Постанова Житомирський апеляційний суд № 276/1943/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №276/1943/24 Головуючий у 1-й інст. Збаражський А.М. Категорія 69 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: Головуючого судді Трояновської Г.С. суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) в м. Житомирі цивільну справу № 276/1943/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Володарсько- Волинського районного суду Житомирської області від 01 жовтня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Збаражського А.М. у смт. Хорошеві в с т а н о в и в: У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом та просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на свою користь на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/2 частини його заробітної плати (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дати подання позовної заяви про стягнення аліментів до суду. В обгрунтування позовних вимог зазначила, що 12 листопада 2005 року сторони уклали між собою шлюб. Під часу перебування у шлюбі у них народилась дитина - дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначала, що наразі відносини між сторонами зіпсувались, вони проживають окремо. ОСОБА_2 коштів на утримання дитини не надає, згоди щодо розміру аліментів, які він має сплачувати на утримання дитини, між сторонами не досягнуто. Оскільки дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, а позивач такий рівень одна забезпечити не може, просила задовольнити позов. Рішенням Володарсько- Волинського районного суду Житомирської області від 01 жовтня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/2 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.08.2024 року до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 адвокат Барановський І.І. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовну заяву задовольнити частково, а саме стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з 21.08.2024 та до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що з рішенням суду відповідач ОСОБА_2 не погоджується. Згідно з ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Таким чином, виходячи із Закону і з існуючої судової практики, на утримання дочки ОСОБА_4 підлягають до сплати аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), вирахувані з її батька ОСОБА_2 . Також, місцевим судом не враховано вимоги ст. 182 СК України, окрім того, що відповідач є особою працездатного віку та не має на утриманні інших осіб. Зазначав, що зі слів ОСОБА_2 , позов він не визнавав. Відзиву до апеляційного суду у зазначені строки не подано. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до пунктів 1,2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частину шосту статті 19 доповнено пунктом 3 згідно із Законом № 460-1X від 15 січня 2020: в редакції Закону № 3831-1X від 19 червня 2024 року відповідно до якої малозначними справами є: справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства ( материнства). За правилами п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Враховуючи вищенаведені норми, справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами без повідомлення учасників справи. Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення із наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15.05.2009 року, ОСОБА_4 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батьками є: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_1 (а.с.10). 01.10.24 ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи без його участі, зазначав, що «позовні вимоги визнає повністю, не заперечує проти задоволення позову» (а.с. 22). Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що керуючись принципом доцільності, справедливості та розумності, суд при визначенні розміру аліментів виходить з суспільно визнаного обсягу необхідних щомісячних витрат на утримання дитини, беручи до уваги, що сторони мають одну спільну дитину - ОСОБА_4 , відповідач є особою працездатного віку, докази щодо наявності на його утриманні інших дітей відсутні, а тому вбачає підстави для задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1/2 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви до суду, що у достатній мірі відповідає заявленим позивачем потребам утримання дитини, а також не є заздалегідь непомірними для їх сплати відповідачем. З таким висновком колегія суддів не в повній мірі погоджується з огляду на наступне. Відповідно до ч.1, 2 ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з ч.1 ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до положень ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Таким чином, законодавець чітко визначив, по-перше, що аліменти стягуються або у частці, або у твердій грошовій сумі. По-друге, правом вибору виду аліментів (частка чи грошова сума) наділений той з батьків, з ким проживає дитини. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу). Частиною першою статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви (частина перша статті 191 СК України). Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що неповнолітня ОСОБА_4 проживає разом з позивачем, відповідач є її батьком та на нього покладено однаковий з позивачем обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення доньки, у зв`язку із чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини. Позивач просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку з посиланням на те, що відповідач є працездатним, аліменти нікому не сплачує, інших осіб на утриманні не має. Проте позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування, що саме такий розмір є необхідним для гармонійного розвитку дитини та відповідач має можливість сплачувати аліменти саме у такому розмірі. Водночас, апеляційний суд приходить до переконання, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів 1/2 частки всіх видів доходів, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача на неповнолітню дитину порушує права платника аліментів, а доказів на підтвердження потреби дитини у її забезпеченні у розмірі 1/2 частини усіх доходів в матеріалах справи немає. Колегія суддів вважає, що виходячи з закріплених частиною 9 статті 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, розмір аліментів 1/4 частини заробітної плати (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, враховує інтереси дитини, яка має право на фізичне здоров`я, належні умови для всебічного розвитку, освіти, виховання, на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, відповідає закону та узгоджується з судовою практикою та забезпечить баланс інтересів як одержувача, так і платника аліментів. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для зміни рішення суду першої інстанції. На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Пунктом 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів. Позивача ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи про стягнення аліментів на утримання дитини в усіх судових інстанціях, тому судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1816,80 грн слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, про стягнення аліментів, збільшення їх розміру оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (пункт 3 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону. Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Володарсько- Волинського районного суду Житомирської області від 01 жовтня 2024 року змінити, зменшити розмір аліментів стягнутих з ОСОБА_2 з 1/2 до 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу). В решті рішення залишити без змін. Компенсувати ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1816, 80 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий Судді: