Постанова 4854 № 400/120/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/120/24 Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Турецької І. О., суддів Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати за період з 05.03.2022 по 08.12.2023 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі Порядок №174); 2) зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 : - провести нарахування та виплатити за період з 05.03.2022 по 08.12.2023 грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, та із одночасною грошовою компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу згідно пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі Порядок №44); - провести нарахування та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, та із одночасною грошовою компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу згідно пункту 2 Порядку №44; - провести нарахування та виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік, за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу за окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, та із одночасною грошовою компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу згідно пункту 2 Порядку №44; - провести нарахування та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, за 2023 рік у розмірі місячного грошовою забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, та із одночасною грошовою компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу згідно пункту 2 Порядку №44; - виготовити та направити новий грошовий атестат виходячи з розміру грошовою забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704 за період з 05.03.2022 по 08.12.2023; - виготовити та направити нову довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704 за період з 05.03.2022 по 08.12.2023; - виготовити та направити нову довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ, Додатку 8 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (пункт 3 розділу II), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду У країни від 02.03.2023 №10-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за .№135/13402, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704 за період з 05.03.2022 по 08.12.2023. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що проходив військову службу в Збройних Силах України, та перебував на грошовому забезпеченні у ВЧ НОМЕР_1 . Позивач вказує, що після звільнення він звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок грошового забезпечення та інших обов`язкових виплат інших виплат (матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення) за спірний період та надати довідку про розмір грошового забезпечення для обрахунку пенсії, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та положень Постанови № 704, з визначенням посадового окладу, окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та із зазначенням додаткових видів грошового забезпечення, однак відповіді не отримав. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, оскільки через зростання розміру прожиткового мінімуму розмір його грошового забезпечення у 2022-2023 роках відповідач мав обраховувати виходячи з розміру прожиткового мінімуму, визначеного чинним законодавством на 01 січня відповідного року, а також оформити довідку про розмір грошового забезпечення для обрахунку пенсії, інших виплат з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових видів грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов ОСОБА_1 задоволений повністю. Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України про Державний бюджет на відповідний рік, у військовослужбовців виникає право на виплату грошового забезпечення, розрахованого із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Також суд визнав право позивача на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з урахуванням даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування положень Постанови №704 із використанням для їх визначення, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку пенсії. Покликаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, суд зазначив, що обрахунок посадового окладу, окладу за військовим званням та інших виплат з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018 є протиправним, та не відповідає правовим актам вищої юридичної сили. Суд врахував те, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в 2022-2023 роках, є більшим ніж розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 2018 рік, а також те, що розмір прожиткового мінімуму є основною складовою для визначення розміру посадового окладу та інших виплат (матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення), а тому дійшов висновку, що позивач має право на виплату грошового забезпечення у встановленому законодавством розмірі та на отримання довідки про розмір грошового забезпечення для здійснення обрахунку пенсії. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву. В апеляційній скарзі, ВЧ НОМЕР_1 , посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки у спірний період нараховування та виплата грошового забезпечення (посадовий оклад та оклад за військовим званням), а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення, здійснювалося у відповідності до вимог чинного у цей час законодавства, а саме з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, як передбачено Постановою №

704. При цьому, скаржник наголошує на тому, що норма п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не втратила чинності і за юридичною силою є вищою ніж положення п. 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, тому правових підстав для обчислення грошового забезпечення Позивача з урахуванням всіх його складових за спірній період, враховуючи розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет на відповідний рік немає. На переконання скаржника, розрахунковою величиною для визначення розміру посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовцям, в тому числі і позивачу, має застосовуватися розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018. Також, скаржник вказує на безпідставність позовних вимог Позивача в частині проведення перерахунку грошового забезпечення за період з 20.05.2023 року по 18.06.2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, оскільки після 20.05.2023 року застосуванню підлягає розрахункова величина 1 762 грн., встановлена пунктом 4 Постанови № 704 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 481 від 12.05.2023 року, яка набрала чинності 20.05.2023 року. Крім того, відсутні підстави для проведення перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 роки з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, оскільки такі одноразові додаткові види грошового забезпечення за вказаний період Позивачу не виплачувались. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов`язковою виплатою і виплачується один раз на рік за наявності коштів, в межах затверджених обсягів фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік. До того ж, у період з 2020 по 2022 роки виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення передбачена не було, а лише в розмірі одного окладу за їх військовим званням згідно наказів Міністерства оборони України за цей період. Окремо скаржник зауважує на тому, що у цій справі необхідно було залучити Кабінет Міністрів України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, що б дозволило б суду повною мірою реалізувати закріплений у статті 9 КАС України принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі. Далі скаржник, посилаючись на те, що право позивача на отримання нового грошового атестату та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби, які мають бути виготовлені після здійснення перерахунку розміру грошового забезпечення на виконання рішення суду, відповідачем ще не порушено, зазначає про те, що вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача виготовити новий атестат та довідку за 24 календарні місяці служби є передчасними та задоволенню не підлягають. Також, скаржник подав додаткові пояснення в яких зауважує на тому, що позовну заяву слід залишити без розгляду, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, які ідентичні доводам, викладеним у позовній заяві, та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції зазначає про безпідставність скарги. Рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін. Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України, та з 05.03.2022 по 08.12.2023 перебував на грошовому забезпеченні у ВЧ НОМЕР_1 . Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 08.12.2023 №63-РС ОСОБА_1 звільнений у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я) пункту 2 частини4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 №315 від 08.12.2023 головний сержант ОСОБА_1 , головний сержант технічного відділення ВЧ НОМЕР_2 ВЧ НОМЕР_1 звільнений із займаної посади виключений із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення. При цьому, як вбачається з грошового атестату № 350/174/308/633/пс від 08.12.2023 року, ОСОБА_1 отримав грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 50 в сумі 23850,43 грн, а матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік не отримувалась. На переконання позивача у період проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 , нарахування та виплата грошового забезпечення, а також інших одноразових виплат, здійснювалася не в повному обсязі, оскільки проводилось без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет на відповідний рік. 12.12.2023 ОСОБА_1 звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із заявою про перерахунок та виплату зазначених у позовних вимогах виплат, видачу нового грошового атестату та довідки, проте відповідь не отримав. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляції, з огляду на таке. Відповідаючи на доводи апеляційної скарги стосовно правомірності застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018 для визначення розміру посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовцям, а також додаткових видів грошового забезпечення, колегія суддів зазначає таке. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII). Згідно частин 2, 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Згідно абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону №№ 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. 30.08.2017 постановою Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі і вище Постанова №704) затверджена тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком

14. Пункт 4 Постанови № 704 (в первинній редакції) встановлює, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. 24.02.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова № 103), якою п. 4 Постанови № 704 викладений в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Отже, з 24.02.2018 була змінена розрахункова величина, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року». Проте, зміст приміток до додатків 1 та 14 Постанови № 704 не був приведений у відповідність з нормою п. 4 цієї ж постанови. На підставі пункту 4 Постановою № 704 в редакції Постанови № 103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18, визнаний протиправним та скасований пункт 6 Постанови № 103, яким, зокрема, були внесені зміни до пункту 4 Постанови №

704. Отже, з 29.01.2020 не підлягають застосуванню зміни до пункту 4 Постанови № 704, внесені пунктом 6 Постанови №

103. Таким чином, відповідно до пункту 4 Постанови № 704 в редакції, яка діяла до внесення змін пунктом 6 Постанови № 103, та вимог пункту 1 Приміток до додатку 1 та Примітки до додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Слід також зазначити, що правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначає Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III (далі - Закон №2017-III). Згідно статті 6 Закону №2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти. Згідно частини 3 статті 4 Закону України №966- XIV від 15.07.1999 «Про прожитковий мінімум» (далі Закон №966- XIV )прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. При цьому відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України, порядок встановлення державних стандартів. Тобто, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів (окладів за військове (спеціальне) звання) із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили закону. В свою чергу, Закони України «Про Державний бюджет на 2022 рік», «Про Державний бюджет на 2023 рік» не містять застережень щодо застосування в 2022 та 2023 роках, як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018. Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Отже, враховуючи, що з 01.01.2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік». Тобто, розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Натомість, як встановлено колегією суддів, виплата позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням у спірний період здійснювалась із розрахунку шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 Постанови №

704. З урахуванням викладеного, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про правомірність застосування такої величини під час обрахунку грошового забезпечення позивача, оскільки з прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 змінився нормативно-правовий підхід щодо тлумачення норм Постанови № 704 та військовослужбовці знову отримали право на збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військове звання, а отже і грошового забезпечення, у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Колегія суддів також враховує, що у постановах від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 10.01.2023 у справі №440/1185/21, від 15.03.2023 у справі № 420/6572/22 Верховний Суд зробив такі висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах: «(1) з 01.01.2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів; 2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). (3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.». Відтак, у період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 2 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік». Таким чином, з огляду на наведені вище висновки, доводи апеляційної скарги щодо правомірності застосування при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у 2022 році такого показника, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом саме на 01.01.2018, є необґрунтованими. Відповідаючи на доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для застосування такої величини з 20.05.2023 з огляду на прийняття Постанови Кабінету Міністрів України №481, колегія суддів зазначає таке. Так, пунктом 2 Постанови № 481 від 12.05.2023 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704» внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), викладено абзац 1 в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.». Отже, пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, слід застосовувати до 19.05.2023. Таким чином, з 20.05.2023 застосуванню підлягає розрахункова величина 1 762 грн., встановлена пунктом 4 Постанови №

704. При цьому, колегія суддів зауважує, що згідно частини 4 статті 9 Закон № 2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. За таких обставин, слід констатувати, що дії ВЧ НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 01.01.2023 по 08.12.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, підлягають частковому задоволенню, а саме за період з 01.01.2023 по 19.05.2023, оскільки після 20.05.2023 року застосуванню підлягає розрахункова величина 1 762 грн., встановлена пунктом 4 Постанови № 704, замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023. Суд першої інстанції приведені обставини та правове регулювання спірних правовідносин не врахував під час розгляду справи по суті, в зв`язку з чим дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині проведення перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023 по 08.12.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, а тому судове рішення в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині проведення перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023 по 08.12.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023. Стосовно доводів скаржника про відсутність підстав для перерахунку грошової допомоги на оздоровлення 2022 та 2023 роки виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня Законом України Про Державний бюджет України на відповідний рік, колегія суддів враховує наступне. Пункт 2 Постанови № 704 установлює, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Також, Постановою № 704 встановлена для військовослужбовців виплата надбавок, доплат, винагород та премії, а також інших додаткових видів грошового забезпечення та разових виплат, розрахунковою величиною яких є посадовий оклад та оклад за військовим званням. Зокрема, вказаною постановою встановлена виплата надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцям в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, преміювання військовослужбовців відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення, надбавка за кваліфікацію у відсотках посадового окладу, а також разові виплати, допомога на оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні, передбачені відповідно статтею 10-1 частиною 1 та статтею 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», розрахунковою величиною яких є розмір місячного грошового забезпечення. Відповідно до статті 10-1 пункту 1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Пунктами 1 та 6 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 передбачене, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Отже, розмір грошової допомоги для оздоровлення безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням. Як встановлено матеріалами справи, у період військової служби у ВЧ НОМЕР_1 позивачу виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2022 та 2023 роки. Також судом встановлено, що обчислення грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.01.2022 по 19.05.2023 здійснене відповідачем без використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на відповідний рік, що безпосередньо вплинуло на неправильний розрахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки, яка виплачується у розмірі місячного грошового забезпечення. При цьому, як вбачається з грошового атестату № 350/174/308/633/пс від 08.12.2023 року, грошова допомога для оздоровлення за 2023 рік виплачена ОСОБА_1 на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 50 від 21.02.2023, тобто до винесення Кабінетом Міністрів України постанови № 481 від 12.05.2023, якою внесені зміни до пункту 4 Постанови №

704. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для проведення перерахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на відповідний рік, зокрема за 2022 та 2023 роки. Стосовно доводів скаржника про відсутність підстав для перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та 2023 роки у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на відповідний рік, колегія суддів виходить з наступного. Як визначено пунктами 1 та 7 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу. Цей вид грошового забезпечення надається військовослужбовцям у межах асигнувань та у розмірі, що не перевищує розміру місячного грошового забезпечення, за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника). При цьому, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов`язковою виплатою і виплачується один раз на рік за наявності коштів, в межах затверджених обсягів фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік. Відповідно до пункту 6 наказу Міністерства оборони України від 31.01.2022 № 30 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2022 рік» матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується військовослужбовцям, які отримують грошове забезпечення в розмірі одного окладу за їх військовим званням Відповідно до п. 5 вищевказаного наказу матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в останню чергу за наявності відповідних коштів. Відповідним наказом передбачені випадки виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в межах фонду грошового забезпечення у розмірі місячного грошового забезпечення виключно за наявності наступних підстав: смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків; у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини; порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хімієтерапія), захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С; безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (сумарно більше ніж ЗО днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів, які пов`язані із захистом Батьківщини. Згідно з окремим дорученням Міністра оборони України від 01.02.2023 № 2683/з матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачують військовослужбовцям у розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав: смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків; поранення військовослужбовця, що зазнав при виконанні завдань під час воєнного стану; у разі наявності у військовослужбовця інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини; порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хімієтерапія), захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С; безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, які пов`язані із захистом Батьківщини (більше ніж ЗО днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево- судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів (додаток № 3 - роздруківка вибірки окремого доручення). Виплата матеріальної допомоги здійснюється за місцем служби згідно з рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира. З рапортами щодо виплати відповідної допомоги із зазначенням вищевказаних підстав, що дають право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки у розмірі місячного грошового забезпечення, позивач до військової частини не звертався. Слід зазначити, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов`язковою виплатою, у тому числі й у разі звільнення. Згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.12.2023 №315 відповідна матеріальна допомога позивачу за 2023 рік не нараховувалась за відсутністю підстав, визначених окремим дорученням Міністра оборони України від 01.02.2023 № 2683/з. З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що підстави для перерахунку та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань позивачу за 2022-2023 роки у розмірі місячного грошового забезпечення виходячи з розміру грошового забезпечення відсутні, а тому такі вимоги задоволенню не підлягають. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виготовити новий грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби, колегія суддів зазначає таке. Слід врахувати, що здійснення перерахунку розміру грошового забезпечення матиме наслідком виплату відповідної суми різниці. Окрім того, на переконання колегії суддів, скаржник доречно зауважив на тому, що права позивача на отримання нового грошового атестату та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби, які мають бути виготовлені після здійснення перерахунку розміру грошового забезпечення на виконання рішення суду, військовою частиною ще не порушені. За таких підстав, колегія суддів доходить висновку, що вимоги ОСОБА_1 стосовно зобов`язання відповідача виготовити новий атестат та довідку за 24 календарні місяці служби є передчасними та задоволенню не підлягають, на що помилково не звернув уваги суд першої інстанції. Стосовно тверджень скаржника про необхідність залучення до участі у справі Кабінет Міністрів України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, з метою офіційного з`ясування всіх обставин у справі, колегія суддів зазначає про відсутність на це підстав з огляду на те, що рішення по даній справі ніяк не вплине на права та обов`язки Кабінету Міністрів України, оскільки стосується лише Відповідача, як установи, в якій у спірний період Позивач проходив військову службу і саме Відповідач виплачував Позивачу грошове забезпечення. З приводу доводів скаржника про пропуск позивачем строку звернення до суду встановленого частиною 5 статті 122 КАС України, колегія суддів зазначає таке. Колегія суддів звертає увагу на те, що такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною 2 цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19.07.2022 та є чинною на час звернення до суду з даним позовом) установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом визначеного процесуальним законом строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. У постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 Верховний Суд зробив висновок, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звільнений зі служби у ВЧ НОМЕР_1 08.12.2023, тобто останній день звернення до суду з даним позовом припадає на 08.01.2024 року, проте таким правом позивач скористався 04.01.2024 року, тобто у межах місячного строку. За таких підстав колегія суддів вважає доводи скаржника про пропуск позивачем строку звернення до суду помилковими. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги лише частково знайшли своє підтвердження, а тому наявні підстави для її часткового задоволення. Відповідно до приписів статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Оскільки суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального та процесуального права під час вирішення даного спору, колегія суддів вважає, що судове рішення слід частково скасувати з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову у скасованих частинах. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку. Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року скасувати, в частині зобов`язання відповідача провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 20.05.2023 по 08.12.2023 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». В цій частині прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 щодо проведення перерахунку грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 08.12.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 скасувати в частині нарахування та виплаті ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 роки, у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня Законом України Про Державний бюджет України на відповідний рік. В цій частині прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про проведення перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 роки, у розмірі місячного грошовою забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ на 01.01.2023 залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 скасувати в частині зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити виготовлення оновленого грошового атестату, довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії. В цій частині прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 щодо виготовлення та направлення нового грошового атестату, довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії залишити без задоволення. В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя Ю. М. Градовський суддя Л. П. Шеметенко Повне судове рішення складено 13.12.2024.