Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/3687/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3687/24 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 листопада 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Єгорової Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у третьої особи та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 позивач є особою з інвалідністю 2 групи. На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 року у справі №320/20113/23 відповідачем підготовлено довідку про розмір грошового забезпечення позивача від 24.11.2023 року №06/25072, відповідно до якої посадовий оклад - 11170,00 грн., оклад за військовим званням - 2250,00 грн., надбавка за вислугу років (50%) - 6710,00 грн., надбавка за особливості проходження служби (65%) - 8589,75 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%) - 1099,50 грн., премія (140%) - 10262,00 грн. Позивач звернувся до відповідача із заявою від 22.12.2023 року, в якій просив провести розрахунки його грошового забезпечення у відповідності до норм Постанови №704. Відповідач листом від 04.01.2024 року №13/161 повідомив, що розрахунок грошового забезпечення відповідно до рішення суду обчислений вірно, підстав для його зміни немає. Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, а свої права - порушеними, звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За правилами частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ). За нормами частини третьої статті 43 Закону №2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Частиною вісімнадцятою статті 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку. Згідно зі статтею 63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Кабінет Міністрів України 30.08.2017 року прийняв Постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців. Вказана постанова набрала чинності з 01.03.2018 року. Пунктом 2 Постанови №704 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Додатком 1 до постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців із числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. 13.02.2008 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393» (далі - Порядок №45), пунктом 1 якого передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. 21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), якою було вирішено здійснити перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, та якою, серед іншого, були внесені зміни до Порядку №45. Абзацом 1 пункту 5 Порядку №45 у редакції Постанови №103 встановлено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням. Додаток 2 до Порядку №45 містить форму довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку Постановою №103 було викладено в новій редакції, у якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення). Однак Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12.12.2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року в адміністративній справі №826/3858/18 визнав протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45. Оскільки зміни, внесені Постановою №103, зокрема, до додатку 2 Порядку №45, у якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, то з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/3858/18 діє редакція додатку 2 до Порядку №45, яка діяла до зазначених змін. При цьому порядок дій, які здійснюються під час перерахунку пенсії, не змінився. Зокрема, пунктом 3 Порядку №45 передбачено, що на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком. Судом першої інстанції було встановлено, шо рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 року у справі №320/20113/23, із урахуванням ухвали від 12.09.2023 року про виправлення описки, що набрало законної сили відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023 року, із урахуванням ухвали про виправлення описки від 02.02.2024 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення перерахунку розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та не оформлення і не надання до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розмір) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023 року. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 перерахувати розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінет Міністрів України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Як убачається з описової частини рішення суду, позивач у межах справи №320/20113/23 просив суд: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення перерахунку розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та не оформлення і не надання до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року, а також процентної надбавки за вислугу років, помісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії відповідно до розпорядження, доведеного телеграмою Міністра оборони України №2683/з від 01.02.2023 року надбавка за особливості проходження служби в мінімальному розмірі - 65%, премії в розмірі - 140%, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023 року; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 перерахувати розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінет Міністрів України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії відповідно до розпорядження, доведеного телеграмою Міністра оборони України №2683/3 від 01.02.2023 року надбавка за особливості проходження служби в мінімальному розмірі - 65%, премії в розмірі - 140%, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023 року. Відмовляючи у задоволенні позову в частині заявлених позовних вимог щодо зобов`язання відповідача в оновленій довідці про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року зазначити конкретні розміри додаткових видів грошового забезпечення, суд виснував, що вказане є обов`язком ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час виконання якого він повинен враховувати положення постанови №704, а тому в цій частині позову суд відмовив. Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача скласти і подати оновлені довідки з урахуванням рішень Міністра оборони України про розміри грошового забезпечення військовослужбовців з 01.02.2023 року, оформленої телеграмою від 01.02.2023 року №2683/з, суд зазначив таке. Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам. Пунктами 1, 2 розділу ХVI вказаного Порядку передбачено, що командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України та особливостей проходження військової служби. Телеграмою Міністра оборони України від 01.02.2023 року №2683/з вимагається з 01.01.2023 року встановити виплати окремим категоріям військовослужбовців у розмірах згідно з Додатком 2 до цих телеграм. Разом із тим, у рішенні по справі №320/20113/23 суд звернув увагу на те, що на відповідача покладена функція зі складання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для визначених осіб або про введення для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством. У спірних правовідносинах таким рішенням Кабінету Міністрів України є постанова №704. Після прийняття постанови №704 Кабінетом Міністрів України рішень щодо зміни розмірів хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не приймалось. При цьому, суд звернув увагу на те, що телеграма Міністра оборони України від 01.02.2023 року №2683/3, на які посилався позивач, не є рішенням Кабінету Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або про введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій, із прийняттям якого пов`язаний обов`язок відповідача оформити нову довідку про розмір грошового забезпечення. Так, грошове забезпечення може встановлюватись окремим рішенням Міністра оборони України на період дії воєнного стану, тобто тимчасово. Проте, навіть у разі фактичного підвищення розміру грошового забезпечення за рішенням Міністра оборони України, таке є тимчасовим та розраховано лише на спеціальне коло суб`єктів (діючих військовослужбовців), відтак не може бути включено в довідку про розмір грошового забезпечення та стати підставою для перерахунку пенсій колишніх військовослужбовців. Суд також зауважив, що у постанові від 13.05.2020 року у справі №592/5164/16-а Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що накази Міністра оборони України, якими встановлювався розмір премії для військовослужбовців, є відомчими, внутрішніми документами, які носять тимчасовий характер, не містять нормативно-правових приписів та не породжують будь-яких правових підстав для проведення перерахунку пенсії військовослужбовців відповідно до частини третьої статті 63 Закону №2262-ХІІ. Таким чином, оскільки встановлення премії, визначеної телеграмою Міністра оборони України від 01.02.2023 року №2683/з, не є підставою для перерахунку пенсій військовослужбовців, а тому у відповідача були відсутні підстави для оформлення та видачі позивачу нової довідки про розмір його грошового забезпечення з її врахуванням. Як встановлено частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, у рішенні суду від 27.07.2023 року, що набрало законної сили 31.11.2023 року у справі №320/20113/23, судом було встановлено відсутність правових підстав для задоволення позову в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року із зазначенням відомостей, зокрема, щодо процентної надбавки за вислугу років, помісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії відповідно до розпорядження, доведеного телеграмою Міністра оборони України №2683/з від 01.02.2023 року, надбавки за особливості проходження служби в мінімальному розмірі - 65%, премії в розмірі - 140%, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023 року. Рішення суду у справі №320/20113/23 в частині відмови у вказаній частині позовних вимог позивачем в апеляційному порядку не оскаржувалось, отже позивач погодився із цим рішенням суду. Водночас, у межах розглядуваної справи №320/3687/24 позивач просив суд зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві скореговану довідку про розмір грошового забезпечення посади, яку обіймав перед звільненням з військової служби ОСОБА_1 , в якій обчислення додаткових видів грошового забезпечення здійснити, виходячи з розмірів посадового окладу, окладу за військове звання станом на 01.01.2023 року визначених при виконанні рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 року №320/20113/23. Таким чином сторони, предмет і підстави цього позову аналогічні з тими, що були в межах розгляду справи №320/20113/23. Оскільки у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є таке, що набрало законної сили рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 року у справі №320/20113/23 про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність відмовити у задоволенні цього позову з таких підстав. Спірні правовідносини в межах розглядуваної справи виникли у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 року у справі №320/20113/23. Фактично при розгляді цієї справи суд має дослідити і перевірити порядок виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 року у справі №320/20113/23. Отже позовні вимоги зводяться до оскарження дій відповідача щодо невиконання вказаного рішення суду. Так, статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. За приписами статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Таким чином виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду. В той же час, відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Згідно із частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Отже процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Зазначені норми процесуального закону мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. За змістом статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Як було зазначено вище, позивач обґрунтовував заявлені позовні вимоги у межах цієї справи тим, що на виконання згаданого рішення суду у справі №320/20113/23, відповідачем підготовлено довідку про розмір грошового забезпечення посади, яку позивач обіймав перед звільненням станом на 01.01.2023 року та надіслано її третій особі (лист від 24.11.2023 року №06/25073) для перерахунку пенсії з 01.02.2023 року. Однак, на переконання позивача, у довідці станом на 01.01.2023 року визначено нові розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року (2684,00 грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт. На переконання ОСОБА_1 , розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислені всупереч нормам постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». На звернення позивача щодо неправомірного обчислення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення у відповідь відповідач проінформував, що судовим рішенням зазначено лише порядок розрахунку окладів за посадою та військовим званням, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму станом на 01.01.2023 року (2684,00 грн.), тому розміри додаткових видів грошового забезпечення обчислюються з розміру 1762, 00 грн. Тож позивач вважає дії відповідача під час виготовлення нової довідки на виконання рішення суду у справі №320/20113/23 неправомірними, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду. Уважає також, що розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року має становити 50528, 00 грн., а не 40081,25 грн. Окремо зазначив, що для поновлення його порушених прав, відповідачу необхідно підготувати скориговану довідку відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та Закону №2011-ХІІ станом на 01.01.2023 року, в якій додаткові види грошового забезпечення посади, з якої його звільнено з військової служби, мають бути обчислені, ураховуючи розміри окладів за посадою та військовим званням, визначених на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 року у справі №320/20113/23. Проте, як уже було зазначено вище, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 року у справі №320/20113/23 позов задоволено частково. Позивач дане рішення суду у справі №320/20113/23 в апеляційному порядку не оскаржував, отже погодився з його змістом. Суд констатує, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №686/23317/13-а, від 06.02.2019 року у справі №816/2016/17. Так, з аналізу предмета спору у цій справі висновується, що останній фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 року у справі №320/20113/23. Отже, саме невиконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 року у справі №320/20113/23 в частині обчислення додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу, окладу за військове звання станом на 01.01.2023 року, визначених при виконанні згаданого рішення суду, покладено позивачем в основу підстав цього позову, у зв`язку із чим такі твердження не можуть бути не взяті судом до уваги чи на власний розсуд розтлумачені як такі, що не пов`язані з виконанням цього судового рішення. За вказаних обставин, позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій відповідача, вчинених або не вчинених на виконання рішення суду. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. Відтак спір у справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але вже знаходиться на стадії виконання судового рішення. З огляду на викладене, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вказаного судового рішення порушувались його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов. У зв`язку з цим вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 року у справі №522/10140/17. До того ж, у разі, якщо ОСОБА_1 вважає, що при розгляді його позову та ухвалення за наслідками розгляду справи №320/20113/23 рішення, судом не була розглянута одна із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, то позивач не був обмежений, і, наразі не обмежений у праві звернутися до суду в порядку статті 252 Кодексу адміністративного судочинства із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі №320/20113/23, за наявності законних на це підстав. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Єгорова Н.М.