Постанова 4824 № 756/12141/23

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 лютого 2024 року м. Київ Справа №756/12141/23 Провадження № 22-ц/5796//2024 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М. суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2023 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 4 000,00 грн., щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття. У обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що під час шлюбу з відповідачем у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_5 . Позивач вказує, що дитина проживає разом з нею, знаходиться на її утриманні, а відповідач необхідної матеріальної допомоги не надає, тому вона звернулась до суду. Позивач надала суду заяву про підтримання позовних вимог та просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Відповідач у судовому засіданні надав відзив у якому вказував, що не має наміру уникати виконання своїх батьківських обов`язків, однак не має можливості сплачувати аліменти у розмірі 4 000,00 грн., які просить позивач. ОСОБА_4 зазначив що має від іншого шлюбу доньку, якій в добровільній формі пересилає кошти. Таким чином, відповідач просив позов задовольнити частково у розмірі 2 000,00 грн. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000,00 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 20.09.2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції з врахуванням ст.ст. 180-182 СК України, а також часткове визнання позову відповідачем, наявність іншої дитини у відповідача, суд дійшов до висновку про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000,00 грн. щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2023 року змінити в частині визначеного розміру аліментів, виклавши резолютивну частину в наступній редакції: стягнути з ОСОБА_4 на її користь, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у твердій грошовій сумі 4000,00 грн., щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення не враховано, що відповідач є фізично здоровою та працездатною людиною, і як батько повинен надавати матеріальну допомогу на утримання своєї дитини. Проте відповідач відсторонився від виконання своїх батьківських обов`язків. Всі ці обов`язки виконує позивач. Вказує, що дитина потребує додаткових витрат на утримання, проте вона є єдиною особою, що піклується про дитину, а у зв`язку із систематичними хворобами у дитини вона не може працювати на повну зайнятість. Звертає увагу, що на її одноосібному утриманні знаходиться ще одна дитина і рівень її доходу не дозволяє утримувати двох дітей на достатньому рівні В той час відповідач не має дітей з якими проживає, має власний бізнес, автомобіль, а тому здатний адекватно допомагати в утриманні спільної дитини і сплачувати аліменти в більшому розмірі, від чого відповідач намагається ухилятися. Таким чином, на думку скаржниці, визначений судом першої інстанції розмір аліментів у розмірі 3000,00 грн. є замалим для нормального розвитку дитини. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 листопада 2023 року справу передано судді-доповідачу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2023 року у справі за позовомОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів. Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просив апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Стверджує, що апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що у зв`язку з втратою стабільної роботи та заробітку через воєнний стан в країні він не має постійного місця роботи та не має достатнього та стабільного заробітку, що ставить його у скрутне матеріальне становище. Вказує, що по сьогоднішній день він сплачує кредит за автомобіль та не має власного житла. Наголошує, що не має наміру уникати виконання своїх батьківських обов`язків щодо спільної дитини, однак аліменти у розмірі 4000,00 грн. ,які просить стягнути позивачка він не має можливості сплачувати. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного висновку. Встановлено, що ОСОБА_3 протягом 2020-2022 року перебувала у цивільному шлюбі з ОСОБА_4 . Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 . З початку 2022 року відповідач ОСОБА_4 припинив надавати матеріальну допомогу на утримання спільного сина. Неповнолітній син проживає з позивачкою та знаходиться на її повному утриманні. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. У частині третій статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведенні стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно з статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Апеляційний суд зауважує, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»). Згідно зі статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2833 гривні,. Вказані величини свідчать лише про мінімальний рівень матеріального забезпечення. Таким чином, з врахуванням того, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, та враховуючи розмір прожиткового мінімуму на дітей віком від 6 років, матеріальне становище сторін, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно визначив розмір аліментів в сумі 3000 грн. Верховний Суд в постанові від 17 червня 2020 року (справа № 642/80/18) зазначив, що сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. З матеріалів справи вбачається, що син сторін проживає з матір`ю, а отже на ОСОБА_4 покладено більше турбот щодо утримання дитини. Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення в даній справі було в повній мірі враховано обставини, зазначені в ст.182 СК України, зокрема: наявність на утриманні відповідача іншої дитини та обґрунтовано частково задоволено позовні вимоги. При цьому колегія суддів вважає, що виходячи з закріплених частиною 9 статті 7СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, такий розмір аліментів сприятиме гармонійному фізичному та духовному розвитку дитини, а платник аліментів, враховуючи встановлені судом обставини, має можливість нести відповідні витрати. Аліменти у вказаному розмірі є помірною сумою, не завищеною в сьогоднішніх умовах з урахуванням віку та потреб дитини. Апеляційний суд також відхиляє доводи скаржниці ОСОБА_3 про те, що її матеріальний стан є незадовільним, оскільки будь-яких доказів свого дійсного майнового стану ні до суду першої, ні до апеляційної інстанцій нею подано не було. Необґрунтованими є доводи скаржниці про те, що відповідач ОСОБА_4 має власний бізнес, автомобіль, оскільки жодних документальних відомостей на підтвердження цього ОСОБА_3 не надано. Крім того, апеляційний суд зауважує, що враховуючи зміст ст .ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Вищевикладене свідчить про те, що апеляційна скарга є безпідставною, а тому не підлягає задоволенню. Таким чином, судове рішення в даній справі ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції. З огляду на вищенаведене апеляційна скарга відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2023 року- залишити без змін. Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна