Постанова 4818 № 646/8210/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 646/8210/24 Головуючий 1 інстанції: Серпутько Д.Є. Провадження №33/818/1689/24 Доповідач: Шабельніков С.К. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 грудня 2024 року м. Харків Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю захисника Крутоголової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Крутоголової О.О. на постанову судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2024 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, старшого водія військової частини НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Постановою встановлено, що 25 липня 2024 року на адресу суду з Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області надійшов матеріал справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до протоколу серії ААД № 838345, 23 липня 2024 року о 17 год 50 хв в Харківській обл., Куп`янський р-н, автодорога Чугуїв-Милове 76км+500м водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes Vaneo, номерний знак НОМЕР_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціально технічного приладу Alcotest Drager 6810, результат огляду: 2,61 проміле, тест №

279. Від керування ТЗ ОСОБА_1 відсторонено. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить постанову суду першої інстанції скасувати та на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрити провадження у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Захисник зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, складений працівниками поліції без залучення посадової особи, уповноваженої на те начальником органу управління ВСП у ЗСУ або командиром військової частини, іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Більш того, особи, які були у поліцейській формі та зупинили ОСОБА_1 , не представились, не назвали своїх посад та не пояснили підстави зупинки, що є прямим порушенням ст.ст.18, 35 Закону України «Про Національну поліцію». Вважає, що порушений огляд водія на стан алкогольного сп`яніння, оскільки водію не названо ознак сп`яніння, а також у зв`язку з тим, що з відео неможливо встановити, чи мав поліцейський спеціальне звання для проведення відповідного огляду. На думку апелянта, відеофіксація здійснена не повністю, не є безперервною, у зв`язку з чим її не можна визнати належним та допустимим доказом. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не були роз`ясненні права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, а також те, що на відео не зафіксовано момент складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Крім того, захисник ОСОБА_2 просить поновити пропущений строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, посилаючись на те, що розгляд справи відбувався за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим не мав можливості у строк, передбачений чинним законодавством, подати апеляційну скаргу. Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню. За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 адвоката Крутоголової О.О. В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 повідомлений належним чином. Причин неявки суду не повідомив. Зокрема, згідно довідки про доставку SMS, 21 листопада 2024 року судова повістка на 04 грудня 2024 року о 15 год.45 хв. сформована та доставлена на номер мобільного телефону ОСОБА_1 , що відповідає вимогам Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасника судового процесу, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України №28 від 23 січня 2023 року (арк.90). Крім того, 21 листопада 2024 року на адресу, яка зазначена в матеріалах справи, судом апеляційної інстанції засобами поштового зв`язку направлялась судова повістка, яку ОСОБА_1 особисто отримав, про що свідчить його підпис у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (арк.95). У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції від 04 грудня 2024 року захисник Крутоголова О.О. зазначила, що ОСОБА_1 повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, правова позиція між ними узгоджена та не заперечувала щодо розгляду її апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 . Враховуючи наведене, а також вимоги ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 , однак за обов`язковою участю його захисника. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи захисника Крутоголової О.О., яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, акцентувала увагу на тому, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Згідно з вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.9А. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Так, п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до вимог пункту 2.9 А Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9 А Правил дорожнього руху передбачена статтею 130 КУпАП. Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №838345 від 23 липня 2024 року, в якому зазначено про те, що 23 липня 2024 року о 17 годині 30 хвилин за адресою: Харківська область, Куп`янський район, а/ш Чугуїв-Мілове, 76 км+500 м, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом Mersedes Vaneo, д.н.з. НОМЕР_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціально технічного приладу Alcotest+Drager, 6810, результат 2,61% проміле, тест №279. Від керування транспортним засобом відсторонений. Своїми діями порушив вимоги п.2.9 А Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (арк.3). ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями цього протоколу, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі в графах: «Особа, яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи»; «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав, внесені про мене дані правильні)»; «Тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом отримав», «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності», де ОСОБА_3 зазначив, що «не згоден», що поза розумним сумнівом спростовують доводи апелянта. Згідно акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (арк.5), ОСОБА_1 під час події мав ознаки сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; порушення координації руху. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився за допомогою Alcotest Drager 6810, результат позитивний, вміст алкоголю у видихаємому ОСОБА_3 повітрі складав 2,61 % проміле, що підтверджується роздруківкою газоаналізатору «Drager Alcotest 6810» (арк. 4). ОСОБА_1 погодився із результатом газоаналізатору «Drager Alcotest 6810» та власноруч поставив свій підпис у роздруківці газоаналізатору (арк.3). Відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння до Куп`янської ЦРЛ від 23 липня 2024 року, у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, але огляд у медичному закладі не проводився (арк.6). З розписки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 23 липня 2024 року вбачається, що він прийняв від працівників поліції транспортний засіб Мерседес А170 RPR35SN до повного витверезіння ОСОБА_1 (арк.7). У матеріалах справи також міститься відеозапис події від 23 липня 2024 року за участю ОСОБА_1 (арк.8), відповідно до якого, на блокпосту під`їжджає автомобіль зеленого кольору Мерседес з номерним знаком НОМЕР_2 , водія якого працівники поліції просять зупинитися біля узбіччя, надати посвідчення водія та документи. Згідно посвідчення водія, ним виявився ОСОБА_1 . На запитання поліцейського, чи вживав водій спиртні напої, останній повідомив, що не вживав. Під час спілкування з водієм, працівником поліції у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Драгер. ОСОБА_1 добровільно пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці його зупинки з використанням газоаналізатору «Драгер» шляхом його продуття. Результат огляду виявився позитивним, а саме 2,61% проміле. Працівники поліції повідомили водія про те, що останній не має права керувати транспортним засобом в подальшому, у зв`язку з чим посвідчення водія буде вилучено і надано тимчасове. На запитання поліцейського, чи буде ОСОБА_1 розписуватися у протоколі, останній надав свою згоду. Крім того, ОСОБА_1 повідомив працівників поліції, що у нього відсутнє реєстраційні документи на транспортний засіб. Таким чином, відеозапис, що є в матеріалах справи, відтворює обставини події, є зрозумілим та фіксує факт керування ОСОБА_1 автомобілем, а також проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки з використанням газоаналізатору «Драгер», у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Однак, ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом на захист, звернувшись за допомогою до адвоката, не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва, відповідно до ст.267 КУпАП, з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі. Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавав заяву в порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП. Також стороною захисту не надано відомостей про те, що він звертався до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду. Отже, враховуючи відсутність будь яких скарг з боку сторони захисту щодо дій працівників поліції під час проведення ними огляду останнього на стан алкогольного сп`яніння, а також складення ними протоколу, апеляційний суд дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності та заслуговують на увагу. Доводи захисника ОСОБА_1 адвоката Крутоголової О.О. про те, що оскільки водій є військовослужбовцем, дії поліції мали відбуватися в межах системного аналізу вимог ст.ст.266, 266-1 КпАП України, а саме огляд на стан сп`яніння повинен був проводитися працівниками ВСП, є необґрунтованими з наступних підстав. Так, за змістом ст.266-1 КпАП України огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин. Також, відповідно до ст.266-1 КпАП України огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Аналіз положень ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом. Тобто, положення ст.266-1КУпАП стосуються лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень. Таким чином, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст. 266 КУпАП, які проводять працівники Національної поліції. Крім того, слід зазначити, що відповідно до вимог ч.1 ст.15 КУпАП, військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Як вбачається з матеріалів провадження та відеозапису подій, ОСОБА_1 23 липня 2024 року в Харківській області, Куп`янському районі, а/ш Чугуїв-Мілове, 76км+500м керував транспортним засобом Mersedes Vaneo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , де був зупинений працівниками поліції, тобто поза межами військової частини. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що вказаний транспортний засіб, є гуманітарною допомогою. Ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді стороною захисту не додано жодних відомостей про те, що автомобіль Mersedes Vaneo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у встановленому порядку був закріплений за відповідною військовою частиною і про те, що 23 липня 2024 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mersedes, як водій, виконував обов`язки військової служби. Зокрема, з наданого стороною захисту в суді першої інстанції копії військового квитка, дійсно вбачається, що ОСОБА_1 є старшим водієм військової частини НОМЕР_1 . Проте, будь-яких підтверджуючих документів, що саме у цей день під час зупинки транспортного засобу працівниками поліції він виконував свої службові обов`язки і знаходився на службі, в якості водія, апеляційному суду надано не було. Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які би давали підстави вважати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Збройних Сил України або інших військових формувань, або, як водій виконував обов`язки військової служби, що, вочевидь спростовує твердження апелянта в цій частині. У пункті 1 ч.1 ст.255 КпАП України зазначено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції (ст.130 КпАП України), у зв`язку з чим працівниками поліції правомірно складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Порядок, передбачений ч.2 ст.266 КУпАП визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст.266-1 КпАП України передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду військовослужбовця водія таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп`яніння водія представники військової служби правопорядку не повинні залучатись, у зв`язку з чим, доводи сторони захисту з цього приводу є безпідставними. Таким чином, на переконання апеляційного суду працівниками поліції було дотримано вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, Закону України «Про національну поліцію». Доводи захисника ОСОБА_2 про те, що технічний носій з відеозаписом не є належним та допустимим доказом, оскільки не є повним, слід розцінювати як обраний спосіб захисту у зв`язку із наступним. Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, слід зазначити, що тільки у справах про адміністративні правопорушення докази можуть мати відносний характер і полягають у тому, що зміст таких доказів відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обстановку, що має значення для правильного розгляду справи. Водночас, докази, що мають відносний характер можуть незначно корелювати з фактичними даними, які мають тісний зв`язок із фактами предмета доведення, що, в свою чергу, здатні підтвердити існування чи відсутність доказових фактів. Вимогами ч.2 ст.266 КУпАП визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. З матеріалів справи вбачається, що диск із відеозаписом долучений до матеріалів справи відповідальною особою, а матеріали справи не містять даних про незаконне їх походження. Факт того, що відеозаписи події, з огляду на їх тривалість, не здатні відтворити всі обставини події в деталях, зокрема, складання протоколу про адміністративне правопорушення та роз`яснення ОСОБА_1 його прав та обов`язків, не може слугувати підставою для висновку щодо відсутності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки факт керування, виявлення ознак, проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Драгер та результати цього огляду зафіксовані на цьому відеозаписі. Таким чином, відеозапис, здійснений працівником поліції, містить фактичні дані щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, є належним та допустимим доказом у справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено ст.251 КУпАП., у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними. Щодо твердження захисника ОСОБА_2 про те, що працівники поліції не повідомили причину зупинки транспортного засобу, то апеляційний суд звертає увагу на таке. Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію»визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Поліцейський, згідно з п.п.2, 3 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію», має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю. У пункті 5 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. №1456, право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і діє на даний час. Згідно з п. 5 та 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: - запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування; - перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України. Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що працівники поліції здійснили зупинку на блокпосту, тому суд апеляційної інстанції вважає, що працівники поліції діяли в межах повноважень та у спосіб, встановлений Законом України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з дотриманням вимог «Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», порушень працівниками поліції вимог чинного законодавства не встановлено, а тому доводи апеляційної скарги щодо незаконності зупинки транспортного засобу є безпідставними. Посилання захисника на те, що працівники поліції не представились, не назвали своїх посад, на переконання апеляційного суду, жодним чином не впливають на висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги, що відеозаписом не зафіксовано, які ознаки алкогольного сп`яніння було виявлено у ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки підстави вважати чи перебуває особа у стані сп`яніння відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд. При цьому, відсутність ознак алкогольного сп`яніння на відеозаписі не спростовує факту перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, який встановлений за допомогою спеціального технічного засобу «Alcotest Drager 6810», з результатом якого погодився водій. Доводи апеляційної скарги про не роз`яснення ОСОБА_3 працівниками поліції його прав та обов`язків є необґрунтованими та спростовуються сукупністю відомостей, що є в матеріалах справи. Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, який складений уповноваженою на те особою інспектором ВРПП Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області, старшим лейтенантом поліції, ОСОБА_5 , з дотриманням вимог ст.254 КУпАП, заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, та підписаний ним. ОСОБА_1 своїм підписом у відповідній графі протоколу підтвердив, що йому роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Суд апеляційної інстанції бере до уваги те, що власноручний підпис підтверджує волевиявлення особи, дійсність документу та свідчить про відповідальність за його зміст, що вочевидь спростовує доводи захисника в цій частині. При цьому, апеляційний суд враховує, що у межах розгляду судом цієї справи ОСОБА_1 реалізував своє право на захист та користувався професійною правничою допомогою захисників Задорожньої В.О. та Крутоголової О.О., тому, сама по собі, зазначена обставина, не завадила ОСОБА_1 реалізувати права, надані йому законом, у тому числі право на захист. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови. Отже, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 А Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 А Правил дорожнього руху та вірно притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставною. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. У зв`язку з викладеним, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає. Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Клопотання захисника Крутоголової О.О. задовольнити, поновивши процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 30 вересня 2024 року. Апеляційну скаргу захисника Крутоголової О.О. залишити без задоволення. Постанову судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков