Постанова 4812 № 487/6470/23

09.12.24 22-ц/812/1702/24 Провадження № 22-ц/812/1702/24 ПОСТАНОВА Іменем України 09 грудня 2024 року м. Миколаїв справа № 487/6470/23 Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого Коломієць В.В. суддів Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В., переглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Миколаївського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ», про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Гавловською Юлією Вікторівною, на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 26 вересня 2024 року під головуванням судді Сухаревич З.М., повний текст судового рішення складений 01 жовтня 2024 року, У С Т А Н О В И В: У вересні 2023 року Миколаївський обласний центр зайнятості звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю. Позивач зазначав, що ОСОБА_1 06 червня 2022 року у порядку передбаченому п. 5-2 розділу ІХ № Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про зайнятість населення» подав до Миколаївського міського центру для отримання статусу безробітного заяву на ім`я роботодавця ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» про припинення трудового договору. 09 червня 2022 року йому було надано статус безробітного та розпочато виплати допомоги по безробіттю. В подальшому відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення», п. 4 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13 лютого 2009 року № 60/62 та постановою правління Пенсійного фонду України 13 лютого 2009 року № 7-1 було встановлено, що ОСОБА_1 звільнений з ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» з 01 серпня 2022 року на підставі наказу № 51-к від 29 липня 2022 року за його заявою від 29 липня 2022 року, про що Центральним управлінням Київського міського центру зайнятості складено акт розслідування від 04.04.2023 року № 140/269/23, який отриманий Миколаївським обласним центром зайнятості 18 квітня 2023 року. 20 квітня 2023 року відповідач надав письмові пояснення по даному факту, у яких зазначив, що у період надання йому статусу безробітного і фактичним звільненням із підприємства доходів від свого роботодавця він не отримував, а заяву на звільнення до відділу кадрів подав під тиском, оскільки в іншому разі йому відмовляли повернути трудову книжку. Також вказав, що на момент звільнення йому було виплачено лише компенсацію за невикористану відпустку. Разом з тим, на думку позивача, ОСОБА_1 не доведено факту здійснення на нього тиску з боку працівників відділу кадрів, а компенсація за невикористану відпустку належить до складу заробітної плати. За такого, на момент реєстрації в центрі зайнятості відповідач фактично був зайнятою особою, та не мав права на отримання статусу безробітного й виплату йому допомоги по безробіттю за період з 09 червня 2022 року по 27 листопада 2022 року на загальну суму 51 861 грн 44 коп. 19 липня 2023 року Миколаївською філією Миколаївського обласного центру зайнятості було прийнято наказ № 166 про повернення ОСОБА_1 незаконно отриманої допомоги по безробіттю та з метою досудового врегулювання спору 24 липня 2023 року йому було надіслано повідомлення про необхідність повернення коштів, однак ОСОБА_1 відхилив дану претензію. Посилаючись на викладене, ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п. 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним № 60/62, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на їх користь незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 51 861 грн 44 коп. У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_1 - адвокат Гавловська Ю.В. - просила відмовити у задоволенні позову. Зазначала про безпідставність посилань позивача те, що на момент реєстрації в центрі зайнятості ОСОБА_1 фактично був зайнятою особою та не мав права на отримання статусу безробітного та виплату йому допомоги по безробіттю. Так, з 24 лютого 2022 року в Україні введено режим воєнного стану та у м. Миколаєві тривалий час майже нічого не працювало, у тому числі і ТОВ «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ», де відповідач був працевлаштований, в зв`язку із чим відповідач не працював і заробітну плату не отримував. Враховуючи скрутне матеріальне становище, відсутність роботи та заробітку 06 червня 2022 року відповідач звернувся до Миколаївського міського центру зайнятості з заявою про реєстрацію його як безробітного, повідомивши, що зв`язатись з підприємством для звільнення з ТОВ «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» неможливо. На той час діяла особлива процедура припинення трудових відносин. Отже заява відповідача про звільнення, яка передана працівниками Центру зайнятості електронним засобом до ТОВ «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ», свідчить про доброчесну поведінку відповідача. Довідка з підприємства доводить, що відповідач не працював і не отримував дохід, а коли дізнався про вихід на роботу працівників відділу кадрів - звернувся до них з проханням видати трудову книжку, повідомивши про написану ним у центрі зайнятості заяву про звільнення. Однак підприємство попросило написати заяву про звільнення безпосередньо на підприємстві як умову для видачі йому трудової книжки та наказу про звільнення. Відповідачем було виконано їх умови, отже його формальне звільнення з 01 серпня 2022 року не доводить посилання позивача про виконання певної роботи та отримання прибутку. Це була крайня міра для відповідача задля завершення питання звільнення та отримання трудової книжки та ця процедура не могла бути виконана позивачем раніше, враховуючи непереборні та незалежні від людей обставини, а відтак в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки недобросовісності щодо отримання сум по безробіттю. Звертаючись 06 червня 2022 року до центру зайнятості відповідач вважав, що його трудова діяльність припинена. Так вважав і позивач, поставивши ОСОБА_1 на облік як безробітного, отже підтвердив прозорість процедури звільнення. Також звертає увагу, що позивач не надав доказів отримання відповідачем доходів у період з 06 червня 2022 року по 01 серпня 2022 року. Вважає, що позивачем не доведено наявність в діях відповідача умислу на зловживання своїми обов`язками чи свідомого надання неправдивих відомостей у червні 2022 року, а також належність до категорії зайнятих осіб, а тому отримані ним виплати не підлягають поверненню відповідно до ст. 1215 ЦК України. Сам факт несвоєчасного формального звільнення, внесення запису до трудової книжки іншою датою, не свідчить про наявність в діях відповідача умислу на зловживання своїми обов`язками чи свідоме надання неправдивих відомостей. Призначення допомоги по безробіттю пов`язується саме із наявністю/відсутністю роботи (праці) в особи як можливості діяти. Необхідними умовами для визнання особи безробітною і для виплати відповідної грошової допомоги є не формальна реєстрація особи як працюючої, а реальне виконання роботи та отримання доходу (прибутку) від такої діяльності, який необхідний людині для забезпечення її фізичного існування. У відповіді на відзив Миколаївський обласний центр зайнятості зазначає, що навіть якщо відповідач і не отримував доходів з 06 червня 2022 року по 01 серпня 2022 року, це не означає, що він не отримував доходів від роботодавця протягом усього періоду перебування на обліку в центрі зайнятості. Крім того, припинення нарахування та виплати заробітної плати не тягне за собою автоматичне припинення трудових відносин, а отже і зайнятості. Законодавцем на період дії воєнного стану було передбачено особливий порядок припинення трудового договору, який не передбачає написання особою у майбутньому нових заяв на звільнення, а також звільнення іншою датою, ніж та, що вказана у заяві, поданої до центру зайнятості. Таким чином, враховуючи, що роботодавець у день звільнення нарахував відповідачеві компенсацію за невикористану відпустку, це підтверджує, що їх трудові відносини не були фіктивними, а написання позивачем заяви про звільнення від 29 липня 2022 року підтверджує те, що раніше подана до центру зайнятості заява від 06 червня 2022 року не бралася ним та ТОВ «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» до уваги. У письмових поясненнях TOB «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» зазначало, що Товариство є Портовим оператором, зареєстрованим у Порту Миколаїв за Причалом №9, що підтверджується інформацією з Реєстру морських портів України. . З огляду на характер їх роботи як Портового оператора та вимоги п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про морські порти України» здійснення господарської діяльності в Порту без забезпечення її безпеки - неприпустимо. За офіційним повідомленням Міністерства інфраструктури України від 24.02.2022р., розміщеного на офіційному сайті за посиланням: https://mtu.qov.ua/news/33488.html з 24.02.2022р. Морські порти, у тому числі Морський порт Миколаїв, були закриті. Кабінет Міністрів України своєю Постановою №634 від 27.05.2022 р. «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», а саме змістом п. 4-1 п. 1 Постанови, визнав повне блокування роботи Морського порту Миколаїв, неможливість використання на його території майна для здійснення господарської діяльності. Дотепер робота Порту не розблокована. Відповідно до "Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією", затвердженого Наказом №309 від 22.12.2022р. Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" м. Миколаїв Миколаївської області є територією на якій до цього часу ведуться бойові дії. Обстріли території м.Миколаїв тривають, безпека мореплавства та господарської діяльності, що провадиться у морському порту - не можуть бути забезпечені. З огляду на вищенаведене, Причал та причальна інфраструктура, як і складські площі та портальні крани, що розміщені в тилу Причалу в Порту Миколаїв - починаючи з 24.02.2022р. та до цього часу - не можуть використовуватися, тому перевалка вантажів клієнтів унеможливлена, а стивідорна діяльність Портового оператора не здійснюється - Вантажний термінал TOB "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» не функціонує. Після початку військової агресії та бомбардування м.Миколаєва вцілому та Порту окремо, Портовий оператор частково призупинив свою діяльність, з 05.09.2022 року відбулася перереєстрація місцезнаходження юридичної особи за адресою у м.Києві (номер запису в ЄДРПОУ 1005221070047004260). Починаючи з 01.10.2022р. TOB «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» офіційно повністю законсервували своє виробництво та тимчасово призупинили свою діяльність на час воєнного стану, що підтверджується наказом №31 від 30.09.2022 р. про тимчасове призупинення діяльності на час воєнного стану - простій Підприємства. Також TOB "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» стверджувало, що заяву ОСОБА_1 про припинення трудових відносин від Миколаївського обласного центру зайнятості підприємство не отримувало і про існування такої заяви ОСОБА_1 при поданні заяви на звільнення 29.07.2022 року не повідомляв. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Миколаївського обласного центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 51 861 грн 44 коп. та 2 684 грн 00 коп. судового збору. Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що відповідач у період призначення та виплати йому допомоги по безробіттю фактично був працевлаштований та, хоча і не отримував заробітну плату, але при звільненні отримав компенсацію за невикористану відпустку, тобто отримав дохід, а тому був віднесений до категорії зайнятого роботою населення, що виключає можливість надання йому статусу безробітного. Отже виплачені ОСОБА_1 кошти підлягають стягненню з нього на підставі частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття» та п. 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним № 60/62 у розмірі визначеному позивачем. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гавловська Ю.В. зазначає, що приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд не звернув уваги на надані відповідачем пояснення стосовно процедури його звільнення, в якій відсутня його вина. Так з 24 лютого 2022 року в Україні введено режим воєнного стану та у м. Миколаєві тривалий час майже нічого не працювало, у тому числі і ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» де відповідач був працевлаштований. З березня 2022 року відповідач не виходив на роботу і заробітну плату не отримував. Враховуючи скрутне матеріальне становище 06 червня 2022 року він звернувся до Миколаївського міського центру зайнятості з заявою про реєстрацію його як безробітного. Та враховуючи що зв`язатись з підприємством було неможливо, заяву ОСОБА_1 про звільнення позивачем передано електронним засобом ТОВ «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ». На той час діяла особлива процедура припинення трудових відносин. Отже заява відповідача про намір звільнення, яка передана працівниками центру зайнятості на підприємство, свідчить про доброчесну поведінку відповідача. Коли відповідач дізнався, що на підприємство вийшли бухгалтер та відділ кадрів, він звернувся до них з проханням видати трудову книжку, повідомивши про написану ним у центрі зайнятості заяву про звільнення. Однак підприємство попросило написати заяву про звільнення безпосередньо на підприємстві, тоді видадуть трудову книжку та наказ про звільнення. Відповідачем було виконано їх умови. Отже третя особа достеменно знала про його звільнення саме з 07 червня 2022 року, однак провела процедуру звільнення по підприємству формально 01 серпня 2022 року, враховуючи, що на дату написання заяви 06 червня 2022 року підприємство не працювало, що не доводить посилання позивача про виконання певної роботи та отримання прибутку. Це була крайня та необхідна міра для нього. Процедура звільнення на підприємстві ОСОБА_1 не могла бути виконана позивачем раніше, враховуючи непереборні та незалежні від людей обставини, а отже в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки недобросовісності щодо отриманих сум по безробіттю. Судом також не враховано висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц., не приділено увага деяким доказам відповідача, на які є посилання у відзиві. Адвокат Гавловська Ю.В. також просила звернути увагу, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем доходів з 06 червня 2022 року по 01 серпня 2022 рок. Сам факт несвоєчасного формального звільнення з займаної посади не звини відповідача внесення запису до трудової книжки іншою датою, не свідчить про наявність в діях відповідача умислу на зловживання своїми обов`язками чи свідоме надання неправдивих відомостей. Призначення допомоги по безробіттю пов`язується саме із наявністю/відсутністю роботи (праці) в особи як можливості діяти. Необхідними умовами для визнання особи безробітною і для виплати відповідної грошової допомоги є не формальна реєстрація особи як працюючої, а реальне виконання роботи та отримання доходу (прибутку) від такої діяльності, який необхідний людині для забезпечення її фізичного існування. Посилаючись на викладене та приписи ст. 1215 ЦК України, представник Гавловська Ю.В. просила рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. У відзиві на апеляційну скаргу Миколаївський обласний центр зайнятості просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін. Позивач зазначає, що саме по собі припинення нарахування та виплати заробітної плати у період з 06 червня 2022 року по 01 серпня 2022 року не тягне за собою автоматичне припинення трудових відносин, а отже і зайнятості особи, і саме у зв`язку з цим на період дії воєнного стану було передбачено особливий порядок припинення трудового договору та даний порядок не передбачає написання особою в майбутньому нових заяв на звільнення, а також звільнення іншою датою, ніж та, що вказана у заяві поданої до центру зайнятості. Відповідач не довів, що він поінформував свого роботодавця про те, що він має бути звільнений з 07 червня 2022 року, також відповідач не повідомив і Центр зайнятості, що він тепер звільнений з 01 серпня 2022 року, а не з 07 червня 2022 року, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». ТОВ «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалось. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК справа розглядається апеляційним судом без виклику учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Так, з 24 лютого 2022 року Указом Президента України відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану» від 21.04.2022 № 2220-IX були внесені зміни до розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення", який був доповнений пунктом 5-2 такого змісту: " Установити, що під час дії воєнного стану: для отримання статусу безробітного внутрішньо переміщені особи, а також особи, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії, у яких не розірвані трудові договори з роботодавцем, подають до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, заяву на ім`я роботодавця про припинення трудового договору за формою, визначеною центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про що повідомляються роботодавець (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними), територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та територіальний орган Пенсійного фонду України;» Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 06 червня 2022 року Миколаївським міським центром зайнятості прийнято заяву ОСОБА_1 , відповідно до якої з метою реєстрації його як безробітного він просить прийняти подану ним заяву про припинення трудового договору до роботи (а.с. 6). Одночасно ОСОБА_1 до центру зайнятості була подана заява від 06 червня 2022 року, адресована керівнику ТОВ «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ», про звільнення його з роботи 07.06.2022 у зв`язку з ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (а.с. 7). 07 червня 2022 року Миколаївським міським центром зайнятості на електронну пошту telichenko@nicmorservice.com.ua, яка, як зазначив позивач, була їм відома з Єдиної інформаційно-аналітичної системи як пошта ТОВ «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ», була надіслана сканкопія заяви ОСОБА_1 про припинення трудових відносин.(а.с. 9, 92-94). 09 червня 2022 року створена персональна картка ОСОБА_1 , у якій зазначена дата припинення останнього виду зайнятості - 07.06.2022, дата надання статусу безробітного - 09.06.2022, дата припинення реєстрації/обліку - 05.12.2022 (а.с. 9). 18 квітня 2023 року Миколаївською філією Миколаївського обласного центру зайнятості отримані результати розслідування страхового випадку ОСОБА_1 , відповідно до яких встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений з ТОВ «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» 01.08.2022 року з займаної посади докера-механізатора за наказом № 51-К від 29.07.2022 року (а.с. 10-13). Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 від 20.04.2023 року, наданих в.о. директора Миколаївської філії ОЦЗ, він звернувся до центру зайнятості із заявою про звільнення через відсутність зв`язку з підприємством. Наприкінці липня з`явився його роботодавець (відділ кадрів) і повідомив що він повинен звільнитися підприємства. Після телефонних розмов між відділом кадрів та спеціалістами центру зайнятості, відділ кадрів наполягав, щоб звільнився саме у них і тоді йому повернуть трудову книжку. Вказував, що він написав повторно заяву на звільнення з 01.08.2022 і отримав компенсацію за відпустку, у період надання йому статусу безробітного і фактичним звільненням із підприємства доходів від свого роботодавця він не отримував (а.с. 14). 19.07.2023 року Миколаївським обласним центром зайнятості видано наказ №166 «Про відшкодування коштів безробітним ОСОБА_1 , виплачених як допомога по безробіттю», відповідно до якого сума коштів складає 51 861,44 грн. 21.07.2023 року за вих. № 1294/2-23т ОСОБА_1 надіслана претензія щодо необхідності повернення вказаної суми, що була йому виплачена в період з 09.06.2022 року по 27.11.2022 року. 10.08.2023 року Миколаївською філією Миколаївського обласного центру зайнятості отримано відповідь на відзив ОСОБА_3 , у якій він зазначив, що підставою для звернення до центру зайнятості була неможливість звільнитись з підприємства, яке внаслідок активних бойових дій не працювало та ним виконані всі умови, які передбачені для взяття його на облік як безробітного, ніяких доходів з квітня 2022 року не отримував (а.с. 16-19). Також судом було встановлено, що наказом ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» №51-К про припинення трудового договору (контракту) від 29.07.2022 року ОСОБА_1 звільнено з 01 серпня 2022 року за власним бажанням на підставі його заяви від 29.07.2022 року з виплатою компенсації за невикористану відпустку 43 календарних дня (а.с. 109, 111). Відповідно до довідки про заробітну плату та розрахункового листка ОСОБА_1 з квітня 2022 року не працював, заробітна плата починаючи з цього періоду і до дня звільнення йому не нараховувалась і не виплачувалась, при звільненні нараховано компенсації за відпустку 21260,49 грн, належить до виплати 17114,69 грн. (а.с. 20, 49, 107). Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого, перерахованого податку та військового збору, у серпні 2022 року ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» дохід 21260,49 грн, дата звільнення з роботи 01.08.2022; з червня до листопада 2022 року отримав соціальні виплати з Миколаївського міського центру зайнятості на загальну суму 51861,44 грн. (а.с. 95-97). Положеннями пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що реєстрація безробітного припиняється, зокрема у разі зайнятості особи. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції на час звільнення ОСОБА_1 ) зареєстровані безробітні зобов`язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону. Згідно частини 3 статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного. Частиною 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття» встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Частиною 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою. Безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи (пункт 2 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення») Безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення»). Зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи (пункт 8 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення»). Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати. Зазначений висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі №545/163/17, прийнятої до розгляду Об`єднаною палатою з метою єдності судової практики щодо розуміння та тлумачення частини третьої статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц дійшла аналогічних висновків щодо тлумачення статті 1215 ЦК України та виснувала, що при цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у період призначення та виплати йому допомоги по безробіттю до 01.08.2022 року фактично був працевлаштований у ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» та, хоча і не отримував заробітну плату, але при звільненні отримав компенсацію за невикористану відпустку, тобто отримав дохід, а тому відповідач був віднесений до категорії зайнятого роботою населення і це виключає можливість надання йому статусу безробітного. Проте колегія суддів, оцінюючи зібрані у справі докази, звертає увагу на те, що матеріали справи свідчать про достовірність поданих ОСОБА_1 даних та документів під час його звернення до Миколаївського обласного центру зайнятості та на час прийняття останнім рішення щодо реєстрації ОСОБА_1 як безробітного та призначення йому матеріального забезпечення та не встановлено, що при зверненні позивача відповідач діяв недобросовісно. Враховуючи, що починаючи з квітня 2022 року ОСОБА_1 фактично не працював в ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв», заробітна плата йому не нараховувалась і не виплачувалась, а виплачена йому компенсація за невикористану відпустку не є його заробітною платою за вказаний період, то, на думку колегії суддів, покладення на відповідача наслідків того, що ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» не звільнило його на підставі поданої ним заяви від 06.06.2022 року - буде несправедливим, тоді як однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність і розумність (п.6 ч. 1 ст.3 ЦК України). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до вимог діючого законодавства відповідач, подавши 29.07.2022 року ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» заяву про звільнення та отримавши наказ про звільнення його з підприємства 01.08.2022 року, був зобов`язаний повідомити про це Миколаївський обласний центр зайнятості. Разом із тим, колегія суддів враховує, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 позивачем було роз`яснено про необхідність повідомити Миколаївський обласний центр зайнятості про вищевикладені обставини і що відповідач зловживав своїми обов`язками. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано суду доказів, що з його сторони було допущено рахункову помилку у виплаті ОСОБА_1 допомоги по безробіттю та не доведено факт недобросовісності з боку відповідача. Необхідно також звернути увагу, що у рішенні по справі "CAKAREVIC v. CROATIA" (заява №. 48921/13) від 26 квітня 2018 року Європейський суд з прав людини звертав увагу, що у випадку, коли компетентний орган приймає рішення на користь заявника та продовжує здійснювати відповідні платежі, заявник має законні підстави припускати, що отримані платежі є юридично правильними. Також ЄСПЛ підкреслював, що з урахуванням того, що сума, яку отримувала заявниця, була достатньо скромною і витрачена на задоволення основних життєвих потреб, вимога до заявниці про відшкодування суми допомоги, виплаченої помилково компетентним органом, становить надмірний індивідуальний тягар для неї і свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції. З огляду на викладене, враховуючи обставини цієї справи та приписи частини першої статті 1215 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити. За таких обставин, оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на вищевикладене, що призвело до помилкового висновку про задоволення позову, то відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні позову Миколаївського обласного центру зайнятості. За такого відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з Миколаївського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню відшкодування судового збору за апеляційну скаргу в розмірі 3 220 грн 80 коп. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Гавловською Юлією Вікторівною, задовольнити. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. В задоволенні позову Миколаївського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ», про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю - відмовити. Стягнути з Миколаївського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 220 грн. 80 коп. (три тисячі двісті двадцять гривень вісімдесят копійок). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий В.В. Коломієць Судді Н.В. Самчишина Т.В. Серебрякова Повний текст постанови складений 16 грудня 2024 року