Ухвала КЦС ВС № 367/8369/21

УХВАЛА 17 грудня 2024 року м. Київ справа № 367/8369/21 провадження № 61-16535ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Короленка Тараса Леонідовичана ухвалу Київського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд розірвати шлюб між ним та ОСОБА_1 , зареєстрований 10 березня 2017 року Ірпінським міським ВДРАЦС ГТУЮ у Київській області, про що 10 березня 2017 року складено відповідний актовий запис № 90, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 10 березня 2017 року Ірпінським міським ВДРАЦС ГТУЮ у Київській області. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21 жовтня 2022 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 10 березня 2017 року Ірпінським міським ВДРАЦС ГТУЮ у Київській області, про що 10 березня 2017 року складено відповідний актовий запис № 90. 14 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Короленко Т. Л. через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 жовтня 2022 року та закрити провадження у зв`язку зі смертю позивача. Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Короленка Т. Л. на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 жовтня 2022 року. Відмовляючи у відкриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга була подана з пропуском строку подачі апеляційної скарги більше ніж на рік. 12 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Короленко Т. Л. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року (надійшла до суду 12 грудня 2024 року), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове, яким визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/8369/21 від 21 жовтня 2022 року та поновити строк на подання апеляційної скарги. Касаційна скарга обґрунтована тим, що справа була розглянута за відсутності ОСОБА_1 , належним чином не повідомленої про розгляд справи, відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України. Представник заявника вказує, що сторони про судове засідання 21 жовтня 2022 року повідомлені не були та, враховуючи, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції не мав змоги його повідомити жодним чином про судове засідання 21 жовтня 2022 року. Крім того, ОСОБА_1 у період розгляду даної справи перебувала з дітьми за кордоном, оскільки місто Ірпінь перебувало в окупації і після деокупації їй з дітьми не було де проживати. Про те, що ОСОБА_2 зник безвісті, заявник дізналась 09 серпня 2022 року і у зв`язку з цим повернулася в Україну 10 серпня 2022 року. Стверджує, що про наявність рішення Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/8369/21 від 21 жовтня 2022 року ОСОБА_1 ніхто не проінформував та не було надіслано копію. Про факт наявності даного рішення заявник дізналася лише після отримання інформації стосовно актового запису про шлюб в застосунку «Дія» від 01 жовтня 2024 року, де містилась інформація, що шлюб розірвано на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області по справі № 367/8369/21 від 21 жовтня 2022 року. 03 жовтня 2024 року ОСОБА_1 ознайомилась з матеріалами справи та отримала вперше рішення Ірпінського міського суду Київської області у вищевказаній справі, а 14 жовтня 2024 року було подано апеляційну скаргу. Перевіривши доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Короленка Т. Л., Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав. Із оскаржуваного судового рішення, доданих до скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності оскаржуваної ухвали. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Застосування передбачених цією нормою правил залежить від виду процесуального строку. У разі, коли процесуальна дія не вчинена у межах строку, встановленого законом, суд може поновити його, якщо строк пропущено з причин, визнаних судом поважними. Згідно з частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд. Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу. Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України. Європейський Суд з прав людини зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «DeGeouffre dela Pradellev. France» від 16 грудня 1992 року). Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини. Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини й у рішеннях у справах «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року. Питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Проте, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень без підтвердження заявником конкретних обставин, які унеможливили вчинення відповідної процесуальної дії у визначений законом строк. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22, в якому зазначено, що самий лише факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Апеляційним судом встановлено, що 05 листопада 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21 жовтня 2022 року позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 10 березня 2017 року. 14 жовтня 2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Короленко Т. Л. через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 жовтня 2022 року та закрити провадження у зв`язку зі смертю позивача. До апеляційної скарги додано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій представник ОСОБА_1 - адвокат Короленко Т. Л. просив визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 жовтня 2022 року та поновити строк на апеляційне оскарження. Заява обґрунтована тим, що оскаржуване судове рішення не було вручено ОСОБА_1 та її представнику в день її проголошення або складення, що заявник не знала про ухвалення судом вказаного рішення, а заявник отримала копію рішення лише 03 жовтня 2024 року, після ознайомлення з матеріалами справи, що підтверджується клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи від 01 жовтня 2024 року та відміткою заявника, що вона ознайомилась з матеріалами справи 03 жовтня 2024 року. Суд апеляційної інстанції встановив, що 20 липня 2022 року, 21 липня 2022 року та 04 серпня 2022 року ОСОБА_1 зверталась до Ірпінського міського суду Київської області з заявами про участь у судовому засіданні 08 серпня 2022 року в режимі відеоконференції. Зазначила, що позов визнає та не заперечує проти розлучення. У випадку неможливості забезпечити її участь у режимі відеоконференції, просила розглянути справу без її участі. Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Короленка Т. Л. на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 жовтня 2022 року подана з пропуском річного строку апеляційного оскарження, обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки річний строк, визначений статтею 358 ЦПК України, є присічним і поновленню не підлягає, а виключних випадків для поновлення пропущеного річного строку на апеляційне оскарження судом не встановлено. Процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений ЦПК України, забезпечує оперативність цивільного судочинства, є дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на незловживання процесуальними правами. Доводи касаційної скарги, які зводяться до того, що заявником було наведено поважні причини пропуску річного строку на апеляційне оскарження, на правильність висновку суду не впливають, оскільки спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами. Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Такий правовий висновок міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі № 171/1584/18 (провадження № 14-432цс19). У касаційній скарзі зазначено, що ОСОБА_1 повернулася до України 10 серпня 2022 року. 20 жовтня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 сповістив заявника про факт смерті ОСОБА_2 , що підтверджується сповіщенням сім`ї № 3763 від 20 жовтня 2022 року. 23 жовтня 2022 року заявник поховала ОСОБА_2 16 листопада 2022 року після отримання свідоцтва про смерть, з метою проінформувати Ірпінський міський суд Київської області, ОСОБА_1 подала до суду заяву з копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , що зареєстрована в Ірпінському міському суді Київської області за вх. № 26949 від 18 листопада 2022 року. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 достеменно знала про наявність у суді на розгляді справи № 367/8369/21 про розірвання шлюбу, однак на протязі двох років не вчиняла будь-яких дій, щоб дізнатися про стан розгляду даної справи. За частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2025 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) (пункт 86) дійшла висновку про те, що особа, не повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 цього Кодексу), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження у справі і яка відповідно не знала / не могла знати про розгляд справи. Суд апеляційної інстанції встановив, що 20 липня 2022 року, 21 липня 2022 року та 04 серпня 2022 року ОСОБА_1 зверталась до Ірпінського міського суду Київської області з заявами про участь в судовому засіданні 08 серпня 2022 року о 17 год. 15 хв. в режимі відеоконференції. Зазначила, що позов визнає та не заперечує проти розлучення. У випадку неможливості забезпечити її участь в режимі відеоконференції, просила розглянути справу без її участі (а.с.22, 29, 32). За вказаних обставин, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 була повідомлена про наявність судового провадження у справі та не є особою, яка не знала /не могла знати про розгляд справи. Також суд апеляційної інстанції правильно вказав, що представник ОСОБА_1 не посилався на існування обставин непереборної сили, як на підставу поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, а строк, передбачений частиною другою статті 358 ЦПК України, є присічним. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2025 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24), зокрема, у пунктах 151, 152 153, 154 постанови вказано: «Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що, беручи до уваги обізнаність ОСОБА_1 про розгляд справи судом першої інстанції, для поновлення строку на апеляційне оскарження цієї ухвали суду є лише дві підстави, які скаржницею у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначено не було, тому виключні випадки, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, для відкриття апеляційного провадження у разі спливу одного року після складення повного тексту рішення суду також відсутні. Ураховуючи імперативний характер положень частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) та те, що річний строк, визначений вказаною процесуальною нормою, є присічним і поновленню не підлягає, суд позбавлений у цьому випадку можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Отже, розглядати доводи апеляційної скарги щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження немає законних підстав, оскільки ці доводи перевіряються після дотримання п`ятнадцятиденного строку на оскарження, а не річного». Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Оскільки правильне застосування апеляційним судом норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Короленка Тараса Леонідовича на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник