Постанова 4857 № 460/510/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2024 рокуСправа № 460/510/24 пров. № А/857/13288/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Гудима Л.Я., Кузьмича С.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року (суддя Нор У.М., м.Рівне, повний текст складено 24 квітня 2024 року), - ВСТАНОВИВ: У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області (далі ГУПФ) та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі ГУПФ-1) в якому просила: визнати протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії ГУПФ від 20.12.2023 №172659007879 (далі Рішення); зобов`язати ГУПФ-1 призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, зі зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-XII). Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила позивач, яка із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове, яким позов задовольнити. В доводах апеляційної скарги вказує, що має право на пенсію зі зниженням пенсійного віку, однак суд першої інстанції не дав належної оцінки всім доводам та доказам позивача по справі. ГУПФ у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що користування пільгами визначеними Законом №796-XII та наявність лише посвідчення відповідної категорії не є безумовною підставою для призначення пенсії зі зниження віку, відповідно до статті 55 Закону №796-XII. Натомість, долучені пояснення свідків про те, що позивач протягом канікул проживала в селі батьків - не є належними та допустимими доказами, що підтверджують факт постійності проживання у забрудненій зоні. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3). Згідно з довідкою виданою Вирівською сільською радою Сарненського району Рівненської області від 13.11.2023 №1876 позивачка дійсно проживала в с. Вири Сарненського району Рівненської області з 18.12.1990 по 29.03.2016 та з 29.03.2016 по даний час (13.11.2023 дата видачі довідки) яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. 20.12.2023 ОСОБА_1 звернулася до ГУПФ-1 із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Рішенням ГУПФ, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-XII. Повідомлено, що до загального страхового стажу враховано 38 років 10 місяців 27 днів. Документами підтверджено, що особа станом на 01.01.1993 проживала у зоні посиленого радіологічного контролю 2 рік 6 місяців 4 днів. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Ключовим питанням у цій справі є визначення наявності у позивачки права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог частини першої статті 55 Закону №796-XII. Згідно з положеннями статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Закон №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. Згідно з частиною першою статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Відповідно до частини третьої статті 55 Закону №796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовою для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII є факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993. Початкова величина зменшення пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні. Разом з тим, документи, які подаються до Пенсійного фонду України та його управлінь для призначення пенсії, в тому числі на пільгових умовах, визначені в Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі також - Порядок № 22-1). Підпунктом 7 пункту 2.1 Порядку № 22-1, в редакції чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії, передбачено, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіо-активного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»). З аналізу наведених норм видно, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». А факт проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення засвідчують довідки видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, органі-заціями). При цьому згідно пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Як встановлено матеріалами справи, позивачка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням від 13.05.1993 серії НОМЕР_1 . В періоди з 18.12.1990 по 29.03.2016 ОСОБА_1 дійсно проживала та зареєстрована в с.Вири Сарненського району Рівненської області с.Олексіївка, з 29.03.2016 по даний час в с.Вири, яке віднесено до 3 зони гарантованого добровільного відселення відповідно до «Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи» затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.11.1991 №106, що підтверджується довідкою Вирівської сільської ради від 13.11.2023 №1876. Згідно диплому від 26.06.1987 НОМЕР_2 позивач-апелянт в 1984 році вступила до Березнівського лісного технікуму і в 1987 році закінчила повний курс. Верховним Судом у постановах від 17.06.2020 по справі №572/456/17 (провадження № К/9901/22569/18, К/9901/22573/18), та від 31.07.2019 у справі № 572/1173/17 (провадження № 61-34544св18) висловлена правова позиція щодо періоду (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення. Так, Верховний Суд сказав, що відповідно до наведених вище положень законодавства, підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрація у зоні гарантованого добровільного відселення. Аналогічна правова позиція була підтримана Верховним Судом у постанові від 11 березня 2024 року № 500/2422/23 провадження № К/990/40765/23. Апеляційний суду зазначає, що постійне місце роботи/навчання позивача нерозривно пов`язане з його постійним місцем проживання. З наведеного видно, що підтвердженим згідно довідки від 13.11.2023 №1876 є період проживання останньої у зоні радіоактивного забруднення з 18.12.1990 по 01.01.1993. Натомість матеріали справи не містять доказів, що позивач постійно проживала/навчалася чи працювала у цьому районі з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Доводи позивача про те, що вона під час навчання проживала в Вири не підтверджені належними та допустимими доказами, тому суд їх до уваги не приймає. Враховуючи сукупно надані сторонами докази та встановлені судом обставини, апеляційний суд дійшов висновку про те, що з них не можливо встановити тривалість постійного проживання чи роботи у зоні гарантованого добровільного відселення до 1 січня 1993 року не менше ніж 3 роки, а тому відповідач підставно відмовив позивачу в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку. Враховуючи те, що при розгляді заяви позивача про призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ відповідач діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що встановлені чинним законодавством, апеляційний суд приходить до висновку про те, що в задоволенні позову вірно відмовлено. Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим С. М. Кузьмич