Ухвала КЦС ВС № 734/822/23

УХВАЛА 10 грудня 2024 року м. Київ справа № 734/822/23 провадження № 61-13746ск24 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 31 березня 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, ВСТАНОВИВ: У березні 2023 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом. Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 31 березня 2023 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 право власності на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 . Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою. Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року закрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 31 березня 2023 року. У грудні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 31 березня 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження в частині оскарження нею рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 31 березня 2023 року з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України (провадження № 61-17349ск23). Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 у частині оскарження ухвали Чернігівського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року визнано неподаною та повернуто заявнику у зв`язку з невиконанням ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху (провадження № 61-17349ск23). У жовтні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 31 березня 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки згідно з поштовим штемпелем на конверті відправлена до Верховного Суду 08 жовтня 2024 року. Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Запропоновано заявнику подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та докази поважності причин його пропуску; надати до суду касаційної інстанції виправлену касаційну скаргу, яка за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 392 ЦПК України; уточнити касаційну скаргу, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), вказати відомості про інших учасників справи та про наявність (відсутність) електронного кабінету та направити на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи. Уточнити, які саме судові рішення оскаржує заявник у порядку статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень». Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання. У наданий суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду строк ОСОБА_1 направила матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року, вважаючи, що вимоги ухвали виконано. У матеріалах, наданих до суду касаційної інстанції, заявник просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що вона вже зверталася вчасно з касаційною скаргою до Верховного Суду. Зазначає, що апеляційний суд не розглянув її скарги, а тому вона має право на звернення до Верховного Суду. Вважає строк на касаційне оскарження судового рішення не пропущений. Однак, вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року заявником не виконано, оскільки у порушення частини третьої статті 393 ЦПК України, заявником не подано до суду касаційної інстанції належних доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження. ОСОБА_1 не наведено обставин, які унеможливили дотримання передбачених ЦПК України строків на касаційне оскарження судового рішення та пояснень щодо пропуску строку з урахуванням того, що заявник звертається до суду касаційної інстанції вдруге і з моменту повернення її касаційної скарги ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року пройшло більше п`яти місяців, а також не надано жодних належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого значного строку. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення. Інших підстав поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження заявником не наведено. Суд звертає увагу заявника, що повернення раніше поданої касаційної скарги не означає можливість повторного звернення до суду касаційної інстанції у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд», гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року). Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року). Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду. Згідно із частиною першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Отже, заявником не подано до суду касаційної інстанції належних доказів на підтвердження існування обставин, що об`єктивно перешкоджали подати касаційну скаргу в передбачений ЦПК України строк, а тому підстави для поновлення строку на касаційне оскарження є неповажними. Заявнику необхідно подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та надати докази поважності причин його пропуску в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії, якими можуть бути оригінал поштового конверту (зі штрихкодовим ідентифікатором для відстеження поштового відправлення), довідка із суду, поштового відділення зв`язку тощо, або навести інші підстави з відповідними доказами. Крім того, у порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником не подано до суду касаційної інстанції виправленої касаційної скарги із зазначенням підстав (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Також у порушення пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником не зазначено відомостей про наявність або відсутність у неї електронного кабінету. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Заявник також не уточнила, яке судове рішення вона оскаржує у касаційному порядку, оскільки у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня інформація щодо прийняття Козелецьким районним судом Чернігівської області ухвали від 31 березня 2023 року при розгляді цивільної справи № 734/822/23. Згідно із частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку чи з ініціативи суду. Враховуючи викладене вище, зазначений в ухвалі Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року строк для надання доказів поважності причин пропуску строку слід продовжити та повідомити про це заявника. Керуючись статтями 127, 185, 393 ЦПК України

УХВАЛИВ: Визнати наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними. Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не Суддя Р. А. Лідовець