника позивачів. За результатом апеляційного перегляду справи в частині узаконення самочинного будівництва - у позові відмовлено у зв`язку із тим, що не було введено в експлуатацію у передбаченому законом порядку. Тобто, матеріалами справи підтверджується факт здійснення співвласниками ОСОБА_4 та ОСОБА_2 самочинних добудов до житлового будинку літ. А-1 за адресою: АДРЕСА_1 , однак відомості та належні докази про те, що внаслідок цього змінились частки співвласників домоволодіння в матеріалах справи відсутні. Разом із тим, як передбачено нормою частини 4 статті 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав, і така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності на спільне майно. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України) Місцевий суд вірно зазначив, що позивач не конкретизував свої позовні вимоги щодо розміру змінених часток, а для встановлення факту зміни часток та реального їх розміру необхідні спеціальні знання, однак жодного експертного висновку з цього приводу позивачем надано не було, про призначення будівельно-технічної експертизи у справі позивач клопотання не заявляв, ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції. Суд з власної ініціативи не має повноважень збирати докази, а тільки може сприяти учасникам справи в реалізації ними своїх процесуальних прав, у тому числі, щодо подання ними доказів. За відсутності у справі належних і достатніх доказів про зміну часток співвласників ( ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ) та їх реального розміру на даний час, позов ОСОБА_5 задоволенню не підлягає за недоведеністю. Місцевий суд вірно установив, що позивачем, ОСОБА_5 , пропущено строк позовної давності, оскільки про розмір належної йому частки (1/2, а не 14/25) йому могло бути відомо ще з 2004 року (з моменту укладення договору дарування на його користь). Про виділ в натурі частки ОСОБА_3 (19/50) позивач був обізнаний з 05.02.2015 з дати набрання чинності рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 03.07.2014 у справі № 554/13470/14-ц, яким задоволено позов ОСОБА_3 про виділ в натурі належної йому частки у спільному домоволодінні. Дане рішення переглядалось за апеляційною скаргою ОСОБА_5 та в цій частині залишено без змін. Однак, враховуючи те, що під час апеляційного перегляду даної справи установлено, що у задоволенні позову ОСОБА_5 слід відмовити за недоведеністю, позовна давність застосуванню не підлягає, і посилання суду першої інстанції на пропуск строку позовної давності, як на одну з підстав відмови у позові, є невірним. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. (ч. 4 ст. 376 ЦПК України) Враховуючи те, що місцевий суд правильно відмовив у задоволенні позовних вимог, однак помилився з мотивами такої відмови, - рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів відмови, які необхідно викласти відповідно до мотивувальної частини даної постанови. Підстави для відшкодування судових витрат, понесених позивачем у справі, відсутні, оскільки у позові відмовлено. Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1, ч. 4 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 жовтня 2023 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, виклавши їх відповідно до мотивувальної частини даної постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 25 грудня 2024 року. Головуючий суддя Т.В. Одринська Судді О.О. Панченко О.Ю. Кузнєцова