Постанова 4873 № 910/994/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" грудня 2024 р. Справа№ 910/994/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Євсікова О.О. суддів: Корсака В.А. Алданової С.О. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 (повний текст складено 31.07.2024) у справі № 910/994/24 (суддя Підченко Ю.О.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення 44 286,24 грн, в с т а н о в и в : Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі - ПрАТ «СК «АРКС», Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», Компанія) 44 286, 24 грн завданих збитків. На обґрунтування заявлених вимог Товариство зазначає, що виплатило стразове відшкодування власнику транспортного засобу Volkswagen, д.р.н. НОМЕР_1 , шкода якому була завдана у дорожньо-транспортній пригоді (далі - ДТП) за участю в т.ч. транспортного засобу КІА д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), цивільно-правова відповідальність якого застрахована Компанією. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у задоволенні позову Товариства відмовлено. Суд дійшов висновку, що вимоги Товариства є необґрунтованими. Суд зокрема зазначив, що строк експлуатації транспортного засобу Volkswagen, д.р.н. НОМЕР_1 (рік випуску 2009), який вироблений не у країнах СНД, станом на момент дорожньо-транспортної пригоди перевищував 7 років, а тому у відповідача наявний обов`язок з відшкодування не фактично виплаченої страховиком за договором суми страхового відшкодування, а витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу. При цьому якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. З огляду на недоведеність позивачем використання для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу методом заміни складових частин з певним ступенем зносу, суд виснував, що пред`явлення позивачем до страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності вимоги про виплату страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2024, ПрАТ "СК "АРКС" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному розмірі. Скаржник вважає, що саме відповідач мав доводити суду, що у цьому випадку повинен нараховуватись експлуатаційний знос, але суд поклав цей обов`язок на позивача і відмовив у позові. Також апелянт не погоджується з висновками суду щодо ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова у справі №638/7200/22 від 23.12.2022. Позиції учасників справи. Від Компанії відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/994/24 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ПрАТ «СК "АРКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 до надходження матеріалів справи №910/994/24. 26.08.2024 матеріали справи №910/994/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 апеляційну скаргу ПрАТ «СК "АРКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі №910/994/24 залишено без руху. Надано ПрАТ «СК "АРКС" строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 4 542,00 грн у встановленому порядку. Попереджено ПрАТ «СК "АРКС", що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків апеляційної скарги, дану апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «СК "АРКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі № 910/994/24. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апеллянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5). Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом. 16.12.2021 ПрАТ «СК "АРКС" (страховик) та ФК ТОВ «Аметрін» (страхувальник) (вигодонабувач - ОСОБА_2 ) уклали договір добровільного страхування наземного транспорту №136673Га1н, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Volkswagen, д.р.н. НОМЕР_3 (відповідно до додаткової угоди № 1 державний номерний знак - НОМЕР_1 , вигодонабувач - ОСОБА_3 , власник ТЗ - ОСОБА_3 ) (далі - договір страхування). За умовами зазначеного договору Товариство взяло на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування. 09.08.2022 відбулась ДТП за участю транспортного засобу Volkswagen, д.р.н. НОМЕР_1 , транспортного засобу ЗАЗ, д.р.н. НОМЕР_4 , та транспортного засобу КІА, д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок зазначеної ДТП було пошкоджено в т.ч. автомобіль Volkswagen, д.р.н. НОМЕР_1 , застрахований у Товариства за договором страхування. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова у справі №638/7200/22 від 23.12.2022 кримінальне провадження закрито у зв`язку з примиренням винної особи ( ОСОБА_1 ) з потерпілими. 12.08.2022 ТОВ «Сеул-Авто» надало рахунок-фактуру №0000001556 за ремонт автомобіля Volkswagen, д.р.н. НОМЕР_3 , з урахуванням знижки 10%, на суму 46 686,24 грн (без ПДВ), ПДВ - 0,00 грн, 46 686,24 грн (з ПДВ) На підставі поданої потерпілою стороною до Товариства заяви про виплату страхового відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку було складено страховий акт №ARX3335916 від 26.08.2022. Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акта №ARX3335916 від 26.08.2022 та умов договору страхування № 136673Га1н від 16.12.2021, Товариство платіжним дорученням №912060 від 31.08.2022 сплатило 44 286,24 грн на рахунок ТОВ «Сеул-Авто» (СТО) з призначенням платежу: страхове відшкодування згідно акта № ARX3335916 ОСОБА_3 , рах№1556 від 12.08.2022. Без ПДВ. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу КІА, д.р.н. НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №209434331. 23.03.2023 Товариство направило Компанії заяву про виплату страхового відшкодування разом із документами, визначеними ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів". Однак, як стверджує Товариство, Компанія рішення у страховій справі не прийняла та не виплатила страхове відшкодування. За таких обставин Товариство звернулось до суду з позовом у справі, що розглядається. Від Компанії відзив на позовну заяву не надійшов. Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно з п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. За визначенням ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про страхування»). Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. За визначенням ст. 6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду (п. 1.1, 1.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Відповідно до пп. 12.1 ст. 12 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (абз. 18 ст. 9 Закону України «Про страхування». Пунктом 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість (далі - «ПДВ»). При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Таким чином, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією винної сторони або стягується судом після дослідження обставин того, чи є надавач послуг з ремонту автомобіля, який був пошкоджений під час ДТП з вини іншої особи, платником податку на додану вартість. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/171/17 та від 05.04.2018 у справі № 910/3165/17. Разом з цим, спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (п. 22.1 ст. 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (ст. 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (п. 32.4, 32.7 ст. 32 Закону). А отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Суд встановив, що 09.08.2022 відбулась ДТП за участю транспортного засобу Volkswagen, д.р.н. НОМЕР_1 , транспортного засобу ЗАЗ д.р.н. НОМЕР_4 та транспортного засобу КІА д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , що підтверджується т в.ч. відповіддю НПУ. Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Volkswagen, д.р.н. НОМЕР_1 , застрахований у Товариства за договором страхування. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова у справі №638/7200/22 від 23.12.2022, кримінальне провадження закрито у зв`язку з примиренням винної особи ( ОСОБА_1 ) з потерпілими. Згідно з ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. В ухвалі від 23.12.2022 у справі №638/7200/22 Дзержинський районний суд м. Харкова встановив, що згідно з висновком експерта №КСЕ-19/121-22/11862 від 26.09.2022 у даній дорожній ситуації водій автомобіля «КІА SORENTO ЗНГ» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 16.11 ПДР. В діях водія автомобіля «КІА SORENTO ЗНГ» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_1 є невідповідності вимогам п. 16.11 ПДР, які, з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв`язку з ДТП. Технічна можливість запобігання даної події для водія автомобіля «КІА SORENTO ЗНГ», д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 визначалась виконанням ним вимог п. 16.11, для чого в нього не було перешкод технічного характеру. Порушення правил безпеки дорожнього руху, які знаходяться, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП виразилися в тому, що водій автомобіля «КІА SORENTO ЗНГ», д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , виїжджаючи з другорядної дороги, а саме з пр-ту Л. Свободи, не дав дорогу автомобілю «ЗАЗ VIDA», який в цей час рухався по головній дорозі, а саме по пр-т Перемоги в напрямку від вул. Клочківської в бік перехрестя пр-т Перемоги з пр-ту Л. Свободи, внаслідок чого на перехресті пр-т Перемоги з пр-том Л. Свободи відбулось зіткнення вище вказаних автомобілів, що спричинило потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесне ушкодження. Водночас у зазначеній ухвалі відсутні будь-які відомості щодо транспортного засобу Volkswagen, д.р.н. НОМЕР_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч. 2 ст. 1192 ЦК України). Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників назумних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092). Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу у разі наявності підстав для його вирахування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №910/3650/16 та у постановах Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 14.05.2018 №910/5092/17. Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту. За наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов`язковим. Згідно з п. 8.1 та 8.3 Методики ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості. У постанові від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 Верховний Суд виснував, що якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, та за мінусом франшизи. Відповідно до п. 7.38, 7.39 Методики при визначені розміру коефіцієнта зносу КТЗ береться до уваги не тільки строк експлуатації останнього (7 років - для інших легкових КТЗ), а також враховується винятки, зокрема, якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації. Суд встановив, що за страховим актом сума страхового відшкодування складає 44286,24 грн. Оскільки розмір франшизи за полісом № 209434331 становить 0 грн, Товариство нарахувало до сплати Компанії 44 286,24 грн відшкодування. Матеріали справи свідчать, що строк експлуатації транспортного засобу Volkswagen, д.р.н. НОМЕР_1 (рік випуску 2009), який вироблений не у країнах СНД, станом на момент дорожньо-транспортної пригоди перевищував 7 років. Відповідно до п. 8.2 Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = Ср + См + Сс х (1- ЕЗ), де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; ЕЗ - коефіцієнт фізичного зносу. Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №910/3650/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 у справі №910/22886/16. Тобто коефіцієнт фізичного зносу автомобіля підлягає застосуванню не до загальної вартості матеріалів та робіт для відновлення пошкодженого транспортного засобу, а лише до вартості замінених на нові складових частин автомобіля. Таким чином, у відповідача наявний обов`язок з відшкодування не фактично виплаченої страховиком за договором суми страхового відшкодування, а витрати, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу. На підтвердження розміру виплати страхового відшкодування позивач надав Ремонтну калькуляцію від 12.08.2022. Однак з вказаної калькуляції не вбачається розрахунку розміру страхового відшкодування з урахуванням зносу. Зазначені в калькуляції 10% зношення/компенс. вигоди від фарбування фактично відображено як знижка 10%. Наданий Товариством розрахунок страхового відшкодування свідчить, що вартість відновлювального ремонту взято з рахунку 1556 від 12.08.2022 ТОВ «Сеул-Авто», у якому відсутні відомості про розмір коефіцієнту фізичного зносу. З огляду на недоведеність Товариством використання для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу методом заміни складових частин з певним ступенем зносу, пред`явлення ним до Компанії вимоги про виплату страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 910/5001/17, 06.07.2018 у справі №924/675/17). Щодо доводів апеляційної скарги суд зазначає таке. Згідно з ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Тобто, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Суд зазначає, що заявляючи до стягнення з Компанії 44 286,24 грн страхового відшкодування Товариство мало обґрунтувати його розмір (суму), зокрема, з урахуванням обставин щодо застосування коефіцієнту фізичного зносу. Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 44 286,24 грн є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України). Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Судові витрати. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта. Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі №910/994/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі №910/994/24 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/994/24 повернути до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя О.О. Євсіков Судді В.А. Корсак С.О. Алданова