Постанова Харківський апеляційний суд № 643/4667/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 23 жовтня 2021 року м. Харків справа № 643/4667/2021 провадження № 22-ц/818/4498/21 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого Пилипчук Н.П., суддів Тичкової О.Ю., Маміної О.В., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2021 року, ухвалене суддею Кононенко Т.О., - В С Т А Н О В И В : У березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. В обгрунтування позову зазначає, що з 11 липня 2014 року по 03 вересня 2020 року він з відповідачем перебував в зареєстрованому шлюбі, який на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова було розірвано. Від даного шлюбу вони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають та зареєстровані разом з ним. Вказує, що він виконує усі обов`язки щодо утримання дітей, намагається створити усі умови для повного та всебічного розвитку дітей. Він є фізичною собою підприємцем, працює та отримує дохід. Однак в зв`язку з карантинними обмеженнями, протягом останнього періоду він отримує незначні кошти, яких не хватає для забезпечення гармонійного розвитку його дітей. Відповідач в добровільному порядку відмовилася від надання матеріальної допомоги дітям та ухиляється від обов`язку утримувати їх. Просить суд стягнути з відповідача на його користь аліменти на утримання дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку щомісячно до досягнення ними повноліття починаючи з дати подання цієї позовної заяви. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку, починаючи з 17 березня 2021 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 908грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що діти проживають разом з нею, вона їх утримує, забезпечує всім необхідним. Будь-яких доказів того, що вона проживає окремо від дітей або невиконання нею обов`язків матері щодо їх виховання чи утримання позивачем не надано та матеріали справи не містять. Також, їй не було направлено судом копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, що позбавило її права висловити свою позицію до даного позову. Крім того, звертає увагу суду на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, про стягнення з неї аліментів на утримання малолітніх дітей містить висновки, що не відповідають дійсним, встановленим іншим судовим рішенням фактів, на підставі достовірних доказів обставинам, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті іншого, вже раніше розглянутого позову, по справі у якій брали участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини, а саме: рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2020 року (справа №643/9322/20), яким її позов було - задоволено; шлюб між нею та ОСОБА_1 , зареєстрований 11 липня 2014 року у Московському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис N2 704 - розірвано; стягнуто з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісяця до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 15 червня 2020 року; стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в сумі 840, 80 грн. Не погоджуючись з рішенням суду від 03 вересня 2020 року, в частині стягнення аліментів, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду в цій частині - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині, вирішити питання щодо судових витрат. Постановою Харківського апеляційного суду від 18 січня 2021 року по справі №643/9322/20 (провадження № 22ц/818/597/21) рішення Московського суду м. Харкова від 03 вересня 2020 року в оскаржуваній частині - залишино без змін. Виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_1 знаходиться на примусовому виконанні у Московському відділі ДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції. Постановою державного виконавця від 17 жовтня 2020 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №643/9322/20 виданого 12 жовтня 2020 року Московським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам, боржник аліменти не сплачує. Борг по аліментам станом на 01 квітня 2021 року становить 33 194,83грн.Також, Московським відділом поліції ГУНП в Харківській, проводиться досудове слідство щодо злісного ухилення позивача від сплати аліментів за рішенням суду. Незважаючи на це, замість того щоб виконувати рішення суду та надавати фінансову допомогу своїм дітям, позивач по справі вдався до шахрайства. Намагаючись уникнути сплати аліментів, 17 березня 2021 року звернувся до того ж Московського районного суду м. Харкова з позовом до мене, ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Позивач, зловживаючи правом, з метою введення в оману, не повідомив суд про те, що рішенням Московського районного суду м. Харкова (справа № 643/9322/20) не тільки шлюб між мною та ним було розірвано, а ще й стягнуто з нього на мою користь аліменти на утримання дітей. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 21 липня 2021 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи. Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи діти проживають разом з батьком, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини у визначеному позивачем розмірі. Між тим, колегія суддів погодитися з таки висновком суду не може, виходячи з наступного. Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами». Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що з 11 липня 2014 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу вони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2020 року у справі №643/9322/20 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісяця до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 15 червня 2020 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 840,80грн. Постановою Харківського апеляційного суду від 18 січня 2021 року у справі №643/9322/20 рішення Московського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2020 року в оскаржуваній частині залишено без змін. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось. Частиною 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. На підставі вказаних судових рішень 03 вересня 2020 року Московським районним судом м. Харкова було видано виконавчий лист №643/9322/20, який було пред`явлено на виконання до Московського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Постановою старшого державного виконавця Московського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Грецького Д.Є. відкрито виконавче провадження ВП 63289446. Згідно розрахунку заборгованості по аліментам, складеного старшим державним виконавцем Московського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Андрусь П.А., Борг по аліментам станом на 01 квітня 2021 року становить 33 194,83грн. Також, матеріали справи свідчать, що Московським відділом поліції ГУНП в Харківській, проводиться досудове слідство щодо злісного ухилення позивача від сплати аліментів за рішенням суду. Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст. 51 Конституції України). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Частиною 1 ст. 12 цього Закону передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Згідно ст.141, ч.ч.1-4 ст.150, ст.180, ч.ч.1-3 ст.181, ст.182 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Відповідно до пунктів 15, 17 Постанови Пленуму «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, у відповідності із статтею 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198,199 СК України, і своїх повнолітніх дочку, сина. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з частиною 3 статті 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (стаття183 цього кодексу) або в твердій грошовій сумі (стаття 84 СК України) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Матеріали справи свідчать, що як на час розгляду справи про розірвання шлюбу та на час розгляду даної справи малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають та зареєстровані разом з позивачем та відповідачем по справі. Між тим, враховуючи те, що питання про стягнення аліментів було вирішено судом під час розгляду справи №643/9322/20, підстави для стягнення аліментів з відповідача на користь позивача відсутні. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів, у зв`язку зі зміною матеріального становища або припинення обов`язку щодо сплати аліментів, у зв`язку зі зміною утриманця. При цьому, доказів того, що наразі діти перебувають саме на утриманні позивача матеріали справи не містять та останнім не надано. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладених обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з відмовою ОСОБА_1 у позові. Керуючись ст. ст. 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2021 року скасувати. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів залишити без задоволення. Компенсувати в порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 362грн. (одну тисячу триста шістдесят дві гривні 00коп.). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23 жовтня 2021 року. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова