Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 755/7643/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 755/7643/24 Головуючий у І інстанції - Хромова О.О. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 листопада 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Василенка Я.М., Костюк Л.О., при секретарі: Руденко Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 05 лютого 2024 року № 1319557, винесену капітаном поліції Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві Шелестом О.С., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а справу закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Позов обґрунтований тим, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки відсутня вина та умисел у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове судове рішення, яким його позовну заяву задовольнити у повному обсязі. В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга мотивована доводами, які аналогічні викладеним у позовній заяві, та стосуються того, що матеріали справи не містять належних доказів вчинення адміністративного правопорушення. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому воно просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Позивачем подано письмові пояснення в яких він просить повністю задовольнити його апеляційну скаргу та скасувати Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року у справі № 755/7643/24. Відповідно до частини 5 ст. 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, представників Сторін, дослідивши та перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05 лютого 2024 року капітаном поліції Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві Шелестом Олександром Сергійовичем було прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1319557. У вказаній постанові зазначається, що Позивач 05 лютого 2024 року о 13 год. 37 хв., в АДРЕСА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик спец. служб, за що передбачена відповідальність ст. 183 КУпАП. Даною постановою до Позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн. Позивач, вважаючи постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1319557 від 05 лютого 2024 року протиправною, звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що між ОСОБА_1 та адміністрацією Спеціалізованої школи-інтернату № 18 у Дніпровському районі міста Києва виник спір стосовно правомірності розміщення на території навчального закладу за адресою: АДРЕСА_1 , металевого гаражного боксу, який ОСОБА_1 використовував для зберігання транспортного засобу - мотоцикла «Дніпро МТ-11», 1985 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Адміністрацією навчального закладу було вчинено заходи з метою встановлення особи, що розмістила та використовувала на території навчального закладу вказаний гараж. У зв`язку із неефективністю вжитих заходів здійснено демонтаж незаконно розміщеного гаражного боксу. Майно, що зберігалося в ньому, було переміщено до іншого приміщення. Виклик правоохоронного органу було вчинено ОСОБА_1 після повідомлення про місцезнаходження майна, що перебувало у демонтованому гаражному боксі. Фактично, виклик було здійснено з метою оспорювання дій адміністрації навчального закладу з демонтажу незаконно розміщеного гаражного боксу та переміщення майна на зберігання. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що постанова в справі про адміністративне правопорушення від 05 лютого 2024 року серії ЕГА № 1319557 відповідає вимогам закону, а тому позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема статті 183). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII. За приписами п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Згідно зі статтею 183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05 лютого 2024 року дільничним офіцером поліції Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві капітаном поліції Олександром Шелестом складено протокол серії ВАВ № 270988 про те, що громадянин ОСОБА_1 05 лютого 2024 року о 13-37 год. здійснив завідомо неправдивий виклик поліції по лінії 102 та повідомив, що по АДРЕСА_1 , невідомі особи викрали гараж з мотоциклом, чим вчинив правопорушення, передбачене статтею 183 КУпАП. Протокол складено у присутності понятих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . До протоколу також додано письмові пояснення ОСОБА_1 , рапорт СВ, пояснення, пояснення свідків, рапорт. Відповідно до рапорту слідчого Слідчого відділу Дніпровського УП ГУНП у місті Києві Анни Глушкової від 05 лютого 2024 року, було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 , на територію СШ № 18 за викликом про незаконне заволодіння транспортним засобом. Встановлено, що на території СШ № 18 незаконно розміщувалася споруда гаража, у якій знаходився мотоцикл, що належали ОСОБА_1 . Адміністрацією СШ № 18 демонтовано вказану споруду, речі переміщено до сусіднього приміщення з метою зберігання та передачі власникові. ОСОБА_1 , будучи повідомлений про дії адміністрації, завідомо неправдиво викликав поліцію на місце події, попередньо зазначивши, що у нього викрали мотоцикл. На підставі викладеного встановлено наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП. Згідно пояснень ОСОБА_3 від 05 лютого 2024 року, остання разом з її подругою ОСОБА_2 були запрошені в якості понятих під час підписання протоколу ВА № 270988, що особа відмовилася підписати. Відповідно до рапорту Старшого дільничного офіцера поліції Дніпровського УП ГУНМ в місті Києві Шелеста О., 05 лютого 2024 року о 13-45 год здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 , де за попередньою інформацією у громадянина викрали мотоцикл. З рапорту слідчого Ганни Глушкової, що перебувала у складі слідчо-оперативної групи, в діях ОСОБА_1 вбачався склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, оскільки майно особи знайдено та особа знала про його місцезнаходження. На підставі рапорту, пояснень свідків, у присутності понятих на громадянина ОСОБА_1 складено протокол ВАВ № 27098. З пояснень заступника директора СШ № 18 ОСОБА_4 встановлено, що у 2023 році нею проведено інвентаризацію майна та виявлено, що на території комунального начального закладу школи розташований металевий гараж, що належить сторонній особі, розміщений незаконно. Власник гаражу на контакт з представниками школи не вийшов, документів на гараж не надав. 17 жовтня 2023 року за рішенням адміністрації гараж було відчинено, оглянуто та виявлено старий мотоцикл, який у подальшому було переміщено до сусіднього гаражу, що належить школі, а саму споруду знесено. Мотоцикл переміщено з метою подальшої передачі власнику. У письмових поясненнях від 05 лютого 2024 року ОСОБА_1 зазначив, що у його власності перебуває мотоцикл МТ-11 чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , та гараж за адресою: АДРЕСА_1 , на території навчального закладу. Мотоцикл перебував на зберіганні у вказаному гаражі. 05 лютого 2024 року Позивач виявив відсутність гаражу та мотоцикла. З пояснень працівників навчального закладу дізнався, що нещодавно приїжджала комісія та повідомила, що його гараж не стоїть на обліку, після чого його знесли, та забрали мотоцикл в інше місце. Після цього він викликав поліцію. Про знесення гаражу та переміщення мотоциклу повідомлений не був. Гараж був встановлений з дозволу Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації за згодою директора навчального закладу (а.с. 88 на зв.). 05 лютого 2024 року дільничним офіцером поліції Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві капітаном поліції Шелестом Олександром Сергійовичем було прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1319557 про застосування до Позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн за здійснення завідомо неправдивого виклику спец. служб, за що передбачена відповідальність ст. 183 КУпАП. Також, 05 лютого 2024 року Позивач повторно звернувся до Дніпровського УП ГУНП в місті Києві з письмовою заявою про вчинення кримінального правопорушення, яку зареєстровано в Журналі єдиного обліку за № 5439. З протоколу про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 05 лютого 2024 року встановлено, що ОСОБА_1 повідомив, що 05 лютого 2024 року він виявив зникнення металевого гаражу, який знаходився на території спеціалізованої школи-інтернату по АДРЕСА_1, в якому зберігався мотоцикл з коляскою марки Днепр-11, 1985 року випуску. 01 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність органу досудового розслідування, що полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинене кримінальне правопорушення щодо нього. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 квітня 2024 року у справі № 755/5727/24 скаргу ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано посадових осіб Дніпровського УП ГУНП в місті Києві, уповноважених на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення, виконати вимоги статті 214 КПК України та внести відомості за заявою ОСОБА_1 від 05 лютого 2024 року про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відповідно до частини першої статті 214 КПК України розпочати досудове розслідування, а також через 24 години з моменту внесення відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що Дніпровським УП ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України за заявою ОСОБА_1 , кримінальне провадження № 12024105040000570, дата внесення відомостей - 05 квітня 2024 року. На підставі вищевикладеного вбачається, що між Позивачем та Адміністрацією Спеціалізованої школи-інтернату № 18 у Дніпровському районі міста Києва виник спір стосовно правомірності розміщення на території навчального закладу за адресою: АДРЕСА_1 , металевого гаражного боксу, який ОСОБА_1 використовував для зберігання транспортного засобу - мотоцикла «Дніпро МТ-11», 1985 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Адміністрацією навчального закладу було вчинено заходи з метою встановлення особи, що розмістила та використовувала на території навчального закладу вказаний гараж. У зв`язку із неефективністю вжитих заходів здійснено демонтаж гаражного боксу. Майно, що зберігалося в ньому, переміщено до іншого приміщення. Позивачем в апеляційній скарзі наголошено, що диспозиція ст. 183 КУпАП передбачає таке діяння, як умови для застосування адміністративного стягнення, яким є завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Таким чином, через застосування законодавцем у положеннях ст. 183 КУпАП слів завідомо неправдивий, то вказане правопорушення можливо вчинити виключно і саме як умисне правопорушення. При цьому, відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Виходячи з вищенаведеного, Позивач в доводах апеляційної скарги зазначив, що під час виклику 05.02.2024 на місце події поліції він поступив вірно та відповідно до об`єктивних умов, що на той час склалися внаслідок вчинених дій відносно належного йому на праві власності майна. Проте, колегія суддів звертає увагу, що у письмових поясненнях самим Позивачем підтверджено, що працівниками навчального закладу його було повідомлено, що гаражний бокс демонтовано адміністрацією навчального закладу, майно, яке перебувало в середині, переміщено до іншого приміщення для його подальшого зберігання та передачі власнику, і після чого він викликав поліцію. Так, із письмових пояснень Позивача встановлено послідовність його дій (а.с. 88 зв.): 1) розмова з працівниками навчального закладу; 2) повідомлення Позивача про демонтаж гаражного боксу адміністрацією навчального закладу та переміщення майна, яке перебувало в середині до іншого приміщення; 3) виклик поліції на місце події з повідомленням про викрадення гаража та транспортного засобу після того, як він вияснив, що гараж знесено, а мотоцикл перемістили в інше приміщення. Тобто, ОСОБА_1 , будучи достеменно обізнаним про переміщення працівниками навчального закладу транспортного засобу з демонтованого гаражу та з`ясувавши, що викрадення його майна не мало місця, здійснив виклик працівників поліції. Колегія суддів, виходячи із зазначеного та встановлених обставин вважає, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи відсутність (необхідність) у цьому будь-якої іншої мети, ніж сам факт прибуття на місце, де раніше стояв його металевий гараж, в якому зберігався його мотоцикл, працівників правоохоронних органів, викликав по 102 працівників поліції, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП. Щодо доводів Позивача, що в нього наявний дозвіл на розміщення вказаного металевого гаража від Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва, колегія суддів зазначає наступне. Позивачем в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 28 листопада 2024 року долучено лист Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва від 26 грудня 1997 року № 5-10-2971/4, адресований Начальнику Дніпровського РУ ГУ МВС України у м. Києві Краєвському М.Т. про те, що Дніпровська райдержадміністрація м. Києва розглянула лист № 21/7156 вказаного Начальника Дніпровського РУ ГУ МВС України у м. Києві і не заперечує проти тимчасової /на період виконання службових обов`язків/ установки металевого гаражу ОСОБА_1 на території школи-інтернату при її згоді. Таким чином, Дніпровська районна державна адміністрація м. Києва не заперечувала проти установки металевого гаражу ОСОБА_1 на території школи-інтернату, проте лише при наявності згоди школи-інтернату та така установка мала бути тимчасовою - на період виконання службових обов`язків Позивача. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, дослідивши наявні в справі докази, дійшла висновку, що доводи Позивача не знайшли підтвердження в ході судового розгляду, а Відповідачем доведено належними та допустимими доказами підтвердження вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: Я.М. Василенко Л.О. Костюк