Постанова 4813 № 946/1959/24

Номер провадження: 33/813/2402/24 Номер справи місцевого суду: 946/1959/24 Головуючий у першій інстанції Пащенко Т.П. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.11.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря Зєйналової А.Ф.к., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 вересня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - встановив: Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 вересня 2024 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. З вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 10.03.2024 року о 22 год. 54 хв. по вул. Михайлівська біля буд. №14 в м. Ізмаїлі Одеської області керував автомобілем «Ford Transit», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому порядку на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі водій відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 вересня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав: 1)матеріали справи не містять об`єктивних доказів винуватості ОСОБА_1 ; 2)працівники поліції не довели факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 ; 3)працівники поліції не повідомили законних підстав зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 ; 4)на відеозаписі, який приєднаний до матеріалів справи не міститься чіткої відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я; Посилаючись на такі доводи, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 було належним чином сповіщено про розгляд його справи на 20.11.2024 року на 10:45 год. 20.11.2024 року на адресу Одеського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення слухання справи на іншу дату. Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, не входять до переліку справ, розгляд яких здійснюються за обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 . Згідно ст. 294 КУпАП неявка в судове засіданні особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформації про належне повідомлення цих осіб. Дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин. Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази: -протокол про адміністративне правопорушення серії АДД №536758 від 01.03.2024 року з якого вбачається, що 10.03.2024 року о 22:54 год. в Одеській області Іванівського району в м. Ізмаїл по вул. Михайлівська, 14, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому порядку на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager та у медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР; -довідка з якої вбачається, що згідно із базами (банками) даних єдиної інформаційної системи МВС України ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності протягом року за ст. 130 КУпАП не притягувався; -довідка з якої вбачається, що згідно із базами (банками) даних єдиної інформаційної системи МВС України ОСОБА_1 , отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 09.07.2014 року; -направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.03.2024 року згідно якого вбачається, що у зв`язку із виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, ОСОБА_1 було направлено на огляд до Ізмаїльської міської лікарні №1, однак огляд проведено не було у зв`язку із тим, що останній відмовився; -акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів з якого вбачається, що у зв`язку із виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер, однак огляду проведено не було з підстав відмови останнього; -рапорт працівника поліції з якого вбачається, що 10.03.2024 року під час несення служби було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 в якого було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. Водія ОСОБА_1 відсторонено від керування транспортним засобом, шляхом залишення автомобіля на парковці магазину «Таврія»; -відеозапис, з якого вбачається, що 10.03.2024 року приблизно о 22:57 год. працівники поліції їхали у своєму службовому транспортному засобі, помітили автомобіль, який перед перестроюванням не увімкнув показники повороту, тому вони об`їхали даний автомобіль, та зупинили його. До зупиненого автомобіля підійшов працівник поліції, у автомобіля був увімкнутий мотор, горіли фари, за кермом перебував ОСОБА_1 . Працівник поліції підійшов до водія та спитав, що у нього за проблема із фарами, ОСОБА_1 сказав, що вони працюють, тому працівник поліції спитав, чому він не увімкнув знак повороту. Працівник поліції спитав ОСОБА_1 чи є в нього документи, останній відповів, що є але у застосунку ДІЯ. Працівник поліції спитав ОСОБА_1 чи він місцевих, ОСОБА_1 відповів, що він із Ізмаїла. ОСОБА_1 заглушив мотор у своєму автомобілі. Працівник поліції спитав ОСОБА_1 чи вживав він алкогольні напої. Потім попросив водія закрити очі та відкрити. Потім працівник поліції сказав, що від водія відчутний запах алкоголю та порушена мова, отже у нього є всі підстави вважати що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Поліцейський також попередив, що ведеться відеозйомка. ОСОБА_1 спитав яка причина зупинки. Працівник поліції повідомив, що водій перестроювався із другорядної дороги при цьому не увімкнув поворот. Працівник поліції спитав ОСОБА_1 чи згоден він пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер. ОСОБА_1 ніяк не зреагував, він розмовляв по телефону. Довго чекаючи на те, коли водій закінчить розмовляти, працівник поліції знов пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки, або проїхати до медичного закладу. Потім ОСОБА_2 . Повідомив працівнику поліції, що він вживав алкоголь та запропонував вирішити питання іншим шляхом. Працівник поліції попередив водія про кримінальну відповідальність. ОСОБА_1 на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку починав лише вмовляти їх увійти в його становище та відпустити. Після декількох пропозицій працівників поліції, ОСОБА_1 нічого не відповідав. Таку поведінку працівники поліції розцінили, як відмову від проходження огляду. Тому вони попередили ОСОБА_1 про те, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Протокол було зачитано ОСОБА_1 , крім того йому було запропоновано надати особисті пояснення. Однак ОСОБА_1 відмовився як від надання пояснень так і від підписання протоколу. Потім працівники поліції повідомила, що водія відсторонено від керування. Отже, посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що працівники поліції не довели факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 не відповідає дійсним обставинам справи з огляду на те, що з досліджуваного відеозапису вбачається, факт того, що ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу, більш того, працівники поліції перегородили йому шлях своїм транспортним засобом, щоб його зупинити. Також не заслуговує на увагу довід апеляційної скарги про те, що працівники поліції не повідомили законних підстав зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 з підстав того, що з дослідженого відеозапису вбачається, що працівники поліції декілька разів повідомили водієві, про те, що його було зупинено з підстав того, що він при перестроюванні із другорядної дороги не увімкнув поворот. Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Отже, поліцейський, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з відеореєстратора, діяв відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП. Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього закону віднесено застосування засобів відеозапису. Слід зазначити, що відеозапис є об`єктивним доказом, оскільки унеможливлює суб`єктивне висвітлення поліцейським або іншими особами обставин справи. На відеозаписі, приєднаному до матеріалів справи, зафіксовано, що в ході бесіди працівника поліції з ОСОБА_1 останнім було виявлено у водія ознаки алкогольного сп`яніння, крім того ОСОБА_1 в ході бесіди, сам повідомив працівнику поліції, що вживав алкогольні напої, потім працівник поліції пропонує ОСОБА_1 декілька разів пройти огляд за допомогою приладу «Драгер», або проїхати до медичного закладу, на що останній ігнорував пропозицію то розмовляючи по телефону, то пропозицією працівникам поліції увійти в його становище та відпустити. Таким чином, з переглянутих відеозаписів просліджується чітка послідовність подій, які відбулись 10.03.2024 року, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , який беззаперечно та поза розумним сумнівом підтверджує відомості, викладені в протоколі та вину правопорушника. Слід зазначити, що відеозапис є об`єктивним доказом, оскільки унеможливлює суб`єктивне висвітлення поліцейським або іншими особами обставин справи. Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду. Відповідно до п.п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (із змінами), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Саме з підстав відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння і складено протокол про адміністративне правопорушенні з посиланням на порушення водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів, зокрема, на стан алкогольного сп`яніння визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, якою встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану (пункт 2 розділу І). Згідно пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Пунктом 6 розділу І Інструкції визначено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Пунктами 1-5, 7, 10 Розділу ІІ зазначеної Інструкції встановлено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Огляд на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання. Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що вказуючи про порушення співробітниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апелянт не надав до суду доказів про звернення зі скаргами на дії поліцейського до компетентних органів, що дає підстави суду вважати такі посилання апеляційної скарги, як спроби апелянта уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. ОСОБА_1 таким правом не скористався, не вказав заперечень, зауважень щодо його незгоди із змістом протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, працівники поліції при складанні адміністративного протоколу у відношенні ОСОБА_1 діяли у відповідності із нормами чинного законодавства, будь-яких порушень не зафіксовано. Посилання апеляційної скарги про те, що на відеозаписі, який приєднаний до матеріалів справи не міститься чіткої відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я не заслуговують на увагу з огляду на наступне. З відеозапис, який міститься у матеріалах справи відображає із достатньою повнотою стан водія, його поведінку та те, що працівник поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер, так і проїхати до медичного закладу. Однак, ОСОБА_1 пропонував працівникам поліції домовитися про уникнення ним відповідальності. При цьому поведінка ОСОБА_1 , явно не відповідала обстановці, а його дії вказували на те, що він не бажав проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння та всіляко ухилявся від цього, а тому така поведінка була правильно сприйнята працівниками поліції, як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Отже, з наданих суду доказів вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю підтверджується матеріалами адміністративної справи. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП. Інші твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні під час дослідження доказів по справі, також жодних доказів, які б спростували правильні висновки суду першої інстанції не було долучено і до апеляційної скарги. Також, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова районного суду, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни. Виходячи з викладеного, апеляційний суд визнає вказані докази, які були повторно дослідженні в ході апеляційного розгляду справи достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 03.09.2023 року та інкримінуються ОСОБА_1 . Отже, позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі, та процесуальна поведінка апелянта, пов`язана з наданням ним пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами, не узгоджуються з дійсними обставинами справи, внаслідок чого розцінюються апеляційним судом, як спосіб самозахисту, обраний на власний розсуд, та спроба уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно зі ст. 33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення на ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. З таких підстав, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, в зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови. Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова