Постанова 4813 № 523/3848/23

Номер провадження: 33/813/37/26 Номер справи місцевого суду: 523/3848/23 Головуючий у першій інстанції Дяченко В. Г. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.02.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря Зєйналової А.Ф.к., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2024 року у справі про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 - про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - встановив: Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2024 року накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,80 грн. в дохід держави. Відстрочено виконання постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2024 року по справі відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення за ч. 1ст. 130 КУпАП в частині накладання на правопорушника адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. строком на 10 місяців. З вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 05.02.2023 року о 01:10 год. в м. Одесі по пр-ту Добровольського, буд. 108, керував транспортним засобом марки Мазда 6, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав: 1)в порушення інструкції, працівники поліції зазначили у протоколі такі ознаки алкогольного сп`яніння, які не передбачені інструкцією; 2)в порушення інструкції працівниками поліції не було відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом; 3)направлення водія на огляд до медичного закладу не може бути належним доказом у справі, оскільки не містить а ні часу, а ні дати направлення ОСОБА_1 до медичного закладу; 4)відеозапис, який міститься у матеріалах справи не може бути прийнятий судом, як належний доказ, оскільки він не є повний та не відображає повноту подій; ОСОБА_1 не був належним чином сповіщений про розгляд справи; 5)ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності після спливу строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 , вважає, що суд першої інстанції 01.02.2024 року не приймав ніякої постанови. Посилаючись на такі доводи, представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити за відсутності складу та події адміністративного правопорушення. Одеський апеляційний суд належним чином сповіщав представника ОСОБА_1 про розгляд справи на 11.02.2026 року на 10:00 год. ОСОБА_1 та його представник Лук`ян С.Г. в судове засідання не з`явилися, причин своєї неявки суду не повідомив. Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, не входять до переліку справ, розгляд яких здійснюються за обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 та його представник Лук`яна С.Г. Дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин. Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази: - протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №426326 від 05 лютого 2023 року з якого вбачається, що 05 лютого 2023 року о 01:10 год. в м. Одеса по пр-ту Добровольського, 108, ОСОБА_1 керував автомобілем марки Мазда 6, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння шкірного покрову обличчя, тремтіння пальців рук), від проходження огляду для визначення стану сп`яніння за допомогою приладу Драгер на місці зупинки транспортного засобу та від проходження огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП; - направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вбачається, що 05.02.2023 року ОСОБА_1 було запропоновано проїхати до КНП «ООМЦПЗ» ООР для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, однак огляду проведено не було з підстав відмови водія; - довідка з якої вбачається, що згідно інформаційного порталу Національної поліції ОСОБА_1 протягом року за ст. 130 КУпАП не притягувався; - відеозапис, з якого вбачається, що 05.02.2023 року приблизно о 01:10 год. по пр-ту Добровольського, 108 на вулиці стоїть ОСОБА_1 з яким спілкуються працівники поліції. До ОСОБА_1 підійшов працівник поліції представився, спитав ОСОБА_1 чи рухався він на своєму транспортному засобі, на що останній відповів, що так, це він їхав. Далі працівник поліції говорить, що у зв`язку із виявленими у нього ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, то пропонує пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки. ОСОБА_1 почав сперечатися з приводу того, що працівники поліції викликали йому адвоката. Працівник поліції повідомила водієві, що якщо він бажає скористатися допомогою адвоката, то він може зателефонувати і проконсультуватися із ним. Проте ОСОБА_1 таким правом не скористався. Потім працівник поліції знов звертає увагу ОСОБА_1 на те, що йому пропонується пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер. ОСОБА_1 відмовився. Працівник поліції питає, чи згоден ОСОБА_1 проїхати до закладу охорони здоров`я, для проходження огляду. ОСОБА_1 відмовився. Працівник поліції знову запитала ОСОБА_1 чи правильно вона його зрозуміла, що він вимовляється від огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки так і у медичному закладі, на що останній повідомив, що так, все правильно. Працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 про те, що ним порушено п. 2.5 Правил дорожнього руху за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 були роз`яснені його права та обов`язки, також працівник поліції спитав, чи бажає ОСОБА_1 скористатися ними. ОСОБА_1 сказав, що не бажає. Працівником поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення, з яким ОСОБА_1 було ознайомлено. Крім того, ОСОБА_1 було попереджено, що його відсторонено від керування транспортними засобами. Щодо посилань апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності після спливу строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 , вважає, що суд першої інстанції 01.02.2024 року не приймав ніякої постанови, суд апеляційної інстанції зауважує на такому. Як вбачається із матеріалів справи, а саме із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №523/3848/23 було розподіллено на суддю Дяченко В.Г. 01.03.2023 року. Розгляд справи було призначено на 07.04 2023 року на 10:45 год. Згідно до перевірки у системі «електронний суд» дату судового засідання було внесено до АСДС КП «Д3» 22.03.2023 року. ОСОБА_1 про розгляд справи на 07.04.2023 року на 10:45 год. було сповіщено шляхом направлення sms-повідомлення. ОСОБА_1 sms-повідомлення було отримано 22.03.2023 року, про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку повідомлення у додаток «Viber». Згідно до перевірки у системі «електронний суд» наступну дату судового засідання судом першої інстанції було визначено 12.05.2023 року на 10:20 год. (яку було внесено до АСДС КП «Д3» 10.04.2023 року), проте із матеріалів справи не вбачається того факту, що ОСОБА_1 було сповіщено належним чином про час та місце розгляду його справи. Згідно до перевірки у системі «електронний суд» судом першої інстанції розгляд справи було відкладено на 01.02.2024 року на 09:15 год. Проте, згідно системи «електронний суд», а саме із картки руху документу вказану дату судового засідання до АСДС КП «Д3» було внесено 01.01.2025 року. Із матеріалів справи вбачається, що судова повістка, яка була виписана на ім`я ОСОБА_1 про нібито сповіщення його про розгляд справи на 01.02.2024 року на 09:15 год., нібито направлена йому не була з підстав відсутності марок. Зважаючи на те, що дату розгляду справи було внесено до АСДС КП «Д3» 01.01.2025 року, а судова повістка не була направлена ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції не може вважати що останнього було сповіщено належним чином. Також, згідно до перевірки у системі «електронний суд», а саме із картки руху документу, встановлено, що оскаржувану постанову від 01.02.2024 року, судом першої інстанції було внесено до АСДС КП «Д3» лише 31.12.2024 року, після спливу майже десяти місяців. Підсумовуючи вищевикладене, у суду апеляційної інстанції відсутня можливість встановити той факт, що постанова Суворовського районного суду м. Одеси від 01.02.2024 року була винесена в межах строку притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яка передбачена чинним законодавством, щодо розгляду справ, які визначені ч. 1 ст. 130 КУпАП. За встановлених обставин апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної інстанції заслуговують на увагу. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положення ст. 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно до матеріалів справи подія сталася 05.02.2023 року, встановити факт того, що постанову судом першої інстанції було винесено саме 01.02.2024 року, у дату, яку судом першої інстанції було внесено до АСДС КП «Д3» 01.01.2025 року (пізніше тієї дати, яку визначено як дату судового засідання), суду апеляційної інстанції не вбачається можливим з підстав зазначених вище. Згідно із ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення. Обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, визначені ст. 247 КУпАП. Відповідно до п. 7 цієї статті провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції зауважує, що п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження в справі про адміністративні правопорушення. Дана норма є імперативною і по своїй суті є формою відмови держави від юридичного переслідування особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Таким чином, закриття провадження у справі та визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття їх одночасно в одній постанові належить вважати порушенням права особи на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами ст. 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої і є встановлення вини. Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення. З наведеного випливає, що під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, вина особи не встановлюється. Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що положеннями КУпАП врегульовані охоронні правовідносини, що виникають між державою і особою з приводу порушення останньою спеціальних правил, встановлених державою, а метою провадження у справі про адміністративне правопорушення у контексті ст. ст. 1, 7 КУпАП є застосування до такої особи, у випадку її винуватості, засобів державного примусу, встановлених законом. У випадку принципової неможливості досягнення такої мети, як це має місце зокрема внаслідок збігу строків, передбачених ст. 38 КУпАП, подальше провадження у справі про адміністративне правопорушення позбавляється сенсу і є недоцільним, у зв`язку із чим провадження у такій справі підлягає закриттю. Таким чином, враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2024 року із закриттям провадження по справі стосовно притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, - постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати. Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити з підстав, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова