Постанова 4857 № 380/18117/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/18117/23 пров. № А/857/2623/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року, прийняте суддею Хомою О.П. у місті Львові, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- встановив: ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач) про визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті донарахованої пенсії померлого батька ОСОБА_2 у розмірі 180 540 грн 09 коп., оформлені листом від 20.07.2023 №1300-5505-8/106614; зобов`язати виплатити позивачу суму донарахованої пенсії померлого батька ОСОБА_2 у розмірі 180 540 грн 09 коп. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 відмовлено в задоволенні позову. Суд виходив з того, що спірні правовідносини у цій справі виникли щодо суми пенсії, яка виникла на підставі Закону № 2262-XII і не є щомісячною пенсійною виплатою в розумінні статті 1 Закону №1058-IV, тому посилання на норми статті 52 Закону №1058-IV щодо порядку виплати такої є безпідставними та помилковими. Матеріали справи не містять доказів про включення заборгованості у розмірі 180 540 грн 09 коп. до складу спадщини, а подані позивачем такі докази як витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №71302740 від 30.01.2023 та Свідоцтво про право на спадщину за законом у спадковій справі №155/ 2022 від 30.01.2023 підтверджують право позивача на спадкове майно померлого батька у виді земельної ділянки площею 0,0580 га, кадастровий номер 4610160300:07:007:0023, проте жодним чином не підтверджують його права на оспорювану суму заборгованості. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позов. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися - сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи можуть отримати, але вже як спадкоємці. Схожого висновку дійшов Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 24.01.2020 у справі №752/14995/18. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а провадження у справі закриттю, у зв`язку з тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином покійного ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданого 16.08.2000. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 08.03.2022, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 08.03.2022 складено актовий запис №

82. ОСОБА_2 перебував на обліку у ГУ ПФУ у Львівській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 у справі №380/10854/21 позов ОСОБА_2 задоволено шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Львівській області щодо відмови у здійсненні перерахунку з 01.12.2019 основного розміру пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки ДУ ТМО МВС по Л/о від 20.05.2021 №447 про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 та зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок і виплату з 01.04.2019 основного розміру пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки ДУ ТМО МВС по Л/о від 20.05.2021 №447 про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019. Згідно до розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №9115328 сума доплата ОСОБА_2 на виконання рішення суду від 18.10.2021 у справі №380/10854/21 з квітня 2019 по грудень 2021 становить 180 540 грн 09 коп. Згідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №71302740 від 30.01.2023 та Свідоцтва про право на спадщину за законом у спадковій справі №155/ 2022 від 30.01.2023, зареєстрованого у реєстрі за №2-47, ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , а саме земельної ділянки площею 0,0580 га, кадастровий номер 4610160300:07:007:0023. Позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про виплату йому суму донарахованої пенсії померлого батька ОСОБА_2 у розмірі 180 540 грн 09 коп. ГУ ПФУ у Львівській області листом від 20.07.2023 №1300-5505-8/106614 відмовило у задоволенні заяви та повідомило, що обчислену ОСОБА_2 на виконання судового рішення заборгованість позивач зможе отримати за умови покладення судом на пенсійний орган таких зобов`язань. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 лютого 2021 по справі №813/1009/17 виснувано, що розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо -розпорядчої діяльності публічних органів. Разом з тим, якщо в результаті прийняття такого рішення особа набуває право на майно, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору. Як встановлено матеріалами справи, позивач звернувся із позовом про зобов`язання провести виплату на його користь перерахованої пенсії на підставі довідки ДУ ТМО МВС по Л/о від 20.05.2021 №447 про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 з 01.04.2019. Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 відповідно до Закону від 17 липня 1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (надалі як і раніше Закон №2262-XII) суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонеру з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Згідно з ч.1 ст. 1-1 Закону №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 у справі № 420/8604/21. Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 у справі № 209/3085/20). Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати. Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 у справі №380/10854/21 позов ОСОБА_2 задоволено шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Львівській області щодо відмови у здійсненні перерахунку з 01.12.2019 основного розміру пенсії на підставі довідки ДУ ТМО МВС по Л/о від 20.05.2021 №447 про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 та зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок і виплату з 01.04.2019 основного розміру пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки ДУ ТМО МВС по Л/о від 20.05.2021 №447 про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019, однак суми пенсії, що належали батьку позивача залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 успадкував належні його спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України. За викладених обставин, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги пов`язані із незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації прав позивача, як спадкоємця за законом, на отримання належного їй спадкового майна - пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останнім за життя. Зазначене вище відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 22.02.2024 у справі №461/5878/22. Таким чином, позов ОСОБА_1 спрямований на захист його цивільних прав, а саме права власності на майно (грошові кошти) в порядку спадкування, і є фактично різновидом негаторного позову, а тому даний спір є приватно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Апеляційний суд, проаналізувавши правовідносини, що виникли у цій справі, дійшов висновку, що вказаний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки у цій справі предметом позову є майнова вимога позивача, що стосується визнання за нею право власності на майно - грошові кошти, які належали до виплати його померлому батьку. Зазначене відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові 27 березня 2019 у справі № 286/3516/16-ц. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. Зважаючи на вищенаведене, позивачу слід роз`яснити право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. У разі неподання такої заяви, справу буде повернуто до суду першої інстанції. Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, рішення суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю. Судові витрати розподілу не підлягають виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі № 380/18117/23. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - закрити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар