Ухвала КАС ВС № 640/6812/22

УХВАЛА 11 жовтня 2023 року м. Київ справа № 640/6812/22 адміністративне провадження № К/990/32989/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Панасюк Олег Васильович, на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі № 640/6812/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, У С Т А Н О В И В: У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, у якому, з урахуванням заяви від 13 липня 2022 року про збільшення позовних вимог та заяви про часткову відмову від позовних вимог від 22 вересня 2022 року, просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Національної поліції України Департаменту внутрішньої безпеки від 21 березня 2022 року № 94 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з відсутністю на службі без поважних причин у період з 10 березня 2022 року до 20 березня 2022 року та застосування до підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника управління - начальника відділу оперативно-технічних заходів управління оперативного-технічного забезпечення Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; - визнати протиправним та скасувати наказ Національної поліції України Департаменту внутрішньої безпеки від 21 березня 2022 року № 140 о/с про звільнення відповідно до пункту 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції полковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника управління-начальника відділу оперативно-технічних заходів управління оперативного-технічного забезпечення; - негайно поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника управління-начальника відділу оперативно-технічних заходів управління оперативного-технічного забезпечення; - стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано пункти 1 та 2 наказу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 21 березня 2022 року № 94 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині притягнення підполковника поліції ОСОБА_1 заступника начальника управління - начальника відділу оперативно-технічних заходів управління оперативно-технічного забезпечення Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, внаслідок невиходу на службу з 10 по 20 березня 2022 року. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 21 березня 2022 року №140 о/с «По особовому складу» (зі змінами згідно з наказом від 22 липня 2022 року №274 о/с) у частині звільнення відповідно до пункту 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника управління- начальника відділу оперативно-технічних заходів управління оперативно-технічного забезпечення, з 01 квітня 2022 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу оперативно-технічних заходів управління оперативно-технічного забезпечення Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, з 02 квітня 2022 року. Стягнуто з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 02 квітня 2022 року по 24 жовтня 2022 року в розмір 189579,74 грн. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року. У задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням апеляційного суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Панасюк Олег Васильович, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалами Верховного Суду від 27 липня 2023 року та від 28 серпня 2023 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судового рішення. 02 жовтня 2023 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Панасюк Олег Васильович, на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі № 640/6812/22, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки вважає, що Верховним Судом ще не надано висновків у подібних правових питаннях, а саме: чи може вважатися грубим дисциплінарним порушенням відсутність публічної особи на основному фактичному робочому місці в період воєнного стану, у зв`язку з тим, що вона виконувала чинний наказ територіального органу, який входить у склад цієї системи органів, де вона проходить службу, внаслідок чого особа продовжувала проходити службу на іншому робочому місці та за умови, що під час виконання такого розпорядчого акту, останній був чинний і невизнаний незаконним. Крім того, робоче місце службової особи - працівника поліції не було за нею закріплено відповідним наказом, а отже, він перебував на службі, але в іншому територіальному органі поліції, і в цьому випадку, необхідний висновок про те, чи можуть вважатися такі обставини відсутності поважними, якщо вони викликані несвідомою помилкою працівника чи вищестоящим керівництвом системи органів, де особа проходить службу. Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті. Аналізуючи зміст касаційної скарги, Судом установлено, що заявником викладено суть спору у вказаній справі, обставини справи та фактично висловлено незгоду із прийнятим рішенням судом апеляційної інстанції. Проте, норму права, застосування якої потребує висновку Верховного Суду, заявник не зазначив, а отже, належно не обґрунтував у чому саме полягала помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна була застосовуватися. З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підстави касаційного оскарження. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Слід також зазначити, що позивач, звертаючись до суду з касаційною скаргою втретє, не врахував висновки Верховного Суду, які були зазначені в ухвалах Верховного Суду від 27 липня 2023 року та від 28 серпня 2023 року щодо невідповідності касаційної скарги вимогам процесуального закону, недоліки якої стали підставою для її повернення. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Панасюк Олег Васильович, необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Панасюк Олег Васильович, на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі № 640/6812/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддяМ.В. Білак