Постанова 4821 № 693/1033/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2024 року м. Черкаси Справа № 693/1033/24 Провадження № 22-ц/821/1818/24 Категорія: 310030000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Василенко Л.І., Фетісової Т.Л. за участю секретаря: Мунтян К.С. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представник ОСОБА_3 адвокат Баховський Михайло Михайлович, треті особи: Відділ №2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , Жашківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Баховського Михайла Михайловича на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2024 року (ухваленого під головуванням судді Коцюбинської Ю.Д. в приміщенні Жашківського районного суду Черкаської області, повний текст рішення складено 22 жовтня 2024 року) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Відділ № 2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , Жашківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини,- в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог 01 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Відділ № НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , Жашківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що у жовтні 2010 року познайомилася з ОСОБА_4 , від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 народила дитину ОСОБА_5 . Запис про батька був зроблений в порядку ч. 1 ст. 135 СК України. Шлюб між ними не укладався. ОСОБА_4 постійно піклувався про дитину, надавав необхідну допомогу. 28.09.2022 року ОСОБА_4 пішов захищати Батьківщину та був відправлений у зону ведення бойових дій. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 загинув. З метою підтвердження факту батьківства,зазначає позивачка, була проведена молекулярно-генетична експертиза на спорідненість між ОСОБА_6 (сестрою ОСОБА_4 ) та дитиною ОСОБА_5 . Встановлення факту батьківства потрібно для оформлення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, отримання виплат та оформлення спадщини. На підставі викладеного, позивач просила постановити судове рішення, яким встановити, що ОСОБА_4 , був рідним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зобов`язати Жашківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м. Київ) внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , №68 від 25.04.2012, а саме: у графі «прізвище, ім`я, по батькові» з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_7 »; у графі «батько» змінити з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_4 ». Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2024 року позов задоволено. Встановлено, що громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Зобов`язано Жашківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до актового запису № 68 від 25 квітня 2012 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , внести зміни у відомості про батька дитини, виключивши відомості про ОСОБА_5 , як батька дитини, зазначивши батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Змінено прізвище дитини з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 ». Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що наявність кровного споріднення між загиблим ОСОБА_4 і дитиною ОСОБА_5 , доведено належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом, а саме висновком експерта за результатом проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, яка на сьогодні є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини. Суд вважав, що заява в частині основної вимоги про встановлення факту батьківства є обґрунтованою, а тому в цій частині заява підлягає задоволенню, що надасть можливість заявнику підтвердити зв`язок народженої нею дитини із загиблим, як між сином та батьком, зокрема, з метою призначення дитині соціальної допомоги внаслідок смерті її батька. З урахуванням положень першого абзацу пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» 15.05.2006 року № 3, резолютивна частина рішення щодо визнання батьківства (материнства) має містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено) суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій через систему «Електронний суд» 23 жовтня 2024 року представник ОСОБА_3 адвокат Баховський М.М., вважаючи оскаржуване рішення незаконним, необгрунтованим, постановленим за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, при невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2024 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що до матеріалів справи долучено Висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження від 19.08.2024 № 43689 Медико-генетичного центру «Мама Папа», дане дослідження не стосується ОСОБА_4 , а об`єктами дослідження були ОСОБА_11 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_11 є сестрою ОСОБА_4 . Вказує, що даний висновок не можна вважати належним та допустимим доказом, оскільки відсутні відомості щодо свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, посади експерта, згідно реєстру атестованих судових експертів МЮУ відомості про експерта ОСОБА_12 відсутні. Суд не призначив у справі судово-медичну (молекулярно-генетичну) експертизу, чим допустив неповноту судового рішення та фактично ухвалив рішення на підставі припущень. Вказує, що суд безпідставно задовольнив позов в частині зобов`язання відділу ДРАЦС внести зміни у відповідні записи про народження дитини у графі відомості про батька та змінити прізвище дитини, оскільки вказаний орган не є відповідачем у справі, а лише третя особа, відтак суд не може приймати рішення про його зобов`язання вчиняти ті чи інші дії. Скаржник, наполягаючи на безпідставності позову, виконуючи обов`язок використовувати всі способи захисту, заявляє про застосування строку позовної давності, перебіг якого почався для позивача з дня народження дитини 10.04.2012. Крім того, апелянт зазначає, що суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Судом необгрунтовано відмовлено у клопотанні і судове засідання 16.10.2024 проведено з порушеннями норм ЦПК України. Вказує, що 16.10.2024 суд видалився в нарадчу кімнату, рішення ухвалено 22.10.2024, при цьому, суддя брала участь в розгляді інших справ, зокрема 17.10.2024 №693/1384/24, 693/1386/24, 693/1152/24, 693/1052/24, чим порушила приписи ст. 245 ЦПК України, що є окремою підставою для скасування судового рішення. Відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 11 листопада 2024 року, ОСОБА_1 вважає апеляційну скаргу безпідставною та необгрунтованою, рішення суду - ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства, при правильному застосуванні як норм процесуального, так і матеріального права, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, у зв`язку із чим просила залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Фактичні обставини справи Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , у свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 якого батьком вказаний ОСОБА_8 (а. с. 8). Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження державна реєстрація проведена відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (а. с. 9). 27.12.2017 укладено шлюб між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Після державної реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище на ОСОБА_15 (арк. с. 11). ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , згідно свідоцтва про народження мати ОСОБА_2 (а. с. 135). 29.04.2022 укладено шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_16 , після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище на ОСОБА_10 (а. с. 137). Від іншого шлюбу ОСОБА_17 має дитину ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а. с. 139). 27.10.2023 ОСОБА_18 отримав свідоцтво про зміну імені, відповідно до якого отримав прізвище, ім`я та по-батькові ОСОБА_19 (а. с. 141). Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 28.06.2024 року ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 115). Свідоцтво про смерть видано 21.06.2024 року (а. с. 136). Вказані обставини не є спірними між сторонами. Згідно висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження для подання до суду № 43689 від 19.08.2024 «ймовірність того, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є біологічною тіткою, тобто сестрою батька за обома батьками, відносно учасника ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народженого матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , в рамках проведеного дослідження складає 99,97%» (а. с. 91-110). ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 має дошлюбне прізвище ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб № НОМЕР_4 (а. с. 165). Позиція Апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України). Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Предметом спору у справі, що переглядається, є визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Згідно із статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. Спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою одним із батьків. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі статтею 135 СК України. Відповідно до статей 213, 215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року). Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За змістом частини першої статті 102 ЦПК України висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Установивши на підставі належним чином досліджених доказів, зокрема висновку молекулярно-генетичної експертизи, обставини того, що ймовірність того, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є біологічною тіткою, тобто сестрою батька за обома батьками, відносно учасника ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народженого матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , в рамках проведеного дослідження складає 99,97%, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог щодо встановлення батьківства ОСОБА_4 відносно дитини ОСОБА_5 та похідної вимоги про внесення відповідних змін до актового запису щодо народження дитини. Доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що висновок Медико-генетичного центру «Мама Папа» не можна вважати належним та допустимим доказом, оскільки відсутні відомості щодо свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, посади експерта,оскільки згідно реєстру атестованих судових експертів МЮУ відомості про експерта ОСОБА_12 відсутні,є безпідставними, оскільки відповідачі не скористалися своїм правом заявити клопотання про проведення повторної експертизи для усунення недоліків, які, на їхню думку, були допущені при проведенні експертизи. Сумнівів у правильності висновку експертного дослідження не встановлено, відповідачі не довели, що висновок є недостатньо обґрунтованим чи суперечить іншим матеріалам справи. Крім того, з висновку експерта №43689 від 19 серпня 2024 року вбачається, що експерт попереджена про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на експерта обов`язків за статтями 384, 385 КК України. В апеляційній скарзі скаржником клопотання про призначення молекулярно-генетичної експертизи також не заявлялось. Посилання апеляційної скарги на те, що матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_11 є сестрою ОСОБА_4 , є безпідставними, оскільки згідно копії свідоцтва про щлюб, ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_21 , що свідчить про те, що ОСОБА_21 є сестрою померлого ОСОБА_4 . Крім того, відповідачами не спростовано даний факт. Доводи скаржника, що суд безпідставно задовольнив позов в частині зобов`язання відділу ДРАЦС внести зміни у відповідні записи про народження дитини у графі відомості про батька та змінити прізвище дитини, оскільки вказаний орган не є відповідачем у справі, а лише третя особа, а тому суд не може приймати рішення про його зобов`язання вчиняти ті чи інші дії, також є необгрунтованими, оскільки позовна вимога про внесення змін до актового запису про народження дитини щодо відомостей про батька є похідною від вимоги про визнання батьківства. Також скаржник, наполягаючи на безпідставності позову, виконуючи обов`язок використовувати всі способи захисту, заявляє в апеляційній скарзі про застосування строку позовної давності, перебіг якого почався для позивача з дня народження дитини 10.04.2012. Згідно з частиною другою статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду. Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Відповідно до статті 20 СК України, до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу. Отже, тлумачення вказаних норм СК України свідчить, що законодавець передбачив дві різні підстави для пред`явлення позовної вимоги про визнання батьківства відповідно до статті 128 СК України та статті 129 СК України. Так, у статті 128 СК України регулюється випадок, за яким запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. При цьому, з врахуванням змісту частини першої статті 20 СК України та статті 128 СК України, позовна вимога про визнання батьківства згідно зі статтею 128 СК України виключена законодавцем із сфери дії позовної давності. У даній справі наявний спір між матір`ю дитини та бабусею дитини і дружиною батька дитини про встановлення батьківства, тому підлягає застосуванню ст. 128 СК України, а відповідно строк позовної давності до даних правовідносин не застосовується. Також в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Статтею 19 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, зокрема, про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства). Відповідно до частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Частина 4 статті 274 ЦПК України містить імперативну норму, яка визначає перелік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження. Цей перелік ґрунтується на класифікації справ за матеріально-правовою ознакою, тобто за характером спірних матеріально-правових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя (пункт 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України.) Отже, справи у спорах про встановлення батьківства мають розглядатися судом за правилами загального позовного провадження. Враховуючи предмет та правові підстави позову у цій справі, вона є справою, що виникає із сімейних правовідносин, а отже, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України не може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження. Суд першої інстанції не звернув належної уваги на вказані правові норми та розглянув дану справу у порядку спрощеного позовного провадження. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 7 частини третьої статті 376 ЦПК України). Також колегія суддів вважає слушними посилання в апеляційній скарзі, що 16.10.2024 суд видалився в нарадчу кімнату, а рішення ухвалено 22.10.2024, що є окремою підставою для скасування судового рішення. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення по справі нового рішення про задоволення позову. Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Баховського Михайла Михайловича - задовольнити частково. Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2024 року - скасувати. Постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Відділ № 2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , Жашківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини - задовольнити. Встановити, що громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Зобов`язати Жашківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до актового запису № 68 від 25 квітня 2012 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , внести зміни у відомості про батька дитини, виключивши відомості про ОСОБА_5 , як батька дитини, зазначивши батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Змінити прізвище дитини з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 ». Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді Т.Л. Фетісова Л.І. Василенко /повний текст постанови суду складено 05 грудня 2024 року/