Постанова Одеський апеляційний суд № 946/9804/24

Номер провадження: 33/813/912/25 Номер справи місцевого суду: 946/9804/24 Головуючий у першій інстанції Бальжик О. І. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.05.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря Зєйналової А.Ф.к., Коржилова А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 березня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 - про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - встановив: Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн., із зарахуванням його до спеціального фонду Державного бюджету України. З вказаної постанови вбачається, що 02.12.2024 року о 22 годині 00 хвилин водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Opel Movano, державний номер НОМЕР_1 , по вул. Лесі Українки, 8 в м. Ізмаїлі Ізмаїльського району Одеської області з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП Не погоджуючись з постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 березня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав: 1)вказаний факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння був обґрунтований тим, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а ні до прибуття працівників поліції, а ні під час зупинки його, як пішохода, про що працівники поліції були повідомлені; 2)в матеріалах справи відсутній портативний відеозапис, проте міститься відеозапис, який було зроблено на мобільний телефон, на якому зафіксовано пояснення ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, та ніякого правопорушення під час керування транспортним засобом не скоював, у зв`язку із чим відмовився проходити огляд; 3)показання свідків не є належними, оскільки вони не могли бачити автомобіль, оскільки він знаходився за іншою адресою; 4)не був встановлений факт наявності транспортного засобу, оскільки з матеріалів справи жодних доказів того, що він був немає; 5)відеозапис є неналежним доказом у справі, оскільки зроблений на невідомий пристрій, а також не засвідчений електронним підписом. Посилаючись на такі доводи, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який наполягав на задоволенні його апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. На переконання апеляційного суду, вирішуючи справу, суд першої інстанції, всупереч ст. 251, 252 КУпАП з достатньою повнотою не дослідив та не перевірив докази у справі, що призвело до помилкових висновків в їх оцінці на предмет допустимості та достовірності, як доказів у справі та необґрунтованого притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції працівником поліції або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, та регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Пунктами 8, 9 Інструкції та пунктами 7, 8 Порядку регламентовано, що з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з`ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Так, диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто, одними із ознак складу даного правопорушення є відмова від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. При цьому, орган, який складає матеріали справи про адміністративне правопорушення, повинен довести даний факт. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формуються обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення. Відповідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №187360 від 02.12.2024 року, вбачається, що 02.12.2024 року о 22:00 год. в с. Кам`янка по вул. Лесі Українки, 8 ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці) від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена за ч.1 ст. 130 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №187360 від 02.12.2024 року додано акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер. Із направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вбачається, що 02.12.2024 року ОСОБА_1 було запропоновано проїхати до Ізмаїльської ЦРЛ для огляду на стан алкогольного сп`яніння, однак останній відмовився. Із наданих довідок облікових даних ІП «ГСЦ Посвідчення водія» ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_2 від 10.10.2017 року, повторності вчинення правопорушення не має. Рапорт, з якого вбачається, що 02.12.2024 року о 22:15 год. надійшло повідомлення зі служби 102, про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , буйний хлопець б`є монтировкою по дверях. Заявник: ОСОБА_2 . Із письмових пояснень ОСОБА_3 вбачається, що вона мешкає разом із свою дочкою за адресою: АДРЕСА_2 , біля 22:00 год. колишній співмешканець ОСОБА_1 прибув до її дочки на своєму автомобілі Opel у стані алкогольного сп`яніння (сильний запах алкоголю, поведінка, що не відповідає обстановці., нестійка хода, тощо). В цей день вона перебувала разом із дочкою і все бачила наживо. Потім ОСОБА_1 зайшов у під`їзд і почав гучно стукати у двері і погрожувати фізичною розправою. Після чого її дочка викликала поліцію. ОСОБА_2 у письмових поясненнях зазначила, що 02.12.2024 року біля 22:00 год. до неї додому приїхав на своєму автомобілі марки Opel в стані сильного алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 та почав дебоширити у під`їзді, а саме гучно стукав у двері, після чого вона викликала поліцію. Особисто бачила, як ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 її колишній співмешканець. Із Рапорту інспектора ВРПП Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області вбачається, що 02.12.2024 року при документуванні адміністративного правопорушення та складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 187360 від 02.12.024 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 було застосовано функцію відеозапису мобільного телефону, у зв`язку із тим, що застосувати портативний відеореєстратор було неможливо з технічних причин (розрядження акумуляторної батареї). Із дослідженого короткого відеозапису вбачається, що на вулиці стоїть ОСОБА_1 , працівник поліції його питає чи буде він проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора. ОСОБА_1 говорить, що він не керував транспортним засобом. Працівник поліції говорить, що згідно пояснень свідків ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Opel. ОСОБА_1 сказав, що так дійсно даний транспортний засіб на нього зареєстрований, однак він ним не керував. Працівник поліції знов запитав чи буде ОСОБА_1 проходити оглядна стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, на що останній вимовився. Працівник поліції спитав, чи буде проходити ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі. ОСОБА_1 сказав, що зараз він нічого проходити не буде бо він тверезий. Працівник поліції сказав, що від ОСОБА_1 відчутний запах алкоголю, нащо останній сказав, що запаху немає. Працівник поліції зауважив на тому що поведінка ОСОБА_1 не відповідає обстановці, на що ОСОБА_1 сказав, що працівники поліції бризнули йому в обличчя із балончика. Працівники поліції ознайомили ОСОБА_1 із змістом протоколу, а також роз`яснили йому його права та обов`язки. Суд апеляційної інстанції критично відноситься до протоколу про адміністративне правопорушення, акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів а також до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, як до доказів у справі, оскільки інформація, яка в них міститься не підтверджує той факт, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Також суд апеляційної інстанції критично відноситься до письмових пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_2 так як ОСОБА_1 є колишнім співмешканцем ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 є її матір`ю, а отже їх пояснення сприймаються як упередженні, з підстав того, що між колишніми співмешканцями існують неприязні стосунки. Так, постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.12.2024 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави, у розмірі 340 грн. Із вказаної постанови вбачається, що 02.12.2024 року о 22:00 год. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив сварку зі своєю колишньою співмешканкою ОСОБА_3 , в ході якої висловлювався на її адресу нецензурною лайкою та погрожував розправою, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру. Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.04.2024 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 170 грн. Із вказаної постанови вбачається, що 08.04.2024 року о 00:35 год., ОСОБА_1 , умисно висловлював погрози в сторону своєї колишньої співмешканки ОСОБА_2 , чим спричинив домашнє насильство психологічного характеру в АДРЕСА_2 . Зважаючи на вищевикладене вбачається, що у колишніх співмешканців існують тривалі неприязні відносини. Крім того пояснення свідків зводиться до того факту, що 02.12.2024 року ОСОБА_1 на час приїзду працівників поліції дійсно перебував за адресою мешкання своєї колишньої співмешканки ОСОБА_4 , в нетверезому стані, де поводив себе агресивно та голосно стукав у двері, у зв`язку із чим було викликано працівників поліції. Інших неупереджених свідків працівниками поліції не залучались, пояснення у них не відбиралися. До матеріалів справи був долучений відеозапис, з якого вбачається, жодним чином не вбачається факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, більш того сам ОСОБА_1 не заперечував факту того, у нього є транспортний засіб, проте він ним не керував. Даний відеозапис також не відображає жодного транспортного засобу. Отже, відеозапис не може бути належним доказом у справі, оскільки не відображає усіх істотних фактів, які б беззаперечно вказували на те, що ОСОБА_1 02.12.2024 року керував транспортним засобом марки Opel, з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Таким чином, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, вважається недійсним. Інших належних та допустимих доказів, які б об`єктивно доводили той факт, того що ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу з явними ознаками алкогольного сп`яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП, матеріали справи не містять. Згідно ст. ст. 9,245,252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Однак, суд першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 даним порушенням закону та фактичним обставинам не надав належної оцінки, через що прийшов до помилкового висновку про доведеність вини останнього та наявність складу адміністративного правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП). Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року вказує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення повинно випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Рішенням Конституційного суду України від 20.10.2011 року №12- рп/2011у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, яке є обов`язковим до виконання на території України, встановлено, що обвинувачення у вчиненні злочину (правопорушення) не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконній спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо. Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Таким чином, наявні у справі докази, які безпосередньо дослідженні апеляційним судом у судовому засіданні, не підтверджують факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі згідно п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. За таких обставин, постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у адміністративній справі, відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП скасувати. Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова