Постанова 4811 № 461/5638/24

Справа № 461/5638/24 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н. Б. Провадження № 22-ц/811/2980/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Ковальчука Ю.П. з участю: представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Білінської Л.Я., представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 серпня 2024 року, - ВСТАНОВИВ: у червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення недоотриманих сум пенсії в порядку спадкування. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі № 380/2177/20 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_3 з 89 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 з розрахунку 89 % грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2018 року, з урахуванням проведених виплат. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі № 380/5201/21визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нездійснення перерахунку та невиплати ОСОБА_3 з 01 квітня 2019 року пенсії на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Львівській області № 62/21-671-4 від 10 листопада 2020 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсотковою надбавкою за вислугу років та щомісячних видів грошового забезпечення і премії та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Львівській області № 62/21-671-4 від 10 листопада 2020 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсотковою надбавкою за вислугу років та щомісячних видів грошового забезпечення і премії та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а нарахована на виконання вищезазначених рішень суду доплата до пенсії у сумі 30086.25 грн. та в сумі 52226.22 грн. не була виплачена йому за життя. Будучи єдиним спадкоємцем майна, яке належало її батьку, ОСОБА_3 , вона звернулася до відповідача про отримання недоотриманих померлим коштів на виконання судових рішень, однак їй відмовлено у виплаті нарахованої доплати пенсії. Зазначає, що суми пенсії, які належали спадкодавцеві, однак не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини, відтак вона успадкувала належні спадкодавцеві суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України в тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті. Крім того, суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. З наведених підстав просить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 недоотримані суми пенсії в порядку спадкування за законом після смерті її батька, ОСОБА_3 у розмірі 52226.22 грн. та у розмірі 30086.25 грн. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 27 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення недоотриманих сум пенсії задоволено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , недоотриману пенсію у розмірі 52226.22 грн. та у розмірі 30086.25 грн. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 969.00 грн. Рішення суду оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначає про те, що виплата недонарахованої суми пенсії здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який набрав чинності з 01 січня 2013 року, плануються в межах коштів Державного бюджету України на фінансування пенсійних програм в порядку черговості, яка визначається датою набрання рішеннями суду законної сили, за наявності відповідного бюджетного призначення. Виплата сум, донарахованих на виконання судових рішень, буде здійснюватися за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України та не залежить від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і залишилися неодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. На думку апелянта, стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області коштів, що знаходяться на його рахунках з іншим цільовим призначенням, зокрема виплата пенсій, може поставити під загрозу його функціонування та завдати шкоди необмеженій кількості осіб. З наведених підстав просить рішення суду скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Білінської Л.Я. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_1 Дзісь А.Р. щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що належними та допустимими доказами безспірно підтверджується те, що батько позивачки, ОСОБА_3 , за життя не отримав донараховану йому на підставі судових рішень пенсію у розмірі 52226.22 грн. та у розмірі 30086.25 грн, а відтак донарахована, але не виплачена сума пенсія підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивачки, як спадкоємця першої черги за законом. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 14 серпня 1981 року, виданим повторно. Свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 , виданим 19 липня 1991 року відділом запису актів громадського стану виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів, підтверджується, що 19 липня 1991 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 уклали шлюб, після укладення якого прізвище дружини ОСОБА_6 . Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі № 380/2177/20 адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_3 з 89% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 з розрахунку 89% грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2018 року, з урахуванням проведених виплат. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі №380/2177/20 повернуто скаржнику. Отже, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі № 380/2177/20 набрало законної сили. Згідно з розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № N/А 5018, проведеним Головним управлінням Пенсійного фонду України на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі № 380/2177/20, сума доплати, яка належить ОСОБА_3 , за період з січня 2018 року до жовтня 2020 року становить 52226.22 грн., зазначена сума була нарахована ОСОБА_3 , однак не була йому виплачена. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі № 380/5201/21 позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нездійснення перерахунку та невиплати ОСОБА_3 з 01 квітня 2019 року пенсії на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Львівській області № 62/21-671-4 від 10 листопада 2020 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і премії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Львівській області № 62/21-671-4 від 10 листопада 2020 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і премії, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі № 380/5201/21 в апеляційному порядку не оскаржувалося, а відтак набрало законної сили. Згідно з розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №N/А 5018, проведеним Головним управлінням Пенсійного фонду України на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі № 380/5201/21, сума доплати, яка належить ОСОБА_3 , за період з квітня 2019 року до вересня 2021 року становить 30086.25 грн., зазначена сума була нарахована ОСОБА_3 , однак не була виплачена. Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 , виданим 25 січня 2025 року Департаментом міської агломерації Львівської міської ради підтверджується, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За фактом смерті ОСОБА_3 Четвертою львівською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №56/2023. 25 вересня 2023 року державним нотаріусом Четвертої львівської державної нотаріальної контори Мельник Г.Я. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яким посвідчено, що спадкоємцем майна ОСОБА_3 , а саме: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , є його дочка ОСОБА_1 . Згідно з довідкою від 07 листопада 2023 року № 1360/02-14, виданою Четвертою Львівською державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_3 єдиним спадкоємцем за законом, яка прийняла спадщину, є донька померлого ОСОБА_1 . Згідно з листами Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 1300-5902-8/47470 від 25 березня 2023 року та № 1300-5902-8/71558 від 02 травня 2024 року у відповідь на адвокатські запити, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та членів їх сімей і залишилися неодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Відповідно до статті 15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем права на спадкування за законом, а саме на недоотриману пенсію спадкодавця. Як на підставу позовних вимог позивач покликається на наявність у неї, як спадкоємця першої черги за законом після смерті батька, права на спадкування недоотриманої ним суми пенсії. Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно достатті328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 12611265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-XII). Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ , яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Частинами другою та третьою статті 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини. Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини. Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від30 січня 2024 року усправі№420/8604/21. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: - цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомогу зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати». Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20). Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України). Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати». Враховуючи те, що рішеннями Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі № 380/2177/20 та від 11 травня 2021 року у справі № 380/5201/21, які ухвалені за життя спадкодавця та набрали законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 , однак суми пенсії за результатами проведеного перерахунку в розмірі 52226.22 грн. та в розмірі 30086.25 грн., що йому належали, залишилися неодержаними у зв`язку з його смертю, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 успадкувала належні спадкодавцю суми недоотриманої пенсії відповідно до положень 1227 ЦК України, а тому такі підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на її користь. Доводи апеляційної скарги про те, що сума пенсії, яка не була нарахована пенсіонеру, не може вважатися недоотриманою, тому не входить до складу спадщини, є необгрунтованими, оскільки сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя внаслідок неправомірних дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, який не виконував у добровільному порядку судові рішення, що набрали законної сили, якими його було зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 . Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 серпня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 15.01.2025 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк