Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 518/1793/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 518/1793/24 Головуючий в 1 інстанції: Тарасенко М.С. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ширяївського районного суду Одеської області від 03 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Березівського РВП ГУНП в Одеській області Фірмана Євгена Михайловича, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про визнання незаконними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, - ВСТАНОВИЛА: У вересні 2024 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати незаконними та скасувати постанови інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Березівського РВП ГУНП в Одеській області Фірмана Євгена Михайловича від 22.09.2022 року серії БАВ №320982, БАВ №320880 та БАВ №320981 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.121, ч.1 ст.126 та ч.1 ст.122 КУпАП; провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити. 24 вересня 2024 року Ширяївським районним судом Одеської області зареєстровано заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду за захистом прав, в якій заявник просить визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк; прийняти позовну заяву до розгляду. Вказану заяву обґрунтовано тим, що про існування вказаних постанов позивачу стало відомо кілька місяців тому через ТСЦ в м. Одесі, в якому позивачу надали роздруківку з бази даних. Ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 25 вересня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху, суд визнав неповажними наведені позивачем підстави для поновлення пропущеного строку та запропонував позивачу усунути зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви у строк десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Зазначено, що у разі не виконання вимог ухвали в установлений судом строк позов буде вважатися неподаним та повернутим позивачу. 30.09.2023 року до Ширяївського районного суду Одеської області на виконання ухвали суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, до якої позивач надав клопотання про поновлення строку звернення до суду. Ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 03 жовтня 2024 року визнано неповажними причини пропуску звернення до суду. Адміністративний позов ОСОБА_1 повернуто позивачу. Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви і направити справу для продовження розгляду. Доводами апеляційної скарги зазначено, що з метою отримання правничої допомоги, апелянт звернувся до адвоката Колос Володимира Михайловича, який 15.08.2024 року ознайомився в ВП №2 Березівського РВП з матеріалами зазначених справ про адміністративне правопорушення та отримав копії оскаржуваних (невизнаних) постанов в справі про адміністративне правопорушення №БАВ 320982, БАВ320880 та БАВ 320981 від 22.09.2022 року, які наявні в матеріалах справи. Оскільки зі слів представника стало відомо, що оскаржувані постанови були отримані відповідним запитом від 11.07.2024 року до Ширяївського ВП№2 Березівського РВП ГУПП в Одеській області про виконання якого апелянт дізнався лише 15 серпня 2024 року, що і вбачається із змісту адміністративного позову та клопотання про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав. Апелянт зазначає, що з оскаржуваної ухвали суду вбачається, що 30.09.2023 року Ширяївським районним судом Одеської області була зареєстрована заява про усунення недоліків ОСОБА_1 , яка вимагалась судом. Проте, судом першої інстанції не було надано оцінку вказаній заяві та повернуто позовну заяву у зв`язку з не усуненням недоліків ухвали від 25.09.2024 року. 10 грудня 2024 року до суду через систему Електронний суд від представника Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить відмовити у задоволені апеляційної скарги ОСОБА_1 ; залишити ухвалу суду першої інстанції в силі. Відзивів на апеляційну скаргу іншими відповідачами до суду не надано. Відповідно до ч.2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Згідно з п.3 ч.1 ст. 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові). Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк на звернення до суду, а підстав для визнання причин пропуску строку поважними судом не вбачається. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з п.1, п.2, п. 7 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Відповідно до ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Відповідно до ч.1, 3 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу. Відповідно до п.1 ч.4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. У ч.3 ст. 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). З матеріалів справи вбачається, що на виконання ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху, позивачем було надано клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому позивач просить визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити строк; прийняти заяву до розгляду. В обґрунтування клопотання позивач зазначає, що про наявність трьох правопорушень він дізнався кілька місяців назад через ТСЦ в м. Одесі, в якому позивачу надали роздруківку з бази даних. Вказує, що з метою отримання правничої допомоги, позивач звернувся до адвоката Колоса В.М., який 15.08.2024 року ознайомився в ВП №2 Березівського РВП з матеріалами зазначених справ про адміністративне правопорушення та отримав копії оскаржуваних (невизнаних) постанов в справі про адміністративне правопорушення № БАВ 320982, БАВ 320880 та БАВ 320981 від 22.09.2022 року. 16.08.2024 року представник позивача подав до Ширяївського районного суду Одеської області аналогічний адміністративний позов, який ухвалою суду від 20 серпня 2024 року було залишено без руху, про що проінформовано представника, який не виконав вказану ухвалу суду, що і послугувало після закінчення терміну на усунення недоліків, зазначених в ухвалі, Ширяївським районним судом Одеської області 03.09.2024 р. постановленню ухвали про повернення позову позивачу. Надаючи оцінку вказаним обставинам справи колегія суддів зазначає наступне. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Вказаний висновок сформовано в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. У аспекті вказаних висновків колегія суддів зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії права на суд, може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Для цього позивач як особа, зацікавлена у поданні позову, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01 лютого 2024 року у справі № 990/270/23 зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів). Колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на неналежну роботу адвоката, як на підставу поважної причини пропуску строку, не спростовують висновок суду першої інстанції, про відсутність поважних причин пропуску строку звернення позивачем до суду. При цьому, колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів неналежної поведінки його захисника. За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом. Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність. Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У пункті 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків". Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року). Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів(Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). У справі "Устименко проти України" ЄСПЛ зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника. Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання незаконними та скасування постанов про накладення на нього адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 22.09.2022 року лише 24.09.2024 року. При цьому, судом встановлено що 16 серпня 2024 року ОСОБА_1 вже звертався до Ширяївського районного суду Одеської області з таким самим адміністративним позовом до інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Березівського РВП ГУНП в Одеській області Фірмана Євгена Михайловича, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, про неправомірність та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення і ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 20 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 було залишено без руху, а ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 03 вересня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 повернутий позивачу. Підстави пропуску строку звернення до суду з позовом можуть бути визнані поважними а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позовної заяви. Натомість апелянтом таких обставин не зазначено, відповідних доказів не надано. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Ширяївського районного суду Одеської області ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв`язку з чим підстав для її скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Ширяївського районного суду Одеської області від 03 жовтня 2024 року - залишити без змін. Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик