Постанова 4813 № 521/10053/13-ц

Номер провадження: 22-ц/813/4738/24 Справа № 521/10053/13-ц Головуючий у першій інстанції Гуревський В.К. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.11.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого судді Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л.М., Сегеди С.М., за участю секретаря: Малюти Ю.С., учасники справи: стягувач - ОСОБА_1 , боржник - ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2024 року у складі судді Гуревського В.К., встановив: У листопаді 2023 року, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, стягувач ОСОБА_2 , у якій просив суд видати дублікат виконавчого листа по справі №521/10053/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Доводи заяви обґрунтував тим, що 16 січня 2014 року Малиновський районний суд м. Одеси ухвалив заочне рішення по справі №521/10053/13-ц про стягнення заборгованості внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з ОСОБА_2 на його користь. На підставі виданого, на виконання вищезазначеного рішення суду, виконавчого листа щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 в Малиновському ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області. Виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 7567,80 грн. на користь ОСОБА_1 передано до виконання у Малиновський ВДВС Одеського МУЮ, де він перебував на виконанні. Однак, ОСОБА_1 стало відомо, що виконавче провадження закінчено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в ред. 1999 р.). Його не повідомлено про закриття провадження та не повернуто виконавчий лист разом з постановою про закриття провадження. Доказів щодо повернення виконавчого листа разом з Постановою про закриття провадження ВДВС надати не в змозі, так як ВП НОМЕР_1 знищено, підтвердити цей факт будь-яким іншим способом є неможливим. Під час примусового виконання рішення суду втрачено виконавчий документ, у зв`язку з чим постає питання про отримання його дубліката. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі № 521/10053/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено: видано ОСОБА_1 дублікат виконавчого листа по справі № 521/10053/13-ц та поновлено пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі № 521/10053/13-ц. Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2024 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволені заяви ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що строк пред`явлення виконавчого документа №521/10053/13-ц щодо боржника ОСОБА_2 є таким, що сплинув 04.12.2015 та з цього періоду, тобто після спливу 8 років, ОСОБА_1 не вживав будь - яких заходів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ним своїх процесуальних прав, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення, чим проявив свою незацікавленість та байдужість у цьому. Крім того, ОСОБА_1 не було наведено доказових аргументів та поважних причин пропуску строку пред`явлення до виконання виконавчого листа №521/10053/13-ц. Строк для пред`явлення виконавчих листів закінчився вже як 8 років, а заявником не наведено обґрунтованих та підтверджених причин втрати виконавчих листів та причин пропуску строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання. На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання, призначене на 14.11.2024 з`явилися: та представник скаржниці ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 . Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що 16 січня 2014 року Малиновський районний суд м. Одеси ухвалив заочне рішення по справі №521/10053/13-ц про стягнення заборгованості за внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . На підставі виданого, на виконання вищезазначеного рішення суду, виконавчого листа щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 в Малиновському ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області. Виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 7567,80 грн на користь ОСОБА_1 передано до виконання у Малиновський ВДВС Одеського МУЮ, де він знаходився на виконанні. ОСОБА_1 стало відомо, що виконавче провадження закінчено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в ред. 1999 р.). Згідно з інформацією Малиновського ВДВС Одеського МУЮ виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа щодо ОСОБА_2 було завершено. Відповідно до інформації Малиновського ВДВС Одеського МУЮ, станом на день подання цієї заяви оригінал виконавчого листа щодо ОСОБА_2 на примусовому виконанні не перебуває. З моменту прийняття рішення Малиновським ВДВС Одеського МУЮ про закриття та знищення ВП НОМЕР_1, повернення виконавчого листа разом з постановою про закриття провадження минув час, встановити наразі місцезнаходження виконавчого листа щодо боржника неможливо та інша можливість відновлення виконавчого листа відсутня. Виконавчий документ втрачено. Відсутність виконавчого листа підтверджується відповіддю Малиновського ВДВС Одеського МУЮ та заявою ОСОБА_1 . Отже, під час примусового виконання рішення суду втрачено виконавчий документ, у зв`язку з чим постає питання про отримання його дубліката. Наявність судового рішення про задоволення вимог стягувача, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Так, рішення суду від 16 січня 2014 року Малиновського районного суду м. Одеси, про стягнення заборгованості внаслідок дорожньо-транспортної пригоди не виконується, а пропущення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання не дає можливості Заявнику звернутися до органів державної виконавчої служби для примусового виконання, що порушує норми чинного законодавства та рішення ЄСПЛ. Постановляючи оскаржувану ухвалу, районний суд виходив з того, що неотримання стягувачем виконавчого листа разом з постановою про закриття ВДВС провадження ВП НОМЕР_1 і його подальше знищення, є поважною причиною пропущення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, підставою для поновлення цього строку та відповідно видачі дубліката виконавчого листа по справі № 521/10053/13-ц. Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. Згідно ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. У своїй практиці розгляду заяв щодо виконання рішень судів Верховний суд України неодноразово зазначав, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»). Відповідно до ч. 1 ст.433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Чинне процесуальне законодавство не визначає переліку причин, які є поважними (такими, що не залежали від волі стягувача), та за наявності яких суд може поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого документа. Суди при розгляді заяв стягувачів виходять з того, що такі причини (обставини) повинні: по-перше бути об`єктивною перешкодою для особи, на користь якої винесено судовий акт; по-друге: причини пропуску процесуального строку виникли не з вини стягувача виконавчого листа після закінчення строку пред`явлення його до виконання. Оскільки перегляд судових рішень в порядку касаційного провадження в частині поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не передбачений нормами ЦПК, суди апеляційної інстанції є судами, рішення яких в цій частині не переглядаються в касаційному порядку. Суди повинні застосовувати правові висновки апеляційних судів щодо питання поважності причин пропуску процесуальних строків з метою дотримання однакового та уніфікованого застосування закону, що є однією зі складових принципу правової визначеності. Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено трирічний строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Як указано в підпункті 17.4 пункту 17 Розділу XIII ЦПК України «Перехідні положення» у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Аналіз пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа с його втрата. ЦПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого документа з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувана наводити причини втрати виконавчого документа. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката виконавчого документа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат виконавчого документа має повністю відтворювати втрачений виконавчий документ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність виконавчого документа у стягувала унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Отже, право отримання стягувачем дублікату виконавчого документа не залежить від причин втрати виконавчого документу. Судовим розглядом справи встановлено, що згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа щодо боржника відсутнє. Стягувачем було пропущено строк для пред`явлення виконавчого листа щодо боржника з причин його втрати, тобто строк пропущено з об`єктивних причин, що не залежали від стягувача. Так, у справі «Bellet v. France» міжнародна установа зазначила, що ст. 6 конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що в інституті поновлення пропущених строків вирішення посадовою особою або державним органом будь-якого питання на власний розсуд має особливо важливе значення. Під час розгляду подібних вимог мають враховуватись конкретні обставини справи. Крім того, можна зробити висновок, що під час розгляду заяв про поновлення пропущених строків для пред`явлення виконавчих документів до виконання мають враховуватись також інші принципи верховенства права, наприклад, принцип обов`язковості судових рішень. Трактуючи цей принцип ЄСПЛ зазначав, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін. Заочне рішення суду від 16 січня 2014 року Малиновського районного суду м. Одеси, про стягнення заборгованості внаслідок дорожньо-транспортної пригоди не виконується, а пропущення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання не дає можливості заявнику звернутися до органів державної виконавчої служби для примусового виконання, що порушує норми чинного законодавства та рішення ЄСПЛ. З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд погоджується із висновком районного суду про те, що не повідомлення стягувача про закриття провадження та не повернення стягувачу виконавчого листа разом з постановою про закриття провадження, відсутність таких доказів щодо повернення виконавчого листа стягувачу разом з постановою про закриття провадження ВДВС, знищення ВП НОМЕР_1, не залежали від стягувача та вплинуло на факт втрати оригіналу виконавчого листа, спричинили пропущення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, що є поважною причиною та підставою для поновлення цього строку. У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_2 посилається на те, що строк пред`явлення виконавчого документа №521/10053/13-ц щодо боржника ОСОБА_2 є таким, що сплинув 04.12.2015 та з цього періоду, тобто після спливу 8 років, ОСОБА_1 не вживав будь - яких заходів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ним своїх процесуальних прав, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення, чим проявив свою незацікавленість та байдужість у цьому. Крім того, ОСОБА_1 не було наведено доказових аргументів та поважних причин пропуску строку пред`явлення до виконання виконавчого листа №521/10053/13-ц. Проте вказані доводи скаржниці є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду із вказаною заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку на його пред`явлення, ОСОБА_1 додав копію листа Малиновського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 28.09.2023 №76607, у якому було зазначено, що виконавче провадження НОМЕР_2 завершено 04.12.2014 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в ред. 1999 р.) та надати більш детальну інформацію про виконавче провадження не видається можливим у зв`язку із знищенням виконавчого провадження (а.с. 162). Тобто у вищевказаній відповіді не зазначено, що стягувача у законний спосіб (рекомендованим листом) повідомлено про закриття провадження та стягувачу повернуто виконавчий лист разом з постановою про закриття провадження. Оскільки на цей час АСВП 43|14846 знищено, надати докази щодо повернення виконавчого листа разом з постановою про закриття провадження ВДВС не може, так само, як і стягувач не може підтвердити цей факт будь-яким іншим способом. З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що не повідомлення стягувача про закриття провадження та не повернення стягувачу виконавчого листа разом з постановою про закриття провадження, відсутність таких доказів щодо повернення виконавчого листа стягувачу разом з постановою про закриття провадження ВДВС, знищення ВП НОМЕР_1, не залежали від стягувача та вплинуло на факт втрати оригіналу виконавчого листа, спричинили пропущення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, що є поважною причиною та підставою для поновлення цього строку. При цьому, в даному випадку, через обставини, шо не залежали від стягувача, останній втратив можливість реалізації своїх прав щодо стягнення заборгованості внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що унеможливило ефективне стягнення заборгованості. Судове рішення підлягає виконанню, однак оригінал виконавчого листа втрачено, тому судом першої інстанції вірно задоволено заяву. Слід зазначити, що питання про поважність пропуску строку є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування. Відтак, факт втрати оригіналу виконавчого листа відносно боржника ОСОБА_2 та факт невиконання судового рішення про стягнення заборгованості, на думку колегії суддів, у сукупності є поважними причинами пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а відтак ухвала суду першої інстанції про поновлення цього строку та видачу дубліката виконавчого листа є правильною. Наведені в апеляційній скарзі доводи спростовуються матеріалами справи та встановленими судом обставинами, в цілому зводяться до переоцінки доказів та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргуОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 16.12.2024 Головуючий Судді: