Постанова Чернівецький апеляційний суд № 726/1581/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 листопада 2024 року м. Чернівці cправа № 726/1581/24 провадження № 22-ц/822/933/24 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Половінкіної Н. Ю. суддів Височанської Н.К., Одинака О.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 03 вересня 2024 року, головуючий в суді першої інстанції Проскурняк І.Г. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шеромов В.Д., у червні 2024 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди. Зазначав, що 15 травня 2023 року о 20год 10 хв. на перехресті вулиці Галицький шлях та провулку Піщаного Порушник О.В. м.Чернівці, керуючи транспортним засобом BMW 318 D реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та виконуючи маневр обгону ближче ніж за 50 метрів до нерегульованого пішохідного переходу, скоїв зіткнення з транспортним засобом Geely FE-1 реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , спричинивши механічні пошкодження. Постановою Садгірського районного суду м. Чернівці від 29 травня 2023 року у справі №726/1153/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідно до поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» від 08 жовтня 2022 року №АТ/2808681. Згідно із звітом фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 06 липня 2023 року №ЦІ/23/2377 за замовленням Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Geely FE-1 реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 складає 34790 грн 59 коп. з ПДВ, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Geely FE-1 реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 складає 28992 грн 15 коп. без ПДВ. Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» 09 серпня 2023 року здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 25792 грн 15 коп. Вказував, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких зазнала у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу Geely FE-1 реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , зміною свого образу життя через неможливість використовувати транспортний засіб, душевними стражданнями через не відшкодування ОСОБА_2 матеріальної шкоди, франшизи. Посилався на те, що страхове відшкодування є недостатнім для відшкодування завданої шкоди, ОСОБА_2 зобов`язаний сплатити різницю між фактичним розміром шкоди 50189 грн 86 коп. і страховою виплатою в сумі 34790 грн 59 коп., компенсувати суму франшизи 3200 грн. Просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в сумі 18 599 грн 27 коп., моральну шкоду в сумі 7000 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 03 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в сумі 18 599 грн 27 коп. В решті відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 03 вересня 2024 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальних збитків в сумі 15 399 грн 27 коп. та ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування матеріальних збитків відмовити. Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги Судом першої інстанції помилково визначено вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу засобу Geely FE-1 реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 в сумі 50189 грн 86 коп. Не взято до уваги, що за звітом фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 06 липня 2023 року №ЦІ/23/2377 за замовленням Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Geely FE-1 реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 складає 34790 грн 59 коп. з ПДВ, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Geely FE-1 реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 складає 28992 грн 15 коп. без ПДВ. За відсутності у матеріалах справи доказів, що розмір таких збитків перевищує ліміт відповідальності страховика за договором страхування, основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої ОСОБА_2 за наслідками дорожньо-транспортної пригоди повинен нести страховик Товариство з додатковою відповідальністю « Страхова компанія «Альфа-Гарант», та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми (ліміту відповідальності). Тому суд першої інстанції повинен був відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині, що стосується стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальних збитків в сумі 15 399 грн 27 коп. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 до суду не надходило.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до правила, встановленого ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно роз`яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК України лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов`язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі. У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Порушником О.В. рішення Садгірського районного суду м.Чернвіці від 03 вересня 2024 року в частині стягнення франшизи в сумі 3200 грн, відмови у стягненні моральної шкоди не оскаржується. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шеромов В.Д., до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування матеріальних збитків та стягнення моральної шкоди частково, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для захисту права ОСОБА_1 на стягнення з ОСОБА_2 матеріальних збитків в сумі 18 599 грн 27 коп. На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив про наявність вини ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, пошкодженні автомобіля ОСОБА_1 марки Geely FE1 реєстраційний номер НОМЕР_2 . Водночас судом першої інстанції встановлено вчинення Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» та ОСОБА_2 договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії №АТ/2808681 від 08 жовтня 2022 року. Також суд першої інстанції послався на звіт фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 06 липня 2023 року №ЦІ/23/2377, за яким вартість відновлювального ремонту майна Geely FE1 реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок порожньо-транспортної пригоди складає 50189 грн 86 коп., вартість стразового відшкодування з ПДВ становить 34 790 грн. 59 коп. Відмовляючи у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції вважав недоведеним, що дії ОСОБА_2 призвело до спричинення ОСОБА_1 морального страждання відповідно до вимог статті 23 ЦК України. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення наведеним нормам не відповідає в частині. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Geely FE1, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . Постановою Садгірського районного суду м.Чернівці від 29 травня 2023 року у справі №726/1153/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо- транспортної пригоди, яка мала місце 15 травня 2023 року за участю автомобіля Geely FE1 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» серії №АТ/2808681 від 08 жовтня 2022 року застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу BMW 318 D державний номерний знак НОМЕР_1 . За звітом фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 06 липня 2023 року №ЦІ/23/2377 за замовленням Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Geely FE-1 реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 складає 34790 грн 59 коп. з ПДВ, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Geely FE-1 реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 складає 28992 грн 15 коп. без ПДВ. Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» 09 серпня 2023 року здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 25792 грн 15 коп. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 ЦК України). Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17). Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19). Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22 ЦК України). Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України). Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. На підставі частини 1статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної безпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частині залежно від обставин, що мають істотне значення. Таким чином, законодавець пов`язує покладення відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, з наявністю вини заподіювача. Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»). Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону). Відповідно до пункту 22.1, 22.3 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством (стаття 1 Закону № 1909-IX). Відповідно до частин 4, 5 Закону № 1909-IX договором страхування може передбачатися франшиза, яка може бути умовною та безумовною. У разі зазначення в договорі страхування умовної франшизи страховик не відшкодовує частину збитку, яка не перевищує розмір франшизи, але відшкодовує збитки в повному обсязі, якщо збиток перевищує розмір франшизи. У разі зазначення в договорі страхування безумовної франшизи страховик вираховує розмір франшизи при здійсненні страхової виплати за кожним страховим випадком. Франшиза може встановлюватися у відсотках від страхової суми (страхової виплати), в абсолютному розмірі або в інших розрахункових одиницях, визначених договором страхування. Вид та розмір франшизи зазначаються у договорі страхування. Згідно з пунктом 12.1 статті 12 Закону № 1961-IV розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (пункт 36.6 статті 36 Закону № 1961-IV). З огляду на зміст цих приписів у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити суму страхового відшкодування за вирахуванням франшизи, якщо сторони її передбачили у відповідному договорі. Суму франшизи потерпілому має компенсувати страхувальник або інша особа, відповідальна за завдані збитки. Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року в справі № 910/17324/19. Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону- Моторне (транспортне) страхове бюро України) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1.статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України № 1961-IV страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Згідно із частиною 1 статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15 (провадження № 14-176цс18) зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. За таких обставин до страхувальника можна пред`явити вимогу про відшкодування майнової шкоди лише після сплати страховиком суми страхового відшкодування, передбаченої договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, або у разі відмови страховика у виплаті страхового відшкодування. Водночас відповідальність з виплати завданої майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у винної особи настає у разі правомірної відмови у виплаті страхового відшкодування страховиком, наявності різниці між завданою майновою шкодою та сумою страхового відшкодування, встановленої полісом страхування. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначено: «Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом N 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону N 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі N 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі N 147/66/17). Отже, колегія суддів акцентує увагу на тому, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці. Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20 серпня 2024 року в справі № 712/9328/21. З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу BMW 318 D державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 на час настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» серії №АТ/2808681 від 08 жовтня 2022 року, за яким страхова сума становить 100000 грн., франшиза складає 3200 грн. За звітом фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 06 липня 2023 року №ЦІ/23/2377 за замовленням Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Geely FE-1 реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 складає 34790 грн 59 коп. з ПДВ, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Geely FE-1 реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 складає 28992 грн 15 коп. без ПДВ. Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» 09 серпня 2023 року здійснено виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування в сумі 25792 грн 15 коп. Отже, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Geely FE-1 реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 , встановленого звітом фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 06 липня 2023 року №ЦІ/23/2377, що складає 34790 грн 59 коп. з ПДВ та 28992 грн 15 коп. без ПДВ. не перевищує ліміт відповідальності страховика 100000 грн. з урахуванням франшизи в сумі 3200 грн. За таких обставин суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_1 отримано страхове відшкодування в сумі 25792 грн 15 коп., дійшов помилкового висновку про наявність підстав для покладання обов`язку з відшкодування шкоди в сумі 15399 грн 27 коп. у межах страхового відшкодування на страхувальника ОСОБА_2 . Заслуговують на увагу посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на помилкове визначення судом першої інстанції вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу засобу Geely FE-1 реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 в розмірі вартості відновлювального ремонту транспортного засобу в сумі 50189 грн 86 коп. За змістом статті 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. На підставі статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Відповідно до пункту 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу (КТЗ) чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. На підставі пункту 2.4 Методики матеріальний збиток це вартісне значення реальних витрат, що несе власник у разі пошкодження колісного транспортного засобу з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових. Вартість матеріального збитку в даному випадку визначається як вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу замінюваних деталей. За звітом фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 06 липня 2023 року №ЦІ/23/2377 вартість (розмір) матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу приймається рівним вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу запчастин, становить 34790 грн 59 коп. Ставка податку на додану вартість встановлюються від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України). Тобто вартість ремонту автомобіля із врахуванням податку на додану вартість виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником податку на додану вартість. Таким чином, у разі проведення ремонтних робіт у особи, яка є платником податку на додану вартість, потерпілий має право на відшкодування сплаченого ним податку за рахунок страхової компанії, якщо понесення витрат із сплати цього податку буде підтверджено відповідними доказами. Натомість, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 під час проведення ремонтних робіт понесені витрати із сплати податку на додану вартість, а тому відсутні підстави для відшкодуванню ОСОБА_1 вартості матеріального збитку із врахуванням податку на додану вартість. Розподіл судових витрат На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно частин 1статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У відповідності до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Враховуючи задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині, судовий збір за подання позову та за подання апеляційної скарги підлягає розподілу пропорційно задоволених вимог. Відповідно до 7 Закону України №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривень. Підпунктом 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від8липня 2011року №3674-VI встановлено судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати. За подання позовної заяви, підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок (3028 грн *0,4). Відповідно до квитанції № 7699-6572-4603-0638 від 29 березня 2024 року ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 968,96 грн з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру судового збору у зв`язку із поданням позовної заяви в електронній формі. В мотивувальній частині рішення суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 в частині стягнення франшизи у розмірі 3200 грн, що складає 17,20% (3200 : 18599,27 х 100 = 17,20%). Тому підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу позову в сумі 166 грн 66 коп. Також ОСОБА_2 сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1816 грн 80 коп. відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №18 від 02 жовтня 2024 року. Враховуючи вище викладене, слід провести взаємозалік судових витрат, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в сумі 1650 грн 14 коп. (1816 грн 80 коп. - 166 грн 66 коп.). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Тому рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 03 вересня 2024 року підлягає скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальних збитків у розмірі 15399 грн 27 коп. з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України. Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 03 вересня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальних збитків у розмірі 15399 грн 27 коп. скасувати. У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування матеріальних збитків у розмірі 15399 грн 27 коп. відмовити. В решті залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1650 грн 14 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення 2 грудня 2024 року. Головуючий Н. Ю. Половінкіна Судді Н. К. Височанська О. О. Одинак