Постанова 4803 № 214/420/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1692/20 Справа № 214/420/19 Суддя у 1-й інстанції - Гринь Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною позивача ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 15 серпня 2019 року, ухваленого суддею Гринем Н.Г., повний текст судового рішення складено 20 серпня 2019 року, В С Т А Н О В И В: У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В мотивування заявлених позовних вимог зазначив, що 31.01.2018 року близько 09-20 год. ОСОБА_2 керуючи автомобілем Kia Rio д.н.з. НОМЕР_1 біля будинку № 107 по вул. С. Колачевського в м. Кривому Роз, проїжджаючи перехрестя з вул. Руданського на вул. С. Колачевського була неуважна та перед початком руху та зміни напрямку руху для повороту ліворуч на вул. С. Колачевського, не переконалась в безпеці маневру, здійснила зіткнення з автомобілем Chevrolet Aveo д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 .Цивільно-правова відповідальність винного у ДТП водія була застрахована у страховій компанії АТ «СК`АХА Страхування» згідно полісу №АЕ9850227. Йому виплачено страхове відшкодування у розмірі 42939,75 грн. в рахунок компенсації матеріального пошкодження. Франшиза у розмірі 2000 грн. не відшкодовано. Посилаючись, що від ДТП зазнав емоційного стресу, просив стягнути моральну шкоду в сумі 15000 грн. Додатково просив суд стягнути з ОСОБА_2 понесені ним витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 2500 грн. та витрати пов`язані з наданням правової допомоги адвокатами Залюбовським В.В. та Тарнаповичем І.В. , які надавались під час розгляду справ про адміністративне правопорушення пов`язаних з даним ДТП №215/454/18 та 2145/455/18. А також витрати на правову допомогу пов`язану із розглядом даної справи фахівцем у галузі права ФОП « ОСОБА_5 в загальному розмірі 17000 грн. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 15 серпня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 франшизу в сумі 2 000 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди 1500 грн., 845,24 грн. в рахунок часткового відшкодування витрат по сплаті судового збору. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність рішення суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення його позовних вимог у повному обсязі. В мотивування доводів апеляційної скарги зауважує, що судом не враховано, що він поніс значні витрати на правову допомогу під час розгляду справи в порядку адміністративного правопорушення. Також ним укладено договір про надання юридичних послуг із фахівцем в галузі права та здійснено витрати в сумі 5500 грн., які на його думку, в загальному розмірі 21036,80 грн. як судових витрат має компенсувати відповідач. Для доведеності розміру заподіяних збитків ним сплачено 2500 грн. за експертний висновок, які має повернути відповідач. Зауважує, що при визначені розміру компенсації моральної шкоди судом не враховано його емоційного стресу, дискомфорту від ДТП. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду, як законне та обґрунтоване на її думку, залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В мотивування відзиву зауважує, що судові витрати які позивач поніс в інших справах відшкодуванню, як судові витрати не підлягають, оскільки не передбачені ст.133 ЦПК України. Розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням моральних страждань позивача, з дотриманням принципу законності, співмірності. Доказів про спричинення позивачу моральних страждань не надано. Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги та поданого відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір заявленої моральної шкоди в сумі 15000 грн. є значно завищеним, стягнувши 1500 грн. за моральну шкоду від пошкодження його майна, розмір франшизи в сумі 2000 грн. Відмовивши у стягненні витрат на правову допомогу та витрати за фахівця в галузі права, які позивач поніс під час розгляду справи про адміністративну відповідальність, суд дійшов висновку, що це не є судові витрати в даній справі в розумінні положення ст.141 ЦПК України. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля Kia Rio НОМЕР_1 на час ДТП була ОСОБА_6 (а.с. 58). Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_3 (а.с. 73). Відповідач ОСОБА_2 31.01.2018 року при керуванні автомобілем Kia Rio д.н.з. НОМЕР_1 біля будинку № 107 по вул . С. Колачевського в м. Кривому Розі , проїжджаючи перехрестя була неуважною, перед початком руху та зміни напрямку руху здійснила зіткнення з автомобілем Chevrolet Aveo д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.08.2018 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11.10.2018 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с. 8-10). Згідно з постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.07.2018 року, яка була постановлена за фактом ДТП, яка мала місце 31.01.2018року, за участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було скасовано постанову Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10.05.2018 року, відносно ОСОБА_1 та прийнято нову постанову, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_7 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.11-13). Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 застрахована в АТ «СК «АХА Страхування» на підставі полісу АЕ №9850227. Ліміт відповідальності за вказаним полісом за шкоду заподіяну майну 100 000,00 грн., франшиза 2 000,00 грн., що не заперечувалось відповідачем (а.с. 59). Позивачу в рахунок компенсації матеріальної шкоди виплачено страхове відшкодування у розмірі 42939,75 грн. Матеріалами справи доведений факт винуватості відповідача ОСОБА_2 у скоєному ДТП. Рішення суду першої інстанції в частині стягнутого розміру франшизи сторонами не оскаржується, тому згідно вимог ст.367 ЦПК України непергядається. Що стосується вимог позивача про стягнення моральної шкоди та доводів апеляційної скарги щодо незгоди із визначеним судом розміром її компенсації, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 ст.1167 ЦК України. Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.02.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Колегія суддів вважає, що визначений судом розмір компенсації позивачу моральної шкоди з урахуванням п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачам страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), їх тривалості, характеру немайнових втрат, вимушених змін у життєвих стосунках. Зокрема судом ураховано негативні фактори та явища які настали для позивача через пошкодження його майна, які мають тимчасовий характер та можуть бути повністю відновлені. Суд врахував психоемоційний стан та переживання позивача, оскільки ставши учасником ДТП, він дійсно переніс емоційний стрес, переживання, викликані необхідністю відновлення такого стану, змінами в звичному життєвому ритмі, спричиненими відсутністю деякий час у нього автомобіля як засобу пересування. Визначений судом розмір 1500 грн. відповідає засадам пропорційності, розумності, виваженості та справедливості. Не призведе до вкрай тяжкого матеріального становища відповідача та збагачення позивача. Що стосується доводів апеляційної скарги позивача, стосовно відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення на його користь судових витрат, які складаються з витрат за проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 2500 грн., витратна правову допомогу адвоката Залюбовського В.В. в межах справи про адміністративне правопорушення в сумі 3200 грн., витрат на правову допомогу адвоката Тарнаповича І.В. в межах справи про адміністративне правопорушення в сумі 8300 грн., витрати за надання юридичних послуг фахівцем в галузі права ФОП ОСОБА_5 , в розмірі 5500 грн., колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно укладених договорів про надання правової допомоги від 02 лютого 2018 року та від 06 червня 2018 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатами Залюбовським В.В. та Тарнаповичем І.В. , вони надавали правові послуги під час розгляду справи про адміністративне правопорушення (а.с.17-25). Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Отже, законодавчо закріплено, що витрати на правову допомогу, які підлягають розподілу в порядку ст.141 ЦПК України стосуються саме витрат, які особа понесла при розгляді саме цієї справи, а не будь-якої іншої. В іншому випадку, якщо будь-які витрати понесла особа на правову допомогу для захисту порушених прав, вони підлягають стягненню в порядку ст.22 ЦК України, як збитки. Проте, позивачем такі позовні вимоги заявлено не було. За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Позивачем не заявлено позовних вимог про стягнення з відповідача збитків, які він поніс з метою захисту порушених прав через скоєне відповідачем ДТП, для його відновлення, щодо витрат в рамках справи про адміністративне правопорушення. Отже, суд першої інстанції правильно відмовив позивачу в стягненні судових витрат за надання правової допомоги позивачу в рамках страви про адміністративне правопорушення. Витрати позивача на проведення автотоварознавчого дослідження від 19 квітня 2018 року в сумі 2500 грн., яке відсутнє в матеріалах справи, та не було використане судом, також не підлягають стягненню, томущо не відносяться до судових витрат. Проведене позивачем за власним наміром автотоварознавче дослідження не використовувалось також для визначення розміру страхового відшкодування, оскільки за заявою страховика СК «АХА Страхування» від 02 квітня 2018 року експертом Чивчишем О.П. 04 квітня 2018 року оглянуто транспортний засіб позивача та складений звіт про визначений розмір збитків на підставі чого розрахований розмір страхового відшкодування. При стягненні з відповідача безумовного розміру франшизи в сумі 2000 грн., що передбачено умовами договору автотоварознавче дослідження не використовувалось. Вимог про стягнення збитків у вигляді витрачених коштів на автотоварознавче дослідження позивачем заявлено не було. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що нормами процесуального законодавства не передбачено стягнення судових витрат фахівцю в галузі права, який не є адвокатом. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Проте, як видно з укладеного договору , ОСОБА_5 не є адвокатом, а є фахівцем в галузі права (а.с.26). Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. ст. 367, 369, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 15 серпня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складено 30 січня 2020 року. Головуючий: Судді: