Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/6043/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9129/24 Справа № 212/6043/24 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 листопада 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М., суддів Корчистої О.І., Остапенко В.О. секретар судового засідання Лідовська А.А. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач - Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», розглянувши у відкритому судовому засіданні, режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Толстих Олександра Юрійовича та відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 серпня 2024 року, яке ухвалено суддею Ваврушак Н.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 15 серпня 2024 року, В С Т А Н О В И В: У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (надалі ПрАТ «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я. Позовна заява мотивована тим, що у період роботи позивача в шкідливих умовах праці на ПрАТ «Суха Балка» ним отримано три хронічних професійних захворювання: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, С8 з вираженими статико - динамічними порушеннями, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, вираженим периферичним нейросудинним синдромом верхніх кінцівок, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ другого ступеня); хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. ЛН першого-другого ступеня; хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху)Зазначені хронічні професійні захворювання, відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 13.02.2024 виникло з вини роботодавця. Згідно довідки МСЕК від 13.06.2024, позивачу первинно встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 65%, у зв`язку з профзахворюваннями, та третя група інвалідності з переоглядом 10.04.2026. Внаслідок отриманих професійних захворювань порушенні життєві зв`язки позивача, він не має змоги реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. Позивач постійно відчуває фізичні страждання, біль та через втрату працездатності у відносно молодому віці та систематичною необхідністю отримання медичної та сторонньої допомоги, відчуває психологічний дискомфорт. Все це постійно та негативно позначається на душевному та фізичному станах позивача. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними. Позивач вважає, що професійні захворювання виникли внаслідок порушень норм охорони праці на підприємстві, де він працював. У зв`язку із отриманими професійними захворюваннями йому заподіяна моральна шкода, розмір якої позивач оцінив в 355000,00 гривень, яку просив стягнути з відповідача, без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 серпня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 190 000,00 грн. моральної шкоди, без стягнення податків та обов`язкових платежів. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» 1900,00 грн. судового збору на користь держави. Обидві сторони оскаржили судове рішення. В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 адвокат Толстих О.Ю. ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він визначений судом без повного урахування роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4, значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Беручи до уваги обставини по праві, характер отриманих позивачем професійних захворювань, пов`язані із ними фізичні та моральні страждання, інтенсивність і тривалість цих страждань, тривалий час роботи позивача у шкідливих умовах праці саме на підприємстві відповідача, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, зокрема втрати значного відсотка працездатності та неможливість його повного одужання, позивач визначив розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 355 000 грн., та просив змінити рішення суду до вказаного розміру. Натомість представник відповідача ПрАТ «Суха Балка» в своїй апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду і новим рішенням відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об`єктивним явищем, позивач свідомо обрав свою професію, знаючи про шкідливі фактори на виробництві, добровільно пропрацював на підприємстві 19 років 11 місяців, відповідач не вчиняв відносно позивача жодних правопорушень. Відзиви на апеляційні скарги не подано. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Толстих О.Ю., який пвідтримав доводи і вимоги апеляційної скарги позивача, просив їх задовольнити з викладених у скарзі підстав, заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив зашишити її без задоволення, представника відповідача ПрАТ «Суха Балка» - адвоката Заклецького В.В., який заперечив проти доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 та просив залишити її без задоволення, підтримав апеляційну скаргу відповідача ПрАТ «Суха Балка» та просив її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що задовольнити слід часково апеляційну скаргу позивача, а апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача з 19 серпня 2002 року по 20 липня 2022 року на посаді гірника очисного вибою шахти імені «Фрунзе» з повним робочим днем в підземних умовах. 20 липня 2022 року звільнений за власним бажанням по виходу на пенсію за віком, згідно ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки (серія А НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 (а. с. 19-20). На підставі Інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання (отруєння) від 29.11.2022 № ДН/4.6.2/7701-22, наданої Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 20.02.2024 № 288 позивачу було встановлено професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, С8 з вираженими статико - динамічними порушеннями, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, вираженим периферичним нейросудинним синдромом верхніх кінцівок, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ другого ступеня); хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. ЛН першого-другого ступеня; хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху)- за класифікацією ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (а. с. 14-18). Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 19 березня 2024 року, затвердженого 19.03.2024 р. начальником Південно Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, проведеного на ПрАТ «Суха Балка», встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання позивача (п. 17), а саме: працюючи на шахті ім. Фрунзе підземним гірником очисного забою з 19.08.2002 по 20.07.2022, ОСОБА_1 виконував роботи з випуску і ліквідації зависань руди в вертикальних виробках дроблення негабаритів, доставку руди скреперними лебідками в рудоспуск. В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосуванню, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичним перенавантаженням. В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосуванню, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичним перенавантаженням. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування підпадав під вплив підвищених показників виробничого шуму та підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони (а. с. 7-9). З пункту 18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 19 березня 2024 року, вбачається, що причинами виникнення хронічного професійного захворювання у позивача є важкість праці: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну, становила 30 кг при нормі до 30 кг; робоча поза - незручна 45% тривалості зміни при допустимій до 25% вимушена 15% тривалості зміни при допустимій до 10%, згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 №248; аерозоль переважно фіброгенної дії: концентрація кремнію діоксиду кристалічного при вмісті в пилу від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму, в 1,8 рази згідно з «Гігієнічними регламентами допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я від 14.07.2020 №1596 і складала 3,6 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3; шум: еквівалентний корегований рівень шуму на 18,5 дБА перевищував допустимий рівень та складав 98,5 дБА при ГДР 80 дБА, згідно ДСН 3.3.6.037-99 «Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку». У пункті 13 Акту зазначений висновок про наявність шкідливих умов праці, складений у відповідності до відомостей інформаційної довідки про умови праці від 29.11.2022 № ДН/4.6.2/7701-22 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області та з урахуванням Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 року за № 248, за яким умови праці підземного гірника очисного забою дільниці №6 шахти ім. Фрунзе ПрАТ «Суха Балка» ОСОБА_1 відносяться до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі». Згідно з довідками Обласної Медико соціальної експертної комісії № 2 серії 12 ААА № 144467 та серії 12 ААГ № 573598 від 13 червня 2024 року позивачу первинно встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 65 % (50 % - по радикулопатії, 10 % - по ХОЗЛ, 5 % - по туговухості) з 29 квітня 2024 р. до 01 травня 2026 р. та ІІІ групу інвалідності з 29 квітня 2024 р. до 01 травня 2026 року з переоглядом 10 квітня 2026 року. Відповідно до рекомендацій МСЕК позивач потребує медикаментозного лікування, забезпечення виробами медичного призначення, санаторно-курортного лікування. Протипоказана важка фізична праця,тривала хода, вимушена поза, переохолодження, в умовах виробничого пилу, шуму. Рекомендовано спостереження сімейного лікаря і невролога (а. с. 11-12). За п. 16 Індивідуальної програми реабілітації інваліда № 418 від 13.06.2024 Обласної МСЕК № 2, відновлення обмеження життєдіяльності позивача часткове (а. с. 23 на звороті). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, проте не може повністю погодитися із розміром моральної шкоди, визначеним судом. Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці", КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням у 2024 році, тобто встановлено наявність пошкодження здоров`я на виробництві, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, колегія суддів приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 року та ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як вбачається з Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 19 березня 2024 року причиною професійних захворювань є перевищення допустимих норм шкідливих факторів- важкість праці, вібрація локальна, аерозоль переважно фіброгенної дії та виробничий шум. Отже, роботодавець ПрАТ «Суха Балка», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає їй фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПрАТ «Суха Балка», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПрАТ «Суха Балка» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійного захворювання, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності, із встановленням інвалідності третьої групи. Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду, так як його суд першої інстанції дійшов без повного та всебічного з`ясованих обставин, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованого зменшеного розміру моральної шкоди, порівняно з тим, про який позивач просив у позові. Зокрема, колегія суддів дійшла висновку, що розмір моральної шкоди, визначений судом до стягнення з відповідача на користь позивача без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн. В цивільній справі №690/217/21 Верховний суд залишив без задоволення касаційну скаргу роботодавця на постанову апеляційного суду, який визначив розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 500 000 грн. потерпілому позивачу, який втратив 70 % втрати професійної працездатності. В судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з трьома професійними захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, втратив професійну працездатність у загальному розмірі 65% та його визнано особою з інвалідністю третьої групи, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та незначною можливістю його відновлення. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості працювати у звичному режимі, змінився рівень доходів, натомість він вимушений витрачати кошти на лікування, постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення життєвої рівноваги, вираженої в почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, працю в шкідливих умовах праці на підприємстві протягом 19 років 11 місяців на робочому місці відповідача ПрАТ «Суха Балка», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 65%, з визнанням позивача особою з інвалідністю третьої групи, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 190 000,00 грн. до 300 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб, а тому частково задовольняє апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 . Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ПрАТ «Суха Балка» на користь держави та збільшує цей розмірі з 1900,00 грн. до 3 000 ,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди. Крім того, з відповідача ПрАТ «Суха Балка» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 4 500,00 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (3000,00грн. х 150%). В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Толстих Олександра Юрійовича задовольнити частково. Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 серпня 2024 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 змінити, збільшивши цей розмір з 190 000,00 (ста дев`яносто тисяч) грн. до 300 000,00 (трьохсот тисяч) грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 серпня 2024 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з Акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави, змінити, збільшивши цей розмірі з 1900,00 грн. до 3000,00 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства «Суха Балка» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 4500,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 28 листопада 2024 року. Головуючий: Судді: