Постанова Харківський апеляційний суд № 646/3289/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 646/3289/24 Головуючий 1 інстанції: Клімова С.В. Провадження №33/818/451/25 Доповідач: Шабельніков С.К. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 березня 2025 року м. Харків Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю захисника Мар`яш Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові у режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 червня 2024 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 605 гривень 60 копійок. Постановою встановлено, що 16 березня 2024 року о 18 годині 25 хвилин в м.Куп`янськ, вул. Сенківська, буд.46, водій ОСОБА_1 керував ТЗ ВАЗ 2103 номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, хитка хода). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Від керування ТЗ відсторонений шляхом передачі тверезому водієві. Чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Червонозаводського районного суду м.Харкова від 07 червня 2024 року, а справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що суд першої інстанції належним чином не повідомив його про день, час та місце розгляду справи, не з`ясував обставини справи, розглянувши справу поверхнево, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що в містяться в матеріалах справи та не відповідають фактичним обставинам справи. У доповненнях до апеляційної скарги сторона захисту зазначає, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, відеозапис не містить відомостей про рух автомобіля та перебування ОСОБА_1 за кермом. Звертають увагу на те, що у направленні на огляд вказано назву медичного закладу «Куп`янська ЦРЛ», якого не існує. Вказують, що працівником поліції не було названо жодних ознак алкогольного сп`яніння та не зафіксовано перевірку таких ознак. Крім того, процедура направлення на огляд на стан алкогольного сп`яніння проведена із порушенням Порядку №32 та вимог ст.266-1 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, а протокол про адміністративне правопорушення відносно нього складений працівниками поліції без залучення працівників ВСП. Крім того, ОСОБА_1 просить поновити пропущений строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, посилаючись на те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції та не отримував повний текст постанови, у зв`язку з чим не мав можливості у строк, передбачений чинним законодавством, подати апеляційну скаргу. Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню. За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 . В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином. У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник Мар`яш Л.В. повідомила, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, правова позиція між ними узгоджена та не заперечувала щодо розгляду апеляційної скарги без його участі. Враховуючи наведене, а також вимоги ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 без його участі за обов`язковою участю його захисника. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи захисника Мар`яш Л.В., яка підтримала апеляційну скаргу ОСОБА_1 та просила її задовольнити, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд при розгляді справи відносно ОСОБА_1 дотримався всіх вказаних вимог закону. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, внаслідок порушення ним вимог п.2.5 Правил дорожнього руху. Так, згідно з п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, з системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності того підстав, є обов`язком водія, а не його правом. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №011845 від 16 березня 2024 року, в якому зазначено про те, що 16 березня 2024 року о 18 годині 25 хвилин в м. Куп`янськ, вул. Сеньківська, 46, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2103, д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, хитка хода. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом передачі тверезому водієві. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (арк.3). ОСОБА_1 ознайомлений із відомостями цього протоколу, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі в графах: «Особа, яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи»; «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав, внесені про мене дані правильні)»; «Тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом отримав», «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності», де ОСОБА_1 зазначив, що «сгоден». Також належить взяти до уваги, що згідно рапорту ст.інспектора ВАІС та Т УІАП ГУННП в Луганській області Дмитра Островерхова, відповідно до якого 16 березня 2024 року о 18 годині 10 хвилин під час несення служби у добовому наряді на БП №2 м. Куп`янськ, було зупинено транспортний засіб ВАЗ 2103, зеленого кольору, днз НОМЕР_2 під керуванням, як пізніше було встановлено, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Та під час перевірки документів у вище вказаного було встановлено, що водій перебуває за кермом з ознаками алкогольного сп`яніння. Після чого про даний факт було повідомлено на спеціальну лінію «102» (арк.4). Згідно рапорту пом. чергового Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області Клименко О.М., 16 березня 2024 року о 18 годині 32 хвилини за адресою: м. Куп`янськ, вулиця Блокпост №2, авто жигулі 11738 ХВ, водій ОСОБА_1 , 1972 р.н., в стані алкогольного сп`яніння (на місці ВСП, ГСР). Складено адмін протокол (арк.13). Крім того, в матеріалах справи міститься акт огляду на стан сп`яніння та направлення на огляд, згідно з якими ОСОБА_1 під час події мав виражені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, млява мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився (а.с.5, 6). З розписки ОСОБА_2 від 16 березня 2024 року вбачається, що він прийняв від працівників поліції авто ВАЗ2103, днз НОМЕР_2 , та воно залишиться в нього до повного витверезіння гр. ОСОБА_1 (арк.7). У матеріалах справи також наявний відеозапис події від 16 березня 2024 року за участю ОСОБА_1 (арк.12). Зокрема, з відомостей відеозапису вбачається, що водій підтверджує працівнику поліції, що він є ОСОБА_1 . Поліцейський роз`яснює водію, що він був зупинений на блокпості №2 м. Куп`янськ з ознаками алкогольного сп`яніння. На запитання працівника поліції, чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої перед тим, як сісти за кермо, останній повідомив, що вживав (0:00:20). Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у передбаченому законодавством порядку. ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер (0:00:32) або у медичному закладі (0:00:41), та пояснив, що він вживав. Працівник поліції повідомив водія, що відносно нього буде складено адміністративний протокол за ч.1 ст.130 КУпАП, на що останній був згоден. Поліцейський повідомив, що відеозйомка припиняється для складання адміністративного матеріалу. Зазначений відеозапис відтворює обставини події та хід спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, законну вимогу працівника поліції на проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, а також визнання керування транспортним засобом та відмову водія від проходження зазначеного огляду. Згідно відеозапису події, вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 не було об`єктивних підстав для не проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що, у свою чергу, свідчить про умисне бажання уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне. Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляду на стан сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Драгер, так і в медичному закладі, є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані алкогольного сп`яніння чи ні. Поряд із цим, з метою перевірки всіх обставин справи, суд апеляційної інстанції за клопотанням сторони захисту викликав в судове засідання працівника поліції Халіна В.Ю., який складав протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , а також акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на огляд водія транспортного засобу, щоб з`ясувати обставини події, які він зафіксував в протоколі. У судовому засіданні Харківського апеляційного суду працівник поліції ОСОБА_3 зазначив, що 16 березня 2024 року ОСОБА_1 було зупинено військовослужбовцями на блокпосту, у зв`язку з чим його було викликано на місце події. У ОСОБА_1 були явні ознаки алкогольного сп`яніння. Більш того, зазначив, що на його запитання, ОСОБА_1 відповів, що вживав алкогольні напої. Відомості в протоколі відповідають дійсності. Особисто ОСОБА_1 в графі пояснень написав, що він згоден. Зазначив, що біля блокпосту не має можливості зупинитися для відпочинку. Більш того, блокпост знаходиться приблизно на 10 км до лінії зіткнення та туди прилітають ударні дрони. Вказував на те, що на його бодікамері не має руху автомобіля ОСОБА_1 , оскільки його було викликано вже після зупинки. Весь процес складання протоколу не було зафіксовано на відео, оскільки це блокопст на якому не можна знімати, у зв`язку з чим було повідомлено про зупинення відеозапису. На той час Куп`янська ЦРЛ була. Зазначив, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, було залучено ВСП, та на посту був його представник, у зв`язку з чим все відбувалось у його присутності. Зазначив, що відносно нього у зв`язку із цією справою не було перевірки. Щодо розбіжності у часі зазначив про те, що можливо був технічний збій, а він цього не перевірив. Такі пояснення працівника поліції, вочевидь, узгоджуються з іншими фактичними відомостями, які містяться в матеріалах справи, що свідчить свідчить про обґрунтованість висновків та рішення суду першої інстанції щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху. Апеляційний суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Оспорюючи зміст протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі. Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавав заяву в порядку, передбаченому чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП. Також стороною захисту не надано відомостей про те, що він звертався до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду. Отже, враховуючи відсутність будь-яких скарг з боку ОСОБА_1 щодо дій працівників поліції під час проведення ними огляду останнього на стан алкогольного сп`яніння, а також складення ними протоколу, апеляційний суд дійшов висновку, що відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, оскільки вони відповідають дійсності. Доводи сторони захисту про те, що працівниками поліції не залучено військову службу правопорядку, чим порушено порядок проведення огляду військовозобов`язаних на стан сп`яніння, є необґрунтованими, з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.15 КУпАП, військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах За змістом ст.266-1 КпАП України огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин. Також, відповідно до ст.266-1 КпАП України огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Аналіз положень ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом. Тобто, аналіз положень ст. ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом. Тобто, положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб`єкту - водія транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень. Відповідно, порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснюється в загальному порядку, встановленому ст.266 КУпАП, який проводить працівники Національної поліції. Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України»одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України Вимогами п. 2 ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух»встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов`язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами. Крім того належить зауважити, що спеціально створеного суб`єкту владних повноважень військової поліції на цей час не створено, їх повноваження за колом осіб спеціальним законом не визначено. В розумінні логічного застосування правових норм, щодо яких законодавець на момент вчинення правопорушення ще не вніс відповідних змін, які відповідали б суспільним інтересам та певним обставинам (подолання часової прогалини у законодавстві) суд вважає належним не обмежуватись категорією «водій військового транспортного засобу» та застосовувати під час розгляду цієї справи цю категорію в значенні «водій військового транспортного засобу, який виконує бойове завдання або службовий обов`язок з використанням цивільного автомобіля». В такому разі водій має підтвердити зазначене відповідними документами. Навіть і тоді, зазначене не обумовлює не виконанням водієм військового транспортного засобу вимог, передбачених ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» щодо виконання законних вимог поліцейського. Як вбачається з матеріалів провадження та відеозапису подій, ОСОБА_1 16 березня 2024 року в м.Куп`янськ, вул. Сеньківська, 46, водій ОСОБА_1 керував ТЗ ВАЗ 2103 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, тобто поза межами військової частини. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що він є власником вказаного транспортного засобу. Будь-яких повідомлень про те, що він виконує відповідне завдання ОСОБА_1 працівникам поліції не висловлював. За таких обставин посилання апелянта на те, що оскільки він є військовослужбовцем, то огляд на стан сп`яніння мав бути проведений виключно посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, є суб`єктивним та необґрунтованим. Поряд із цим, у пункті 1 ч.1 ст.255 КпАП України зазначено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції (ст.130 КпАП України), у зв`язку з чим працівниками поліції правомірно складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Порядок, передбачений ч.2 ст.266 КУпАП визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст.266-1 КпАП України передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду військовослужбовця водія таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп`яніння водія представники військової служби правопорядку не повинні залучатись, у зв`язку з чим, доводи сторони захисту з цього приводу є безпідставними. Таким чином, працівниками поліції було дотримано вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, Закону України «Про національну поліцію». Доводи сторони захисту про те, що технічний носій з відеозаписом не є належним та допустимим доказом, оскільки не є повним, слід розцінювати як обраний спосіб захисту у зв`язку із наступним. Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, слід зазначити, що тільки у справах про адміністративні правопорушення докази можуть мати відносний характер і полягають у тому, що зміст таких доказів відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обстановку, що має значення для правильного розгляду справи. Водночас, докази, що мають відносний характер можуть незначно корелювати з фактичними даними, які мають тісний зв`язок із фактами предмета доведення, що, в свою чергу, здатні підтвердити існування чи відсутність доказових фактів. Вимогами ч.2 ст.266 КУпАП визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. З матеріалів справи вбачається, що диск із відеозаписом долучений до матеріалів справи відповідальною особою, а матеріали справи не містять даних про незаконне їх походження. Більш того, відповідно до Розпорядження Харківської обласної військової адміністрації від 21 березня 2022 року №14В, забороняється з 21 березня на період дії правового режиму воєнного стану на території Харківської області використання відеореєстраторів та інших пристроїв для фото- і відеофіксації під час використання автомобільного та мототранспорту для фото- і відеозйомки доріг загального користування, об`єктів загального призначення, об`єктів інфраструктури, блокпостів, укріплень, розташування, зосередження чи переміщення військових частин (підрозділів) сил оборони. Таким чином, системний аналіз змісту цього розпорядження свідчить про те, що в ньому не йдеться про заборону фото- і відеозйомки лише для цивільного населення. Мова йде саме про заборону використання фото і відеозйомки під час використання будь-якого автомобільного транспорту та мототранспорту, що, вочевидь, спростовує такі твердження апелянта. Крім того, відеозапис доданий до протоколу про адміністративне правопорушення відображає відомості для встановлення процесуально визначальних фактів для об`єктивного розгляду цієї справи, а саме визнання ОСОБА_1 керування транспортним засобом та відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і у відповідному медичному закладі. Поряд із цим, вказаний відеозапис не є єдиним доказом у справі, цей запис узгоджується з іншими доказами, наявними в матеріалах справи. Таким чином, відеозапис, здійснений працівником поліції, містить фактичні дані щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, та є доказом у справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено ст. 251 КУпАП., у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними. Доводи апеляційної скарги сторони захисту, що відеозаписом не зафіксовано, які ознаки алкогольного сп`яніння було виявлено у ОСОБА_1 , а також факт керування останнім транспортним засобом, є необґрунтованими, оскільки підстави вважати чи перебуває особа у стані сп`яніння відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку огляд, як на місці зупинки транспортного засобу, так і у відповідному медичному закладі, що і було запропоновано останньому. Зокрема, з відеозапису, який долучений до матеріалів цієї справи, вбачається, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про те, що він був зупинений на блокпосту №2 м. Куп`янськ з ознаками алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 пояснював, що він вживав алкогольні напої перед тим як сісти за кермо. Працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, або у відповідному медичному закладі. ОСОБА_1 відмовився та не висловлював будь-яких заперечень або своєї незгоди із складанням протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначене беззаперечно свідчить про обґрунтованість встановлених працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, акті огляду на стан алкогольного сп`яніння та направленні на огляд водія, що свідчить про необґрунтованість доводів апеляційної скарги в цій частині. Відсутність відеозапису безпосередньої зупинки транспортного засобу не спростовує того, що саме ОСОБА_1 ним керував, оскільки під час складання протоколу він не заперечував факту керування транспортним засобом та виконував вимоги працівника поліції як водій транспортного засобу без зауважень про такий його статус. Крім того, підтвердженням таких обставин є зміст доповненої апеляційної скарги захисником ОСОБА_4 , в якій зазначено, що саме він повертаючись із бойових позицій зупинився відпочити неподалік блокпоста №2 у м. Куп`янськ, припаркувавши автомобіль на узбіччі дороги (а.с. 65). Вказане беззаперечно спростовує позицію сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими. Доводи сторони захисту про не роз`яснення ОСОБА_1 працівниками поліції його прав та обов`язків є необґрунтованими та спростовуються сукупністю відомостей, що є в матеріалах справи. Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, який складений уповноваженою на те особою поліцейським ВРПП Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області, старшим поліції, Халін В.Ю. з дотриманням вимог ст.254 КУпАП, заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, та підписаний ним. ОСОБА_1 власноручним підписом у відповідній графі протоколу підтвердив, що йому роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Суд апеляційної інстанції бере до уваги те, що власноручний підпис підтверджує волевиявлення особи, дійсність документу та свідчить про відповідальність за його зміст, що вочевидь спростовує доводи захисника в цій частині. При цьому, апеляційний суд враховує, що у межах розгляду судом цієї справи ОСОБА_1 реалізував своє право на захист та користувався професійною правничою допомогою захисників Турчак М.В. та Мар`яш Л.В., тому, сама по собі, зазначена обставина, не завадила ОСОБА_1 реалізувати права, надані йому законом, у тому числі право на захист. Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не роз`яснені наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння також є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_3 (арк.8), що свідчить про позитивне складення ним іспиту на знання вимог Правил дорожнього руху, а тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останній знає Правила дорожнього руху, в тому числі п. 2.5. Таким чином, апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 свідомо ігнорував Правила дорожнього руху, що також свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП. Що стосується доводів сторони захисту про те, що у направленні особи для огляду на стан сп`яніння, яке знаходиться в матеріалах справи, вказано назву медичного закладу «Куп`янська ЦРЛ», якого не існує, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, огляд особи на стан сп`яніння проводиться відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 09 листопада 2015 року, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України № 1103 від 17 грудня 2008 року (зі змінами), згідно яких, якщо водій погодився на проведення огляду він направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції (п. 8 розділу ІІ Інструкції від 09.11.2015 року). З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення (п. 9 розділу ІІ Інструкції від 09 листопада 2015 року та п. 7 Порядку від 17.12.2008 року). Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку, перший примірник якого видається під підпис поліцейському (п.п. 17, 20 розділу ІІІ Інструкції від 09.11.2015 року, п. 13 Порядку від 17.12.2008 року). Отже, за змістом вищенаведених норм, направлення водія транспортного засобу на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння складається працівником поліції для лікаря, як підстава проведення цим лікарем огляду особи, і відповідно таке направлення залишається у лікаря, а в разі відмови водія від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу має бути долучено до матеріалів адміністративного провадження. Таким чином, наявність в матеріалах справи направлення на огляд водія на стан алкогольного сп`яніння, не впливає на кваліфікацію ОСОБА_1 правопорушення, оскільки наявність такого направлення має правове значення для лікаря медичної установи, який у цьому випадку повинен провести медичний огляд. Крім того, ОСОБА_5 взагалі відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору, так і в медичному закладі, тому складання та долучення до матеріалів справи направлення безумовно є недоцільним. Посилання ОСОБА_1 про порушення права на захист та недотримання судом першої інстанції права на справедливий суд, апеляційної суд зазначає наступне. З матеріалів справи встановлено, що справа про адміністративне правопорушення надійшла в суд першої інстанції 27 березня 2024 року. Матеріалами справи підтверджується, що суд вживав заходів для повідомлення ОСОБА_1 про час та місце судового розгляду. Зокрема, судом першої інстанції на адресу місця проживання ОСОБА_1 , яка зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення, засобами поштового зв`язку направлялись судові повістки з рекомендованим повідомленням, які повернулись на адресу суду, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (арк.18-19, 20-21). У постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 зазначено про те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення особи «належним». Обов`язок «повідомити» полягає у тому, щоб інформувати учасника про засідання, а не забезпечити його участь у цьому засіданні. Таким чином, неявка особи, що притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідно до ст.268 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи. Більш того, згідно відомостей протоколу про адміністративне правопорушення ААД№011845 від 16 березня 2024 року графа «Гр-ну роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП і повідомлено, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Червонозаводському районному суді м. Харкова» є невід`ємною у своєму конструкційному позначенні. Тому, розписуючись у графі протоколу «Особа, яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи», особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, розписується також і в тому, що їй відомо про розгляд справи у відповідному суді. Статтею 277 КУпАП визначені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, відповідно до яких справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Зокрема, у рішенні Пономарьов проти України від 03 квітня 2008 року, визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади, що також дискредитує державу та руйнує моральні цінності суспільства. Таким чином, суддя, розглянувши справу за відсутністю ОСОБА_1 обґрунтував та навів мотиви такого розгляду, з якими погоджується й апеляційний суд. Разом з тим, слід зауважити, що апеляційним судом прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 до розгляду та надання можливості відстоювати позицію в апеляційному суді, чим фактично забезпечено право на справедливий судовий розгляд компетентним та незалежним судом. При цьому, апеляційним судом захиснику надавалась можливість повністю ознайомитись із матеріалами справи, про що є відповідна розписка (арк.50). Будь-яких доказів відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, стороною захисту суду апеляційної інстанції не надано. Отже, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Щодо доводів клопотання ОСОБА_1 про необхідність зупинення судового провадження у справі до його звільнення з військової служби, апеляційний суд зазначає наступне. Так, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. При цьому, нормами КУпАП не врегульовано порядок зупинення провадження у справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, пов`язаних з корупцією. Так, особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі. Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно ч.1 ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, не входять до переліку справ, розгляд яких здійснюються за обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Неявка правопорушника в судове засідання не перешкоджає апеляційному розгляду. Також, суд звертає увагу, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не позбавлена можливості подавати свої письмові пояснення щодо обставин справи. Крім того, ОСОБА_1 має захисника професійного адвоката Мар`яш Л.В., яка представляє його інтереси під час розгляду справи, а тому він не позбавлений можливості забезпечити належним чином свій судовий захист. Належить також зазначити, що 01 травня 2022 року законодавцем були внесені зміни у чинний КПК щодо зупинення кримінального провадження. При цьому, у КУпАП такі зміни цим законом не були внесенні. Це свідчить про те, що законодавець мав на меті врегулювати виключно питання щодо зупинення кримінального провадження в умовах воєнного стану. Це обумовлено тим, що статус обвинуваченого відрізняється від статусу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, відповідно до КПК участь обвинуваченого у розгляді кримінального провадження є обов`язковою. На відміну від провадження у справі про адміністративне правопорушення, де визначено, що участь особи є обов`язковою тільки при розгляді справ про адміністративні правопорушення, що передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 КУпАП. Стаття 130 КУпАП до цього переліку не входить. Отже, посилання ОСОБА_1 на положення ч. 1 ст. 335 КПК України є безпідставними, оскільки цим Кодексом регулюються зовсім інші правовідносини. Чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить приписів про обов`язок суду зупинити провадження у справі про адміністративне правопорушення до моменту звільнення учасника провадження з лав Збройних Сил України. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також її захисник повинні добросовісно використовувати надані їм процесуальні права, не зловживати ними та демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання. Неможливість брати участь у судовому засіданні під час судового провадження має бути пов`язана з незалежними від волі особи, яка притягується до відповідальності, обставинами. За таких підстав, враховуючи, що положеннями КУпАП не передбачено процедуру зупинення провадження за наведених ОСОБА_1 обставин, вважаю необхідним відмовити у задоволенні поданого клопотання та апеляційної скарги в цій частині. Також враховуючи, що захист інтересів ОСОБА_1 здійснюється професійним адвокатом Мар`яш Л.В., яка є фахівцем в галузі права, а також відсутності будь-яких клопотань від ОСОБА_1 щодо його обов`язкової участі в апеляційному суді та неможливістю прибути до Харківського апеляційного суду через призов його за мобілізацією до лав Збройних Сил України, підстав для зупинення апеляційного провадження не вбачається. При цьому, посилання ОСОБА_1 на певні рішення інших судів є некоректним, оскільки існуюча в Україні система права, зокрема, про адміністративні правопорушення, не передбачає його джерелом, судовий прецедент. Згідно ч.1 ст.36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Отже рішення апеляційних судів, зокрема й ті, на які посилається апелянт, не створюють правових позицій, які б формували єдність судової практики в Україні. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. Клопотання захисника Мар`яш Л.В. про визнання доданих до справи відеозаписів неналежними доказами є безпідставним, оскільки апеляційним судом встановлено, що відеозапис відповідає вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18 грудня 2018 року, а відтак задоволенню не підлягає. Доводи сторони захисту про не позбавлення його водійського посвідчення, оскільки він є військовослужбовцем та виконує бойові завдання, не можуть бути підставою скасування постанови суду, оскільки санкція ч.1 ст.130 КУпАП не передбачає застосування альтернативного стягнення. При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, відомості про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що обтяжують та пом`якшують відповідальність, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що спростовує доводи апелянта в цій частині. Натомість, відповідно до п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», військовослужбовці звільняються від сплати судового збору, при розгляді справи, пов`язаної з виконанням службових обов`язків. Разом з цим, суд першої інстанції цих вимог закону не дотримався та стягнув оскаржуваною постановою з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. Таким чином, належить змінити оскаржувану постанову, звільнивши ОСОБА_1 від сплати судового збору, як військовослужбовця при розгляді справи, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 задовольняється частково. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За таких обставин, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, а матеріали справи їх не містять. Порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги сторони захисту, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення в частині визнання ОСОБА_1 винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому не вбачає підстав для його скасування, у зв`язку з чим подану апеляційну скаргу в частині закриття провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП, слід залишити без задоволення. З урахуванням викладеного, постанова суду першої інстанції підлягає зміні, а саме шляхом виключення з її мотивувальної та резолютивної частини висновків і рішення суду про стягнення судового збору з ОСОБА_1 на підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». В решті постанову судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 07 червня 2024 року щодо ОСОБА_1 належить залишити без змін. Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновивши йому процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 червня 2024 року. Клопотання ОСОБА_1 про зупинення судового провадження у справі до його звільнення з військової служби залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 червня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - змінити, виключивши з її мотивувальної та резолютивної частини висновки і рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_1 судового збору. В решті постанову судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 червня 2024 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков