Постанова 4818 № 629/2966/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 629/2966/24 Головуючий суддя І інстанції ЦЕНДРА Н. В. Провадження № 22-ц/818/3304/24 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: інших видів кредиту ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2024 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах : головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 липня 2024 року, у справі № 629/2966/24 за позовом ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначив, що 06.06.2018 року ОСОБА_1 подав до ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та Заяву №9902707193 від 06.06.2018 року на отримання кредиту від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень», підписанням якої підтвердив згоду, що ця заява разом з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» становлять кредитним договір між ним та ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень». Відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 27048,33 грн., зі строком 36 місяців, з річними процентами 0,01%, щомісячні проценти 2,80%. 30.07.2020 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення прав вимоги №20200730, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» зобов`язується передати (відступити) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «ФК Центр фінансових рішень» і боржниками. Відповідно до Реєстру боржників за кредитними договорами позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 40310,90 грн., з яких: 20943,99 грн.- заборгованість за основною сумою боргу; 2,01 грн. заборгованість за відсотками; 10692,44 грн заборгованість за щомісячними процентами (платою за управління кредитом); 8672,46 грн сума заборгованості за пенею. На день подачі позову до суду заборгованість відповідачем не погашена, тому представник позивача просить стягнути з відповідача вище вказану заборгованість, а також понесені судові витрати. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 липня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором №9902707193 від 06.06.2018 року в розмірі 36908,38 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», судовий збір у сумі 2772,41 гривні. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову та врахувати положення про сплив строків позовної давності. Апеляційна скарга мотивована тим, що вказав, що оскільки умовами договору передбачена ануїтет на форма повернення кредиту, яка передбачає проведення позичальником щомісячних платежів рівними частинами основної суми кредиту, процентів за користування кредитом та щомісячної комісійної винагороди протягом всього строку дії кредитного договору, які за своєю правовою природою не є відсотками, а відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Враховуючи, що позов подано до суду після 15.04.2024 року, тому за заявою відповідача має бути застосоване положення про сплив після 15.04.2021 року строків позовної давності до вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №9902707193 від 06.06.2018, котра утворилася до 15.04.2021 та складається з щомісячних платежів рівними частинами основної суми кредиту, процентів за користування кредитом та щомісячних процентів за управлінням кредитом. Окрім того, спливли строки звернення до суду з вимогою про стягнення неустойки (штрафу), до яких застосовується спеціальна позовна давність. Вказав, суд має відмовити у їх задоволенні з підстав спливу строків позовної давності щодо вимог, які стосуються заборгованості, яка виникла до 15.04.2021 року, тобто підлягає задоволенню вимога про повернення боргу, що виникла після 15.04.2021 року, у тому числі за основною сумою кредиту у розмірі 2254,15 грн, за щомісячними відсотками (плата за управління кредитом) у розмірі 2603,43 грн та проценти за користування кредитом у розмірі 7,26 грн, а всього на суму 4864,84 грн. До вимоги про стягнення неустойки (пені, штрафу) за прострочку платежів застосовується позовна давність строком у один рік, та оскільки останнім днем нарахування пені є 30.07.2020 року, сплили строки вимоги про стягнення пені (неустойки) за повне або часткове прострочення кредиту, у розмірі 8,672,46 грн. Вимога про стягнення щомісячної комісійної винагороди за послуги, що супроводжують кредит суперечить положенню ч.3 ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», окрім того спливли строки як загальної давності щодо вимог про стягнення тіла кредиту, заборгованості за процентами та комісійної винагороди, так і строки спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу). У письмовому відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Миколаєнко В.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. В обгрунтування вказала, що Відповідно до п. 4 Паспорту кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» № 2707193, Первісний кредитор надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 27048,33 грн., а Позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами.Відповідно до п. п. 4 Паспорту кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» № 2707193, Банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 36 місяців. Відповідно до Графіку платежів по Кредитному договору дата остаточного повернення кредиту 16.06.2021. Відтак строк позовної давності необхідно відраховувати по Кредитному договору № 9902707193 від 06.06.2018 з 16.06.2021року. Отже, загальний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором № 9902707193 від 06.06.2018 має часові рамки, а саме він розпочинається з 16.06.2021 та закінчується 16.06.2024 року. Відтак позивач, звернувшись до суду у травні 2024 року, застосував заходи щодо захисту своїх прав в межах строку позовної давності. Тобто підстави вважати, що строк пред`явлення позовних вимог був пропущений відсутні. Крім того, посилалася на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2(№211) щодо запровадження на всій території України карантину, який неодноразово було продовжено, останній раз до 30.06.2023. Пункт 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Пункт19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, яким визначено що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Тому підстав для застосування норм статей пропуску строку позовної давності відсутні. Частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів існування заборгованості відповідача перед кредитором за кредитом у заявленому розмірі. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке. Матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що 06.06.2018 ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» уклали кредитний договір, шляхом підписання заяви №9902707193 на отримання кредиту від ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень». Відповідно до умов заяви, ця заява разом з паспортом кредиту№2707193, складають кредитний договір. Підписавши вказану заяву, відповідач підтвердив, що згодний з тим, що ця заява разом з паспортом кредиту та з умовами отримання кредитів та інших послуг, складають кредитний договір, а також, що він ознайомився з кредитним договором та усіма його умовами та отримав їх, та зобов`язується виконувати його умови. Відповідно до умов договору, відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 27048,33 грн., строком на 36 місяців, зі сплатою річних процентів у розмірі 0,01%, щомісячних процентів у розмірі 2,80%. В разі прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за кредитним договором застосовується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, але не більше 15 % від суми прострочення, - за прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів. Факт отримання відповідачем кредитних коштів та погашення простроченої заборгованості підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» про рух коштів по кредиту. З довідки станом на 30.07.2020 року сума несплаченого боргу за кредитним договором №9902707193 від 06.06.2018 становить 23049,68 грн; 8672,46 грн пеня та неустойка; 31722,14 грн загальна сума до сплати; 40310,90 грн сума для дострокового погашення. Згідно висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.01.2023 у справі №209/3103/21, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. 30.07.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення прав вимоги №20200730, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» і боржниками. Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №20200730 від 30.07.2020 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набув право грошової вимоги до відповідача в розмірі заборгованості 40310,90 грн., з яких: 20943,99 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 2,01 грн. сума заборгованості за річними відсотками; 10692,44 грн. сума заборгованості за щомісячними відсотками; 8672,46 грн сума заборгованості за пенею. Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №9902707193 від 06.06.2018 року, заборгованість відповідача становить 40310,90 грн., з яких: 20943,99 грн. прострочена заборгованість за кредитом; 2,01 грн. прострочена заборгованість за відсотками; 10692,44 грн. прострочена плата за щомісячними відсотками; 8672,46 грн. заборгованість за штрафом/пенею. Як зазначено у позові, з моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові. Згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти . Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють. Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним. За таких обставин, суд приходить до висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №9902707193 від 06.06.2018 року. Відповідно до ч. 1, 2, ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За положеннями ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України). Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки та відшкодування збитків. Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, пеня позивачем нарахована з 19.02.2019 по 30.07.2020, проте не враховано, що з 01.03.2020 кредитодавець був позбавлений права нараховувати пеню відповідно до п. 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» внаслідок дії на території України карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби. У зв`язку з вищевикладеним, суд не стягує з відповідача пеню за період з 01.03.2020 року по 30.07.2020. Виходячи із наданого позивачем розрахунку заборгованості, заборгованість за пенею за період з 19.02.2019 до 17.02.2020 включно складає 5269,94 грн. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість: за основною сумою боргу 20943,99 грн, за річними відсотками 2,01 грн, за щомісячними відсотками 10692,44 грн. та пеня в розмірі 5269,94 грн. Доводи скарги про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне. Статтями 256, 257ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. У відповіді на відзив представник позивача посилався на те, що відповідно до положень Кредитного договору строк кредитування становить 36 місяців, тобто до 06.06.2021, відтак строк позовної давності розпочинається 06.06.2021 закінчується 06.06.2024. Однак вказані твердження представника позивача є хибними. Так Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 28 березня 2018 року, по справі № 444/9519/12, вказала, що : «60. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК Україникредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

61. Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

62. Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 27 числа кожного місяця впродовж строку кредитування (24 місяці), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

63. Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування, як це встановив суд апеляційної інстанції.» Таким чином, початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за кредитним договором визначається за кожним черговим платежем з моменту його прострочення, а не з моменту спливу строку кредитного договору. Разом з тим, частинами 1, 3 ст.264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Як вбачається з Довідки № 5428903-SG від 01.08.2020, що ОСОБА_1 здійснював погашення кредиту за кредитним договором № 9902707193, останнє погашення кредиту, станом на 30.07.2020, було 19.08.2019 в сумі 1000 грн. Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Частиною 1 ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30.06.2023 року. Постановою КМУ від 27.06.2023 року №651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 р. на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 12.03.2020 по 30.06.2023 року. Відповідно Закону України №2120-IX від 15.03.2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, якій неодноразово було продовжено та який діє до тепер. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Отже, починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час. Отже, суд першої інстанції з урахуванням наведених вище правових норм,дійшов вірного висновку, що строк позовної давності позивачем не було пропущено. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, які доведені належними та допустимими доказами. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги сторони відповідача не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновкам суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. За таких обставин, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду по суті спору постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Разом з тим суд помилився з відшкодуванням судового збору. Так, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 133 ЦПК України). Відповідно до статті 1 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі Закон № 3674-VI) судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Платники судового збору громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (стаття 2 Закону № 3674-VI). На підтвердження сплати судового збору до суду подається платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору чи квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою. В статті 5 Закону № 3674-VI викладені пільги щодо сплати судового збору. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України). Матеріали справи свідчать, що за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 64714 від 12 квітня 2024 року. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 липня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», судовий збір у сумі 2772,41 гривні. ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення, яке було надано до апеляційної скарги (а.с.87). Таким чином, правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», судового збору за подання позовної заяви відсутні. Судовий збір підлягає компенсації Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», за рахунок держави. Пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України встановлено, що порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення питання щодо стягнення судового збору з ухваленням в цій частині нової постанови. Керуючись ст. ст. 141, 367, ч. 1 ст. 369, п. 2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 липня 2024 року скасувати в частині вирішення питання щодо стягнення судового збору та ухвалити в цій частині нову постанову. Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в розмірі 2771,41 грн за рахунок держави. В іншій частині рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 липня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Повний текст судового рішення складений 23 грудня 2024 року. Головуючий В.Б.Яцина. Судді Ю.М.Мальований. Н.П.Пилипчук.