Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/5532/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5532/22 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 серпня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Єгорової Н.М., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання незаконним звільнення та поновлення на публічній службі,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання незаконним звільнення та поновлення на публічній службі. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в період з 09 жовтня 2020 року по 16 березня 2022 року проходив службу в поліції. Згідно з доповідною запискою начальника Бучанського РУП ГУНП в Київській області полковника поліції ОСОБА_2 на ім`я начальника Головного управління Національної поліції у Київській області (без дати), згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан. Відповідно до наказу Національної поліції України від 23 лютого 2022 року №171 особовий склад Головного управління Національної поліції в Київській області переведено на посилений варіант службової діяльності. Також відповідно до вказаної вище доповідної записки, у порушення статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», за адресою місця дислокації підрозділу та інших визначених не прибув, окрім інших працівників, ОСОБА_1 . Відповідно до доповідної записки тимчасово виконуючим обов`язки заступника начальника управління - начальника відділу службових розслідувань УГІ ГУНП в Київській області майора поліції Олександра Кальченка, складеної на ім`я начальника Головного управління Національної поліції у Київській області Андрія Нєбитова, тимчасово виконуючим обов`язки начальника відділу підтримки управління головної інспекції ГУНП у Київській області майором поліції ОСОБА_3 14 березня 2022 року у телефонному режимі повідомлено та запропоновано прибути до Бучанського РУП ГУ (м. Боярка, вул. Хрещатик, 88) працівникам поліції, у тому числі позивачу. Актом про відсутність на службі №551/109/1400/22 від 14 березня 2022 року зафіксовано відсутність позивача на службі без поважних причин з 10 березня 2022 року по 14 березня 2022 року. Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Київській від 14 березня 2022 року №291 призначене службове розслідування стосовно окремих працівників поліції, у тому числі, стосовно ОСОБА_1 . За результатом проведеного службового розслідування, начальником ГУ НП в Київській області від 14 березня 2022 року затверджено висновок службового розслідування за інформацією, викладеною у доповідних записках начальників структурних підрозділів Головного управління про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУПН у Київській області, які полягали у порушенні приписів статті 64 Закону України «Про національну поліцію» (далі - Висновок). Зі змісту Висновку вбачається, що окремі працівники поліції, і, зокрема, оперуповноважений сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Бучанського РУП ГУНП в Київській області лейтенант поліції ОСОБА_1 , перебували за межами дислокації, та були відсутні на роботі без поважних причин у період з 10 березня 2022 року по 14 березня 2022 року, про що був складений акт про невихід на службу від 14 березня 2022 року №551/109/1400/22. У ході службового розслідування відповідні пояснення про факт безпідставної відсутності на службі окремих працівників, та, зокрема, оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Бучанського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 , надали начальник Бучанського РУП ГУНП у Київській області полковник поліції ОСОБА_4 , заступник начальника Бучанського РУП ГУНП в Київській області підполковник поліції ОСОБА_5 , заступник начальника управління поліції - начальник кримінальної поліції Бучанського РУП ГУНП в Київській області майор поліції ОСОБА_6 , начальник відділу реагування патрульної поліції Бучанського РУП ГУНП в Київській області майор поліції ОСОБА_9, інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області старший лейтенант поліції ОСОБА_7 та інші. Також під час проведення службового розслідування встановлено, що оперуповноважений сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Бучанського РУП ГУНП в Київській області лейтенант поліції ОСОБА_1 безпідставно у період з 10 березня 2022 року по 14 березня 2022 року не вийшов на службу для виконання завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам. Разом з тим, матеріали службового розслідування не містять пояснень позивача стосовно причин та обставин, за яких він був відсутній на службі з 10 березня 2022 року по 14 березня 2022 року. Як зазначалось вище, Актом від 14 березня 2022 року зафіксовано відмову позивача від надання письмових пояснень щодо невиходу на роботу, та щодо прибуття до Бучанського РУП ГУ (м. Боярка, вул. Хрещатик, 88) для надання пояснень, про що останнього неодноразово повідомлено у телефонному режимі. У взаємозв`язку з наведеним, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що позивач своїми діями допустив дискредитацію високого звання поліцейського, що полягає у вчиненні проступку, який підриває довіру громадськості до поліцейських та авторитет Національної поліції України вцілому, та є несумісним з подальшим проходженням служби в поліції. Скоєний проступок є діянням проти інтересів служби, яке суперечить взятим на себе обов`язкам, присягнувши на вірність Українському народові. Поряд з цим, відповідно до службової характеристики, наданої начальником Бучанського РУП ГУНП в Київській області полковником поліції ОСОБА_8 , встановлено, що ОСОБА_1 характеризується негативно. Таким чином, комісія вважала відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування такими, що знайшли своє об`єктивне підтвердження. У зв`язку з чим, за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року №2337-VІІІ, Правил етичної поведінки поліцейських , затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, наказу Національної поліції України від 23 лютого 2022 року №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», які полягали у недотриманні Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, безпідставному невиході на службу, та Присяги працівника поліції, безпідставному невиході на службу з 10 березня 2022 року по 14 березня 2022 року для виконання завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам, дійшла висновку, що оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Бучанського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 слід звільнити зі служби у поліції. На підставі висновку службового розслідування від 14.03.2022 року, Начальником ГУ НП в Київській області видано наказ від 14.03.2022 року №56 про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області, яким, зокрема, наказано за порушення службової дисципліни звільнити зі служби у поліції оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Бучанського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 . Наказом Начальника ГУ НП в Київській області від 16.03.2022 року №49 о/с відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 ст. 77 лейтенанта поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Бучанського РУП ГУНП в Київській області без виплати грошового забезпечення. Позивач, вважаючи накази про притягнення до відповідальності та звільнення з посади протиправними, звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закону України від 02.07.2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до частини першої статті 1 Закону №580-VIII Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Статтею 3 Закону №580-VIII визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (частина третя статті 11 Закону). Згідно з частиною першою статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Відповідно до частини першої статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Особа, яка вступає на службу до поліції, складає Присягу на вірність Українському народові, текст якої наведено у частині 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки», та скріплює її власноручним підписом. Присяга покладає на працівника поліції всю повноту відповідальності за виконання ним службових обов`язків. Статтею 18 Закону №580-VIII визначено обов`язки поліцейських. Зокрема, поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частини перша та друга статті 19 Закону №580-VIII). Законом України від 15.03.2018 року №2337-VІІІ затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Згідно частини другої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, у тому числі: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень (частина третя статті 1 Дисциплінарного статуту). Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу. Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту). Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Згідно із статтями 14, 15, 19 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків провадиться службове розслідування. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку. У висновку за результатами службового розслідування, у том числі, зазначаються: причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Аналогічні положення закріплені і у Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопад 2018 року №893, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807 (далі Порядок). Крім того вказаним Порядком передбачено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Відповідно до пункту 1 Розділу VII Порядку, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. З аналізу вищенаведених норм Дисциплінарного статуту та Порядку проведення службових розслідувань висновується, що підставою для призначення службового розслідування є повідомлення поліцейських, рапорти про вчинення порушення поліцейським, що має ознаки дисциплінарного проступку. Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для проведення службового розслідування став Акт про відсутність на службі позивача №551/109/1400/22 від 14 березня 2022 року, яким зафіксовано відсутність позивача на службі без поважних причин. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що як відомо, Київська область й місто Київ, зокрема до кінця березня 2022 року були територією активних бойових дій. У зв`язку з активними бойовими діями в Київській області позивача було відряджено для продовження служби за місцем проживання - до м. Узин, де згідно Дислокації сил та засобів О/С ВПД №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, за словами позивача, він ніс службу з 26 лютого 2022 року по 06 березня 2022 року. 10 березня 2022 року Національною поліцією України було видано наказ №190, на підставі якого позивачем цього ж дня було написано рапорт про проходження служби за місцем проживання (ст. 28 І том). 14 березня 2022 року у ОСОБА_1 стався серцевий напад, внаслідок комбінованої аортальної вади, аневризми кореня аорти, і він потребував оперативного втручання. А тому,14 березня 2022 року позивач написав рапорт про звільнення. При обстеженні та підготовці до операції лікарями Національного інституту серцево-судинної хірургії мені М.М. Амосова повідомлено про можливий позитивний вихід і позивач 18 березня 2022 року подав рапорт про відкликання рапорту про звільнення від 14 березня 2022 року та бажання продовжити службу. 22 березня 2022 року позивачу було проведено оперативне втручання. Під час перебування на лікарняному, 26 травня 2022 року його повідомили про звільнення за порушення Присяги на вірність Українському Народові та Указу Президента України від 24 лютого 2022 року, через відсутність на службі з 10 березня 2022 року по 14 березня 2022 року. У той же час, за словами позивача, він проходив службу з 10 березня 2022 року по 14 березня 2022 року за місцем проживання у м. Узин Білоцерківський Київської області, відповідно до рапорту, який завізовано начальником ВПД №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_10. Разом з тим, починаючи з 14 березня 2022 року до 31 травня 2022 року включно ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що підтверджується довідками (взамін листка непрацездатності №000098, №000201, №000202) та довідкою про тимчасову непрацездатність поліцейського №2. Отже, на думку ОСОБА_1 , останній не порушував Присягу поліцейського на вірність Українському народові, не порушував Указу Президента України від 24 лютого 2022 року, проходив службу з 10 березня 2022 року по 14 березня 2022 року за місцем проживання у м. Узин, та був звільнений зі служби незаконно під час перебування на лікарняному. Надаючи оцінку вищезазначеним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан. Відповідно до наказу Національної поліції України від 23 лютого 2022 року №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» особовий склад Головного управління Національної поліції в Київській області переведено на посилений варіант службової діяльності. Статтею 24 Закону №580 установлено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості. В ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві. Відтак, всі поліцейські з 24 лютого 2022 року зобов`язані були знаходитися за місцем дислокації підрозділу, в якому проходять службу та виконувати свої безпосередні функціональні обов`язки, у тому числі і завдань щодо захисту, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України. При цьому, поліцейському не надано повноважень самостійного, вільного визначення ним місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов`язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу прямого керівника. Вищезазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11 квітня 2024 року у справі №640/6812/22, відповідно до якої Верховний Суд дійшов висновку щодо законності звільнення поліцейських у зв`язку з неможливістю виконувати службові обв`язки під час воєнного стану, оголошеного в Україні, несення служби в умовах воєнного стану саме в конкретному місці. Разом з тим, позивач стверджує, що він з 10 березня 2022 року по 14 березня 2022 року знаходився у місці дислокації у м. Узин Білоцерківський район Київської області на підставі рапорту щодо проходження служби в підрозділі за місцем проживання, а саме у відділі поліцейської діяльності №1 Білоцерківського ГУП ГУПП в Київській області. А тому доводи відповідача щодо його невиходу на роботу є необґрунтованими та безпідставними. Так, колегія суддів звертає увагу, що рапорт ОСОБА_1 , наданий начальнику ГУНП в Київській області генералу поліції третього рангу Андрію Нєбитову, без зазначення дати та належного реєстрування у Книзі реєстрації вихідних документів, не може вважатись належним доказом та підтвердженням того, що позивач у період з 10 березня 2022 року перебував на службі у поліції та знаходився у відділі поліцейської діяльності №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області. Крім того, апеляційний суд також не може брати до уваги наданий позивачем рапорт, оскільки матеріали справи не містять відомостей подання вказаного рапорту безпосередньому керівнику, а також доказів його направлення чи отримання керівником, що у свою чергу не свідчить про реальну чи дійсну поведінку позивача стосовно подання такого рапорту, а також наміру щодо подальшого проходження служби у місті Узин. Водночас, матеріали справи містять відповідь на запит Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 18 липня 2022 року №2152/109/1400/22, в якому зазначено, що до сектору кадрового забезпечення Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області рапорт ОСОБА_1 щодо проходження служби за місцем проживання від 10 березня 2022 року, рапорт звільнення його за власним бажанням від 14 березня 2022 року та рапорт-відкликання від 14 березня 2022 року не находили. Разом з тим, у матеріалах справи міститься відповідь на запит Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 27 лютого 2023 року №6077, в якому повідомляється, що документи, які б підтверджували факт несення служби у 2022 році у складі патрулів Дислокації сил і засобів Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області по м. Узин, наказів та розпоряджень про включення до складу патрулів, відомості про проведення інструктажів, про видачу зброї, засобів захисту, що стосуються ОСОБА_1 - відсутні. В свою чергу, відділ документального забезпечення Головного управління Національної поліції в Київській області Національної поліції України у листі від 22 липня 2022 року №2654/109/4/02-22 про надання інформації зазначив, що рапорти ОСОБА_1 від 10 березня 2022 року, від 14 березня 2022 року та від 18 березня 2022 року до ВДЗ ГУНП в Київській області не надходили. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про встановлення факту самоусунення позивача з 10 березня 2022 року від виконання службових обов`язків у період воєнного стану в державі, а відтак, висновок відповідача про відсутність ОСОБА_1 на службі без поважних причин, у період з 10 березня 2022 року по 14 березня 2022 року є обґрунтованим, а оскаржувані накази правомірними. Колегія суддів також критично ставиться до поданих позивачем довідок про перебування останнього на лікарняному в період з 14 березня 2022 року по 31 травня 2022 року, оскільки наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 14 березня 2022 року №56 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби. До того ж, матеріали справи не містять доказів направлення вказаних довідок про тимчасову непрацездатність безпосередньому керівнику чи доказів повідомлення керівника про перебування позивача на лікарняному. Так, відповідно до статті 37 Закону України «Про запобігання корупції», Закону України «Про Національну поліцію», з метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов`язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за №1576/29706, затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила). Відповідно до пункту 1 Розділу І Правил встановлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування. Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами. Пунктами 3 та 4 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. Дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов`язком кожного поліцейського не залежно від того перебуває він під час виконання службових обов`язків чи у позаслужбовий час, що пов`язане з особливостями проходження служби в Національній поліції. Крім того, з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно. Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них. Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності. Таким чином, встановлені під час службового розслідування, а також в ході судового розгляду справи, обставини повністю підтверджують порушення позивачем службової дисципліни та вчинення дисциплінарного проступку. Відтак, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що за наслідками проведення службового розслідування дисциплінарною комісією було повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку, встановлено причини і умови його вчинення, а також вину позивача у його вчиненні, а доводи позивача про протилежне є необґрунтованими. Водночас, жодних доказів, які б спростовували висновки службового розслідування, проведеного відносно позивачки, під час розгляду справи не надано. Щодо застосування до позивача виду дисциплінарного стягнення, колегія суддів зазначає наступне. Частиною восьмою статті 19 Дисциплінарного статуту закріплено, що під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. За результатами проведеного службового розслідування, відповідач дійшов висновку, що за вчинення дисциплінарного проступку позивача слід застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність встановленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями. Так, в постанові від 10 вересня 2020 року у справі №360/4790/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що питання обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, але при цьому необхідно враховувати певні обставини. Суд здійснює правову оцінку рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень за критеріями частини другої статті 2 КАС України, які є межею для дискреційних повноважень останніх. Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед у тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням. Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 20 грудня 2019 року у справі №804/2054/17, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Таким чином, в межах спірних правовідносин, враховуючи встановлені в ході службового розслідування, а також під час розгляду справи судом обставини скоєного позивачем під час дії воєнного стану дисциплінарного проступку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про співмірність застосованого дисциплінарного стягнення вчиненому проступку. Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи вищезазначене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки при прийнятті оскаржуваного наказу, в частині, що стосується позивача, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 14 березня 2022 року №56 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області» в частині позивача, а також наказу Головного управління Національної поліції в Київській області №49 о/с від 16 березня 2022 року в частині звільнення позивачу зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення Присяги на вірність Українському району та Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022). Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Єгорова Н.М. Чаку Є.В.