Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/3760/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/3760/24 пров. № А/857/17649/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Гуляка В.В., Носа С.П., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року (ухвалене головуючим-суддею Гуликом А.Г. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ, пенсійний орган, відповідач), в якому просив визнати протиправною відмову ГУ ПФУ у призначенні йому пенсії за вислугу років з 25.01.2024 відповідно до п."а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон №2262) шляхом переведення з пенсії по інвалідності із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів період служби в Державній установі "Личаківська виправна колонія №30" (далі - ДУ "Личаківська ВК №30") та зобов`язати відповідача призначити йому таку пенсію з 25.01.2024 шляхом переведення з пенсії по інвалідності, із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів періоду служби у ДУ "Личаківська ВК №30". Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у разі переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до п.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402 (далі - Порядок №3-1), заява подається до органу, який призначає пенсію, тобто до ГУ ПФУ. Суд першої інстанції не врахував, що саме ГУ ПФУ є належним відповідачем у даній справі. Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що позивачу була призначена пенсія по інвалідності відповідно до вимог Закону №2262. ОСОБА_1 проходив службу в ДУ "Личаківська ВК №30" та був звільнений зі служби з 20.12.2017 відповідно до наказу №83 о/с від 19.12.2017 за п.п.2 п.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", згідно якого та розрахунку вислуги років для призначення пенсії від 19.02.2018 на дату звільнення зі служби, вислуга років в календарному обчисленні становила 21 рік 02 місяці 20 днів, у пільговому обчисленні - 27 років 09 місяців 21 день. З 21.12.2017 ГУ ПФУ позивачу була призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону №2262, що підтверджується протоколом за пенсійною справою №1306017119 від 21.12.2017 та листом ГУ ПФУ №3928-3005/М-52/8-1300/24 від 09.02.2024. 25.01.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою, в якій просив перевести його з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до п."а" ст.12 Закону №2262, зарахувавши до вислуги років для призначення такої пільговий стаж. 09.02.2024 листом за №3928-3005/М-52/8-1300/24 ГУ ПФУ відмовило позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п."а" ст.12 Закону №2262, у зв`язку з відсутністю у нього на дату звільнення зі служби вислуги 23 календарних років та 6 місяців і більше. Також в листі зазначено, що вислуга років позивача на день звільнення зі служби становить 21 рік 02 місяці 20 днів. Вважаючи протиправною відмову відповідача у призначенні пенсії, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що якщо позивач вважав свої права порушеними у зв`язку з неправильним здійсненням розрахунку вислуги років, то він вправі звернутися до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, яке здійснило такий розрахунок. Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неправиьним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного. Закон №2262 визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Відповідно до п."а" ст.12 Закону №2262, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Статтею 17 Закону №2262 визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 171 цього Закону встановлено порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України. Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 (далі - Порядок №393). Цей Порядок визначає, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах. Положеннями статті 12 Закону №2262 визначено, що право на пенсію за вислугу років відповідно виникає за наявності двох умов: звільнення зі служби та наявності необхідної вислуги років. Цим законом передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів. Порядком №393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах. Основним нормативним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон №2262. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Порядком №393. Колегія суддів зазначає, що можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку, період часу. Така можливість передбачена Порядком №393. Визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Закон №2262 як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи. Визначення у Законі №2262 вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в ч.4 ст.17 цього Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги. Таким чином, передбачена Законом №2262 календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). У свою чергу, передбачені статтею 171 Закону №2262 пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення та отримання різних видів пенсій і соціального забезпечення. Системний аналіз приведених вище норм дає підстави для висновку, що моментом виникнення у позивача права на пенсію за вислугою років є дата звільнення зі служби, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати умови призначення пенсій за вислугу років, які діяли на момент звільнення позивача зі служби. Відмовляючи в оформленні подання для призначення позивачу пенсії, відповідач виходив з того, що на день звільнення зі служби календарна вислуга років позивача за час його роботи становить 21 рік 02 місяці та 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років на підставі п."а" ст.12 Закону №2262, з огляду на те, що пенсія за вислугу років призначається при наявності саме календарної, а не загальної чи пільгової вислуги років. Разом з тим, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 по справі №805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду від 19.09.2018 по справі №725/1959/17, від 27.03.2018 по справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №2262 у частині призначення пенсії за вислугу років, дійшов висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. Вказана позиція була підтримана Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14.04.2021 по справі №480/4241/18, де зокрема дійшла висновку, що в цілях Закону №2262 календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом №2262 календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Постанови №393. Колегія суддів зазначає, що скільки вислуга років позивача у пільговому обчисленні стажу роботи на день звільнення становить більше 27 років, а тому відповідно до п."а" ст.12 Закону №2262 він набув право на призначення пенсії за вислугою років на підставі цього Закону. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 25.05.2022 по справі №480/4643/20, від 10.06.2024 по справі №260/4588/23, від 20.11.2024 по справі №380/8441/21. Таким чином, враховуючи вищенаведені правові норми та те, що позивач набув право на призначення пільгової пенсії у грудні 2017 року, коли діяла редакція Порядку №393 до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16.02.2022, мав 27 років пільгового стажу, колегія суддів вважає, що у позивача наявні всі умови для призначення йому пенсії за вислугу років на підставі п."а" ст.12 Закону №2262. Проте, суд першої інстанції не врахував вищенаведеного та дійшов помилкового висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001). Згідно п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року по справі №380/3760/24 скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №3928-3005/М-52/8-1300/24 від 09 лютого 2024 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 09 квітня 1992 року, шляхом переведення з пенсії по інвалідності із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії на пільгових умовах одного місяця служби за сорок днів періоду служби в Державній установі "Личаківська виправна колонія №30". Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років шляхом переведення з пенсії по інвалідності, із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії на пільгових умовах одного місяця служби за сорок днів періоду служби у Державній установі "Личаківська ВК №30", з 25 січня 2024 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді В. В. Гуляк С. П. Нос