Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/1830/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/1830/24 пров. № А/857/14029/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Довгої О.І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року, ухвалене суддею Мандзій О.П. у м. Тернополі, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін у справі № 500/1830/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови в призначені/поновленні пенсії за віком, відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з моменту звернення, а саме з 07.03.2023; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити/поновити пенсію за віком, відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з моменту звернення, а саме з 07.03.2023. 29 травня 2024 року Тернопільський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задовольнив. Визнав протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 07.03.2023. Стягнув з за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 гривень 20 копійок. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що заява про призначення пенсії за віком громадянам України, які проживали та набули права на пенсію на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополі, а згодом змінили місце проживання та зареєструвалися на підконтрольній території України, розглядається органами Пенсійного фонду України на загальних підставах, згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ". Тому, суд зробив висновок, що позивачка, яка раніше проживала на території Автономної Республіки Крим та змінила місце проживання на підконтрольну Україні територію, має право на пенсію за віком на загальних підставах. Крім того, суд зауважив, що позивачка має довідку, яка підтверджує її статус, як внутрішньо переміщеної особи Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову задоволенні позову. Таку позицію обґрунтовує тим, що суд не правильно застосував норми матеріального права, зважаючи на те, що позивачка до лютого 2023 року проживала на території Автономної Республіки Крим і отримувала там пенсію і не подала, як передбачено пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що затверджений постановою Правління ПФ України 25.11.2005 року № 22-1, документів про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення Російської Федерації. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що позивачка перебувала з 19.12.1998 на обліку в Пенсійному фонді України в м. Сімферополі АР Крим. Згідно з довідкою від 25.02.2023 № 6112-5002627065 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичним місцем проживання/перебування позивачки є: АДРЕСА_1 . 07.03.2023 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком. 16.03.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийняло рішення № 192350006786 про відмову позивачці в призначенні пенсії за віком. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 у справі № 500/1075/23, яке набрало законної сили 31.08.2023, визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 192350006786 від 16.03.2023 та обов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.03.2023 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. На виконання вказаного рішення суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянуло заяву позивачки про призначення пенсії та листом від 11.09.2023 повідомило позивачку про відмову в призначенні пенсії за віком. В обґрунтування свого рішення відповідач зазначив, що орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії особам, які проживали на території Автономної Республіки Крим, після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення Російської Федерації. У зв`язку із введенням воєнного стану з 24.02.2022 запити про отримання даних щодо припинення виплати пенсії до органів Російської Федерації не надсилаються, тому документи від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації про припинення виплати позивачці отримати неможливо, що виключає можливість призначення позивачці пенсії за віком. Не погодившись із цими діями відповідача позивачка звернулася до суду з позовом. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV(далі - Закон № 1058-IV). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 зазначеного Закону № 1058-IV ,право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадку коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом. 15.04.2014 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII), яким визначено статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлено особливий правовий режим на цій території, визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1207-VII, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнано тимчасово окупованою територією. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 цього Закону, для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №

234. У п. 1 зазначено, що цей Порядок визначає механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які (1) проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і (2) не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації (далі - особи). Крім того, у пункті 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що затверджений постановою Правління ПФ України 25.11.2005 року № 22-1, передбачено, що громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення Російської Федерації. Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, відповідач у листі зазначив, що орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії особам, які проживали на території Автономної Республіки Крим, після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення Російської Федерації. У зв`язку із введенням воєнного стану з 24.02.2022 запити про отримання даних щодо припинення виплати пенсії до органів Російської Федерації не надсилаються, тому документи від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації про припинення виплати позивачці отримати неможливо, що виключає можливість призначення позивачці пенсії за віком. Як на правову підставу для прийняття цього рішення, відповідач посилався на пункт 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що затверджений постановою Правління ПФ України 25.11.2005 року № 22-1, згідно з яким громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення Російської Федерації. Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що на час звернення до пенсійного органу (березень 2023 року) позивачка не проживає на території Автономної Республіки Крим чи м. Севастополя, а тому до неї не застосовується ч.1, 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII, прийнятий на її виконання Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 234 та пункт 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що затверджений постановою Правління ПФ України 25.11.2005 року № 22-1. З 22.11.2014 набув чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014 (далі - Закон № 1706-VII), яким встановлені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. Відповідно до ст. 1 цього Закону внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Відповідно до ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Апеляційний суд на підставі довідки від 25.02.2023 року № 6112-5002627065 встановив, що позивачка є внутрішньо переміщеною особою. Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» установлено, що призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Зазначена норма застосовується до усіх внутрішньо переміщених осіб, зокрема й тих, які відмовилися від довідки. Таким чином, призначення (поновлення виплати) пенсій особам, які проживали на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, залишили її та зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Крім того, виключний перелік підстав для припинення виплати пенсій наведено у статті 49 Закону № 1058-IV, наявність яких у справі, що розглядається, відсутня. Аналогічні правові висновки зробив Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 по справі № 320/424/23. За цих обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачці пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є протиправним. Що стосується позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити/поновити пенсію за віком, відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з моменту звернення, а саме з 07.03.2023, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Сторони не заперечують, що позивачка має необхідний вік та стаж для призначення пенсії. Крім того апеляційний суд встановив, що позивачка з 19.12.1998 отримувала пенсію за віком. Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком, відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з моменту звернення, а саме з 07.03.2023. Вказані висновки є підставою для задоволення позову. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. Оскільки, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, то розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року в справі № 500/1830/24 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська О. І. Довга