Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 755/16881/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 755/16881/20 Суддя (судді) першої інстанції: Гаврилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г. В. суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В. за участю секретаря Масловської К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2021 року у справі №755/16881/20 (розглянуто у відкритому судовому засіданні) за позовом ОСОБА_1 до відповідача Інспектора Управління патрульної поліції Рівненської області Максимчук Юлії Анатоліївни, Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними дій інспектора щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу,- В С Т А Н О В И Л А : У листопаді 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Інспектора Управління патрульної поліції Рівненської області Максимчук Юлії Анатоліївни (надалі - відповідач 1), Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції (надалі - відповідач 2), третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив суд: - скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про перевищення швидкості руху, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії ДП18 857437 від 28.10.2020 про застосування адміністративного стягнення з позивача у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн; - провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрити. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 28 жовтня 2020 року, приблизно о 14 годині 00 хвилин в Рівненській області по трасі М-06 (Київ-Чоп) в напрямку м.Будапешт, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Nissan», державний номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений поліцейським за нібито перевищення швидкості руху. Відповідачем винесена постанова ДП18 №857437 за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП. З даною постановою позивач не погоджується, оскільки вважає, що правил дорожнього руху він не порушував, доказів правопорушення не було надано позивачу. Крім того, позивача звинувачено у порушені п. 12.4 Правил дорожнього руху, проте постанова була винесена за порушення п. 2.1 Правил дорожнього руху, у зв`язку з чим вважає дану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Вважає, що без наявності доказів про порушення Правил дорожнього руху України інспектор поліції не має право вимагати пред`явлення документів у особи, яка на його думку причетна до здійснення правопорушення. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2021 року в задоволенні позовних вимог - відмовлено. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивачем (надалі - апелянт) було подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва 16 квітня 2021 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивача звинувачено у порушені п.12.4 Правил дорожнього руху, проте постанова була винесена за порушення п.2.1 Правил дорожнього руху, у зв`язку з чим вважає дану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Вважає, що без наявності доказів про порушення Правил дорожнього руху України інспектор поліції не має право вимагати пред`явлення документів у особи, яка на його думку причетна до здійснення правопорушення. В судовому засіданні позивач підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив рішення суду першої інстанції скасувати, а позовні вимоги підлягають задоволенню. Представники відповідачів та третьої особи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суду не повідомили. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 21 жовтня 2020 року інспектором Управління патрульної поліції Рівненської області вручено ОСОБА_1 повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції на 28 жовтня 2020 року о 09 годині 00 хвилин, для розгляду справи щодо вчиненого ним адміністративного правопорушення (стор. 86 том І). Так, 28 жовтня 2020 року інспектором Управління патрульної поліції Рівненської області Максимчук Ю.А. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ДП18 №857437, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122, ч. 1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн (стор. 87 том І). Виходячи зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 21 жовтня 2020 року, о 14 годині 57 хвилин, на автомобільній дорозі М-06 Київ-Чоп, 350 км, водій, керуючи транспортним засобом «Nissan Rogue», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 84 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті «Грушвиця Друга», позначеному дорожніми знаками 5.45, 5.46 на 34 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху транспортних засобів TruCam LTI 20/20 000658, а також не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 12.4, п. 2.4 Правил дорожнього руху України та статтями ст. 122, 126 КУпАП. Позивач вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 №857437 від 28 жовтня 2020 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, складена повноважною особою, за своєю формою та змістом відповідає нормам чинного законодавства. Адміністративне стягнення накладено в межах санкцій, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст. 126 КУпАП, вина позивача у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень доведена належними, допустимими та достатніми доказами, при притягненні позивача до адміністративної відповідальності та накладенні адміністративного стягнення дотримані положення ч. 2 ст. 36 КУпАП, приймаючи вказану постанову інспектор Управління патрульної поліції Рівненської області Максимчук Ю.А. діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови з огляду на її правомірність. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють ПДР. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з пунктом 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно з законодавством. Відповідно до пункту 2.1. Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, серед іншого, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Згідно пункту 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) зчитування інформації із самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов`язкового технічного контролю транспортним засобом, а також перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю. Відповідно до пункту 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Частиною першою статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш, як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. У відповідності до частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив ПДР. Згідно із статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем до відзиву на адміністративний позов додано фото та DVD диск із записами приладу TruCАM, серійний номер TCO00658. На фото зафіксовано, що 21.10.2020 року о 14:57 год автомобіль позивача (транспортний засіб Nissan), державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по автомобільній дорозі М-06 Київ - Чоп, 350 км, в межах населеного пункту зі швидкістю 84 км/год, в зоні де встановлено швидкісна межа до 50 км/год, відстань від приладу вимірювання швидкості до транспортного засобу становила 299,4 м. Отже, перевищення швидкості становить 34 км/год. Порушення ПДР зафіксовано на прилад TruCАM, серійний номер TCO00658. Як видно із документів, що містяться у матеріалах справи, лазерний вимірювач швидкості Tru CAM отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року №UA-MI/І-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ197-12. Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Крім цього, на зазначений тип лазерного вимірювача швидкості Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України видано експертний висновок, що діє до 27.09.2021 року. Також, відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/17320, що діє до 18.11.2020 року, діапазон вимірювань швидкості від 2 км/год до 320 км/год, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості ± 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год і ± 1 % в діапазоні від 201 км/год. до 320 км/год. Водночас, з інформації наданої ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 15 листопада 2018 року №22-01/13821 випливає, що опломбування лазерних вимірювачів швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 не передбачено експлуатаційними документами, методикою повірки або іншими документами. Лазерний вимірювач TruCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі. Отже, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Так, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 зареєстрований в Державному реєстрі транспортних засобів вимірювальної техніки та дозволений для використання на території України, пройшов періодичну повірку, свідоцтво якого станом на дату винесення оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення було чинним, і міг використовуватися відповідачем під час здійснення патрулювання. Тому, лазерний вимірювач TruCАM, серійний номер TCO00658 є належним засобом для встановлення швидкості руху транспортних засобів. Покази приладу TruCAM LTI 20/20 оцінюються судом, як доказ в розумінні статті 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Враховуючи вищенаведене, факт порушення позивачем ПДР та вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП є належно встановленим та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Крім цього, з пояснень позивача, зафіксованих інспектором на відео на місці зупинки транспортного засобу, судом встановлено, що позивач не заперечував факт та обставини порушення ним вимог ПДР, та просив обмежитись усним попередженням. Відповідно до статті 280 КУпАП орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі статтею 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Оскаржена Постанова відповідає всім передбаченим вищевказаною статтею вимогам. Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що в силу положень статті 222 КУпАП правопорушення органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. У відповідності до вимог частини третьої статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу. Частина друга статті 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. При цьому, слід зазначити, що за приписами КУпАП розгляд справи і накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, підстави для відкладення таких контролюючих функцій не передбачено. Отже, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має спростувати виявлене правопорушення на місці його вчинення, в іншому випадку правомірність своїх дій доводити у судовому порядку з можливістю скористатись правовою допомогою. Таким чином, при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, апеляційний суд вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Щодо твердження апелянта про порушення поліцейськими порядку складення протоколу, колегія суддів зазначає, що зміни до статті 258 КУпАП, якими надано можливість працівникам Національної поліції не складати протоколи про адміністративні правопорушення, та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395, якою врегульовано порядок оформлення адміністративних правопорушень саме у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. З огляду на викладене, слід зробити висновок, що розгляд справи на місці зупинки транспортного засобу не є порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке утворює самостійну підставу для скасування постанови, винесеної за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач зазначив, що під час зупинки інспекторами транспортного засобу, який належить на праві власності позивачу, в салоні транспортного засобу крім позивача ще перебувала його дружина. Стосовно доводів апелянта про те, що інспектором патрульної служби не було з`ясовано хто перебував за кермом транспортного засобу, а отже не було підстав для складання на позивача адміністративних протоколів, колегією суддів не приймається до уваги, з наступних підстав. Так, колегією суддів досліджено відеозапис (під №3) наданий позивачем та встановлено, що за кермом транспортного засобу 21.10.2020 року перебував саме позивач, а не його дружина і останній відмовлявся в пред`явленні водійського посвідчення (стор. 7 том І). Отже, в даному випадку суд апеляційної інстанції критично ставиться до твердження апелянта, що інспектором патрульної поліції порушено порядок встановлення розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності та з`ясування хто саме перебував за кермом транспортного засобу. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду справи у суді апеляційної справи позивач підтвердив, що ним не було пред`явлено інспекторам патрульної служби водійські права, хоча вони були в наявності у апелянта. Колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено, що позивачем не було долучено до постанови відповідача будь-яких письмових клопотань, зауважень та заяв; стосовно дій відповідача ним не подавалися жодні скарги в органи Національної поліції або прокуратури. При цьому, оскаржувана Постанова підписана позивачем без зауважень. Частиною 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Згідно п. 2 Розділу 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Справу про адміністративне правопорушення стосовно порушення позивачем вимог п. 5.45, п. 5.46 ПДР України, що виразилось у порушенні правил руху шляхом перевищення встановленого обмеження швидкості руху в населеному пункті на 34 км/год, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, було розглянуто відповідачем на місці вчинення правопорушення, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Не спростовує здійсненого Позивачем адміністративного правопорушення факт не надання йому під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху роз`яснень, передбачених положеннями статтею 268 КУпАП. Ці недоліки не можуть бути підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року по справі № 753/4366/17 (адміністративне провадження № К/9901/21541/18). Враховуючи те, що відповідач 1 діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП та Інструкцією, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інтонації про те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню. Щодо твердження позивача про те, що до суду першої інстанції відзив подано не відповідачем а третьою особою, у зв`язку з чим вважає відзив та долучені до нього документи недопустимими доказами, колегія суддів відхиляє, оскільки частиною 1 статті 176 та статтею 44 КАС України, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, мають право подати письмові пояснення щодо позову. Колегія суддів критично ставиться до твердження позивача, що інспектором Управління патрульної поліції Рівненської області Максимчук Ю.А. не дотримано всіх вимог статей 268, 278 КУпАП, оскільки, як вбачається з відеозапису наданих позивачем, що відповідачем 1 пред`явлено своє службове посвідчення та повідомлено своє прізвище, посаду, спеціальне звання та повідомлено позивача про причину зупинки, пред`явлено вимогу щодо надання документів, роз`яснено його права, надано право скористатися правовою допомогою адвоката, яким позивач скористався, також позивача ознайомлено з доказами вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, отриманими за допомогою TruCАM, на вимогу позивача надано вказаний прилад для огляду, позивачем перевірено наявність пломбування приладу, його номер, надано для огляду сертифікат. Крім того, позивачеві роз`яснено інспектором порядок використання TruCАM. Також позивачеві було роз`яснено про порушення ним п. 12.4 Правил дорожнього руху. Проте позивач в свою чергу відмовився пред`явити для перевірки документи, заперечуючи проти достовірності доказів TruCАM, вимагав надання інших доказів, в тому числі й доказів того, що саме він керував транспортним засобом, заявив клопотання про відкладення розгляду справи. Крім того, з залученого позивачем відеозапису вбачається, що після відмови останнього пред`явити документи, його повідомлено інспектором про те, що внаслідок порушення ним п.2.4, 12.4 Правил дорожнього руху, передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, роз`яснено про застосування положень ст. 36 КУпАП, задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи та повідомлено під розписку про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо нього. Отже, доказами наданими позивачем спростовуються й твердження останнього про те, що позивача було повідомлено лише про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. З аналізу матеріалів справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова відповідає вимогам ст. 283, 284 КУпАП, а посилання апелянта на наявність в постанові дописувань про правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП спростовуються змістом цієї постанови. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується в цілому з висновком суду першої інстанції, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 №857437 від 28 жовтня 2020 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, складена повноважною особою, за своєю формою та змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкцій, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст. 126 КУпАП, вина позивача у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень доведена належними, допустимими та достатніми доказами, при притягненні позивача до адміністративної відповідальності та накладенні адміністративного стягнення дотримані положення ч.2 ст. 36 КУпАП, приймаючи вказану постанову інспектор Управління патрульної поліції Рівненської області Максимчук Ю.А. діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови з огляду на її правомірність. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 34, 242, 243, 246, 250, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена в касаційному порядку. Головуючий суддя: Г. В. Земляна Судді: Є.І. Мєзєнцев В.В. Файдюк